Рішення від 13.08.2025 по справі 910/7190/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2025Справа № 910/7190/25Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілен Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуденерго" про стягнення 146 918,90 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілен Груп" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом посилаючись на те, що 28 лютого 2025 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуденерго" (далі - Підприємство) було укладено договір поставки № 9. Оскільки відповідач свої зобов`язання щодо поставки обумовленого даним правочином товару в установлений строк не виконав, позивач, посилаючись на статтю 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з відповідача перераховану попередню оплату в розмірі 120 000,00 грн, а також 12 000,00 грн штрафу, 8 087,67 грн тридцяти процентів річних, 4 178,63 пені та 2 652,60 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, виходячи з приписів статей 536, 549, 550, 625, 693 ЦК України та статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 червня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/7190/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов ? протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 16 червня 2025 року про відкриття провадження у справі № 910/7190/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб ? підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 1-А, офіс 404.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали був повернутий підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Підприємству, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 16 червня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте Підприємство у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подало.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

17 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від вказаної дати, у якому останній повідомив про те, що ціна позову не змінилася, а також долучив докази відсутності відповідача за адресою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб ? підприємців та громадських формувань.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2025 року між Товариством та Підприємством було підписано договір поставки № 9, за умовами якого останнє зобов`язалось поставити товар - 2 морські контейнери 20 футів Standard на загальну суму 120 000,00 грн, а Товариство - прийняти зазначену продукцію та оплатити її на підставі рахунку-фактури.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. цього правочину товар має бути поставлений Підприємством протягом 14 календарних днів з дати отримання попередньої оплати на склад Товариства за адресою: Київська область, село Святопетрівське, вулиця Господарська, будинок 13. Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі товару останньому безпосередньо або його повноважному представнику відповідно до накладної. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником Товариства.

За пунктом 4.1. договору Товариство оплачує товар у розмірі 100% на підставі виставленого відповідачем рахунка-фактури протягом 3-х робочих днів з дати підписання специфікації до договору.

Якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав його Товариству в установлений строк, останнє має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (пункт 6.2. договору).

Відповідно до пункту 9.1. вказаного правочину останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення.

На виконання умов зазначеного договору Товариство 28 лютого 2025 року на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату від 28 лютого 2025 року № 14 (належна копія якого наявна в матеріалах справи) перерахувало на рахунок Підприємства грошові кошти в загальному розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 28 лютого 2025 року № 1371 на вказану суму з призначенням платежу: "Оплата за морськi контейнери згiдно рахунку №14 вiд 28.02.2025р. В т.ч. ПДВ 20000,00 грн.".

Враховуючи приписи пункту 3.1. договору, останнім днем строку для поставки товару було 14 березня 2025 року.

Водночас судом встановлено, що у визначений строк обумовлений товар на адресу Товариства відповідач не поставив, у зв`язку з чим позивач звернувся до Підприємства з листом від 18 березня 2025 року № 02-02/25, у якому просив останнє повернути йому кошти попередньої оплати за непоставлений товар в загальному розмірі 120 000,00 грн. Належні докази направлення вказаного листа засобами поштового зав`язку на адресу відповідача наявні в матеріалах справи. Однак, вказана вимога позивача залишена Підприємством без відповіді та задоволення. Сума попередньої оплати повернута не була.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 120 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем чи про поставку спірної продукції, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до Підприємства про стягнення вказаної суми боргу.

Крім того, у зв`язку з порушенням Підприємством строків виконання взятих на себе за договором поставки зобов`язань, Товариство просило суд стягнути з відповідача тридцять процентів річних у розмірі 8 067,67 грн, нарахованих за період з 15 березня 2025 року по 4 червня 2025 року на суму боргу в розмірі 120 000,00 грн.

За частиною 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За положеннями статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.2. договору на суму попередньої оплати нараховуються проценти в розмірі 30% річних відповідно до статті 536 ЦК України від дня одержання суми попередньої оплати від позивача до дня фактичного передання товару відповідачем або повернення йому суми попередньої оплати.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір процентів є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки Товариство просило суд стягнути з Підприємства 12 000,00 грн штрафу та 4 178,63 грн пені, нарахованої у період з 15 березня 2025 року по 4 червня 2025 року, на суму вартості непоставленого товару в розмірі 120 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

За умовами пункту 6.1. договору, у випадку порушення Підприємством строків поставки товару відповідно до пункту 3.1. даного договору, відповідач виплачує Товариству неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строку поставки більш ніж на 2 календарних дні, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленої продукції.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позов у частині стягнення з відповідача сум цих штрафних санкцій також підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку з повернення суми попередньої оплати позивач також просив суд стягнути з відповідача 2 652,60 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 15 березня 2025 року по 30 квітня 2025 року на спірну суму основного боргу.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, не перевищує розраховані судом суми, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 028,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 6 червня 2025 року № 4316-1473-1797-2570 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуденерго" (02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 1-А, офіс 404; ідентифікаційний код 45794437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілен Груп" (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 34; ідентифікаційний код 43649223) 120 000 (сто двадцять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. штрафу, 8 087 (вісім тисяч вісімдесят сім) грн 67 коп. тридцяти процентів річних, 4 178 (чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн 63 коп. пені, 2 652 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн 60 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 серпня 2025 року.

Суддя Є.В. Павленко