Постанова

від 14.12.2010 по справі 11/33-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 грудня 2010 р.                                                                                    

№ 11/33-10  

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду  від 11.08.10

у  справі

№11/33-10

за позовом

Прокурора Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради  

до

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4

про

стягнення 58 785,12грн

В судовому засіданні взяв участь представник прокуратури: Сахно Н.В. –прок. ГПУ, посв. №99;

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

          Прокурором Дзержинського району м. Харкова у березні 2010 року заявлений позов в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_4 58 785,12 грн, з яких: 49589,63 грн –заборгованості, 9195,49 грн- пені. Обгрунтовуючи  свої вимоги прокурор вказував на те, що прокуратурою Дзержинського району проведено перевірку дотримання відповідачем вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" під час якої виявлено, що з вересня 2008 року останнім нерегулярно вноситься орендна плата за договором оренди від 04.09.06 №2988, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі заявленій до стягнення. При цьому, позивач посилався на приписи статей 286, 287 Господарського кодексу України, статей 629, 762 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 18, частин 1, 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".   

 доповідач: Добролюбова Т.В

           Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.10, ухваленим суддею Черленяк М.І.,  у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що фактично спірне приміщення відповідачеві не передавалось та ним не використовувалось, і це визнав підставою  для звільнення відповідача від сплати орендної плати у відповідності до частини 6  статті 762 Цивільного кодексу України.

          Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Івакіна В.О. –головуючого, Білоконь Н.Д., Терещенко О.І., постановою від 11.08.10, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передання спірного приміщення відповідачеві та використання його останнім.  При цьому, суд зазначив, що договір оренди в судовому порядку недійсним не визнано, тому його умови є обов'язковими до виконання. Постанова обґрунтована приписами статей 204, 509, 629, 759 Цивільного кодексу України.     

          Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що прийнята постанова впливає на права та інтереси мешканців будинку, які перешкоджали йому користуватися орендованим приміщенням. Заявник вважає, що апеляційний суд не спростував установлених місцевим судом обставин щодо невикористання орендованого приміщення. Водночас, скаржник просить суд касаційної інстанції оцінити долучений ним до скарги акт обстеження від 25.08.10 складений КП "Жилкомсервіс" з якого вбачається, що спірне приміщення ним не використовувалось.   

          Від Прокуратури Дзержинського району міста Харкова, Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради  відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

            Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді  Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін,  переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

          Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

          Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що  04.09.06 ДК ВЖРЕП Дзержинського району м. Харкова  - орендодавець, уклав з Приватним  підприємцем ОСОБА_4 - орендарем, договір оренди № 2988, предметом якого визначено нежитлове приміщення загальною площею 139,7 кв.м в підвальній частині будинку, розташованого  за адресою: АДРЕСА_1 У зв'язку зі зміною балансоутримувача на Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради вказаний договір було переукладено, про що між сторонами підписано додаткову угоду від 19.07.07 №1. Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Прокурором Дзержинського району м. Харкова заявлений позов в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_4 58785,12 грн, з яких: 49589,63 грн –заборгованості, 9195,49 грн - пені. Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з приписами статті 762 названого Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано обов'язок орендаря вносити орендну плату  незалежно від наслідків господарської діяльності. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  Судом апеляційної інстанції установлено, що спірне приміщення було передано відповідачеві 19.07.07 за актом приймання-передачі. Установлено апеляційним судом і те, що об'єкт оренди був повернутий позивачеві 21.07.09 без зауважень з боку відповідача. Судом апеляційної інстанції також установлено, що строк дії договору оренди неодноразово продовжувався додатковими угодами від 04.09.06 №2,  від  03.10.07 №3 та  від 04.07.08 №4. Отже, враховуючи викладене суд апеляційної інстанції  вірно визначився про безпідставність застосування до спірних відносин частини 4 і 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату  своєчасно і в повному обсязі. За приписами частини 3 статті 19 цього Закону строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Пунктом  3.5 додаткової угоди від 19.07.07  № 1 до основного договору оренди сторони узгодили, що орендна плата перераховується орендарем  щомісяця  упродовж 15 календарних днів наступного місяця. Апеляційним судом установлено, що підприємцем орендна плата вносилась частково, і на час звернення з позовом заборгованість відповідача становить суму заявлену до стягнення. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до  статей  525, 526 Цивільного кодексу України  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 вказаного Кодексу договір є обов’язковим до виконання. Враховуючи установлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Довід скаржника про те, що спірне приміщення ним не використовувалось, не може бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовується установленими апеляційним судом обставинами і стосується переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Не може бути підставою для скасування постанови у справі і посилання заявника на те, що судові рішення у справі впливають на права та інтереси мешканців будинку, адже, спір між сторонами стосується договірних відносин, які виникли саме між позивачем та відповідачем.   

          Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.  

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.10 у справі №11/33-10 залишити без змін.

         Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

          Повний текст постанови виготовлений 14.12.2010.

Головуючий  суддя                                                                                           Т. Добролюбова

       Судді                                                                                                               Т. Гоголь

                                                                                                                  В. Швець