Рішення від 05.08.2025 по справі 620/4996/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/4996/25

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

при секретарі Лавровської В.І.,

представника позивача Коверзнева Д.В.,

представників відповідача Коваленко А.В., Мисник В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНВ 2000" до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНВ 2000»</a> (далі також позивач, ТОВ «ВНВ 2000») до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2025 №620/ж10/25-01-07-00.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовим особам контролюючого органу під час перевірки надані всі, передбачені діючим законодавством України документи, які підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами у спірних правовідносинах. Вказує, що господарські операції із контрагентами позивача фактично відбулися, придбані товарі використані у господарський діяльності позивача, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

19.05.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що за результатами перевірки у позивача встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій з контрагентами: «РОКСАН ХОЛД» , ТОВ «ПРОФІТ ОТАР ГРУП», ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС», ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ», ТОВ «БРОДБЕНТ». Вказані висновки зроблені за інформацією, наявною у податкового органу, якою підтверджено розбіжність в документах первинного обліку; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності; відсутність матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема, будівельних операцій; наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів по ланцюгу постачання.

У відповіді на відзив представник позивача наголошує на тому, що відповідачем до відзиву не долучено жодних документальних підтверджень щодо наявності вироків суду та результатів зустрічних перевірок стосовно контрагентів позивача. Щодо посилань на відомості податкових баз даних, то звертає увагу суду, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства добросовісним платником податку.

У додаткових поясненнях представник позивача звернув увагу на те, що придбані у контрагентів позивача у спірних правовідносинах товари використані за призначенням під час будівництва, що є основною господарською діяльністю та підтверджується документами первинного обліку.

У судовому засіданні представник позивача позові вимоги підтримав з доводів, наведених у позові та додаткових поясненнях.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «ВНВ 200» є юридичною особою з 15.02.2008 за видами діяльності: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, 16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 77.32 надання в оренду будівельних машин і устатковання, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.11 діяльність у сфері архітектури, 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 43.11 знесення, 43.12 підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.13 розвідувальне буріння, 43.21 електромонтажні роботи, 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.31 штукатурні роботи, 43.32 установлення столярних виробів, 43.33 покриття підлоги й облицювання стін, 43.34 малярні роботи та скління, 43.39 інші роботи із завершення будівництва, 43.91 покрівельні роботи, 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 14.02.2025 по 20.02.2025 представниками ГУ ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РОКСАН ХОЛД» (код 43137774) та ТОВ «ПРОФІТ ОТАР ГРУП» (код 42550770) - за період діяльності листопад 2019 року; по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» (код 41851428), ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ» (код 43217393), ТОВ «БРОДБЕНТ» (код 43203349)- за період діяльності грудень 2019 року, за наслідками якої складено акт від 04.03.2025 №3389/ Ж5/25-01-07-02-01 (надалі -акт перевірки).

Так, в акті перевірки встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.44.1. ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього на суму 848 671 грн ПДВ, в т.ч.: за листопад 2019 року - 267 486 грн, за грудень 2019 року - 581 185 грн.

Зокрема відповідач дійшов висновків, що ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» та ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» за період діяльності листопад, грудень 2019 року здійснювали оформлення первинних документів з постачання робіт, відповідно до яких з`ясовано документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення та відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо постачання послуг у кількості визначеною в акті приймання виконаних будівельних робіт;господарські операції із придбання у ТОВ «БРОДБЕНТ» у грудні 2019, у ТОВ «РОКСАН ХОЛД» у листопаді 2019, у ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ» у грудні 2019 товарів та послуг не відбулися в дійсності. Рух активів не відбувся. Надані первинні документи, не опосередковувалися реальним рухом активів; ТОВ «БРОДБЕНТ», ТОВ «РОКСАН ХОЛД», ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ» не мали матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема, будівельних операцій.

Позивач не погодився із висновками контролюючого органу та надав заперечення на акт, за вих. №13/2025 від 24.03.2025.

На підставі акту перевірки від 04.03.2025 №3389/ Ж5/25-01-07-02-01, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.04.2025 №6020/ж10/25-01-07-00, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ на 848671 грн., а також застосовано штрафну (фінсансову) санкцію у розмірі 25% від донарахованого податкового зобов`язання, у розмірі 212167,80 грн.

Позивач вважає, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки прийнято без урахування всіх обставин справи, що мають значення для його прийняття, та відповідач не врахував практику Верховного Суду з питань оподаткування. Також вважає, що штрафні санкції у розмірі 25% застосовані відповідачем необґрунтувано та без урахування положень ст.ст. 109, 112, 123 ПК України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України ля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вже встановив суд, видами діяльності позивача є: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, 16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 77.32 надання в оренду будівельних машин і устатковання, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.11 діяльність у сфері архітектури, 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 43.11 знесення, 43.12 підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.13 розвідувальне буріння, 43.21 електромонтажні роботи, 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.31 штукатурні роботи, 43.32 установлення столярних виробів, 43.33 покриття підлоги й облицювання стін, 43.34 малярні роботи та скління, 43.39 інші роботи із завершення будівництва, 43.91 покрівельні роботи, 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

Вказані обставини не є спірними між сторонами.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» та ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС»

09.09.2019 позивач уклав із ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» договір підряду №01/09/2019 про виконання будівельних робіт на об`єкті: «Капітальний ремонт окремих виробничих та побутових приміщень адміністративної будівлі за адресою: м.Київ, вул. Ямська, 59». Склад та обсяг робіт визначався у Додатку №1 до договору (Договірна ціна). Відповідно до п. 1.4., 2.1. договору, Договірна ціна визначена динамічною та становила 615 288,00 грн, у т.ч. ПДВ - 102 548,00 грн. Строк дії договору визначався до 31.12.2019 року. (а.с. 52-53)

29.11.2019 сторонами складено акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, згідно якого ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» проведено різні будівельні роботи по демонтажу, улаштуванню стель, підлоги, здійсненні електромонтажних робіт, улаштуванні вентиляції, водопостачання, сантехнічних робіт на загальну суму 615 288,00 грн, у т.ч. ПДВ - 102 548,00 грн. (а.с. 54-59). За виконання робіт складено податкову накладну №360 на суму 615 288,00 грн, у т.ч. ПДВ - 102 548,00 грн, яку зареєстровано 28.11.2019 за №9285942698 (а.с. 60). Оплата вартості робіт проведена 03.12.2019 (а.с. 113зв).

Контролюючий орган щодо даного Товариства зазначає про:

- невідповідність даних між актом приймання виконаних будівельних робіт та податковою звітністю за листопад 2019 року «Таблиця 6. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам», а саме: у акті приймання виконаних будівельних робіт заробітна плата складає 370503,55 грн., а в таблиці 6 сума нарахованої заробітної плати становить 130500 грн. різниця становить 240003,55 грн., що свідчить про невідповідність даних між первинними документами та даними податкової звітності (а.с. 17зв, абз. 3);

- в акті приймання виконаних будівельних робіт зазначено вартість матеріалів, виробів та конструкцій становить 22,23 грн. Проте на перевірку не надано акти-приймання передачі від замовника до підрядника матеріалів, зазначених у акті приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 18, абз. 2);

- ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» у декларації за листопад 2019 року не відобразив податкові зобов`язання з ПДВ (а.с. 18, абз. 6);

- не подано податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2019 року. Платник податків не звітує з грудня 2019 р. Платник ПДВ з 01.01.2019 (свідоцтво анульовано 28.07.2021). Платник податків подавав декларацію з податку на додану вартість за період вересень 2019 -- листопад 2019 (а.с. 18, абз. 7);

- Комісією прийнято рішення від 05.02.2020 №6712 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку по п.8 Критеріїв ризиковості платника податку по платнику, є наявна податкова інформація, а саме не встановлено реального джерела походження товарів (а.с. 18, абз. 8);

- ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» у листопаді 2019 року виписано податкові накладні на різного роду робіт на 96 платників податків на суму ПДВ 13 553 778 грн (а.с. 18, абз. 10);

Відповідно до ЄРПН встановлено, що на платника ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» було зареєстровано лише податкові накладні контрагентом ТОВ «АВІСТА РІТЕЙЛ» по послугам за номенклатурою «Будівельні роботи по об`єкту «Капітальний ремонт окремих виробничих та побутових приміщень адміністративної будівлі за адресою: м.Київ, вул. Ямська,б.59» у листопаді 2019 на суму ПДВ 102548 грн. (а.с. 18, абз. 11).

Водночас суд не погоджується з висновками відповідача, з огляду на таке.

Доводи відповідача стосуються податкової дисципліни ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП».

Рішення від 05.02.2020 №6712 про відповідність ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» критеріям ризиковості платника податку по п.8 Критеріїв ризиковості платника податку - прийнято пізніше та не має жодного відношення до обставин господарської діяльності сторін у листопаді 2019 року, а тому не може бути покладено в основу оскаржуваних ППР.

Щодо правильності розрахунку заробітної плати, то це виключна компетенція та відповідальність Товариства «ПРОФІТ СТАР ГРУП», а не позивача, адже останній не є роботодавцем для робітників контрагента. Більше того, заробітна плата робітників, зазначена в акті КБ-2в визначається із нормативного розрахунку заробітної плати в будівництві, а не з трудових договорів.

Щодо ненадання актів-приймання передачі від замовника до підрядника матеріалів на суму 22,23 грн, слід зазначити, що акт КБ-2в фіксує обсяг виконаних будівельних робіт та витрачених матеріалів. Оскільки значення «22,23 грн» включено до структури акту КБ-2в, то вбачається, що ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» самостійно поніс витрати на придбання цих матеріалів, в межах погодженої договірної вартості. Надання підряднику матеріалів замовника для виконання робіт договором підряду не погоджувалось.

25.11.2019 позивач уклав із ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» договір підряду №07/11/2019 про виконання будівельних робіт на об`єкті: «Капітальний ремонт будівлі спеціального призначення №1/170, військове містечко №1, м. Ніжин, Чернігівської обл.» (додаткові роботи)». Склад та обсяг робіт визначався у Додатку №1 до договору (Договірна ціна). Відповідно до п. 1.4., 2.1. договору, Договірна ціна визначена твердою та становила 612 315,00 грн, у т.ч. ПДВ - 102 052,50 грн. Строк дії договору визначався до 31.12.2019 року (а.с. 62-63).

30.12.2019 сторонами складено акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, згідно якого ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» проведено різні будівельні роботи на фундаментах, стінах, покрівлях, вікнах та підлозі, на загальну суму 758 418,00 грн, у т.ч. ПДВ - 126 403,00 грн (а.с. 64-66).За фактом виконання робіт складено податкову накладну №908 на суму 612 315,00 грн, у т.ч. ПДВ - 102 052,50 грн грн, яку зареєстровано 15.01.2020 за №9330738273 (а.с. 67). Оплата відбулась 23.01.2020 (а.с. 123зв).

20.12.2019 позивач уклав із ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» договір підряду №12/12/19 про виконання будівельних робіт Улаштування стін, перекриття та покрівлі по об`єкту: «Реконструкція військової будівлі №27/2, контора КЕЧ, м. Чернігів, КЕВ м. Чернігів, шифр 2017-28». Склад та обсяг робіт визначався у Додатку №1 до договору (Договірна ціна). Відповідно до п. 1.4., 2.1. договору, Договірна ціна визначена твердою та становила 758 418,00 грн, у т.ч. ПДВ - 126 403,00 грн. Пунктом 2.4. договору передбачалось, що підрядник повинен був протягом десяти календарних днів приступити до виконання та завершити виконання робіт, а строк дії договору визначався до 31.12.2019 року. (а.с. 68-69).

30.12.2019 сторонами складено акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, згідно якого ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» проведено різні будівельні роботи на стінах, перекриттях, покриттях (даху), на загальну суму 758 418,00 грн, у т.ч. ПДВ - 126 403,00 грн (а.с. 70-72). Складено податкову накладну №909 на суму 758 418,00 грн, у т.ч. ПДВ - 126 403,00 грн, яку зареєстровано 15.01.2020 за №9330737640 (а.с. 73). Оплата відбулась 23.01.2020 (а.с. 123зв).

Контролюючий орган щодо даного Товариства зазначає:

- у грудні 2019 року у ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» обліковувалося 13 осіб. При співставленні даних зазначених у акті приймання виконаних будівельних робіт та даних звітності встановлено, що для виконання робіт необхідно 24 особи, Так як у грудні 2019 року 21 робочий день при 8 год робочому дню. Розрахунок 3976,09 люд/год/21 дн/8 год роб. дн = 24 особи. Таким чином, на виконання вказаних робіт необхідно 24 особи (а.с. 21, абз. 1);

- ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» зареєстрував податкові накладні на різного роду робіт на 205 платників податків на суму ПДВ 46 331 120 грн (а.с. 21, абз. 3);

- Відповідно до ЄРПН встановлено, що на платника ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» сформував податковий кредит з ПДВ по послугам «Роботи по субпідряду на об`єкті: «Капітальний ремонт будівлі спеціального призначення №1/170, військове містечко №1 м. Ніжин, Чернігівської обл.» та Роботи по субпідряду: «Улаштування стін, перекриття та покрівлі по об`єкту: Реконструкція військової будівлі №27/2 . контора КЕЧ. м. Чернігів КЕВ м. Чернігів, шифр 2017-28» від ТОВ «ІНТЕРГРУП-ТРЕЙД», який не задекларував податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2019 та не подав декларацію з податку на додану вартість за грудень 2019 року (а.с. 21, абз. 4);

- ТОВ «ІНТЕРГРУП-ТРЕЙД» формував податковий кредит від ТОВ «СМОУКСТАР КОРПОРЕЙТ», у якого відсутнє придбання даних послуг та встановлено обрив ланцюга постачання;

- ТОВ «ІНТЕРГРУП-ТРЕЙД» та ТОВ «СМОУКСТАР КОРПОРЕЙТ» є фігурантами кримінальних проваджень №42017000000001760 та №32019050000000072, №42016000000000866 (а.с. 21 зв).

Водночас суд не погоджується з висновками відповідача, з огляду на таке.

Доводи відповідача стосуються податкової дисципліни контрагентів ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС».

Зустрічні звірки контрагентів не проводились; матеріали податкових перевірок, рішення судів, якими встановлено факти вчинення податкових правопорушень ТОВ «ПРОФІТ ОТАР ГРУП», ТОВ ЛАЙФ ПАРАДАЙС» у період листопада-грудня 2019 року, а також вироки за вчинення злочинів службовими або пов`язаними особами ТОВ «ПРОФІТ ОТАР ГРУП», ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС», ТОВ «ІНТЕРГРУП-ТРЕЙД» та ТОВ «СМОУКСТАР КОРПОРЕЙТ» у сфері господарських відносин або в оподаткуванні - відсутні.

Також відповідач жодними доказами не спростував фактів та результатів виконання будівельних робіт ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП», ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС», що оформлені відповідними актами ф. КБ-2в за листопад та грудень 2019 року.

При цьому стверджуючи про недійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПРОФІТ ОТАР ГРУП», ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» невідповідність відомостей фактичним обставинам справи, контролюючий орган виходить за межі власних повноважень, адже недійсність правочину - це правова категорія, яка потребує доказування та встановлення в судовому порядку (ст. 215 ЦК України). Водночас докази щодо визнання таких договорів недійсними відсутні.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «БРОДБЕНТ», ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ», ТОВ «РОКСАН ХОЛД».

11.12.2019 позивач уклав із ТОВ «БРОДБЕНТ» договір №11/12-19 поставки будматеріалів. Відповідно до положень п. 5.1. - 5.3. договору, товар поставляється партіями, відповідно до видаткової накладної. Строк поставки - 21 робочий день від дати зарахування коштів, з правом дострокового виконання. Покупець забирає товар самовивозом. Відповідно до положень п. 5.4. договору, при постачанні кожної партії товару постачальник надає рахунок-фактуру, видаткову накладну електронну податкову накладну, яка має бути оформлена та зареєстрована згідно з вимогами чинного законодавства. 13.12.2019позивачеві виставлено рахунок №5-0000107 на оплату будматеріалів та відвантажено товар на суму 625 127,40 грн, у т.ч. ПДВ - 104 187,90 грн за видатковою вкладною NsB-OOOOHO (а.с. 76). 16.12.2019 позивачеві виставлено рахунок №125 на оплату будматеріалів та відвантажено товар на суму 389 799,26 грн, у т.ч. ПДВ - 64 966,54 грн за видатковою ікладною №145 (а.с. 79). 16.12.2019. Позивачеві виставлено рахунок №5-0000118 на оплату будматеріалів та відвантажено товар на суму 117 478,02 грн, у т.ч. ПДВ - 19 579,67 грн за видатковою спадною №125 (а.с. 82 Доставка зазначених партій товару здійснювалась за ТТН від 13.12.2019, від 16.12.2019, від 20.12.2019 (а.с. 85-86). За фактом відвантаження товару, складено податкову накладну №270 на суму 625 127,40 грн, у т.ч. ПДВ - 104 187,90 грн, яку зареєстровано 27.12.2019 за №9315217416, податкову накладну №1985 на суму 389 799,26 грн, у т.ч. ПДВ - 64 966,54 грн, яку зареєстровано 15.01.2020 за №9330739811, та податкову накладну №469 на суму 117 478,02 грн, у т.ч. ПДВ - 19 579,67 грн, яку зареєстровано 28.12.2019 за N29316174356 (а.с. 77-78, 80-81,83-84). Оплата товарів відбулась 13 та 23.01.2020 (а.с. 123зв, 124зв).

22.11.2019 позивач уклав із ТОВ «РОКСАН ХОЛД» договір поставки №11/11-19. Відповідно до положень п. 5.1. - 5.3. договору, товар поставляється партіями, відповідно до видаткової накладної. Строк поставки - 21 робочий день від дати зарахування коштів, з правом дострокового виконання. Покупець забирає товар самовивозом. Відповідно до положень п. 5.4. договору, при постачанні кожної партії товару постачальник надає рахунок-фактуру, видаткову накладну електронну податкову накладну, яка має бути оформлена та зареєстрована згідно з вимогами чинного законодавства (а.с. 87-88). 18.11.2019 позивачу виставлено рахунок №РХ-0000075 на оплату будматеріалів на суму 40 372,72 грн, у т.ч. ПДВ - 6728,79 грн. Товар відвантажено за видатковою накладною від 22.11.2019№РХ-00000076. Оплата товару відбулась 06.12.2019 (а.с. 89, 90).18.11.2019позивачу виставлено рахунок №РХ-0000076 на оплату будматеріалів на суму 949 255,14 грн, у т.ч. ПДВ - 158 209,19 грн. Товар відвантажено за видатковою накладною від 22.11.2019 №РХ-00000077. Оплата товару відбулась 09.12.2019 (а.с. 92, 93). Доставка зазначених партій товару здійснювалась за ТТН від 22.11.2019 №Р77 (а.с. 94). За фактом поставок товарів, складено податкову накладну №120 на суму 40 372,72 грн, у т.ч. ПДВ - 6728,79 грн, яку зареєстровано 03.12.2019 за №9288345794, а також - податкову накладну №122 на суму 949 255,14 грн, у т.ч. ПДВ - 158 209,19 грн, яку зареєстровано 03.12.2019 за №9288348878 (а.с. 91,95). Оплата товарів здійснена 06 та 09.12.2019 (а.с. 114зв).

02.12.2019 позивач уклав із ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ» договір поставки №2/12-19. Відповідно до положень п. 5.1. - 5.3. договору, товар поставляється партіями, відповідно до видаткової накладної. Строк поставки - 21 робочий день від дати зарахування коштів, з правом дострокового виконання. Покупець забирає товар самовивозом. Відповідно до положень п. 5.4. договору, при постачанні кожної партії товару постачальник надає рахунок-фактуру, видаткову накладну електронну податкову накладну, яка має бути оформлена та зареєстрована згідно з вимогами чинного законодавства (а.с. 96-97). 02.12.2019 позивачу виставлено рахунок №БК-0000108 на оплату будматеріалів на суму 184 761,19 грн, у т.ч. ПДВ - ЗО 739,53 грн та відвантажено товар за видатковою накладною №БК-0000006. Оплата товару відбулась 23.12.2019 (а.с. 98). 09.12.2019 позивачеві виставлено рахунок №БК-0000107 на оплату будматеріалів на суму 422 521,20 грн, у т.ч. ПДВ - 70 420,20 грн та відвантажено товар за видатковою накладною №БК-0000004. Оплата товару відбулась 23.12.2019 (а.с. 100,101). Доставка зазначених партій товару здійснювалась за ТТН від 09.12.2019 (а.с. 101зв). За фактом поставок товарів на адресу позивача складено податкову накладну №6 на суму 184 761,19 грн, у т.ч. ПДВ - 30 739,53 грн, яку зареєстровано 20.12.2019 за №9308172445, а також - податкову накладну №27 на суму 422 521,20 грн, у т.ч. ПДВ - 70 420,20 грн, яку зареєстровано 20.12.2019 за №9308172175 (а.с. 99,102). Товар оплачено 23.12.2019 (а.с. 119).

02.12.2019 позивач уклав із ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ» договір оренди транспортного засобу з екіпажем №29/11-19, за яким позивачеві передавались техніка на погодинний строк оренди (а.с. 103-104). 02.12.2019 позивачеві виставлено рахунок №БК-0000109 на оплату оренди транспортних засобів на суму 376 688,04 грн, у т.ч. ПДВ - 62 781,34 грн та надано послуги за актом №БК-0000006. Оплата послуг відбулась 23.12.2019 (а.с. 105). За фактом надання послуг на адресу Позивача складено податкову накладну №5 на суму 376 688,04 грн, у т.ч. ПДВ - 62 781,34 грн, яку зареєстровано 20.12.2019 за №9308172181 (а.с. 106). Послуги оплачено 23.12.2019 (а.с. 119).

Позиція відповідача зведена до невідповідності наданих на перевірку первинних документів за змістом, зокрема: відсутності зазначеного місця складання, розшифровки підписів, проставлених на документах. Також ДПС зазначає про відсутність посвідчень про якість на окремі товари, відсутність зазначеного місця навантаження в ТТН (а.с. 25, абз. 2; а.с. 26, абз. 1-2; а.с. 28зв, абз. 14; а.с.30 абз. 3,18,19). Крім того, контролюючий орган вказує про відсутність придбання окремих номенклатур товарів (обрив ланцюга постачання (а.с. 26, абз. 6; а.с. 29зв, абз.2;).

Водночас з даною позицією відповідача суд не погоджується з огляду на таке.

Під час перевірки Товариства (як це вбачається з Акту перевірки) зустрічні звірки контрагентів не проводились; матеріали податкових перевірок, рішення судів, якими встановлено факти вчинення податкових правопорушень ТОВ «БРОДБЕНТ», ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ», ТОВ «РОКСАН ХОЛД» у період листопада-грудня 2019 року, а також вироки за вчинення злочинів службовими або пов`язаними особами ТОВ «БРОДБЕНТ», ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ», ТОВ «РОКСАН ХОЛД» у сфері господарських відносин або в оподаткуванні, відсутні.

Щодо відсутності посад та прізвищ, місця складання у видаткових накладних, то це не може вважатись істотним недоліком первинного документа, оскільки є можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції за підписом, містять відомості про дату складання документа, назву підприємств, від імені яких складено документи, зміст та обсяг господарської операції, відбитки печаток СГД-учасників операції.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 року у справі №840/4787/16 «... сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення. Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.»

При цьому, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів та неможливості проведення їх зустрічних звірок, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Даючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів, суд вказує наступне.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від наявності чи відсутності основних фондів або трудових ресурсів його контрагентів.

При цьому суд наголошує на тому, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанови від 16.01.2018, у справі №826/1398/14, від 06.02.2018, у справі №804/4940/14, від 30.01.2018 у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16) відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, як покупцем, оскільки залучення працівників с можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкового кредиту з ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

Жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність додатковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.06.2020 (справа № 440/426/19) висловлено правову позицію, що норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання в господарській діяльності, і поніс реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Отже, доводи відповідача про відсутність у постачальників платника достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів для виконання оспорюваних робіт ( послуг) суд відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

Посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень також не прийнято до уваги, оскільки за правилами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить даних щодо наявності таких, що набрали законної сили вироків суду, якими посадових осіб позивача або контрагентів визнано винними у скоєнні кримінального порушення та якими би було встановлено неправомірність здійснення фінансово-господарських операцій зазначених вище суб`єктів господарювання з позивачем.

Оцінюючи позицію в частині права позивача на податковий кредит суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим кредитом розуміють суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, а відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім цього, відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Також, згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, аналізуючи наведені вище норми ПК України, проектуючи їх на правовідносини, які досліджуються судом у цій справі, суд зазначає, що обов`язок нарахувати податкові зобов`язання та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну виникає у контрагентів позивача, а позивач має право за рахунок цих операцій формувати податковий кредит з ПДВ, який впливає на його податкові зобов`язання з цього податку.

Як встановлено судом вище, позивач та його контрагенти були платниками ПДВ, а тому за рахунок реальних господарських операцій між ними, які пов`язані з господарської діяльністю, після реєстрації в ЄРПН контрагентами позивача податкових накладних, позивач мав право формувати податковий кредит за рахунок таких операцій.

Докази, що на час здійснення господарських контрагенти позивача визнані ризиковим відповідачем суду також не надано.

Одним із критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень є те, що таке рішення має бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини 2 статті 2 КАС України).

Такий критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти відповідно до законодавчо визначеної процедури, що відповідає принципу належного урядування.

В даному випадку встановлено, що посадові особи відповідача під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ґрунтували свою позицію на припущеннях, які не перевірили при проведенні документальної перевірки.

У свою чергу позивачем доведено, що наявність первинної та іншої документації по спірним операціям, наявність господарських цілей використання придбаних у вказаних контрагентах товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача та відповідність операцій діловій меті в сукупності свідчить про реальність виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами та протиправність податкового повідомлення-рішення.

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Водночас відповідачем не доведено, що договори, укладені між позивачем та його контрагентом у спірних правовідносинах, були укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а поставка товарів (робіт, послуг) за цими договорами не мала реального змісту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому, має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата Верховного Суду тлумачила як таку, в якійвідображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23.05.2020 набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини "Інтерсплав проти України", у якому позиція щодо "залученості" платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Водночас, відповідач не наводить доводів, що Товариство самостійно внесло до первинних документів недостовірну інформацію щодо придбання товарів (робіт, послуг) та/або щодойого постачальників. Так само контролюючий орган не зазначив та не надав доказів, що Товариство було обізнане щодо недостовірності даних про постачальника в первинних документах, на підставі яких задекларувало дані свого податкового обліку щодо податкового кредиту. Відповідачем не надано докази, що у Товариства були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо його постачальників. Доводів такого змісту, так само як і доводів, що Товариство діяло без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, відповідач у відзиві не наводить.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних рішень та задоволення позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 15912,58 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн.

Частиною сьомою та дев`ятоюстатті 139 КАСунормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, за змістом частини дев`ятоїстатті 139 КАСпри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Перевіряючи обґрунтованість визначених адвокатом виконаних робіт вартості наданих послуг, суд виходить з наступного.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС Українивраховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 22.04.2021 року у справі № 460/302/19, відповідно до якого склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 820/2973/18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до частини сьомоїстатті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд встановив, що понесені адвокатом витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн, пов`язані із юридичним супроводом даної справипідтверджені належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правничої допомоги від 13.03.2025, укладений між платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНВ 2000» та адвокатом Коверзневим Д.В., копіями рахунків від 03.04.2025, від 30.04.2025 та платіжних інструкцій від 10.04.2025 №2229, від 01.05.2025 №2288, а також актом наданих послуг від 30.04.2025, внаслідок чого вони підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 07.04.2025 №620/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНВ 2000" судовий збір у розмірі 15912,58 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дванадцять гривень 58 коп), сплачений відповідно до платідної інструкції від 22.04.2025 № 2260, та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВНВ 2000" вул.Стрілецька, 1, корп.24,м.Чернігів,14033 код ЄДРПОУ 35583357.

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області вул. Реміснича, 11,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 44094124.

Повний текст рішення виготовлено 12 серпня 2025 року.

Суддя І.І. Соломко