Рішення

від 07.12.2010 по справі 3696-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3696-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

07.12.2010Справа №2-32/3696-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим  у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», (01030 м. Київ, бул.  Т. Шевченко, 18) в особі Цеху телекомунікаційних послуг Тернопільської філії (46001, м. Тернопіль, вул.. В. Чорновола, 4  ідентифікаційний код 01188052)

До  відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Елса» (95014, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Строїтєлів, 9; 46000, м. Тернопіль, вул.. Текстильна, 22 ідентифікаційний код 32907312)

Про стягнення 699, 86  грн.

За участю представників:

Від позивача -  Іванів Н.В., довіреність № 515 від 22.01.2010р. у справі.

Від відповідача – не з'явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу  України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”  в особі Цеху телекомунікаційних послуг Тернопільської філії звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Елса»  про стягнення 699, 86  грн., в тому числі 583, 72 грн. заборгованості, 11, 69  грн. пені, 3, 47 грн. річних, 0, 98 грн. інфляційних втрат та 100, 00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 09.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 24.09.2010р. справу передано до розгляду судді Господарського суду АР Крим Барсуковій А.М.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 29.09.2010р. справа прийнята до провадження суддею ГС АР Крим Барсуковою А. М., розгляд справи призначений на 12.10.2010р.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 12.10.2010р., від 25.10.2010р., від 04.11.2010р., від 11.11.2010р. та від 22.11.2010р., 29.11.2010р.  розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором № 2125 та № 0263 від 29.09.2009р. та 18.09.2009р. відповідно, що стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач, жодного разу, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.  Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з  відомостями, що містяться у довідці з ЄДРПОФОП на відповідача (а.с. 33).

Також, в матеріалах справи присутня картка поштового повідомлення, повернута на адресу господарського суду із підписом уповноваженої особи відповідача, що свідчить про оповіщеність відповідача про слухання справи в господарському суді. ( а.с.   22).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

18.09.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»   в особі Цеху телекомунікаційних послуг Тернопільської філії (Укртелеком) (позивач) та Товариством  з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Елса» (Абонент) (відповідач) був укладений договір № 0263 про надання телекомунікаційних послуг (а.с.9-11).

29.09.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»   в особі Цеху телекомунікаційних послуг Тернопільської філії (Укртелеком) (позивач) та Товариством  з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Елса» (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 2125 про надання послуги ADSL –підключення до мережі Інтернет (а.с.12).

Згідно розділу 1 вказаного Договору № 0263 Укртелеком  зобов'язується надати Абоненту  загальнодоступні та інші телекомунікаційні послуги , супутні додаткові послуги, згідно з переліком  та в обсягах, замовлених Абонентом, а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.4.2  Договору, Абонент  зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.3 розрахунки здійснюються із надсиланням рахунків.

Згідно з пунктом 4.5 Договорів  передбачено попередню оплату.

Пунктом  4.12 Договору встановлено, що оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати. У разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду або здійснення розрахунків без застосування квитанцій абонент повинен звернутись до служби  розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму.

Пунктом 1 Договору № 2125  встановлено, що Укртелеком надає Споживачеві на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту до порту вузла Інтернет Укртелекому.

Відповідно до пункту 5.2 Договору Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату телекомунікаційних послуг.

Згідно з пунктом 5.3 Договору Споживач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця, на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітним.

Додатковою Угодою до Договору № 2125 від 23.09.2009р. сторони також передбачили, що споживач зобов'язується не розривати  Договір про надання послуги протягом дії цієї додаткової угоди ( до 23.09.2010р.) у протилежному ж випадку споживач сплачує Укртелекому штраф в розмірі 100, 00 грн. ( а.с. 13).

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від  09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг та послуг за користування Інтернетом, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з січня 2010р. по червень 2010р. в розмірі 583, 72 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою-розрахунком  заборгованості (а.с. 17),  що стало підставою для звернення з позовом до суду й  нарахуванню штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виставлені рахунки вартості отриманих послуг за період з січня 2010р. по  червень 2010р.( а.с.  37 - 41). Як вбачається із вказаних рахунків та із пояснень позивача, виставлені рахунки містять нарахування за телекомунікаційні послуги та за користування Інтернетом, що в свою чергу передбачено пунктом 5.2 Договору № 2125.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 583, 72 грн. заборгованості за договором про надання послуг електрозв'язку № 0263 та № 2125 про надання послуги підключення до мережі Інтернет , яка склалася за період з січня 2010р. по червень 2010р., через що  позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 100, 00 грн. штрафу відповідно до умов додаткової угоди  до Договору № 2125 від 29.09.2009р., суд вважає зазначити наступне:

Додатковою Угодою до Договору № 2125 від 23.09.2009р. сторони також передбачили, що споживач зобов'язується не розривати  Договір про надання послуги протягом дії цієї додаткової угоди ( до 23.09.2010р.) у протилежному ж випадку споживач сплачує Укртелекому штраф в розмірі 100, 00 грн. ( а.с. 13).

Відповідно до пункту 6.10 Договору №  2125 від 23.09.2009р. у разі коли протягом місяця після зазначеного у попереджені строку оплати підтвердження  про погашення  заборгованості не надійшло, Укртелеком має право в односторонньому порядку припинити дію Договору та припинити надання інших телекомунікаційних послуг.

Зобов'язання відповідача з оплати штрафу з'являється у випадку розірвання ним  договору протягом дії додаткової угоди.

Пунктом 2 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач розірвав договір № 2125 від 23.09.2009р.

Несплата відповідачем отриманих послуг є порушенням умов договору, проте не може трактуватись, як намір відповідача розірвати договір.

Приписами статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що договір може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду, тоді як позивачем всупереч вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів розірвання договору, внаслідок чого було б можливе застосування пунктів додаткової угоди щодо нарахування штрафу.

Несплата відповідачем послуг за договором № 2125 може призвести до припинення надання позивачем послуг, як це передбачають умови договору, проте не є розірванням договору.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові та обґрунтовані підстави для стягнення 100, 00 грн. штрафу.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі  0, 98 грн. та 3% річних – у сумі 11, 69 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що заявлена позивачем до сплати  сума інфляційних втрат в розмірі 0, 98 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому саме в цій сумі  підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 3, 47 грн. за період з 21.02.2010р. по 30.06.2010р. та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11, 69  грн.

Пунктом 5.2 Договору №0263 передбачено, що у випадку несплати заборгованості  Споживач сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.   

Отже, застосування такої міри відповідальності до боржника, як стягнення з нього пені, можливе у разі погодження сторонами у договорі розміру пені, що підлягає стягненню з особи, що прострочила виконання грошового зобов'язання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договором № 2125 не передбачене нарахування пені.

Позивачем рахунки виставлялись на загальну суму наданих послуг як і за телекомунікаційні послуги, так і за послуги користування Інтернетом.

Тоді як з розрахунку позивача вбачається, що пеня була нарахована  на загальну суму, зазначену в рахунку, за обома жоговороами.

Суд не має можливості самостійно ідентифікувати із наданих рахунків які суми були виставлені до оплати саме за послуги за договором № 0263 про надання телекомунікаційних послуг.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до положень статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Ненадання позивачем розрахунку пені окремо за невиконання зобов'язань за договором про надання телекомунікаційних послуг та за користуванням послугами Інтернету позбавляють суд можливості ідентифікувати суми та перевірити розрахунок.

Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський передбачено, що  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення  11, 69 грн. – пені  залишити без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку. (частина 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Елса» (95014, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Строїтєлів, 9; 46000, м. Тернопіль, вул.. Текстильна, 22 ідентифікаційний код 32907312)  на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», (01030 м. Київ, бул.  Т. Шевченко, 18) в особі Цеху телекомунікаційних послуг Тернопільської філії (46001, м. Тернопіль, вул.. В. Чорновола, 4  ідентифікаційний код 01188052)  583, 72 заборгованості, 0, 98  грн. інфляційних втрат, 3, 47  грн. 3%  річних, 85, 72  грн. державного мита та 198, 34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 11, 69 грн. пені залишити позов без розгляду.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 07.12.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського  процесуального кодексу України та підписана 09.12.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.    

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.