Рішення від 13.08.2025 по справі 910/2855/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2025Справа № 910/2855/25

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Копил М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш», м.Полтава

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд», м.Київ

про стягнення 22 022,94 грн, -

За участю представників сторін:

позивач: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» про стягнення коштів сплачених за товар в сумі 21 300 грн, вартості лабораторного дослідження в розмірі 722,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №07/11/24 від 07.11.2024 в частині поставки товару, що відповідав би умовам якості.

Ухвалою від 24.03.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 19.05.2025 судом було постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання 04.06.2025.

04.06.2025 судом було відкладено підготовче засідання на 25.06.2025.

У зв`язку із перебуванням судді Князькова В.В. у відпустці, судове засідання 25.06.2025 не відбулось.

Ухвалою від 30.06.2025 судом було призначено підготовче засідання на 16.07.2025.

16.07.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2025.

Позивач у судове засідання 13.08.2025 не з`явився, проте, 12.08.2025 подав клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш».

Відповідач у судове засідання 13.08.2025 також не з`явився, відзиву на позов не подав, проте, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи. При цьому, суд зауважує таке.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як встановлено судом відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд.

Вся судова кореспонденція, в тому числі, і ухвала від 16.07.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті була направлена на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м.Київ, провулок Киянівський, буд.3/7, офіс П-5А.

Проте, вся судова кореспонденція повернулась до господарського суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну збергінання».

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, з огляду на неявку сторін суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 13.08.2025.

В судовому засіданні 13.08.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» (постачальник) було укладено договір поставки №07/11/24, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та вартість якого визначатиметься відповідно до видаткових накладних, рахунків або специфікацій (додатків) до даного договору, які складають невід`ємну частину даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар належної якості на умовах цього договору.

Згідно п.2.1 договору №07/11/24 від 07.11.2024 поставка товару здійснюється окремими партіями. Обсяг товару за кожною партією визначається у відповідних замовленнях, видаткових накладних, рахунках-фактурах або у специфікації до даного договору. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі погодженого постачальником замовлення покупця, що надсилається засобами електронного зв`язку (ел.поштою) та складає невід`ємну частину даного договору.

Пунктом 2.4, 2.5 договору №07/11/24 від 07.11.2024 визначено, що замовлення вважається погодженим та прийнятим постачальником шляхом виставлення постачальником рахунку-фактури до оплати на підставі замовлення покупця. У разі прийняття замовлення покупця до виконання виставлення рахунку здійснюється протягом 1 (одного) робочого дня з дати направлення замовлення покупцем. Постачальник зобов`язується поставити товар та передати його у власність покупцю протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття замовлення покупця в порядку визначеному п.2.4. договору, якщо інший строк поставки не погоджено сторонами та не вказано замовленні покупця та не відображено в рахунку-фактурі та/або в специфікації у разі її складання. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п.2.11, 2.12 договору №07/11/24 від 07.11.2024 при виявленні невідповідності товару по кількості або якості умовам договору, а також виявленні пошкодження упаковки та/або товару покупець зобов`язаний призупинити приймання та викликати представника постачальника для складання відповідного акту. Сторони дійшли згоди, що такий акт буде мати юридичну силу для сторін. Постачальник зобов`язаний за власний рахунок допоставити/замінити товар на якісний протягом 14-ти календарних днів з моменту виставлення покупцем відповідних вимог, підтверджених відповідним актом. Сторони узгодили, що покупець має право повернути товар, який не підійшов по якості і розміром, а продавець зобов`язаний прийняти товар і безоплатно замінити його.

У випадку виникнення в покупця сумнівів щодо якості товару. Покупець має право провести відповідні дослідження шляхом залучення третіх осіб (лабораторії, експертні організації тощо). В разі підтвердження невідповідності якості товару з зазначеними характеристиками в сертифікаті якості, постачальник повинен відшкодувати витрати понесені на проведення досліджень 3-х (трьох) банківських днів від дати отримання Постачальником відповідного висновку та замінити неякісний товар на якісний.

У випадку виявлення покупцем дефектів щодо якості поставленого товару, покупець вправі направити постачальнику (за рахунок останнього) дефектний товар не пізніше, ніж протягом 3 (робочих) днів з дати виявлення відповідного дефекту для його обстеження постачальником та встановлення причин виникнення дефекту (за необхідності із супровідним листом із описом виявлених дефектів та умов їх виявлення), а постачальник зобов`язується здійснити безкоштовну заміну дефектного товару на товар належної якості протягом 14 календарних днів з дати отримання такого дефектного товару від покупця, якщо інший термін не обумовлено сторонами окремо (п.п.5.1, 5.2 договору №07/11/24 від 07.11.2024).

У п.6.1, 6.2 договору №07/11/24 від 07.11.2024 вказано, що ціна товару за одиницю та загальна вартість товару погоджуєтьсясСторонами в замовленнях та вказується безпосередньо в товаросупровідних документах (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунках) або специфікаціях (додатках) до цього договорую. Сторони домовились, що вказана в замовленнях, товаророзпорядчих документах (видаткових накладних) та рахунках-фактурах ціна товару є остаточною та коригуванню в бік збільшення не підлягає.

Договір вступає в силу після його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2025 року. За відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про розірвання договору за 30 календарних днів до дати закінчення його дії, договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах. Кількість пролонгацій не обмежується (п.11.4 договору №07/11/24 від 07.11.2024).

Як вказує позивач, в межах договору №07/11/24 від 07.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» було замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» товар, а саме трубу 89х6 Aisi 316L у кількості 3 м, на оплату якого відповідачем було виставлено рахунок №0447 від 11.12.2024.

Вказаний рахунок було оплачено покупцем згідно платіжної інструкції №7562858 від 16.12.2024 на суму 21 300 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» товар, про що сторонами складено та підписано видаткову накладну №0447 від 18.12.2024. У вказаній видатковій накладній зазначено, що предметом поставки була труба 89х6 Aisi 316L у кількості 3 м загальною вартістю 21 300 грн.

Проте, як вказує позивач, на вхідному контролі зразок товару було направлено відповідній лабораторії для проведення хімічного аналізу складу труби. Згідно долучених до матеріалів справи доказів, а саме рахунку фактури №7707 від 09.01.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський завод кварцового скла» та бухгалтерської довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» щодо розрахунку витрат товариства на доставку зразка для проведення дослідження, витрати позивача на проведення лабораторного дослідження якості поставленого позивачем становили 722,94 грн, з яких 600 грн вартість самого дослідження, а 122,94 грн - транспортні витрати.

За наслідками проведення аналізу Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський завод кварцового скла» було складено сертифікат якості №1 від 09.01.2025, згідно змісту якого вбачається, що наданий для аналізу зразок труби відповідає сталі конструкційній криогенній, марки 12х18н10т (Aisi 321), а не Aisi 316, як вказано у видатковій накладній та рахунку на оплату.

Як вказує позивач, з огляду на вказані обставини Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» було складено акт від 14.01.2025 про повернення товару продавцю.

З огляду на наведені обставини, Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» претензію №3 від 17.01.2025, в якій покупець заявив вимогу про вимогу про відшкодування вартості лабораторного дослідження в сумі 722,94 грн, заміну поставленого товару або відшкодування його вартості.

Проте, як вказує позивач, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» так і не було виконано Товариством з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд», що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи доводи позивача та представлені суду докази, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, суд виходить з такого.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, згідно п.2.1 договору №07/11/24 від 07.11.2024 поставка товару здійснюється окремими партіями. Обсяг товару за кожною партією визначається у відповідних замовленнях, видаткових накладних, рахунках-фактурах або у специфікації до даного договору. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі погодженого постачальником замовлення покупця, що надсилається засобами електронного зв`язку (ел.поштою) та складає невід`ємну частину даного договору.

Відповідно до п.2.11, 2.12 договору №07/11/24 від 07.11.2024 при виявленні невідповідності товару по кількості або якості умовам договору, а також виявленні пошкодження упаковки та/або товару покупець зобов`язаний призупинити приймання та викликати представника постачальника для складання відповідного акту. Сторони дійшли згоди, що такий акт буде мати юридичну силу для сторін. Постачальник зобов`язаний за власний рахунок допоставити/замінити товар на якісний протягом 14-ти календарних днів з моменту виставлення покупцем відповідних вимог, підтверджених відповідним актом. Сторони узгодили, що покупець має право повернути товар, який не підійшов по якості і розміром, а продавець зобов`язаний прийняти товар і безоплатно замінити його.

У випадку виникнення в покупця сумнівів щодо якості товару. Покупець має право провести відповідні дослідження шляхом залучення третіх осіб (лабораторії, експертні організації тощо). В разі підтвердження невідповідності якості товару з зазначеними характеристиками в сертифікаті якості, постачальник повинен відшкодувати витрати понесені на проведення досліджень 3-х (трьох) банківських днів від дати отримання Постачальником відповідного висновку та замінити неякісний товар на якісний.

У випадку виявлення покупцем дефектів щодо якості поставленого товару, покупець вправі направити постачальнику (за рахунок останнього) дефектний товар не пізніше, ніж протягом 3 (робочих) днів з дати виявлення відповідного дефекту для його обстеження постачальником та встановлення причин виникнення дефекту (за необхідності із супровідним листом із описом виявлених дефектів та умов їх виявлення), а постачальник зобов`язується здійснити безкоштовну заміну дефектного товару на товар належної якості протягом 14 календарних днів з дати отримання такого дефектного товару від покупця, якщо інший термін не обумовлено сторонами окремо (п.п.5.1, 5.2 договору №07/11/24 від 07.11.2024).

Судом було встановлено, що в межах договору №07/11/24 від 07.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» було замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» товар, а саме трубу 89х6 Aisi 316L у кількості 3 м, на оплату якого відповідачем було виставлено рахунок №0447 від 11.12.2024.

Вказаний рахунок було оплачено покупцем згідно платіжної інструкції №7562858 від 16.12.2024 на суму 21 300 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» товар, про що сторонами складено та підписано видаткову накладну №0447 від 18.12.2024. У вказаній видатковій накладній зазначено, що предметом поставки була труба 89х6 Aisi 316L у кількості 3 м загальною вартістю 21 300 грн.

За наслідками проведення аналізу Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський завод кварцового скла» було складено сертифікат якості №1 від 09.01.2025, згідно змісту якого вбачається, що наданий для аналізу зразок труби відповідає сталі конструкційній криогенній, марки 12х18н10т (Aisi 321), а не Aisi 316, як вказано у видатковій накладній та рахунку на оплату.

З огляду на наведені обставини, Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» претензію №3 від 17.01.2025, в якій покупець заявив вимогу про вимогу про відшкодування вартості лабораторного дослідження в сумі 722,94 грн, заміну поставленого товару або відшкодування його вартості.

В контексті обов`язку з доказування суд звертає увагу сторін на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

У ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Проте, всупереч наведеного, відповідачем жодного доказу на спростовування доводів позивача надано не було, обставин належного виконання умов договору №07/11/24 від 07.11.2024 в частині поставки товару належної якості чи заміни товару на вимогу позивача, не доведено.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо виникнення у відповідача обов`язку із повернення сплачених за поставку неякісного товару грошових коштів та відшкодування вартості проведеного на замовлення позивача лабораторного дослідження.

Таким чином, з огляду на наведене вище, враховуючи всі обставини справи у їх логічній послідовності, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення в повному обсязі позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» про стягнення коштів сплачених за товар в сумі 21 300 грн, вартості лабораторного дослідження в розмірі 722,94 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» про стягнення коштів сплачених за товар в сумі 21 300 грн, вартості лабораторного дослідження в розмірі 722,94 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максферумбуд» (04053, м.Київ, провулок Киянівський, буд.3/7, офіс П-5А, ЄДРПОУ 44500370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш» (36034, Полтавська область, місто Полтава, вул.Садовського, буд.8, ЄДРПОУ 32174727) кошти сплачені за товар в сумі 21 300 грн, вартість лабораторного дослідження в розмірі 722,94 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 14.08.2025.

Суддя В.В. Князьков