Рішення від 14.08.2025 по справі 280/4302/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2025 року Справа № 280/4302/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «„СКБУЛАТ» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «„СКБУЛАТ» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у розмірі 49702,21 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідачем не сплачено всупереч вимогамЗакону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»та «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженого 31.01.2007 постановою Кабінету Міністрів України №70, заявлену суму адміністративно-господарської санкції і пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за 2024 рік у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (пункт 1 розділу IV), Додатку Д1, відповідачем була допущена помилка відображення трьох працівників, прийнятих на 4-х годинну роботу за сумісництвом, а саме було допущено помилки стосовно наступних працівників: 1. ОСОБА_1 прийнята ТОВ «СК «Булат» з 06.07.2020р. на посаду Менеджер (управитель) автомобільного транспорту за сумісництвом наказом № 312-К від 06.07.2020р., основне місце роботи - на посаді директора ТОВ «Булат Спецтехніка» з 20 грудня 2013 року наказ № 2-к від 20.12.2013р. (копії наказів додаються). 2. ОСОБА_2 прийнята ТОВ «СК «Булат» з 05.12.2014р. на посаду головного бухгалтера наказом № 47-к від 05.12.2014р., переведена на 4-х годинну роботу за сумісництвом з 02.01.2024р. наказом № 183/К від 02.01.2024р., основне місце роботи - директор ТОВ «ПРОЮЖ-АГРО» з 02.01.2024р. наказ № 1-К від 27.12.2023р. (копії наказів додаються) 3. ОСОБА_3 прийнятий ТОВ "СК "Булат" з 23.04.2024 року за сумісництвом на посаду водія автотранспортних засобів, працював до 23.09.2024 року, наказом № 177-к від 23.09.2024 року звільнений, 10 жовтня 2024 наказом № 179179/К від 10.10.2024р знову прийнятий ТОВ "СК "БУлат" на посаду водія за сумісництвом, де працює по теперішній час. (копії наказів та повідомлення про найнятого працівника додаються). ТОВ «СК «БУЛАТ» здійснено виправлення помилки Уточнюючим розрахунком до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (пункт 1 розділу IV), Додатку Д1 здійснено виправлення помилки, отримано відповідні квітанції. Враховуючі вищезазначене, на підприємстві ТОВ «СК «БУЛАТ» за 2024 рік середньооблікова чисельність штатних робітників складає 7,4 особи, а тому округюється до 7 осіб (п.1.9 Інструкції). Крім того зазначено, що будь-яких доказів на підтвердження того, що після формування розрахунку позивач надав до територіального органу Держпраці інформацію про порушення відповідачем законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, а також того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, суду не надано. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.5ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів справи судом установлено, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Товариства з обмеженою відповідальністю «„СКБУЛАТ» за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб склала 10; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб0; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць1; фонд оплати праці штатних працівників975988,24 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника - 97598,82 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, - 0,00; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю48799,41 грн.

У зв`язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем нормативу щодо кількості штатних працівниківосіб з інвалідністю, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 48799,41 грн та нараховано пеню в розмірі 902,80 грн.

Відповідачем у добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875).

Згідно частини 3 статті 18 Закону № 875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено частинами 1-3 статті 19 Закону № 875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч. першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону

У відповідності до статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї ч. не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров`я особи для роботи на відповідній посаді.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 року у справі №520/3919/19.

Слід також зазначити, що в силу вимог пункту 4 частини 3статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон №5067-VI) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок № 316).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, своєчасно та у повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 10 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону №875-ХІІ, товариства повинна складати 1 особа.

З матеріалів справи судом установлено, що за 2024 рік у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (пункт 1 розділу IV), Додатку Д1, відповідачем була допущена помилка відображення трьох працівників, прийнятих на 4-х годинну роботу за сумісництвом, а саме було допущено помилки стосовно наступних працівників:

1. ОСОБА_1 прийнята ТОВ «СК «Булат» з 06.07.2020 на посаду Менеджер (управитель) автомобільного транспорту за сумісництвом наказом № 312-К від 06.07.2020, основне місце роботи - на посаді директора ТОВ «Булат Спецтехніка» з 20 грудня 2013 року наказ № 2-к від 20.12.2013.

2. ОСОБА_2 прийнята ТОВ «СК «Булат» з 05.12.2014 на посаду головного бухгалтера наказом № 47-к від 05.12.2014, переведена на 4-х годинну роботу за сумісництвом з 02.01.2024 наказом № 183/К від 02.01.2024, основне місце роботи - директор ТОВ «ПРОЮЖ-АГРО» з 02.01.2024 наказ № 1-К від 27.12.2023.

3. ОСОБА_3 прийнятий ТОВ "СК "Булат" з 23.04.2024 за сумісництвом на посаду водія автотранспортних засобів, працював до 23.09.2024, наказом №177-к від 23.09.2024 звільнений, 10 жовтня 2024 наказом № 179179/К від 10.10.2024 знову прийнятий ТОВ "СК "БУлат" на посаду водія за сумісництвом, де працює по теперішній час.

ТОВ «СК «БУЛАТ» здійснено виправлення помилки Уточнюючим розрахунком до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (пункт 1 розділу IV), Додатку Д1 здійснено виправлення помилки, отримано відповідні квітанції.

За таких обставин, на підприємстві відповідача за 2024 рік середньооблікова чисельність штатних робітників складає 7,4 особи, а тому округюється до 7 осіб (п.1.9 Інструкції №286).

Крім того, будь-яких доказів на підтвердження того, що після формування розрахунку позивач надав до територіального органу Держпраці інформацію про порушення відповідачем законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, а також того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, суду не надано.

За встановлених обставин суд вважає, що в діях відповідача відсутній складу правопорушення щодо недотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, оскільки кількість середньооблікова чисельність штатних робітників не перевищує встановлену кількість у 8 осіб, по досягненню якої дійсно необхідно мати у штаті підприємства 1 особу з інвалідністю.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені на підставі статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відсутні.

Частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд враховує правову позицію, викладену у пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden №36985/97), де Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 75, оф.226, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «„СКБУЛАТ» (69060, м.Запоріжжя,вул.Горна, буд.15, код ЄДРПОУ 36015273) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова