Постанова від 10.07.2025 по справі 501/14/24

Номер провадження: 22-ц/813/1807/25

Справа № 501/14/24

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Лозко Ю.П., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач Управління Служби безпеки України в Одеській області

відповідач виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області

третя особа ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 червня 2024 року

у цивільній справі за позовом Управління Служби безпеки України в Одеській області до Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року представник Управління Служби безпеки України в Одеській області звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, згідно якого просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від №96 від 28.11.2011 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , видане органом приватизації виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 29.11.2011 на квартиру АДРЕСА_1 , видане виконкомом Іллічівської міської ради на ім`я ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що Актом від 15.07.2002 Департамент спеціальних комунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України передав Управлінню серед інших квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі клопотання Управління від 06.08.2002 про включення квартир по АДРЕСА_2 до числа службових та їх розподіл співробітникам Іллічівського міськрайвідділу УСБУ рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.09.2002 № 716 до числа службових жилих приміщень Управління включено серед інших квартиру АДРЕСА_1 . Цим же рішенням ОСОБА_1 видано ордер № 8 на службове жиле приміщення однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного вище розпорядження до книги № 25/396 обліку службових жилих приміщень УСБУ в Одеській області за № 3, яка ведеться Управлінням відповідно до пункту 5 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37 (далі Положення № 37), внесено відповідний запис.

Зазначена квартира на даний час продовжує рахуватися як службова квартира УСБУ в Одеській області.

Позивач вказуєв позові,що у2021році під час проведення інвентаризації службових жилих приміщень, які рахуються за Управлінням та звірки з органами місцевого самоврядування щодо наявності та руху фонду службового житла, на запит Управління до Чорноморської міської ради Одеської області отримана відповідь про те, що квартира АДРЕСА_1 має статус службової на підставі рішення виконкому №716 від 26.09.2002.

Разом з тим, у 2023 році на запити Управління було отримано відповіді про те, що службова квартира Управління АДРЕСА_1 .

Таким чином, в інформаціях, наданої виконавчим комітетом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області наявні розбіжності в нумерації будинку, в якому розташована зазначена вище службова квартира Управління.

З приводу наявності чи відсутності розбіжностей у нумерації будинку АДРЕСА_3 або № 46-А Управлінням на адресу Чорноморської міської ради скерований запит від 19.12.2023 № 65/25/4872.

Одночасно, 02.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності Управлінням отримана інформація про те, що квартира АДРЕСА_1 згідно розпорядження органу приватизації від 28.22.2011 № 96 приватизована ОСОБА_1 з видачею 29.11.2011 відповідного свідоцтва про право власності на зазначену вище квартиру.

Управлінням було направлено запит від 04.07.2023 № 65/25/2517 до Чорноморського міського голови щодо надання документів, які стали підставою для приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Згідно отриманої відповіді вих.-вх-2742-23-3632-2023 від 13.07.2023 свідоцтво на право власності від 29.11.2011 на спірну квартиру оформлено на ОСОБА_1 на підставі розпорядження органу приватизації від 28.11.2011 № 96.

Управління вважає розпорядження органу приватизації від 28.11.2011 № 96 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а видане на його підставі свідоцтво про право власності на квартиру від 29.11.2011 визнанню недійсним.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 червня 2024 року ухвалено позов Управління Служби безпеки України до Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від № 96 від 28.11.2011 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , видане органом приватизації виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 29.11.2011 на квартиру АДРЕСА_1 , видане виконкомом Іллічівської міської ради на ім`я ОСОБА_1 .

Стягнути з Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області (ЄДРПОУ 04057043) на користь Управління СБУ в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 43, код ЄДРПОУ 20001645, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права, прийняті з порушенням принципів «позовної давності» та повноти встановлення обставин, які мають значення для справи, неналежного та неповного дослідження доказів, з огляду на обставини саме даної справи, просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 червня 2024 року по справі № 501/14/24, у частині визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації під № 96 від 28.11.2011 року про передачу у приватну власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , видане органом приватизації виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 29.11.2011 року на квартиру АДРЕСА_1 , видане виконкомом Іллічівської міської ради на ім`я ОСОБА_1 , скасувати у зв`язку зі спливом позовної давності.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі зазначено, що відповідно до розпорядження органу приватизації № 96 від 28.11.2011 року ОСОБА_1 передано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , і станом на 28.11.2011 року стосовно зазначеної квартири у органу приватизації були відсутні дані щодо включення вказаної квартири до числа службових жилих приміщень. Звертається увага на те, що в клопотанні УСБУ в Одеській області № 330 від 06.08.2002 року було вказано адресу будинку АДРЕСА_3 , хоча згідно рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 595 від 25.07.2002 року було прийнято до експлуатації житловий будинок АДРЕСА_3 .

Також, акцентується увага на тому, що доступ до інформації про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 не обмежувався та позивач мав повну можливість довідатись про стан вказаного майна, крім того апелянт є особою визначеною ЗУ «Про запобігання корупції» як суб`єкт декларування, і починаючи з 2015 року наявність права власності на вказану квартиру зазначалось у щорічній декларації, яка у подальшому подавалась позивачеві у роздрукованому та електронному вигляді. Тому, фактично позивач мав можливість та повинен був довідатись про стан вказаного майна та його передачу у приватну власність апелянту починаючи з 28.11.2011 року через запит відповідачу, або починаючи з 2015 року із щорічних декларацій апелянта.

Підсумовуючи викладене, в скарзі зазначено, що позивач фактично у халатній формі відносився до факту передачі у приватну власність апелянту квартиру АДРЕСА_1 та не довідався у відповідача щодо стану вказаної квартири на протязі періоду, починаючи з 28.11.2011 року моменту прийняття розпорядження органу приватизації про передачу квартири у приватну власність апелянта, або починаючи з 01.04.2015 року момент подання апелянтом першої щорічної декларації, а тому фактично пропустив строк для подачі позовної заяви, встановлений ст. 257 ЦК України.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Ознайомившись з доводами апеляційної скарги представник Управління СБУ в Одеській області Безверхий А.М. подав на неї відзив.

У відзиві зазначено, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки питання застосування наслідків спливу позовної давності, подане особою яка не була залучена до участі у справі як відповідач, а виступала третьою особою.

Акцентується увага на тому, що 02.05.2023 року є датою отримання Управлінням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо спірної квартири, а тому управління вважає, що саме з цієї дати слід відраховувати строк, коли Управління дізналось про порушення своїх прав, а саме приватизацію службової квартири всупереч діючому законодавству. Доказами того, що управління не було обізнано про те, що спірна квартира приватизована та оформлена як приватна власність є наявні у матеріалах справи листи виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 2021 та 2023 років, відповідно до яких квартира АДРЕСА_1 обліковується як службова квартира Управління. Також, наголошується, що будь-яких правових приписів, щодо обов`язку органу в оперативному управлінні якого знаходиться службова квартира, здійснювати її періодичну перевірку за Державними реєстрами нерухомого майна діюче законодавство не містить. Таким чином, трирічний строк звернення до суду із цим позовом з дати перевірки службової квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Управлінням не пропущений.

Також, додатково звертається увага суду, що у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не спростовує та не заперечує зроблену судом першої інстанції оцінку фактичних обставин справи та висновків суду по суті заявлених позовних вимог, що свідчить про фактичну згоду з вказаним рішенням.

Підсумовуючи викладене у відзиві зазначено, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню оскільки вона не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а викладені у ній доводи суперечать фактичним обставинам справи і фактично зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції та власним трактуванням норм чинного законодавства. Просять, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Пояснення учасників справи

У судовому засіданні, представник третьої особи Чайка В.О. надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача ОСОБА_2 , надав пояснення, в яких зазначив, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Актом від 15.07.2002 Департамент спеціальних комунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України передав Управлінню серед інших квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією акту.

На підставі клопотання Управліннявід 06.08.2002 про включення квартир по АДРЕСА_2 до числа службових та їх розподіл співробітникам Іллічівського міськрайвідділу УСБУ рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.09.2002 № 716 до числа службових жилих приміщень Управління включено серед інших квартиру АДРЕСА_1 (копія рішення додається). Цим же рішенням ОСОБА_1 видано ордер № 8 на службове жиле приміщення однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного вище розпорядження до книги №25/396 обліку службових жилих приміщень УСБУ в Одеській області за № 3, яка ведеться Управлінням відповідно до пункту 5 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 №37 (далі Положення № 37), внесено відповідний запис.

Зазначена квартира на даний час продовжує рахуватися як службова квартира УСБУ в Одеській області.

Розпорядженням органу приватизації від 28.11.2011№96, винесеним органом приватизації Виконавчого комітету Чорноморської (колишньої Іллічівської) міської ради Одеської області передано ОСОБА_1 , на підставі його заяви у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , відомості про право власності на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У 2021році під час проведення інвентаризації службових жилих приміщень, які рахуються за Управлінням та звірки з органами місцевого самоврядування щодо наявності та руху фонду службового житла, на запит Управління до Чорноморської міської ради Одеської області отримана відповідь про те, що квартира АДРЕСА_1 має статус службової на підставі рішення виконкому №716 від 26.09.2002, що підтверджується копією листа виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 16.02.2021 № Вих.вх-342-21-412-2021.

Разом з тим, у 2023 році на запити Управління отримало відповіді про те, що службова квартира Управління АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями листів від 05.06.2023 вих.вх № 2203-23-2930-2023 та від 19.07.2023 вих. № 2800-23-3710-2023.

Таким чином, в інформація, наданої виконавчим комітетом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області наявні розбіжності в нумерації будинку, в якому розташована зазначена вище службова квартира Управління.

З приводу наявності чи відсутності розбіжностей у нумерації будинку АДРЕСА_3 або №46-А Управлінням на адресу Чорноморської міської ради скерований запит від 19.12.2023 № 65/25/4872.

Управлінням направлено запит від 04.07.2023 № 65/25/2517 до Чорноморського міського голови щодо надання документів, які стали підставою для приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Згідно отриманої відповіді вих.-вх-2742-23-3632-2023 від 13.07.2023 (копія додається) свідоцтво на право власності від 29.11.2011 на спірну квартиру оформлено на ОСОБА_1 на підставі розпорядження органу приватизації від 28.11.2011 № 96.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

У статті 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

У частині третій статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до статті 8цього Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Пунктом 6Положення пропорядок наданняслужбових жилихприміщень ікористування нимив УкраїнськійРСР,затвердженої постановою РадиМіністрів УРСРвід 04лютого 1988року №37 встановлено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Отже приватизації не підлягають квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а їх приватизація можлива лише у випадку виключення з числа службових за наявності клопотання підприємства, установи, організації та відповідного рішення на це виконавчого комітету районної, міської в місті Ради народних депутатів.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно доч.1,2ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81ЦПК Українивстановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3ст.89ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, місцевий суд встановив, що квартира віднесена до числа службового житла.

Так, з листів виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 16.02.2021 № вих.вх-342-21-412-2021, від 05.06.2023 № вих.вх 2203-23-2930-2023 та від 19.07.2023 № вих.вх 2800-23-3710-2023 вбачається, що спірна квартира АДРЕСА_4 із числа службових жилих приміщень Управління адміністрацією не виключалась та на даний час перебуває у зазначеному статусі.

Управління будь-яких клопотань на виключення житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 з числа службових, як і на її подальшу приватизацію не надавало.

Згідно зчастиною першою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 215ЦК України підставою недійсностіправочину єнедодержання вмомент вчиненняправочину стороною(сторонами)вимог,які встановленічастинами першою-третьою,п`ятоюта шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 203 частина перша Кодексу передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частина 3 цієї статті встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ізчастиною першою статті 393ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною десятою статті 59Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» визначено,що актиорганів тапосадових осібмісцевого самоврядуванняз мотивівїхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження органу приватизації від 28.11.2011року№ 96, винесене органом приватизації Виконавчого комітету Чорноморської (колишньої Іллічівської) міської ради Одеської області про передачу ОСОБА_1 у приватну власність квартири АДРЕСА_1 , є незаконним та підлягає скасуванню, а свідоцтво про право власності від 29.11.2011, видане на його підставі підлягає визнанню недійсним.

Щодо строку позовної давності.

Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Загальний строкпозовної давностівідповідно до статті 257ЦК України становить три роки.

Згідно зчастиною першою статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовноїдавності,про застосуванняякої заявленостороною успорі,є підставоюдля відмовиу позові(частинитретя тачетверта статті 267 ЦК України).

Перебіг строкупочинається знаступного дняпісля відповідноїкалендарної датиабо настанняподії,з якоюпов`язанойого початок(частинатретя статті 253 ЦК України).

Отже, стаття 261ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.

Для визначеннямоменту виникненняправа напозов важливими є як об`єктивні (самфакт порушенняправа),так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз станупоінформованості особи,вираженого дієсловами«довідалася» та«могла довідатися»у статті 261ЦК України,дає підставидля висновкупро презумпціюможливості таобов`язкуособи знатипро стансвоїх майновихправ,а томудоведення факту,через якийпозивач незнав пропорушення свогоцивільного праваі самез цієїпричини незвернувся зайого захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинентакож довеститой факт,що вінне мігдізнатися пропорушення свогоцивільного права,що такожвипливає іззагального правила,встановленого статями 12, 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічні правовівисновки викладеніу постановіВерховного СудуУкраїни від29жовтня 2014року усправі №6-152цс 14,підтверджені постановоюВеликої ПалатиВерховного Судувід 26листопада 2019року усправі № 914/3224/16, провадження № 12-128 гс 19.

Велика ПалатаВерховного Судузвертала увагуна те,що судзастосовує позовнудавність лишетоді,коли єпідстави длязадоволення позовнихвимог,звернутих позивачемдо тоговідповідача успорі,який заявляєпро застосуванняпозовної давності.Тобто,перш ніжзастосувати позовнудавність,суд маєз`ясуватита зазначитиу судовомурішенні,чи булопорушене право,за захистомякого позивачзвернувся досуду.Якщо цеправо порушенене було,суд відмовляєу позовічерез необґрунтованістьостаннього.І тількиякщо будевстановлено,що правопозивача дійснопорушене,але позовнадавність завідповідними вимогамиспливла,про щозаявила іншасторона успорі,суд відмовляєу позовічерез спливпозовної давностіу разівідсутності визнанихсудом поважнимипричин їїпропуску,про якіповідомив позивач(див.постанову ВеликоїПалати ВерховногоСуду від22травня 2018року усправі №369/6892/15-ц,пункти 138-140постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від14листопада 2018року усправі № 183/1617/16).

Також, у висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду від 22 травня 2018 у справі №469/1203/15-ц та від 20 листопада 2018 у справі №372/2592/15-ц, зазначається, що перебіг строку позовної давності починається з часу, коли особа, право якої порушено, або прокурор, який звертається за захистом порушеного права, дізналися про таке порушення. При цьому, висновки судів про те, що початок перебігу позовної давності починається з дня видання оскаржуваних розпоряджень є передчасними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зроблено висновки про те, що у законі не наводиться перелік причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу щодо суті пред`явлених вимог. Висновок про поважність причин пропуску позовної давності можливо зробити лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Пунктом 73Постанови Верховногосуду ускладі колегіїсуддів Першоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду від24.11.2023(справа№755/498/22)зазначено,що питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, не залежних від позивачки причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних відомостей про такі обставини.

Представник позивача стверджує, що позивач дізнався про порушення свого цивільного права - 02.05.2023 року, це дата отримання Управлінням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо спірної квартири, то Управління вважає, що саме з цієї дати слід відраховувати строк, коли Управління дізналося про порушення своїх прав, а саме приватизацію службової квартири всупереч діючому законодавству.

Отже, суд першої інстанції, дослідивши докази того, що управління не було обізнано про те, що спірна квартира приватизована та оформлена як приватна власність, а саме, листи виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 2021 та 2023 р.р., відповідно до яких квартира АДРЕСА_1 рахується як службова квартира управління, дійшов обґрунтованого висновку, що Управління СБУ в Одеській області довідалось про порушення їхніх прав - 02.05.2023року, а з позовом звернулося у січні 2024 року, тобто в межах позовної давності.

При цьому, є слушними і висновки суду першої інстанції, що будь-яких правових приписів щодо обов`язку органу в оперативному управлінні якого знаходиться службова квартира, здійснювати її перевірку за Державними реєстрами нерухомого майна діюче законодавство не містить.

Доводи скаржника про те, що починаючи з 2015 року наявність права власності на вказану квартиру зазначалось у щорічній декларації ОСОБА_1 , на увагу не заслуговують, оскільки обов`язок перевірки декларацій покладено на НАБУ.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді Ю.П. Лозко

В.В. Кострицький