Ухвала від 06.08.2025 по справі 487/5133/25

Справа №487/5133/25

Провадження №1-кс/487/3523/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025153030000221 від 23.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2025 прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 12025153030000221 від 23.07.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, звернулась до суду з клопотанням про накладення арешту на : медичну довідку, щодо придатності до керування транспортним засобом на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2 Серія МДТ №223177, видана 11.10.2024 року, ТОВ «МЦ Медоглядів України», код ЄДРПОУ 43980337, яку поміщено до сейф-пакету PSP1082858.

В обґрунтування клопотання зазначила, що в провадженні Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12025153030000221 від 23.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом використання довідки з явними ознаками підробки.

Органом досудового розслідування встановлено, що 23.07.2025 до МРУП ГУНП в Миколаївській області від ТСЦ №4841 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з прямим умислом, у повній мірі усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, для складання іспиту з отримання водійського посвідчення, свідомо використала завідомо підробний документ, а саме медичну довідку щодо придатності до керуванням транспортним засобом 2 Серія МДТ №223177 видана 11.10.2024.

Постановою дізнавача СД Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 від 23.07.2025 зазначену медичну довідку визнано речовим доказом.

Підставою длявнесення клопотаннястало те,що вилучені документи мають істотнезначення длядосудового розслідуваннята можутьбути використаніяк доказфактів таобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,існування обставин,які підтверджують,що незастосуваннязаборони накористування цимидокументами призведе доїх приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення, абопередачі.

Прокурор у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, клопотання підтримує.

Розгляд клопотання було проведено за відсутності прокурора, що не суперечить приписам ч.1 ст.172 КПК України.

З урахуванням приписів ст.172 КПК України, розгляд клопотання було проведено за відсутності власника майна.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Із матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12025153030000221 від 23.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом використання довідки з явними ознаками підробки.

Відповідно до клопотання, 23.07.2025 до МРУП ГУНП в Миколаївській області від ТСЦ №4841 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з прямим умислом, у повній мірі усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, для складання іспиту з отримання водійського посвідчення, свідомо використала завідомо підробний документ, а саме медичну довідку щодо придатності до керуванням транспортним засобом, 2 Серія МДТ №223177, видана 11.10.2024 року.

23.07.2025 дізнавачем СД Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області в ході огляду місця події, за адресою: м.Миколаїв, провулок Транспортний 1а/1 (ТСЦ 4841) виявлено медичну довідку, щодо придатності до керування транспортним засобом на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2 Серія МДТ №223177, видана 11.10.2024 року, ТОВ «МЦ Медоглядів України», код ЄДРПОУ 43980337, яку поміщено до сейф-пакету PSP1082858.

В ході досудового розслідування встановлено, що 23.07.2025 до вказаного сервісного центру звернулася громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою реєстрації для проходження практичного іспиту з керування транспортним засобом, необхідного для отримання посвідчення водія. Остання надала паспорт громадянки України, а також медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом 2 серія МДТ №223177, видану 11.10.2024 на її ім`я.

Під час перевірки медичної довідки адміністратор виявила можливі ознаки підроблення документа, оскільки на адресу ТСЦ 4841 надійшов лист з ВП №1 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області, у якому зазначено, що ТОВ «МЦ Медоглядів України» (код ЄДРПОУ 43980337) змінила назву на ТОВ «Електронна Бібліотека художньої літератури FЛБХЛ-2», також було змінено вид діяльності з 86.22 спеціалізована медична практика на 91.01 функціонування бібліотек і архівів. Тому адміністратор повідомила до поліції для з`ясування всіх обставин.

Постановою дізнавача СД Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 від 23.07.2025 медичну довідкущодо придатностідо керуваннятранспортним засобом 2серія МДТ№223177,видану 11.10.2024 - визнано речовим доказом.

Враховуючи, щоіснують підозривважати,що медичнадовідка,щодо придатностідо керуваннямтранспортним засобом,на ім`я ОСОБА_4 маєознаки підробки,тому зметою забезпеченнязбереження йогоістотних ознакі властивостей,до проведенняекспертизи тапісля їїпроведення,завдяки якимвоно маєдоказове значеннядля кримінальногопровадження,прокурор просить застосуватиодин іззаходів забезпеченнякримінального провадження,передбачений ст.131КПК України асаме арешт майна.

У відповідності до п. п. 1, 2, 3 ч. 2, ч. 3-5 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученимможебутимайно увиглядіречей,документів,грошейтощо,щодоякихє достатніпідставивважати,щовони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

За змістом ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органівта органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя,суд відмовляютьузадоволенні клопотанняпроарешт майна,якщо особа,що йогоподала,не доведенеобхідністьтакого арешту,а такожнаявність ризиків,передбачених абзацомдругимчастинипершої статті170КПКУкраїни. Привирішенні питання про арештмайнаслідчийсуддя,суд повинен,утомучислі,враховувати: правовупідставу дляарешту майна; можливість використаннямайнаякдоказу укримінальномупровадженні (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); наявністьобґрунтованої підозриувчиненніособою кримінальногоправопорушення абосуспільно небезпечного діяння,щопідпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті170цьогоКодексу); можливістьспеціальної конфіскаціїмайна (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цьогоКодексу); розміршкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщо арештмайна накладаєтьсяувипадку,передбаченомупунктом 4частинидругої статті170цьогоКодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором у клопотанні не доведена наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, та не доведено достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні поданого клопотання у повному обсязі.

Так, кримінальне провадження № 12025153030000221 порушено за ч.4 ст. 358 КК України, а саме за фактом використання завідомо підробленого документу - медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом.

Проте ці обставини не підтверджується належними та допустимими доказами.

На підтвердження факту можливо скоєного злочину передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, прокурор долучає до клопотання Лист-Інформування дізнавача ЛРУП №2 ВП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 від 02.07.2025, який сам по собі не може слугувати єдиним доказом можливо скоєного злочину.

З урахування викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ

В задоволенніклопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025153030000221 від 23.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчийсуддя ОСОБА_1