Ухвала від 14.08.2025 по справі 143/754/25

Справа № 143/754/25

УХВАЛА

14.08.2025 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Сич С.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Романа Олексійовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

встановив:

12.08.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути із ОСОБА_2 на його користь 320000 грн. 00 коп.

Позов вмотивовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,5668 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0523484700:14:005:0009, що розташована по АДРЕСА_1 .

З 2013 року на означеній земельній ділянці він вирощував дерева різних порід та ягідні кущі загальною кількістю 101 рослина.

28.08.2024 року о 9 год. 45 хв. унаслідок спалення відповідачкою сухої трави на відкритій території власного приватного домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_2 , виникла пожежа, яка поширилася на належне йому домоволодіння.

У результаті пожежі було повністю знищено належні позивачеві дерева різних порід та ягідні кущі.

Позивач стверджує, що у результатті вказаної пожежі йому завдано збитки, пов`язані зі знищенням дерев різних порід та ягідних кущів, які він оцінює у 300000 грн. 00 коп.

Також позивач покликається на те, що йому завдано моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку зі знищенням належного йому майна, яку він оцінює в 20000 грн. 00 коп.

Разом із позовною заявою представник позивача - адвокат Гончарук Р.О. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну на праві власності відповідачці земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0417 га з кадастровим номером 0523484700:03:002:0017, що розташована на території Погребищенської територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

В обґрунтування заяви зазначив, що між сторонами виник спір щодо відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, оскільки вона не відшкодована відповідачкою в добровільному порядку, а тому остання, на думку представника позивача, з метою ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду може відчужити вказане майно на користь іншої особи.

Ураховуючи розмір позовних вимог та з метою охорони матеріально правових вимог позивача проти несумлінних дій відповідачки, вважає, що є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, що гарантуватиме реальне виконання прийнятого судом рішення у запропонований ним спосіб.

Також представник позивача наголошує на тому, що оціночна вартість об`єкту нерухомості, на який він просить накласти арешт, становить 119050 грн. 18 коп., а тому є співмірною із ціною позову.

Вирішуючи по суті заяву про забезпечення позову, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1ст. 151 ЦПК Україниу заяві про забезпечення позову повинні міститися: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу пунктів 1, 2 ч.1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в пунктах 1, 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Згідно зазначених норм закону завданням забезпечення позову є застосування судом, в провадженні якого перебуває справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання у майбутньому прийнятого судового рішення за її позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За загальним правилом, закріпленим у ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року в справі № 914/1570/20 викладено правовий висновок, який зводиться до того, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

При цьому суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Судом встановлено, що між сторонами наявний спір щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 320000 (триста двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У пунктах 23, 24 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 року у справі №905/448/22 сформульовано правовий висновок про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштівє для позивача додатковою гарантієютого, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18.

Також суд бере до уваги, що обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено (правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 19.02.2019 року у справі №911/1695/18).

Разом із тим, суд відзначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.08.2025 року №437823711 земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0417 га з кадастровим номером 0523484700:03:002:0017, що розташована на території Погребищенської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, належить на праві власності ОСОБА_2 (відповідачці).

Згідно із довідкою про оціночну вартість об`єкту нерухомості від 05.08.2025 року оціночна вартість вказаної земельної ділянки становить 119050 грн. 18 коп., що є співмірним із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Ураховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, які мають бути співмірними з негативними наслідками, що можуть настати від вжиття цих заходів, а також конкретні обставини зазначеної справи, суд вважає, що накладення арешту на кошти відповідачки, що знаходяться на рахунках у банківських установах, а також належне їй рухоме та нерухоме майно є достатнім та ефективним способом забезпечення позову.

Такий захід забезпечення позову має тимчасовий характер, а тому не призведе до порушення прав відповідачки щодо володіння та користування відповідним рухомим та нерухомим майном.

За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Відтак, ураховуючи принципи співмірності запропонованого заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами та диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-154,260,353 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Романа Олексійовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0417 га з кадастровим номером 0523484700:03:002:0017, що розташована на території Погребищенської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , номер картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає по АДРЕСА_2 .

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали направити учасникам справи та державному реєстратору прав на нерухоме майно Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Богдана Хмельницького, 110, м. Погребище, Вінницький район, Вінницька область, 22200) для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя