Постанова від 12.08.2025 по справі 215/6099/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5151/25 Справа № 215/6099/24 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 року м. Кривий Ріг

справа № 215/6099/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач територіальна громада в особі Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України,без фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи,в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року,яке постановленосуддею КамбулМ.О.у містіКривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 13 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, третя особа: Тернівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання права власності в порядку спадкування та зняття арешту з нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 після смерті якого відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала останньому на підставі Договору дарування квартири від 10 липня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, Літвіновою Іриною Іванівною. Після смерті батька позивача інших спадкоємців за заповітом та законом не має, за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт складено не було.

08 серпня 2023 року ОСОБА_1 отримав від приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіди Є.М. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії після смерті ОСОБА_3 , оскільки за результатами перевірки був виявлений запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_3 , а саме: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 8715780, дата державної реєстрації: 14 травня 2009 року: державний реєстратор. Дніпропетровська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АА № 971620 від 14 травня 2009 року, видана Тернівським ВДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області; Об?єкт обтяження: квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Відповідно до відповіді Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 13 березня 2024 року на заяву про скасування арешту з нерухомого майна, перевіркою ВП-спецпідрозділ, АСВП, дані про наявність відкритих, завершених та зупинених виконавчих проваджень щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні. Надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження в межах якого виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 971620 від 14 травня 2009 року надати не має можливості, оскільки у відповідності до наказу від 25 грудня 2008 року за № 2274/5 «Про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» та наказу від 07 червня 2017 року № 1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки, після чого завершені виконавчі провадження знищуються. Також, мені, ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

На підставі наведенного вище позивач просив суд визнати за позивачем право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а також просить зняти арешт з вказаного нерухомого майна.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представникпозивача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 після смерті якого відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала останньому на підставі Договору дарування квартири від 10 липня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, Літвіновою Іриною Іванівною. Після смерті батька позивача інших спадкоємців за заповітом та законом не має, за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт складено не було.

08 серпня 2023 року ОСОБА_1 отримав від приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіди Є.М. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії після смерті ОСОБА_3 , оскільки за результатами перевірки був виявлений запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_3 , а саме: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 8715780, дата державної реєстрації: 14 травня 2009 року: державний реєстратор. Дніпропетровська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АА № 971620 від 14 травня 2009 року, видана Тернівським ВДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області; Об?єкт обтяження: квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Апелянт зауважує на тому, що позивач по справі не був стороною виконавчого провадження та йому не відомо стягувача у виконавчому провадженні, тому вважає що звернення до суду з даним позовом є належним способом захисту.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановленосудом тавбачається ізматеріалі справи ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08 лютого 2003 року, у відомостях про батьків вказано: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 26 січня 2023 року (а.с. 19).

ОСОБА_3 на підставі Договору дарування квартири від 10 липня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5121 посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І., належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20), що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4233913 від 23 липня 2004 року та технічним паспортом № НОМЕР_4 : НОМЕР_5 за інвентаризаційною справою №432/23 (а.с.21, 22-27).

З інформаційної довідки № 340943417 від 31 липня 2023 року Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування належить ОСОБА_3 , а також вбачається тип обтяження, а саме арешт нерухомого майна за реєстраціним номером 8715780 від 14 травня 2009 року, яке накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АА№971620, 14 травня 2009 року, Тернівським ВДВС Криворізького міського управління юстиції, Дніпропетровської області (а.с. 28).

Постановою від 08 серпня 2023 року, приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, Кульбіди Є.М., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що був виявлений наявний запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_3 (а.с.29).

Відповідно до відповіді Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 13 березня 2024 ркоу №78225 на заяву про скасування арешту з нерухомого майна, перевіркою ВП - спецпідрозділ, АСВП, дані про наявність відкритих, завершених та зупинених виконавчих проваджень щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні. Надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження в межах якого виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 971620 від 14 травня 2009 року надати не має можливості, оскільки у відповідності до наказу від 25 грудня 2008 року за № 2274/5 «Про затвердження порядкуроботи здокументами ворганах державноївиконавчої служби»та наказувід 07червня 2017року №1829/5«Про затвердженняПравил веденняділоводства таархіву ворганах державноївиконавчої службита приватнимивиконавцями»,термін зберіганнязавершених виконавчихпроваджень становить3роки,після чогозавершені виконавчіпровадження знищуютьсята рекомендованозвернутися досуду зазахистом своїхпорушених прав(а.с.30-31).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висноком суду першої інстанції, з оглдяу на наступне.

Згідно із частиною першоюстатті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина першастатті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зістаттею 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина другастатті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першоїстатті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Предметом позовує визнання права власності в порядку спадкування та зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в межах виконавчого провадження.

Як вбачається із маетріалів справи, згідно відповіді Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 13 березня 2024 року № 78225 на заяву про скасування арешту з нерухомого майна, перевіркою ВП - спецпідрозділ, АСВП, дані про наявність відкритих, завершених та зупинених виконавчих проваджень щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні. Надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження в межах якого виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 971620 від 14 травня 2009 року надати не має можливості, оскільки у відповідності до наказу від 25 грудня 2008 року за № 2274/5 «Про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» та наказу від 07 червня 2017 року № 1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки, після чого завершені виконавчі провадження знищуються та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх порушених прав (а.с. 30-31).

У частині першійстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові,може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові,можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження»(абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Отже, законом у спірних правовідносинах передбачений спосіб судового захисту порушеного права позивача, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову до належних відповідачів про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22, від 03 травня 2023 року у справі № 463/3251/22 від 04 жовтня 2023 року у справі №337/2402/22 та від 06 травня 2024 року у справі № 725/3352/23.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 48ЦПКУкраїни сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див.: висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі за № 523/9076/16-ц від 17 квітня 2018 року пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Так, у справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець, який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від неї, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування(постанова Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц).

Позивачем заявлено також позовну вимогу про зняття арешту з нерухомого майна спадкодавця, який було накладено в межах виконавчого провадження, при цьому позивач звертається з такою вимогою до територіальної громади в особі Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, проте в позові відсутні відомості щодо особи (стягувача), в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

На підставі наведенного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача.

Колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2025 року.

Головуючий:

Судді: