Рішення від 06.08.2025 по справі 916/1261/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1261/16(916/5679/24)Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.

за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресбуд-Інвест (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49; код ЄДРПОУ: 33812782) арбітражного керуючого Петровської Н.А. (79054, м. Львів, вул. Петлюри, 2, ВПЗ 54, а/с: 3147),

до відповідачів: 1). Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес. (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49; код ЄДРПОУ: 35243020);

2). Дочірнього підприємства Транспортно-експедиційний центр (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49; код ЄДРПОУ: 30128755);

3). ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

4). ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );

5). ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; код ЄДРПОУ: 23697280),

про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи №916/1261/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49; код ЄДРПОУ: 33812782) та солідарне стягнення з відповідачів 3 012 293 044,96 грн.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:

позивач: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресбуд-Інвест: арбітражний керуючий Петровська Наталія Андріївна (приймала участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду);

від відповідачів: представник ОСОБА_3 адвокат Панчошак Олександр Дмитрович;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк: ОСОБА_4 (приймав участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду);

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.08.2025 р. до 06.08.2025 р. Судове засідання проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Прогресбуд-Інвест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Петровської Н.А. звернулось до суду із заявою (т.1 а.с.1 -21) (вх. №5825/24 від 26.12.2024р.) до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес ; 2) Дочірнього підприємства Транспортно-експедиційний центр 3) ОСОБА_1 ; 4) ОСОБА_2 5) ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності у зв`язку із доведенням до банкрутсва та стягнення с відповідачів солідарно 3 012 293 044,96 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2024р. заяву залишено судом без руху (т.3 а.с.31-35) та визначені недоліки заяви. На виконання ухвали суду позивачем подану позовну заяву до відповідачів про покладення субсидіарної відповідальності у зв`язку із доведенням до банкрутства та стягнення с відповідачів солідарно 3 012 293 044,96 грн.(вх№5825/24 від 26.12.2024р. (т.3 а.с.38-60).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 р. (т.3 а.с.74-79) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5679/24 за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресбуд-Інвест арбітражного керуючого Петровської Н.А. до відповідачів: 1). Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес., 2). Дочірнього підприємства Транспортно-експедиційний центр, 3). ОСОБА_1 , 4). ОСОБА_2 , 5). ОСОБА_3 ; про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи №916/1261/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" та солідарне стягнення з відповідачів 3 012 293 044,96 грн. Справу №916/5679/24 вирішено розглядати в межах справи №916/1261/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресбуд-Інвест за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/1261/16(916/5679/24).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 р. задоволено заяву (вх. №7608/25 від 07.03.2025 р.) та залучено Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк до участі у справі №916/1261/16(916/5679/24) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Підготовче засідання у справі відкладались/призначались до розгляду на 17.02.2025 р. (ухвала суду від 15.01.2025 р.) (т.3 а.с.74-79); на 10.03.2025 р. о (ухвала суду від 17.02.2025 р.) (т.4 а.с. 145-148) та на 17.03.2025 р.. (ухвала суду від 10.03. 2025 р. (т.5 а.с.75-78).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 р. закрито підготовче провадження у справі №916/1261/16(916/5679/24), справу №916/1261/16(916/5679/24) призначено до розгляду по суті на 14.04.2025р. (т.5 а.с.94-97).

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 р.(т.6 а.с.25-28), розгляд даної справи по суті відкладався Ухвалою від 05.05.2025р. (т.5-6 а.с.43-46) на 28.05.2025р у розумний сирок, ухвалою від 28.05.2025р. (т.6 а.с.68-71 на 18.06.2025р. , ухвалою від 18.06.20-25р. (т.6 а.с.98-101) на 18.07.2025р., ухвалою від 18.07.2025р. на 04.08.2025р. (т.6 а.с.118-121).

Про відкладення розгляду справи по суті ліквідатор ТОВ Прогресбуд-Інвест арбітражний керуючий Петровська Н.А.; ОСОБА_2 ; представник ОСОБА_3 адвокат Панчошак О.Д. та ПАТ АБ Укргазбанк були повідомлені шляхом надсилання копії ухвали до електронного кабінету користувача підсистеми Електронний суд, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного документу.

Інші учасники справи були повідомлені про дату час та місце розгляду справи по суті шляхом направлення копій ухвал суду на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес. (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49); Дочірнього підприємства Транспортно-експедиційний центр (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими поверненнями та поштовими повідомленнями про вручення ухвали.

Господарським судом, за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвали Господарського суду Одеської області були оприлюднені у вказаному Реєстрі, тобто текст ухвал був у вільному доступі через мережу Інтернет, учасники справи та заінтересовані особи мали можливість ознайомитись з процесуальними документами суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.п. 2,5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, ухвали Господарського суду Одеської області були надіслані у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а тому усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи в підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 р. змінено назву найменування відповідача з Приватного підприємства Прогрес на Товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес та відкладено розгляд даної справи до "18" липня 2025 р., про що повідомлено учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на зазначене, зокрема, у зв`язку з неявкою відповідачів у судове засідання, наявність клопотань про відкладення розгляду справи та з метою уникнення порушення прав та інтересів учасників справи, суд розглянув справу поза межами встановленого ст. 195 ГПК України строку, у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Підставою подання до господарського суду позову ліквідатор банкрута вказує неправомірні дії посадових осіб та кінцевих бенефіціарів Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресбуд-Інвест, які свідчать, що ці посадові особи та учасники боржника не діяли належно, розумно, добросовісно та в інтересах банкрута, його працівників та кредиторів. Предметом зазначеного позову є покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Ліквідатором банкрута Петровською Н.А., яку призначено ухвалою господарського суду від 18.11.2019р., у ліквідаційній процедурі, введеній постановою господарського суд від 20.10.2016р. у справі №916/1261/16 вчинялися дії для виявлення майна та активів товариства.

За підсумками процедури розпорядження та ліквідаційної процедури було виявлено та продане майно: земельна ділянка та частка у статутному капіталі ТОВ «Складський комплекс «Більшовик».

Залишок непогашених вимог кредиторів становить 3 012 293 044,96 грн., які були визнані ухвалами суду від 04.08.2016, 15.06.2017, 19.09.2022, 12.06.2024. Зокрема, до реєстру вимог кредиторів внесено АТ «ЗНВКІФ «ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС» із сумою вимог 2 742 075 046,21 грн., ПАТ АБ «Укргазбанк» із залишком непогашених вимог в сумі 124 305 119,62 грн. та ТОВ «ФК «Профкредит» із сумою вимог 145 912 879,13 грн.

Ліквідатор вважає, що аналіз інформації та документів щодо дій відповідальних осіб товариства, які мали вирішальний вплив на господарську діяльність, свідчить про наявність підстав для застосування заходів субсидіарної відповідальності. Особи, які мали вирішальний вплив на діяльність ТОВ «Прогресбуд-Інвест». Засновники: 1) ПП «Будівельник» у період з 12.10.2005 по 24.12.2008; 2) ТОВ «Прогрес.» у період з 24.12.2008 по 28.05.2016; 3) ДП «Транспортно-експедиційний центр» у період з 24.12.2008 по 20.10.2016 (дата винесення постанови про визнання боржника банкрутом). Бенефіціар: ОСОБА_1 з 28.05.2016 по 20.10.2016 (дата винесення постанови про визнання боржника банкрутом). Керівники: 1) ОСОБА_5 у період з 12.10.2005 по 29.08.2006; 2) ОСОБА_2 у період з 29.08.2006 по 18.07.2013; 3) ОСОБА_3 у період з 18.07.2013 по 20.10.2016 (дата винесення постанови про визнання боржника банкрутом), що доводиться історичним витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дані про РНОКПП фізичних осіб бенефіціарів та керівників отримано із реєстраційної справи ТОВ «Прогресбуд-Інвест» (наявна у матеріалах справи про банкрутство).

Посилається на норми ч.1 ст. 29 ,ч.1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», якими визначено що загальні збори учасників є вищим органом товариства та можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, віднесення до компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства.

Ч. 1, 4 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» визначено, що виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Ліквідатор посилається на п. 2.1 Статуту ТОВ «Прогресбуд-Інвест» (далі Статут), згідно якого головною метою діяльності Товариства є одержання прибутку, здійснення господарської і підприємницької діяльності.

За п. 6.3 Статуту, учасники товариства зобов`язані, окрім іншого, дотримуватись положень Установчих документів товариства і виконувати рішення Загальних Зборів Учасників Товариства; сприяти Товариству у здійсненні ним своєї діяльності, погоджувати свої дії, щоб не нанести збитків Товариству.

За п. 11.1 Статуту, управління Товариством здійснюють загальні збори учасників, спостережна рада, директор, ревізійна комісія. Внаслідок дій/бездіяльності посадових осіб ТОВ «Прогресбуд-Інвест», в період із 2008 р. виник борг за кредитними договорами, внаслідок непогашення якого було порушено справу про банкрутство боржника за заявою ПАТ АБ «Укргазбанк».

Дії/бездіяльність, що, на думку ліквідатора, призвели до банкрутства:

1. Укладення договору поруки за зобов`язаннями пов`язаного товариства із ПАТ АКБ «Київ» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») у період, коли боржник був неспроможний сплачувати заборгованість за кредитними договорами із ПАТ «ВТБ Банк».

Починаючи із 01.11.2008 у ТОВ «Прогресбуд-Інвест» існувала непогашена заборгованість перед кредитором ПАТ «ВТБ Банк» за договорами № 13/07 від 10.08.2007 та № 11/07 від 02.08.2007, яку боржник був неспроможний погасити.

Незважаючи на вказане, 29.10.2009р. відповідальними особами боржника ТОВ «Прогресбуд-Інвест» було прийнято рішення про укладення договору поруки за зобов`язаннями пов`язаного із боржником ТОВ «Паляниця» на суму 50 000 000,00 гривень та про передачу в іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:08:006:0007, вартість якої визначено в договорі іпотеки в сумі 7 878 000,00 грн.

Прийняття вказаного рішення не мало позитивного економічного ефекту, мало наслідком збільшення заборгованості товариства в той час, коли заборгованість перед іншим кредитором вже перестала зазнавати погашень.

Як вбачається із балансів ТОВ Прогресбуд-Інвест, поданих до контролюючих органів, починаючи із 2009 року прослідковується зменшення активів та збільшення заборгованості підприємства.

Таке зменшення, на переконання ліквідатора, спричинене зокрема і отриманням кредитів у ПАТ ВТБ Банк та порученням за зобов`язаннями ТОВ Паляниця перед ПАТ АКБ Львів. Наявні в ліквідатора копії фінансової звітності (з 2009 по 2013 рік), а також відомості про фінансові результати за 2014 - 2015 роки долучені до цієї заяви.

Станом на 29.10.2009 р. серед посадових осіб ТОВ «Прогресбуд-Інвест», а отже і відповідальних за підписання договору поруки за зобов`язаннями пов`язаним із боржником ТОВ «Паляниця», значились: засновники ТОВ «Прогрес», ДП «Транспортно-експедиційний центр», керівник Тодорашко Андрій Вікторович.

2. Укладення правочинів та перерахунок коштів на користь третіх осіб без мети отримання прибутку.

За результатом аналізу виписок про рух коштів по рахунках банкрута в ПАТ АКБ «Київ», АТ «ВТБ Банк», АБ «Південний», АТ «УкрСиббанк», АТ «Альфа-Банк», ПАТ «МТБ Банк». виявлено, що протягом 2013-2014 років по рахунку ТОВ «Прогресбуд-Інвест» у АБ «Південний» здійснювались операції із пов`язаними товариствами. Договори та первинні документи, на підставі яких здійснювались згадані операції, ліквідатору не передані. Внаслідок укладених правочинів, зокрема за договорами уступки прав, поворотної допомоги, продажу цінних паперів, в час, коли у ТОВ «Прогресбуд-Інвест» значилась заборгованість перед кредиторами, на пов`язані товариства було відчужено майно боржника та штучно зменшено розмір активів підприємства.

Протягом 2006-2008 років по рахунку ТОВ «Прогресбуд-Інвест» у ПАТ «МТБ Банк» здійснювались операції із товариствами, більша частина яких є прямо чи опосередковано пов`язана із боржником або його посадовими особами.

Вказані договори щодо надання/отримання ТОВ ПрогресбудІнвест фінансової допомоги не передані ліквідатору, що свідчить про приховування колишнім керівництвом документів щодо господарської діяльності підприємства.

Окрім цього, ТОВ «Прогресбуд-Інвест» укладались договори із надання фінансової допомоги, та відступлення прав вимоги, а дій щодо повернення фінансової допомоги не вчинялось, що погіршувало фінансовий стан ТОВ «Прогресбуд-Інвест».

Господарські операції із надання фінансової допомоги та уступки прав не мали на меті отримання прибутку та здійснювалися із пов`язаними юридичними особами. Фінансова допомога, надана ТОВ «Прогресбуд-Інвест» контрагентам, не була повернута у повному обсязі, колишнє керівництво претензійно-позовної роботи для повернення сплачених коштів не здійснювало.

Будь-які акти взаємних розрахунків, претензії чи матеріали судових справ щодо претензійної роботи ліквідатору не передані. Особи-контрагенти, що отримували кошти у якості фінансової допомоги від ТОВ «Прогресбуд-Інвест», збагатилися за рахунок цих операцій, тоді як саме товариство отримало збитки.

Впродовж 2008-2014 р.р. серед посадових осіб ТОВ «Прогресбуд-Інвест», а отже і відповідальних за укладення правочинів та переказ коштів на користь третіх осіб без мети отримання прибутку, виведення коштів на користь пов`язаних підприємств, штучного зменшення активів підприємства, були засновники ТОВ «Прогрес.», ДП «Транспортноекспедиційний центр», керівники Тодорашко Андрій Вікторович та ОСОБА_3 . Детальний аналіз руху коштів відображено у таблицях, що містяться у додатках до цієї заяви.

3. У період виникнення заборгованості (із 2008 року) та неможливості її погашення товариством, посадовими особами ТОВ «Прогресбуд-Інвест» не вчинялися дії для запобігання банкрутству, для погашення вимог кредиторів та для припинення товариства.

Заборгованість перед ПАТ «ВТБ Банк» виникла починаючи з 01.11.2008. Заборгованість перед АБ «Укргазбанк» визнана рішенням суду від 20.03.2012. Як вбачається із балансу ТОВ «Прогресбуд-Інвест» за 2012 рік, станом на кінець року сума зобов`язань (155 тис.) перевищувала суму активів підприємства (145 619,2). Отже, можна дійти висновку, що починаючи із березня 2012 року, у ТОВ «Прогресбуд-Інвест» прослідковуються ознаки неплатоспроможності.

Однак, колишні посадові особи товариства не вживали своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника та не зверталися до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Учасники ТОВ «Прогресбуд-Інвест» не вживали заходи для запобігання банкрутству боржника, чим порушили ч. 1 ст. 3 Закону України про банкрутство; не вживали заходи для порушення процедури ліквідації за ЦК України для погашення вимог перед кредиторами; не вживали заходів для звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, коли існувала загроза неплатоспроможності, чим порушили ч.5 ст. 7 Закону про банкрутство (у редакції від 01.01.2008).

Бездіяльність колишніх посадових осіб ТОВ «Прогресбуд-Інвест» щодо попередження банкрутства та своєчасного звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, призвела до неможливості погашення заборгованості перед кредиторами ПАТ «ВТБ Банк» та АБ «Укргазбанк» на загальну суму 3 012 445 396,96 грн. та до відкриття ліквідаційної процедури.

У період з 2008 року до 31.05.2016 (дату відкриття провадження у справі про банкрутство), серед посадових осіб ТОВ «Прогресбуд-Інвест», а отже і відповідальних за невжиття заходів для запобіганню банкрутству, а також за незвернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, були засновники ТОВ«Прогрес.», ДП «Транспортноекспедиційний центр», бенефіціар ОСОБА_1 , керівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

4. Непередача та приховування документації банкрута від ліквідатора, невиконання вимог суду про передачу документації.

Ліквідатор зазначає в позовній заяві щодо об`єкту правопорушення: згідно реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги становлять 3 012 293 044,96 грн., які залишаються незадоволеними через відсутність будь-яких активів у ТОВ «ПрогресбудІнвест».

Щодо суб`єктів правопорушення. Ознаки доведення до банкрутства товариства виявлено у період із 2008 року. Впродовж указаного періоду, серед посадових осіб ТОВ «Прогресбуд-Інвест» були: засновники: 1) ТОВ «Прогрес.» у період з 24.12.2008 по 28.05.2016; 2) ДП «Транспортно-експедиційний центр» у період з 24.12.2008 по 20.10.2016 (дата винесення постанови про визнання боржника банкрутом). Бенефіціар: ОСОБА_1 з 28.05.2016 по 20.10.2016 (дата винесення постанови про визнання боржника банкрутом). Керівники: 1) ОСОБА_2 у період з 29.08.2006 по 18.07.2013; 2) ОСОБА_3 у період з 18.07.2013 по 20.10.2016 (дата винесення постанови про визнання боржника банкрутом.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення. За період господарської діяльності з 2006 до 2016 р. посадові особи ТОВ «Прогресбуд-Інвест» приймали рішення та вчиняли дії/бездіяльність, що мали наслідком зменшення активів товариства, внаслідок чого останнє втратило змогу здійснювати діяльність та отримувати прибуток, втратило змогу здійснювати господарську діяльність, утворилася заборгованість перед ПАТ «ВТБ Банк» та АБ «Укргазбанк» у загальному розмірі 3 012 445 396,96 грн.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення. 1) Укладення договору поруки за зобов`язаннями пов`язаного товариства із ПАТ АКБ «Київ» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») у період, коли боржник був неспроможний сплачувати заборгованість за кредитними договорами із ПАТ «ВТБ Банк» - відповідальні засновники ТОВ «Прогрес.», ДП «Транспортноекспедиційний центр», керівник ОСОБА_2 ; 2) Укладення правочинів та перерахунок коштів на користь третіх осіб без мети отримання прибутку, виведення коштів на користь пов`язаних підприємств та штучне зменшення активів - відповідальні засновники ТОВ «Прогрес.», ДП «Транспортно-експедиційний центр», керівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 3) Невчинення дій для запобіганню банкрутству, для погашення вимог кредиторів та для припинення товариства - відповідальні засновники ТОВ «Прогрес.», ДП «Транспортно-експедиційний центр», бенефіціар ОСОБА_1 , керівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 4) Непередача та приховування документації банкрута від ліквідатора, невиконання вимог суду про передачу документації - відповідальні ОСОБА_3 , засновник ДП «Транспортно-експедиційний центр» та кінцевий бенефіціар ОСОБА_1 .

Відповідачі 1-ТОВ «Прогрес.» та 2-ДП «Транспортно-експедиційний центр» у судове засідання не з`явились , відзиви на позов не надали.

Відповідач 3- ОСОБА_1 у відзиві на позов (вх.№5278/25 від 30.01.2025р. (т.4 а.с.1-8) посилається на те, що визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється ліквідатором банкрута за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі. У ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу, з`ясовується причина погіршення показників рівня забезпечення зобов`язань кредиторів шляхом перевірки фінансово- господарських договорів підприємства. При цьому ліквідатор аналізує договори 2006-2008 рр., хоча боржника визнано банкрутом постановою Господарського суду Одеської області від 20.10.2016р. Ліквідатор посилається на недійсність договорів, проте доказів визнання таких договорів недійсним матеріали справи не містять.

Вказує, що укладення боржником кредитних договорів в 2007, 2008, 2009 роках, та як наслідок заявлення кредиторами грошових вимог після відкриття провадження у справі про банкрутство, також не свідчить про доведення боржника до банкрутства. Крім того, в забезпечення виконання умов кредитних договорів передбачало поручительство та/або заставу.

Підкреслює, що період визначений ліквідатором складає 7-9 років до відкриття провадження про банкрутство, тобто- перевищує три роки до дати порушення провадження у справі про банкрутство, а відтак не охоплює періоду, за який належить виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Просить у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Прогресбуд-Інвест» арбітражного керуючого Петровської Н. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про застосування строку позовної давності (вх. №3284/25 від 30.01.2025р.) (т.4 а.с.24-31), в якому вказує, що вважає необґрунтованими висновки ліквідатора, які не доведені належними та допустимими доказами факт незаконних, недобросовісних дій та бездіяльності кінцевого бенефіціарного власника.

Повідомляє, що не вчиняв дій, які мали негативний вплив на діяльність ТОВ «Прогресбуд- Інвест» та які призвели до банкрутства боржника, не погоджував/не вчиняв правочинів, які в подальшому були визнанні недійсними, не виводив активів боржника та/або не надавав вказівок з цього приводу, не зменшував ліквідаційну масу боржника та/або не надавав вказівок з цього приводу, що мало наслідком неможливість задоволення вимог кредиторів. У нього ніколи не знаходились печатки та/або штампи боржника, а також у мене відсутні будь-які документи (бухгалтерські, фінансові, тощо), які стосуються фінансово-господарської діяльності боржника. На його адресу не надходили процесуальні документи в 2020 році.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 позивач вказує, що у відзиві не спростовані доводи ліквідатора про невчинення ним дій для запобіганню банкрутству, для погашення вимог кредиторів та для припинення товариства; непередачу та приховування документації банкрута від ліквідатора, невиконання вимог суду про передачу документації.

ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв`язку з т тривалим лікуванням (т. 5 а.с.108-125) (т.5 а.с.108-125), в якому зазначив, що ліквідатор надав копії фінансових звітів з 2009 року, хоча кредитні договори укладались в 2007 в доларах США; проігнорував, що у листопаді 2008 року почалася світова фінансова криза та курс долару по відношенню до гривні різко зріс з 4,5-5 грн за 1 долар у 2007-2008 роках до 8 гривень за 1 долар в листопаді 2009 року. За наявною інформацією, в 2006-2007 роках боржник здійснював активне будівництво. У зв`язку з фінансовою кризою будівництво було призупинено, а зобов`язання за валютними кредитами, були перераховані з курсу 4,5-5 грн за 1 долар в 2006-2008 роках на 8 гривень за 1 долар в 2009 році.

Позивачем подані заперечення на клопотання відповідача про застосування позовної давності (т.4 а.с.102-104) з обґрунтуванням права подання ліквідатором заяви після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунку з кредиторами та твердженням, що такий строк не пропущений.

Відповідач 4- ОСОБА_2 у відзиві (вх.№3504/25) від 03.02.2025р. (т.4 а.с.67-72) позов не визнає, вважає, що ліквідатором не надано суду звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства (висновки про наявність ознак з дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, та рекомендації щодо подальшого розвитку підприємства) за три роки до дати порушення провадження у справі про банкрутство. Ліквідатор посилається на недійсність договорів, проте доказів визнання таких договорів недійсним матеріали справи не містять. Вважає, що ліквідатором не доведено, яким чином вчинені ним або іншими особами дії вплинули та пов`язані з виникненням обставин неплатоспроможності боржника, доведення його до банкрутства, відтак в задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності належить відмовити. Звертає увагу суду, що після звільнення всі документи та печатки ТОВ «ПРОГРЕСБУД-ІНВЕСТ» віддав та в нього вони відсутні.

Просить застосувати строки позовної давності до заяви ліквідатора ТОВ «ПРОГРЕСБУДІНВЕСТ» арбітражного керуючого Петровської Н.А. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви (т.4 а.с.127-133).

У поясненнях від 13.04.2025р. (т.56 а.с.8-14) відповідач ОСОБА_2 вказує, що ліквідатором не надано жодного доказу вчинення будь-ким з відповідачів дій/бездіяльності на шкоду інтересам Боржника. Повідомляє, що ним усі документи Боржника після звільнення з посади директора залишені наступнику, вони не приховувались (як від ліквідатора, так і від суду), від нього не витребовувались (ані листами, ані ухвалами), після звільнення з посади директора боржника усі документи, печатки залишились за юридичною адресою боржника та відповідно використовувались в подальшому в господарській діяльності, про що свідчать подальші рішення, договори тощо. Наголошує, з подій які нібито аналізує ліквідатор минуло понад 13 років. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника має враховуватися судом поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Пояснює, що в цій частині підстав для укладання договорів кредитування, як директор боржника виконував рішення загальних зборів учасників, які є обов`язковими до виконання виконавчим органом цих товариств (ст.65 ГК України), вказані рішення не переглядались та не скасовувались.

Відповідач вказує, усі цивільно-господарські операції під час його директорства були направленні на виконання вимог договорів та отримання доходу, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, та обумовлені розумними економічними чинниками, на які негативно вплинула глобальна економічна криза.

Вважає, що зміна 3 -х ліквідаторів прямо свідчить, про те,що саме ліквідаторами вчинялись заходи для затягування судового процесу та для унеможливлення встановити об`єктивний обсяг економічних операцій боржника, які мали місце понад 13 років; замість аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та обов`язкового повного та всебічного аналізу інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, має місце штучне обґрунтування з неповним дослідженням операцій, с припущенням, що оскільки підприємства зареєстровані за однією юридичною адресою, то це свідчить про зацікавленість або будь-які інші протиправні дії.

Стверджує, що в бізнес центрах може бути розташовано понад 100 юридичних осіб, проте їх реєстрація за однією адресою не впливає на їх господарську діяльність або обсяги оборотів тощо; наданий в заяві аналіз, як такий відсутній; проведений не у відповідності з положеннями чинного законодавства України та Методичних рекомендацій, отже такий аналіз не може бути взятий до уваги ні кредиторами, ні господарським судом, що унеможливлює прийняття рішення кредиторами та господарським судом щодо подальшої процедури банкрутства.

На думку відповідача, мали місце факти невжиття заходів по збереженню майна боржника з боку ліквідаторів, які неналежно виконували свої обов`язки; на момент його звільнення були наявні кризові ситуації, проте відсутні підстави для ініціювання питань банкрутства (між звільненням та таким ініціюванням пройшло майже 3 роки); усі кредити схвалювались засновниками та кредиторами, в тому числі забезпечувались земельними ділянками, іпотекою тощо, проте вони отримувались за одним курсом долара США, якій з глобальною фінансовою кризою виріс в рази, що об`єктивно вплинуло на усі показники та подальші дії; ліквідатор не обґрунтував наявність підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності.

Відповідач вважає, що ліквідатор ігнорує, що надважкий для підприємства період глобальної кризи привів до неможливості задоволення вимог кредиторів на підставі рішень учасників боржника, які надали погодження на їх вчинення. Під час його директорства виведення коштів або збагачення жодних осіб не мало місця, такі докази в матеріалах справи відсутні.

У відзиві на позов (вх.№3299/25 від 30.01.2025р.) (т.4 а.с. 32-37) відповідач 5 - ОСОБА_3 вказує, що визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється ліквідатором банкрута за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі. При цьому ліквідатор аналізує договори 2006-2008 років, не мотивуючи це жодним чином, хоча боржника визнано банкрутом постановою Господарського суду Одеської області від 20.10.2016р.

Ліквідатором не надано суду звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства (висновки про наявність ознак з дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, та рекомендації щодо подальшого розвитку підприємства) за три роки до дати порушення провадження у справі про банкрутство.

Усі наявні у відповідача документи, інформація тощо надавались за першою вимогою ліквідатора, так існували деякі об`єктивні проблеми з комунікацією в зв`язку з оголошенням воєнного стану та під час дії обмежень пов`язаних з Covid, проте ці обставини від відповідача не залежать.

Укладення боржником кредитних договорів в 2007, 2008, 2009 роках під час яких відповідач не був директором боржника, протиправних наказів або вказівок в подальшому також не отримував, та як наслідок ініціювання кредиторами грошових вимог після відкриття провадження у справі про банкрутство, також не свідчить про доведення боржника до банкрутства саме відповідачем.

Підкреслює, що до зазначених кредитних договорів відповідач відношення не має. Так, відповідач очолював боржника, проте не вчиняв жодних протиправних дій.

Вказує, що період проаналізований ліквідатором складає 2008,2009 та 2012 роки, тобто понад 4 роки до відкриття провадження про банкрутство, тобто- перевищує три роки до дати порушення провадження у справі про банкрутство, а відтак не охоплює періоду, за який належить виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Вважає, що ліквідатором не доведено, яким чином вчинені ним або іншими особами дії вплинули та пов`язані з виникненням обставин неплатоспроможності боржника, доведення його до банкрутства, відтак в задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності належить відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 подав клопотання про застосування строків позовної давності до позову про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Прогресбуд».

У запереченнях (т. 4 а.с. 109-111) ліквідатор просить у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності до позову про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Прогресбуд-Інвест» у зв`язку з доведенням до банкрутства відмовити.

У відповіді на відзив на заяву про покладання субсидіарної відповідальності, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_3 не спростовує доводів ліквідатора про укладення ним правочинів та перерахунок коштів на користь третіх осіб без мети отримання прибутку, виведення коштів на користь пов`язаних підприємств та штучне зменшення активів; про невчинення ним дій для запобіганню банкрутству, для погашення вимог кредиторів та для припинення товариства; непередачу та приховування документації банкрута від ліквідатора, невиконання вимог суду про передачу документації.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, вислухав представників сторін, суд встановив:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2016р. (суддя Лепеха Г.А.) порушено провадження справі про банкрутство ТОВ «Прогресбуд-Інвест» за заявою ПАТ «АБ «Укргазбанк» визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „Укргазбанк (далі АБ „Укргазбанк) до ТОВ "Прогресбуд-Інвест" у сумі 8 397 980, 7 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Прогресбуд-Інвест"; розпорядником майна ТОВ "Прогресбуд-Інвест" призначено арбітражного керуючого Афоніна Д.О.

Ухвалою попереднього засідання від 04.08.2016р. затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Прогресбуд-Інвест" з вказівкою розміру вимог та черговості їх задоволення, до якого увійшли вимоги кредиторів АТ АБ "Укргазбанк" ;ПАТ "ВТБ Банк" , ТОВ "Фінансова компанія" Профкредит" на загальну суму 3 012 293 044,96 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 20.10.2016р. ТОВ "Прогресбуд-Інвест" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дєчеву О.М.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2017р. апеляційну скаргу АБ Укргазбанк задоволено частково; постанову Господарського суду Одеської області від 20.10.2016р. зі справи №916/1261/16 в частині призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Дєчевої О.М. скасовано; справу передано на розгляд Господарському суду Одеської області на стадію призначення ліквідатора боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2017р. суддею Найфлейшем В.Д. справу прийнято до свого провадження. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2017р. ліквідатором ТОВ „Прогресбуд-інвест призначено арбітражного керуючого Дєчеву О.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2017р. серед іншого визнано Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк поточним кредитором ТОВ „Прогресбуд-Інвест з грошовими вимогами у розмірі 37 210 781,49грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2019р. справу прийнято до свого провадження суддею Грабован Л.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2019р. призначено ліквідатором ТОВ "Прогресбуд-Інвест" арбітражного керуючого Петровську Н.А.

На підтвердження позовних вимог ліквідатором надані :

- копії кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р. між ТОВ «Прогресбуд-Інвест» та ВАТ «ВТБ Банк», рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2011 у справі № 29/17-795- 2011, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі № 29/17-795-2011 , кредитного договору № 13/07 від 10.08.2007 між ТОВ «Прогресбуд-Інвест» та ВАТ «ВТБ Банк», рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2011 у справі № 15-25/17- 1006-2011 , постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2011 у справі № 15-25/17-1006-2011, заяви ПАТ «ВТБ Банк» з грошовими вимогами до боржника ТОВ «ПрогресбудІнвест» , рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2011 у справі № 12/17-1736- 2011 , постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 у справі № 12/17-1736-2011, договору про надання кредиту № 001/09 від 29.10.2009 між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Паляниця», договору іпотеки від 29.10.2009 між ТОВ «Прогресбуд-Інвест» та ПАТ «АКБ «Київ»;

- копії балансів та звітів про фінансові результати ТОВ «Прогресбуд-Інвест» за 2009, 2010, 2011, балансів за 2012, 2013, витягу із балансів 2014,2015 р.р.;

- постанови Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 у справі № 3/116-10-4643 , від 20.03.2012 по справі № 8/17-3839-2011, ухвала господарського суду Одеської області від 09.09.2015 у справі №8/17-3839- 2011;

- копія договору № 12/04/2016 від 12.04.2016 про відступлення прав вимоги між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Профкредит»;

- витяг щодо ТОВ «Прогресбуд-Інвест», статуту ТОВ «Прогресбуд-Інвест» станом на 03.12.2008 р.;

-копія листа АБ «Південний» № 0192-192-1773БТ-2020 від 15.01.2020 щодо надання виписки по рахунку з додатком з аналізом виписки про рух коштів по рахунку в АБ «Південний» , виписок по рахунках з додатками ,аналіз виписок про рух коштів по рахунку в ПАТ «МТБ Банк»;

-витяги щодо ТОВ «Прогрес-А2» , ТОВ «Перспектива Ріелтор», ТОВ «ДЮК», ДП «ТЕЦ ТОВ «Будівельні реформи», ТОВ «Прогрес Строй СУ№2» ,ТОВ «Кадри» ,ТОВ «Промстрой-Прогресс», ТОВ «Прогресс А-2» (джерело: https://youcontrol.com.ua);

-копії договорів № 09/04-2ВФП від 09.04.2009 із ТОВ «Кадри», № 09/04-3 від 09.04.2009 із ТОВ «Кадри», № ПД-09/04/09-1 від 09.04.2009 із ТОВ «Кадри» та ТОВ «Прогресбуд», № 08/04-7ВФП від 08.04.2009 із ТОВ Прогресс-Строй , № 30/12/10-1 від 30.12.2010 із ТОВ Промстрой-Прогресс, № 01/06/11-3 від 01.06.2011 із ТОВ Промстрой-Прогресс, договору №ПД-22/07/11 від 22.07.2011 із ТОВ Промстрой-Прогресс, ТОВ «ТОДЮК» про переведення боргу;

- копії Договору займу ВФП-26/10/12 від 26.10.2023 із ТОВ «Аланур Білдінг», Договору №У-25/12/12-1 від 25.12.2012 із ТОВ «Прогресс А-2», Договору № У-27/06/13 від 27.07.2013 із ТОВ «Прогресс А-2».

- копія ухвали господарського суду Одеської області від 23.03.2020 у справі № 916/1261/16, інформації про виконавче провадження № 61962912 про зобов`язання ОСОБА_3 передати ліквідатору документацію , акту від 06.07.2020 прийому-передачі установчих та бухгалтерських документів ТОВ «Прогресбуд-Інвест», акту від 31.07.2020 прийому-передачі установчих та бухгалтерських документів ТОВ «Прогресбуд-Інвест» ;

- реєстр вимог кредиторів ТОВ «Прогресбуд-Інвест» станом на 14.06.2024р.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно з ч.1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Водночас умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч.3 ст. 215 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом 2 ч.2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Суд враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21:

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч.1 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч.2 ст. 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного ч.3 ст. 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом ч.2 ст. 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення);

- однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;

- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;

- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч.1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.

Ліквідатор у позові вказує на об`єктивну сторону правопорушення: укладення договору поруки за зобов`язаннями пов`язаного товариства із ПАТ АКБ «Київ» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») у період, коли боржник був неспроможний сплачувати заборгованість за кредитними договорами із ПАТ «ВТБ Банк» - відповідальні засновники ТОВ «Прогрес.», ДП «Транспортно-експедиційний центр», керівник ОСОБА_2 ; 2) Укладення правочинів та перерахунок коштів на користь третіх осіб без мети отримання прибутку, виведення коштів на користь пов`язаних підприємств та штучне зменшення активів - відповідальні засновники ТОВ «Прогрес.», ДП «Транспортно-експедиційний центр», керівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 3) Невчинення дій для запобіганню банкрутству, для погашення вимог кредиторів та для припинення товариства - відповідальні засновники ТОВ «Прогрес.», ДП «Транспортно-експедиційний центр», бенефіціар ОСОБА_1 , керівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 4) Непередача та приховування документації банкрута від ліквідатора, невиконання вимог суду про передачу документації - відповідальні ОСОБА_3 , засновник ДП «Транспортно-експедиційний центр» та кінцевий бенефіціар ОСОБА_1 .

Ліквідатор стверджує, що в результаті здійсненого аналізу, на підставі отриманих даних, які характеризують фінансово-господарську діяльність боржника за період, що аналізувався, виявлено ознаки дій з доведення до банкрутства. Діяльність посадових осіб та кінцевих бенефіціарів ТОВ «Прогресбуд-Інвест» вказують на наявність ознак дій з доведення до банкрутства.

При цьому, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу від 26.10.2010 №136), ліквідатором не долучено до матеріалів справи. У матеріалах справи про банкрутство такий звіт також відсутній.

Щодо висновку арбітражного керуючого про наявність ознак доведення до банкрутства боржника суд зауважує, що постановою Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) вказав, що відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Суд враховує, що Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу від 26.10.2010 №136) (далі Методичні рекомендації) є інструментом для здійснення аналізу стану активів, зобов`язань, доходів, витрат, їх структури та динаміки у підприємств, що заходять або перебувають у процедурах банкрутства. Цей документ є важливим і єдиним на сьогодні в Україні нормативним актом, застосовним при проведенні аналізу фінансового стану підприємств банкротів.

Фінансовий аналіз економічних показників підприємства банкрота є необхідним для: визначення причин банкрутства; розуміння ступеню враження економічної стійкості і дисбалансу між власним та залученим капіталом; формування даних про розміри дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства банкрота, основних дебіторів і кредиторів, про стан погашення дебіторської / кредиторської заборгованості, наявність безнадійної заборгованості; отримання інформацію про структуру активів, зобов`язань підприємства та їх динаміку.

Методичні рекомендації визначають наступні методики: аналіз загальної інформації про підприємство, вертикальний і горизонтальний аналіз балансу; розрахунок та аналіз економічних показників, що характеризують стан ліквідності, платоспроможності, рентабельності підприємства; виявлення та дослідження ознак недобросовісних дій керівництва підприємства (приховування банкрутства, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства).

Вказуючи, що з 2009р. із балансів прослідковується зменшення активів та збільшення заборгованості, що спричинене отриманням кредитів та порученням ліквідатор не проаналізував показники фінансової звітності та не довів взаємозв`язок вказаних у заяві угод зі зменшенням активів та збільшенням заборгованості.

Щодо укладення правочинів та перерахунку коштів на користь третіх осіб без мети отримання прибутку, як зазначає ліквідатор, суд зазначає, що чинне законодавство України не містить заборони щодо укладення договорів між пов`язаними юридичними особами; вказані договори сторонами або іншими зацікавленими особами не оспорювались та фіктивними в порядку, визначеному законом, не визнавались. Аналіз руху коштів по банківським випискам свідчить про те, що частина коштів поверталась контрагентами. Повного аналізу не надано , визначені окремі періоди , що може свідчити про неповноту інформації.

Крім того, відсутні відомості щодо здійснення ліквідатором аналізу правочинів боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство на предмет їх недійсності відповідно до ст.42 КУзПБ, що має істотне значення для визначення наявності ознак доведення до банкрутства.

Не надано аналізу і висновку стосовно загальної суми коштів які банкрутом не отримано і чи вплинуло це на його фінансовий стан у взаємозв`язку із показниками фінансової звітності. Не надано аналізу структури активів боржника та їх зміни. Вказані обставини позбавляють суд можливості перевірити вказані ліквідатором доводи, які є загальними, стосуються значного періоду часу майже 9 років та не є конкретизованими та повними.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідачів та наявністю економічних ознак доведення до банкрутства ТОВ «Прогресбуд-Інвест».

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення (зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності) повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

У постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 суд звернув увагу, що ст. 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність. Отже якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч.2 ст. 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу ст. 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч.2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень ст. 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора.

Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов`язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв`язку між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства.

Тобто, такі дії ліквідатора мають підлягати критичній оцінці як під час розгляду заяви ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності в порядку ч.2 ст. 61 КУзПБ, так і щодо дотримання ним принципу безсумнівної повноти дій при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника. За наведеного вище сам по собі вибірковий опис складного фінансово-господарського становища Боржника та окремих правочинів товариства без чіткого аналізу фінансового стану зі всіма складовими, передбаченими Методикою та висновками стосовно факту доведення до банкрутства не може бути достатнім обґрунтуванням підстав для застосування інституту субсидіарної відповідальності відповідачів у цій справі.

Відповідно до правової позиції ВП ВС у справі № 910/20004/17, викладеній у постанові від 23.02.2021, субсидіарна відповідальність може бути покладена лише за умови наявності умисних дій, спрямованих на доведення компанії до неплатоспроможності, та за відсутності доказів іншої об`єктивної причини, яка могла б призвести до цього фінансового стану.

Відсутність доказів прийняття рішень, спрямованих на зменшення активів боржника, які призвели до його банкрутства, є підставою для відмови в покладенні субсидіарної відповідальності. (Постанова ВС у справі№ 910/21232/16 від 16 червня 2020).

До заяви ліквідатора не додано аналіз фінансового- господарського стану боржника, а сама заява не містить необхідних наведених ознак, а відтак встановити на її основі наявність чи відсутність дій відповідачів щодо доведення до банкрутства юридичної особи неможливо.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

З огляду на зазначене у цій справі, висновки ліквідатора про наявність підстав для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності, ґрунтуються на узагальненнях та припущеннях, не відповідають засадам доведення необхідних фактичних обставин, про які наведено вище та не можуть бути покладені в основу судового рішення про притягнення тих чи інших осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Суд застосовує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.08.2022р. у справі № 908/314/18, про те, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (ст. 1190 ЦК України). Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого (п. 53 постанови). У разі заявлення вимог ліквідатора у справі про банкрутство про покладення субсидіарної відповідальності на декількох осіб (учасників/засновників, керівників, інших осіб) суд має врахувати наведене вище (п. 53 постанови) та у разі не встановлення таких вимог (щодо спільно завданої шкоди), наявність елементів складу цивільного правопорушення щодо кожного з відповідачів (осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності) та неподільність завданої шкоди щодо кожної з цих осіб - має бути обов`язково встановлена, в тому числі і з метою задоволення заяви потерпілого (у разі її подання) про визначення відповідальність кожної особи у частці відповідно до ступеня її вини; у випадку неподання такої заяви усі особи несуть солідарну відповідальність.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ (Постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

Зазначаючи про солідарну субсидіарну відповідальність відповідачів, ліквідатором не встановлювалась неподільність шкоди, завданої підприємству боржнику, не встановлено ступінь вини кожного з відповідачів, та повноваження кожного на здійснення управлінням підприємством щодо визначення долі відчуженого майна, за підтвердження цих фактів, виходячи з положень статуту чи закону.

Наведені вище обставини в сукупності зумовлюють висновок про не доведення позивачем підстав для застосування субсидіарної відповідальності до відповідачів та відмову в задоволенні позову ліквідатора.

Враховуючи відмову у позові по суті, клопотання відповідачів про застосування позовної давності не розглядаються.

Відхиляючи доводи позивача суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Судові витрати

Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Прогресбуд-Інвест арбітражного керуючого Петровської Н.А. до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес , Дочірнього підприємства Транспортно-експедиційний центр , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи №916/1261/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресбуд-Інвест" та солідарне стягнення з відповідачів 3 012 293 044,96 грн.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2025 р.

Копію рішення надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ліквідатору ТОВ Прогресбуд-Інвест арбітражному керуючому Петровській Н.А.; ОСОБА_2 ; представнику ОСОБА_3 адвокату Панчошаку О.Д.; ПАТ АБ Укргазбанк.

Копію рішення надіслати: Товариству з обмеженою відповідальністю Прогрес. (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49); Дочірньому підприємству Транспортно-експедиційний центр (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ).

Суддя Л.І. Грабован