Рішення від 11.08.2025 по справі 640/22876/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/22876/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.

за участю:

секретаря судового засідання Бурми А.В.,

представника позивача Маковій В.Г.,

представника відповідача Познякова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" (далі позивач, товариство, ТОВ «ФАЗОР», платник податків) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2019 року № 0019871414.

Наявність обставин, які свідчать про порушення прав платника податків, товариство пов`язує з фактом протиправності та необґрунтованістю висновків документальної позапланової виїзної перевірки позивача, на підставі яких податковий орган здійснив зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток переважно з міркувань того, що з боку ТОВ «ФАЗОР» відображено в податковому та в бухгалтерському обліку фінансово-господарські операції: з придбання товарів у ТОВ «Овручська деревообробна компанія» за відсутністю реального постачання останнім товару, а також списання матеріальних цінностей (бензину, дизельного пального, газу) без підтвердження відповідних господарських операцій та зв`язку витрат на паливно-мастильні матеріали з господарською діяльністю підприємства, відсутності належним чином оформлених первинних документів на списання пального. В той же час, як стверджує позивач, факт здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Овручська деревообробна компанія» підтверджується первинними та додатковими документами, які надавались під час перевірки та наявність яких не заперечується відповідачем в акті перевірки. Щодо списання пального, первинні та інші документи товариства у повному обсязі підтверджують наявність транспортних засобів, затвердження норм витрат палива по кожному з них та використання в ході господарської діяльності, зокрема, зведені подорожні листи, рапорти про роботу будівельних машин (механізмів).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 10.02.2020р.

10.02.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» до ГУ ДПС у Київській області відмовити в повному обсязі. У відзиві посилався, зокрема, на те, що перевіркою встановлено, що товариство в рядку 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) відображено витрати по списанню матеріальних цінностей (бензину, дизельного палива, газу) на загальну суму 1 146 781 грн., в тому числі за 2016 рік 119 895 грн., за 2017 рік 450074 грн., за 2018 рік 576812 грн. відповідні операції відображені в бухгалтерському обліку на рахунку 92 «Адміністративні витрати». З метою отримання документів позивачу вручений письмовий запит щодо надання документів та пояснень. Перевіркою неможливо підтвердити роботу автомобілів та технічні нюанси, як робочий пробіг, кількість палива до та після поїздки, кількість залитого палива, показників одометра, датчика рівня палива на автомобілі тощо. До перевірки також не надано жодних затверджених та підписаних актів на списання матеріальних цінностей (бензину, дизельного пального, газу) та/або інших первинних документів які б підтверджували відповідні господарські операції. Позивачем не було надано до перевірки будь-які документи що є підтвердженням зв`язку витрат на ПММ з господарською діяльністю підприємства. Отже, підсумовує відповідач, документи, що підтверджують використання ПММ для саме господарської діяльності товариства, а не в приватних поїздках за перевіряємий період, а саме з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. до перевірки не надавались, отже підтвердити використання пального в господарській діяльності неможливо. Відповідач у відзиві також зазначає, що перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено їх заниження всього у сумі 1 540 716 грн., в тому числі за 2018 рік в сумі 1 540 716 грн. Так перевіркою встановлено неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва ТОВ «Овручська деревообробна компанія» у зв`язку з нереальністю здійснення контрагентом позивача постачання (продажу) на його користь відповідної кількості ідентифікованого товару доводить нереальність одержання (купівлі) позивачем саме у ТОВ «Овручська деревообробна компанія» та формування ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» відповідного активу. Крім того, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2019 року № 757/64776/19-к встановлено факти фіктивності проведення господарських операцій контрагентом позивача ТОВ «Овручська деревообробна компанія». Перевіркою було встановлено здійснення операцій, які в свою чергу не мають необхідного документального підтвердження, а саме: придбання товарів у ТОВ «Овручська деревообробна компанія» у якого відсутнє законне введення товару в обіг у зв`язку з відсутністю задекларованого виробництва та даного товару у його постачальників, що вказує на отримання ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» вищезазначеного товару, як з джерела невідомого походження. Таким чином, виснує відповідач, укладений між ТОВ «Овручська деревообробна компанія» та ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» договір не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет.

10.07.2020 позивач надав до суду відповідь на відзив, датовану ним 09.07.2020, в якій зазначив, що позивач не погоджується із твердженнями відповідача. Зокрема, послався на те, що відзив за своїм змістом ідентичний висновкам Акту перевірки, які лягли в основу цього спору. Як стверджує представник товариства, відповідач скопіював частини Акту перевірки та жодним чином не надає аргументів у відповідь на позицію позивача. Таким чином відзив відповідача не враховує змісту адміністративного позову у справі та не спростовує його. Позивач наголошує, що ним надавалась значна кількість первинних документів, як під час проведення відповідної перевірки, так і під час адміністративного оскарження висновків Акта перевірки. Однак відповідач не врахував зазначені документи ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду заперечень на Акт перевірки, ні у відзиві. Ухвала Печерського суду м. Києва від 18.12.2019 за кримінальним провадженням № 12019100060004693. На яку посилається відповідач у відзиві, винесена після складення Акта перевірки від 24.02.2019, а інформація про наявність вказаного кримінального правопорушення взагалі не містилася в Акті. Наявність кримінального провадження не є автоматичним та беззаперечним підтвердженням наявності порушень податкового законодавства. Щодо віднесення до складу витрат сум за списане пальне, то використання позивачем транспортних засобів як і пального відбувалось виключно в його господарській діяльності, що підтверджується технічним характеристиками транспортних засобів, подорожніми листами та рапортами. У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що спростування тверджень відповідача щодо неможливості поставки товару ТОВ «Овручська деревообробна компанія» детально обгрунтовано в позовній заяві, та на підтвердження реальності поставок пілетів на користь позивача до матеріалів справи надані первинні документи (договору, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи, що підтверджують оплату товару), податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також документи, які підтверджують походження поставленого товару. Всі ці докази жодним чином не спростовані відповідачем у відзиві. Отже, позивач просить врахувати відповідь товариства на відзив ГУ ДПС у Київській області /а.с. 79-86; т. 3/.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2020 замінено сторону у справі (відповідача) - Головне управління ДФС у Київській області (код 39393260) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області (код 43141377).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30 листопада 2020 року о 15:00 год., у приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81А, каб. № 133.

За змістом проколу судового засідання від 30.11.2020 судом постановлено протокольну ухвалу продовжувати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

На виконання положень Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (в редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-IX "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ") матеріали судової справи №640/22876/19 18.02.2025 надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до провадження. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10:00 20 березня 2025 р. в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26.

19.03.2025 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача про відкладення на іншу дату підготовчого засідання у справі з метою ознайомлення з матеріалами справи, підготовки пояснень.

19.03.2025 від Головного управління ДПС у Київській області надійшло клопотання, в якому податковий орган просив замінити відповідача Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797) в порядку процесуального правонаступництва.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 допущено заміну Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096797). Відкладено підготовче судове засідання на 11:00 15 квітня 2025 року, яке відбудеться в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду (за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26).

15.04.2025 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 30.04.2025 на 10:00.

Протокольною ухвалою суду від 30.04.2025 на підставі статті 181, 205 Кодексу адміністративного судочинства України відкладено підготовче засідання на 28.05.2025 на 10:00.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду, постановленою в підготовчому засіданні 28.05.2025 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду на 12 червня 2025 року о 10:00 годині. Встановлено наступний порядок з`ясування обставин справи та дослідження доказів під час розгляду справи по суті: дослідження письмових доказів.

В судовому засіданні 12.06.2025 року судом оголошена перерва в зв`язку із необхідністю отримання додаткових доказів та перевірки доказами обставин у справі.

31.07.2025 судом на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 11.08.2025 о 14:30 год.

У вступному слові представник позивача просив суд задовольнити позов, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 року № 0019871414, з підстав та мотивів викладених в адміністративному позові та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у вступному слові просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, встановлені перевіркою та наведені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» зареєстроване 09.03.2016 в якості юридичної особи з ідентифікаційним кодом: 4328493, основним видом економічної діяльності якого є: Код КВЕД 20.14. Виробництво інших основних органічних хімічних речовин, що підтверджується відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 10-15; т. 4/.

Згідно із відомостями Акту документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 24.04.2019 № 322/10-36-14-14/40328493 (далі Акт перевірки, Акт) в період з 09.04.2019 по 15.04.2019 на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 08.04.2019 № 756, направлень на проведення перевірки від 09.04.2019 №№ 935, 936, 937, 938, 939 посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.0.2016 по 31.12.2018 /а.с. 20-40; т. 1/.

З Акту перевірки та змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» взято на податковий облік 09.03.2016, яке станом на дату складання Акту перебуває на обліку ГУ ДФС у Київській області (Фастівський район).

У періоді, який перевірявся, ТОВ «ФАЗОР» було платником, зокрема, податку на прибуток, податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2016 № 200258413.

Наведені вище дані, що викладені в Акті перевірки, представниками сторін під час розгляду справи не заперечувались та не спростовувались. Будь-яких зауважень з приводу призначення та проведення податкової перевірки позов не містить, а тому перевірку обставин з цього приводу суд не здійснює.

Результати перевірки знайшли своє відображення у висновках Акту перевірки викладених у його Розділі IV.

Згідно із Висновком Акту перевірки, перевіркою, серед іншого, встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників»:

1. п. 44.1 п. 44.2 п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 2 687 497 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 2 687 497,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» звернулось до Головного управління ДФС у Київській області із запереченнями до акту перевірки, які згідно Відповіді про результати розгляду заперечень № 21597/10/10-36-14-14 від 19.06.2019 залишені податковим органом без задоволення, а саме: «… висновки акта від 24.04.2019 № 322/10-36-14-14/40328493 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників (код ЄДРПОУ 40328493),… дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.208» - залишити без змін» /а.с. 51-57; т.1/.

В подальшому ГУ ДФС у Київській області було винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення Форми «П» від 24.06.2019 № 0019871414, яким згідно з пунктом 54.3. статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки № 322/10-36-14-14/40328493 24.04.2019 встановлено порушення пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, декларація № 9311244870 зареєстрована в контролюючому органі 01.03.2019, сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток 2687497 грн./а.с. 60; т.1/.

Рішенням ДПС України від 30.09.2019 № 3930/6/99-00-08-05-03 залишено без задоволення скаргу платника на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.06.2019 № 0019871414, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись із правомірністю висновків перевірки та сформованим ГУ ДФС у Київській області податковим повідомленням-рішенням Форми «П» від 24.06.2019 № 0019871414, позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом, у якому просить визнати зазначене рішення контролюючого органу протиправним та скасувати його.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункту 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 22.1. статті 22 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання (пункт 23.1. статті 23 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 131 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1. статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до приписів 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868) фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 № 290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.99 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248) встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704).

За пунктом 1.2. глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції; регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) - це носії інформації, складені у паперовій або в електронній формі, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) можуть бути у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (пункт 2.1. глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Як свідчить зміст Акту перевірки та Детальний розрахунок сум встановлених порушень, наданий представником відповідача до матеріалів справи /а.с. 12; т.5/ підставою для зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток стали господарські операції ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» з TOB «Овручська деревообробна компанія» (код за ЄДРПОУ 39487290) та завищення матеріальних витрат від списання матеріальних цінностей (бензин, дизельне паливо, газ).

Надаючи оцінку доводам сторін, суд здійснює послідовний аналіз господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами, та обставинам здійснення списання матеріальних цінностей (бензин, дизельне паливо, газ), які були предметом дослідження під час податкової перевірки.

Щодо господарських операцій ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» з TOB «Овручська деревообробна компанія» (код за ЄДРПОУ 39487290) суд виходить з наступного.

Перевіркою відображених у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з переробки давальницької сировини, продаж оксигенату органічних речовин та інше.

Згідно змісту Акту, перевіркою щодо повноти визначення задекларованих ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено їх заниження всього у сумі 1 540 716 грн., в тому числі за 2018 рік в сумі 1 540 716 грн., в результаті порушень викладених в пункті 3.1.1.1., 3.1.2.2. розділу ІІІ акта перевірки.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в сумі 118 180 600 грн., на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках, 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», 79 «Фінансовий результат», договорів, додаткових угод, актів виконаних робіт (послуг), видаткових накладних, актів прийому-передачі, товарно - транспортних накладних, банківських виписок та інших документів, встановлено заниження задекларованих TOB «Фастівський завод органічних розчинників» показників у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» всього у сумі 1 540 716 грн., в тому числі за 2018 рік в сумі 1 540 716 грн, в результаті порушень викладених в пункті 3.1.1.1., 3.1.2.2. розділу III Акта перевірки.

Висновок про порушення позивачем п. 44.1 п. 44.2 п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України ґрунтується на з`ясованих податковою перевіркою обставинах неможливості підтвердження здійснення операцій з реалізації товарів контрагентом позивача - TOB «Овручська деревообробна компанія».

Так за змістом Акту перевірки податковим органом заначено, що перерахування платником податків коштів за нереальною господарською операцією (з невідомого джерела походження) не зменшує активів платника податків (зменшення власного капіталу підприємства), що виключає можливість їх кваліфікації як витрати.

Здійснення операцій, які в свою чергу не мають необхідного документального підтвердження, а саме придбання товарів у ТОВ «Овручська деревообробна компанія» (код за ЄДРПОУ 39487290) у якого відсутнє законне введення товару в обіг у зв`язку з відсутністю задекларованого виробництва та даного товару у його постачальників, що вказує на отримання ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» вищезазначеного товару, як з джерела невідомого походження.

ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників», в порушення п. 5 П(С)БО № 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», не відображено у складі доходів суму 1540176 грн., по операціях з придбання товару у ТОВ «Овручська деревообробна компанія», як з джерела невідомого походження, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату та формування рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку».

З огляду на викладене, за наслідками перевірки відповідачем зроблено висновок, що встановлені в ході проведення перевірки дані і факти, дозволяють зробити висновки щодо нереальності господарських операцій, а укладені між ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» та ТОВ «Овручська деревообробна компанія» договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять його предмет.

Заперечуючи висновок перевірки про порушення пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, представник позивача стверджує про безпідставність доводів відповідача щодо заниження задекларованих TOB «Фастівський завод органічних розчинників» показників у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» в сумі 1 540 716 грн., оскільки поставка товару за договором від 05.07.2018р. № 050718-1, укладеним позивачем з ТОВ «Овручська деревообробна компанія» пов`язана із здійсненням позивачем господарської діяльності, підтверджується видатковими накладними, зареєстрованими податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, тобто первинними документами які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та надавалися до перевірки податковому органу, який у свою чергу не висловив будь-яких зауважень з приводу їх не/відповідності вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача стверджує, що у товариства наявні усі первині документи та інформація, яка підтверджує рух активів, зміну майнового стану, що у свою чергу свідчить про реальність господарської операції за договором поставки, тоді як висновки податкового органу щодо виявлених правопорушень є необґрунтованими.

Надаючи правову оцінку цим спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» є виробництво інших основних органічних хімічних речовин (код КВЕД 20.14.), що підтверджується відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом хімічної продукції, яку виробляє та реалізує підприємство є хімічна рідина (органічний розчинник), а саме ОКСОР (оксигенат органічних рідин) різноманітних марок (В, Г, Д), що не заперечується відповідачем під час розгляду справи. Так, перевіркою було встановлено, що «на формування показників доходів, мало вплив здійснення операцій з переробки давальницької сировини, продаж оксигенату органічних речовин та інше…» /а.с. 25 (зворот; т. 1)/

Товариство працює за технологічним регламентом виробництва Оксигенат органічних рідин «ОКСОР» марки «А», «В», «Д», скорочена назва «ОКСОР» марки «А», «В», «Д», технічний регламент 39033274-001-2016, розробленим Національним університетом харчових технологій та НВ ТОВ «Інтермаш» та ТУУ 20.3-35289924-001:2017 /а.с. 92-129; т.3/, про що зазначив представник у поданій через систему «Електронний суд» заяві про виконання вимог суду /а.с. 91-93; т.4/.

Відповідно до ТУУ 20.3-35289924-001:2017 (пункт 4.3.) приміщення, у яких ведуться роботи з підготування складових, приготування, розфасування та пакування ООР, повинні бути обладнані, серед іншого, опаленням згідно з ДСТУ Б.А 3.2-12 та ДБН В.2.5-67.

Водночас, представник позивача в поданій заяві про виконання вимог суду зазначив, що виробництво технологічної пари на потреби виробництва здійснюється на заводській котельні, де встановлений котел КЕ-10 з потужністю до 10 тон пари в годину та використовує в якості палива: паливну пілету з дровини, тріску, шкарлупу горіха, соняшникову гранулу. Котел КЕ-10 має механічну шарову топку, де відбувається процес горіння твердого палива і камеру догорання, розділені між собою цегляною стіною. Саме камера догорання дозволяє підвищити ККД котла до 85% за рахунок згорання в ній горючих газів. Твердження позивача не спростовувались представником відповідача під час розгляду справи з посиланням на належні та допустимі докази.

Згідно наданих позивачем суду письмових доказів у засвідчених копіях, зокрема, специфікації № 2 від 30.09.2016 року до Договору оренди приміщень та обладнання № 1/Ф-Ф від 12.06.2016 року /а.с. 208-212; т. 3/, сторонами досягнуто згоди, щодо переліку обладнання в порядку п. 1.1 Договору № 1/Ф-Ф від 12.06.2016 року, що передається Орендодавцем, а Орендарем приймаються, ТОВ «ФАЗОР» набуло право користування на умовах оренди, серед іншого обладнання, на Котел КВм-0,1В, Котел КЕ-10 /а.с. 224; т.3/.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період який перевірявся контролюючим органом, позивач мав господарські відносини із TOB «Овручська деревообробна компанія». Зокрема, між ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» (Покупець) та TOB ««Овручська деревообробна компанія»» (Постачальник) укладено договір поставки від 05.07.2018р. № 050718-1 (далі - Договір) /а.с. 170-173; т. 2/.

Відповідно до пункту 1 Договору постачальник зобов`язується протягом строку дії Договору за замовленням передавати у власність покупця, а Покупець оплачувати та приймати Товар, найменування, кількість та вартість якого визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Товар, що поставляється за цим договором - пілети (далі - Товар).

Згідно з пунктами 2 та 3 Договору загальна вартість Товару за цим договором складається з суми вартостей Товару, що поставляється за всіма видатковими накладними. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору, рахунків-фактур та видаткових, накладних. Місце поставки Товару - склад Покупця: Фастівський район, смт. Кожанка, вул. Територія Цукрозаводу, буд. 1-Г.

На виконання умов Договору постачальником було здійснено поставку товару та його оплату, що підтверджується залученими представником позивача до матеріалів справи письмовими доказами, наданими в посвідчених копіях:

- видатковими накладними: № 271 від 22.12.2018р.; № 284 від 31.12.2018р.; № 283 від 29.12.2018р.; № 274 від 25.12.2018р.; № 273 від 24.12.2018р.; № 269 від 21.12.2018р.; № 268 від 18.12.2018р., № 264 від 15.12.2018р.; № 265 від 14.12.2018р.; № 263 від 12.12.2018р.; № 250 від 10.12.2018р.; № 249 від 09.12.2018р.; № 248 від 08.12.2018р.; № 247 від 08.12.2018р.; № 246 від 07.12.2018р.; № 243 від 01.12.2018р.; № 245 від 07.12.2018р.; № 244 від 04.12.2018р. /а.с. 174-191; т.2/;

- товарно-транспортними накладними: № 271 від 22.12.2018р.; № 284 від 31.12.2018р.; № 283 від 29.12.2018р.; № 274 від 25.12.2018р.; № 273 від 24.12.2018р.; № 269 від 21.12.2018р.; № 255 від 18.12.2018р.; № 265 від 14.12.2018р.; № 250 від 10.12.2018р.; № 245 від 07.12.2018р.; № 244 від 04.12.2018р. /а.с.192-203; т. 2/;

- рахунками на оплату: № 209 від 22.12.2018р.; № 205 від 15.12.2018р.; № 198 від 09.12.2018р.; № 197 від 08.12.2018р.; № 196 від 08.12.2018р.; № 195 від 07.12.2018р.; № 192 від 01.12.2018р.; № 193 від 04.12.2018р. /а.с. 204-211; т.2/;

- платіжними дорученнями: № 3506 від 22.12.2018р.; № 3493 від 21.12.2018р.; № 3434 від 19.12.2018р.; № 3406 від 14.12.2018р.; № 3391 від 13.12.2018р.; № 3374 від 12.12.2018р.; № 3361 від 12.12.2018р.; № 3349 від 10.12.2018р.; № 3314 від 07.12.2018р.; № 3558 від 28.12.2018р.; № 3530 від 27.12.2018р.; № 3517 від 26.12.2018р. /а.с. 212-223; т.2/.

У зв`язку з отриманням товару від TOB «Овручська деревообробна компанія» за договором поставки від 05.07.2018р. № 050718-1 позивачем були складені наступні податкові накладні: № 45 від 21.12.2018р.; № 37 від 18.12.2018р.; № 56 від 31.12.2018р.; № 55 від 29.12.2018р.; № 50 від 25.12.2018р.; № 49 від 24.12.2018р.; № 46 від 22.12.2018р.; № 29 від 15.12.2018р.; № 28 від 14.12.2018р.; № 20 від 12.12.2018р.; № 17 від 10.12.2018р.; № 16 від 09.12.2018р.; № 14 від 08.12.2018р.; № 12 від 07.12.2018р.; № 5 від 04.12.2018р.; № 15 від 08.12.2018р.; № 13 від 07.12.2018р.; № 1 від 01.12.2018р. /а.с. 225-244; т.2/.

Під час розгляду справи відповідач не надавав суду належних та допустимих доказів відсутності реєстрації податкових накладних, на підставі яких позивачем збільшено суму податкового кредиту, та не посилався в обґрунтування своїх заперечень на відсутність їх реєстрації.

Також позивачем, на підтвердження здійснення господарської операції, надані суду засвідчені копії: довіреностей № 562 від 01.12.2018, № 476 від 01.11.2018 на отримання від ТОВ «Овручська деревообробна компанія» пілет за договором поставки № 050718-1 від 05.07.2018 /а.с. 206-207; т. 3/; перепусток на заїзд авто /а.с 244-261; т.3/.

Будь-яких зауважень щодо правильності оформлення зазначених вище документів представник відповідача у судових засіданнях не висловив, а суд не виявив, а тому суд приймає ці докази до уваги як такі, що підтверджують реальність задекларованих у них господарських операцій.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, тоді як частина 2 цієї ж статі визначає перелік обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які складені у паперовій або в електронній формі.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами передбачає і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Відомості Акту перевірки, викладені посадовими особами контролюючого органу за його змістом на аркуші 24, свідчать, що на час вчинення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ТОВ «Овручська деревообробна компанія» були належним чином зареєстровані у статусі юридичних осіб та перебували на обліку як платники податків /а.с. 31 (зворот); т.1/.

Відповідач під час розгляду справи належних та допустимих доказів визнання у судовому порядку недійсними установчих документів сторін господарської операції за договором поставки від 05.07.2018р. № 050718-1 на час її здійснення, суду не надавав.

Отже, як встановлено судом вище і не спростовано відповідачем, на підтвердження реальності господарських операцій з поставки пілет за укладеним з TOB «Овручська деревообробна компанія» договором, позивачем були надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам Закону №996-ХIV.

Надані документи цілком підтверджують факт здійснення господарських операцій з поставки товару в процесі господарської (виробничої) діяльності ТОВ «ФАЗОР», та відповідно правомірність декларування позивачем показників сум податку на прибуток за наслідками їх здійснення стосовно придбання пілети у TOB «Овручська деревообробна компанія» за договором поставки від 05.07.2018р. № 050718-1.

Відповідач в акті перевірки, відзиві та у вступному слові в обґрунтування своїх заперечень проти адміністративного позову посилався на ті обставини, що перевіркою встановлено неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва ТОВ «Овручська деревообробна компанія» у зв`язку з нереальністю здійснення контрагентом позивача постачання (продажу) на його користь відповідної кількості ідентифікованого товару доводить нереальність одержання (купівлі) позивачем саме у ТОВ «Овручська деревообробна компанія» та формування ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» відповідного активу. Додатково, у відзиві на позовну заяву, не зазначаючи про це в Акті перевірки, посилався на те, що згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2019 року № 757/64776/19-к встановлено факти фіктивності проведення господарських операцій контрагентом позивача ТОВ «Овручська деревообробна компанія». Перевіркою також було встановлено здійснення операцій, які в свою чергу не мають необхідного документального підтвердження, а саме: придбання товарів у ТОВ «Овручська деревообробна компанія» у якого відсутнє законне введення товару в обіг у зв`язку з відсутністю задекларованого виробництва та даного товару у його постачальників, що вказує на отримання ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» вищезазначеного товару, як з джерела невідомого походження. Таким чином, виснує відповідач, укладений між ТОВ «Овручська деревообробна компанія» та ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» договір не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет.

Надаючи правову оцінку наведеним твердженням відповідача суд виходить з наступного.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Норми податкового законодавства, не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Тому помилковими є доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача по ланцюгу постачання достатньої кількості основних засобів та ресурсів, оскільки це не може бути підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Також платник податків не зобов`язаний під час придбання товару встановлювати у контрагента його походження, а тому не має нести за це відповідальність.

Доводи, які стосуються відсутності трудових ресурсів контрагентів позивача, є безпідставними, оскільки відповідна діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів) в тому числі не платникам ПДВ.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 380/26122/21.

Посилання контролюючого органу на відсутність у спірного контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 480/3815/19.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем.

Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності, відповідачем не надано.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 808/2120/18.

Верховний Суд також неодноразово акцентував на тому, зокрема, у постановах від 02 грудня 2019 року у справі №826/13060/18, від 11 листопада 2020 року №320/1147/19, від 24 листопада 2020 року №813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Отже, надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Суд з урахуванням викладеного, стосовно встановлених у цій справі обставин, зазначає, що будь-які можливі порушення з боку ТОВ «Овручьска деревообробна компанія» не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності з огляду на те, що у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому суд критично оцінює твердження відповідача про нереальність одержання (купівлі) позивачем саме у ТОВ «Овручська деревообробна компанія».

Суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов`язку щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) вступає у зв`язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов`язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не доведено, що договір, укладений позивачем із ТОВ "Овручська деревообробна компанія» був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладених правочинів і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його постачальниками. Такий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №818/1504/17, від 17.12.2018 року у справі №810/1753/17, від 30.06.2020 у справі № 440/426/19, від 21.10.2020 року у справі № 620/846/19.

Суд зазначає, що на спростування доводів відповідача про те, що товар був поставлений з «невідомого джерела», представником позивачем були надані в засвідчених копіях документи по ланцюгу постачання товару, а саме договори та видаткові накладні з TOB «Оптторг-Сіті», TOB «Мусташ Трейд», TOB «Смарт Дистриб`юшн», TOB «Венсмарк» /а.с. 245-250; т.2, а.с. 1-44; т.3/.

Також відповідачем не було враховано, що контрагенти TOB «Овручська деревообробна компанія» по ланцюгу могли придбати поставлену потім позивачу продукцію у суб`єктів господарювання, які не є платниками ПДВ, в результаті чого в ІС «Податковий блок» інформація про придбані у них товари не відображається.

Посилання відповідача на недотримання податкового та іншого законодавства контрагентами позивача, а також контрагентами контрагентів позивача, які не є контрагентами позивача суд визнає неприпустимими у судовому процесі.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому, відповідно до загальних засад права (рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03)), кожен платник податків несе індивідуальну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується окремо взятого платника і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі й на його контрагентів.

Відсутність або недостатність, як на думку податкового органу, у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року в справі № 810/4391/16.

Відповідач посилається на ту обставину, що згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2019 року № 757/64776/19-к встановлено факти фіктивності проведення господарських операцій контрагентом позивача ТОВ «Овручська деревообробна компанія».

Однак, відповідачем як не було встановлено під час перевірки, так і не надано суду під час розгляду справи доказів наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанов суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили стосовно позивача або ТОВ «Овручська деревообробна компанія», та які свідчать про ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ «Овручська деревообробна компанія». Тому суд критично оцінює доводи відповідача про нереальність господарської операції позивача з огляду на те, що ТОВ «Овручська деревообробна компанія» є учасником кримінального провадження, вирок у якому відсутній.

За таких обставин контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача у взаємовідносинах з ТОВ «Овручська деревообробна компанія», засвідчені первинними документами, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Аналогічних висновків дійшов також окружний адміністративний суд міста Києва в рішенні від 04.11.2020 у справі № 640/18628/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень /дата набрання законної сили: 31.03.2021; https://reyestr.court.gov.ua/Review/92738933/, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 / https://reyestr.court.gov.ua/Review/96048112 /.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують реальність спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Овручська деревообробна компанія», у зв`язку з чим ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» правомірно сформовані показники у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку з 01.01.2016 по 31.12.2018, в тому числі за 2018 рік в сумі 1 540 716 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Овручська деревообробна компанія». Тому позивач правомірно при розрахунку об`єкта оподаткування за результатами відповідного податкового (звітного) періоду зменшив фінансовий результат до оподаткування на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 540 716 грн. за наслідками господарської операції з ТОВ «Овручська деревообробна компанія».

Отже встановлені Актом перевірки порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» п. 44.1 п. 44.2 п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся на суму 1 540 716 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 1 540 716 грн., сформоване позивачем за наслідками господарської операції з ТОВ «Овручська деревообробна компанія», не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, не ґрунтуються на вимогах закону, відповідно є протиправними.

Іншого з посиланням на належні, допустимі та достовірні в розумінні статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України докази відповідач не довів.

Перевіркою також встановлено, що товариство в рядку 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) відображено витрати по списанню матеріальних цінностей (бензину, дизельного палива, газу) на загальну суму 1 146 781 грн., в тому числі за 2016 рік 119 895 грн., за 2017 рік 450074 грн., за 2018 рік 576812 грн. відповідні операції відображені в бухгалтерському обліку на рахунку 92 «Адміністративні витрати».

В обґрунтування заперечень проти позову та власної правової позиції відповідач посилався на ті обставини, що з метою отримання документів позивачу вручений письмовий запит щодо надання документів та пояснень.

Перевіркою неможливо підтвердити роботу автомобілів та технічні нюанси, як робочий пробіг, кількість палива до та після поїздки, кількість залитого палива, показників одометра, датчика рівня палива на автомобілі тощо.

До перевірки також не надано жодних затверджених та підписаних актів на списання матеріальних цінностей (бензину, дизельного пального, газу) та/або інших первинних документів які б підтверджували відповідні господарські операції.

Позивачем не було надано до перевірки будь-які документи що є підтвердженням зв`язку витрат на ПММ з господарською діяльністю підприємства.

Відповідач зазначає, документи, що підтверджують використання ПММ для саме господарської діяльності товариства, а не в приватних поїздках за перевіряємий період, а саме з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. до перевірки не надавались, отже підтвердити використання пального в господарській діяльності неможливо.

Як слідує з наданого відповідачем на вимогу суду Детального розрахунку сум встановлених порушень до податкового повідомлення-рішення від 24.06.2019 № 0019871414, рішення про зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, прийняте у тому числі з огляду на встановлене перевіркою завищення матеріальних витрат від списання матеріальних цінностей (бензин, дизельне паливо, газ) у сумі 1 146 781 грн.. в т.ч.: за 2016 рік у сумі 119895 грн., за 2017 рік в сумі 450074 грн., за 2018 рік в сумі 576812 грн. /а.с. 12; т. 5/.

Заперечуючи висновок перевірки про порушення пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок списання матеріальних цінностей (бензин, дизельне паливо, газ) представник позивача у відповіді на відзив стверджує про безпідставність доводів відповідача, оскільки всі твердження контролюючого органу щодо встановленого порушення зводяться до посилання на ненадання позивачем первинних документів, які підтверджували списання пального та використання транспортних засобів у господарській діяльності. Позивач наголошує, що ним надавалась значна кількість первинних документів, як під час перевірки, так і під час адміністративного оскарження висновків Акту перевірки. Водночас запити податкового органу містили великий перелік документів, в якому не було чіткої вказівки надати документи, що стосуються підтвердження витрат щодо списання пального. В той же час позивач стверджує, що використання пального у його господарській діяльності підтверджується договорами поставки пального, рапортами про роботу будівельної машини та подорожніми листами, які наявні в матеріалах справи. Із умов виробництва випливає, що для його здійснення необхідне залучення транспортних засобів, як для доставки необхідної сировини, так і в процесі такого виробництва. Використання транспортних засобі зумовлено виконанням працівниками їх трудової функції.

З огляду на викладене, представник позивача стверджує, що у товариства наявні усі необхідні первині документи та інформація, яка підтверджує правомірність списання матеріальних цінностей (бензин, дизельне паливо, газ) при здійсненні ним господарської діяльності, тоді як висновки податкового органу щодо виявлених правопорушень є необґрунтованими.

Надаючи правову оцінку цим спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» є виробництво інших основних органічних хімічних речовин (код КВЕД 20.14.), що підтверджується відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом хімічної продукції, яку виробляє та реалізує підприємство є хімічна рідина (органічний розчинник), а саме ОКСОР (оксигенат органічних рідин) різноманітних марок (В, Г, Д), що не заперечується відповідачем під час розгляду справи.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що «на формування показників доходів, мало вплив здійснення операцій з переробки давальницької сировини, продаж оксигенату органічних речовин та інше…» /а.с. 25 (зворот; т. 1)/

Товариство працює за технологічним регламентом виробництва Оксигенат органічних рідин «ОКСОР» марки «А», «В», «Д», скорочена назва «ОКСОР» марки «А», «В», «Д», технічний регламент 39033274-001-2016, розробленим Національним університетом харчових технологій та НВ ТОВ «Інтермаш» та ТУУ 20.3-35289924-001:2017 /а.с. 92-129; т.3/, про що зазначив представник позивача у поданій через систему «Електронний суд» заяві про виконання вимог суду /а.с. 91-93; т.4/.

Виробництво оксигенату органічних речовин здійснюється ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» відповідно до ТУУ 20.3-35289924-001:2017 /а.с. 92-129; т.3/.

Відповідно до Розділу 1 ТУУ 20.3-35289924-001:2017 оксигенат органічних рідин (ОКСОР) є продуктом технології, що поєднує суміжне застосування процесів мікробіологічного та хімічного синтезу.

Згідно пункту 8.1. Розділу 8 зазначених технічних умов, ООР транспортують у закритій тарі всіма видами транспорту з дотриманням вимог та правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту /а.с. 118; т. 3/.

Як зазначає позивач, із умов складної технологічної процедуру для виготовлення оксигенату органічних рідин випливає, що для його виробництва необхідне залучення транспортних засобів як для доставки необхідної сировини, так і в процесі такого виробництва. Використання усіх транспортних засобів зумовлено виконанням працівниками їх трудової функції.

Для здійснення вищезазначеного циклу виробництва, ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» залучає близько п`ятдесяти працівників, що підтверджується поданими представником позивача в засвідчених копіях штатних розписів, наказів про їх затвердження /а.с. 87-123; т. 1/.

Згідно відомостей штатних розписів в структурі ТОВ «ФАЗОР» з 17 жовтня 2016 року утворений транспортний відділ у складі водіїв автотранспортних засобів (3 штатні одиниці), машиніст екскаватора (1 штатна одиниця), машиніст навантажувальної машини (2 штатні одиниці), слюсар-ремонтник (3 штатні одиниці). В подальшому транспортний відділ не ліквідовувався, а кількість його штатних одиниць не зазнала суттєвих змін.

Факт виробництва ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» оксигенату органічних речовин підтверджується: договорами про оренду приміщень та обладнання, додатковими угодами до договору оренди приміщень та обладнання, специфікаціями до договору оренди приміщень та обладнання, актами приймання передачі до договору оренди майна та обладнання /а.с. 66-81; т.1; а.с.208-237; т. 3/, договорами позички автомобіля /а.с. 77-81; т.1/, договорами та накладними на поставку пального /а.с. 3-36, 69-169; т.2/, договорами про поставку готової продукції /а.с. 130-140; т.3/.

Судом встановлено, що ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» використовує спеціалізовані транспортні засоби для власного виробництва продукції, зокрема:

- JCB-4CX екскаватор 1999 р., що підтверджується специфікацією № 2 від 30.09.2016 року до Договору оренди приміщень та обладнання №1/Ф-Ф від 12.06.2016 р., актом приймання передачі № 2 від 30.09.2016 року до Договору оренди приміщень та обладнання №1/Ф-Ф від 12.06.2016 р.;

- автомобіль CA3-3507 1992 р. тип самоскид-С, що підтверджується специфікацією № 2 від 30.09.2016 року до Договору оренди приміщень та обладнання №1/Ф-Ф від 12.06.2016 р., актом приймання передачі № 2 від 30.09.2016 року до Договору оренди приміщень та обладнання №1/Ф-Ф від 12.06.2016 р.;

- навантажувач Т-151 що підтверджується специфікацією № 2 від 30.09.2016 року до Договору оренди приміщень та обладнання №1/Ф-Ф від 12.06.2016 р., актом приймання передачі № 2 від 30.09.2016 року до Договору оренди приміщень та обладнання №1/Ф-Ф від 12.06.2016 р.;

- автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon на підставі Договору позички автомобіля від 14.09.2016р.;

- ГАЗ 3302 на підставі Договору позички автомобіля від 14.09.2016р.

Використання транспортних засобів товариством в здійсненні діяльності також встановлено в ході перевірки, про що посадовими особами контролюючого органу зазначено в Акті перевірки (стор. 35 Акту перевірки) /а.с. 37; т. 1/.

Як зазначив позивач, транспортні засоби призначені для навантаження та розвантаження великого обсягу матеріалів. Використання усіх транспортних засобів зумовлено виконанням працівниками позивача їх трудової функції.

Наказами ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» № 2/1 від 01.10.2016 та № 3/1 від 03.09.2016р. були встановлені норми витрат палива на автомобілі: ГАЗ-3302, САЗ-3507, Т-156, JCB-4CX, Mitsubishi Pajero Wagon та затверджені бланки для обліку витрат ПММ, які використовуються ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» /а.с. 82-86; т.1/.

Придбання ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» у ТОВ «Спецтранссервіс», Приватного підприємства «Вирій», Приватного підприємства «Бриз-плюс-РВ» значного обсягу пального різних марок підтверджується договорами, накладними та видатковими накладними, засвідчені копії яких перебувають в матеріалах справи.

Як слідує зі змісту Акту перевірки та наведених у відзиві на позовну заяву заперечень, відповідач порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» п. 44.1 п. 44.2 п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся, обґрунтовує, у тому числі, тим що до перевірки також не надано жодних затверджених та підписаних актів на списання матеріальних цінностей (бензину, дизельного пального, газу) та/або інших первинних документів які б підтверджували відповідні господарські операції.

Водночас, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» було оформлене списання пального наступними документами: рапорти про роботу будівельної машини (механізму) JCB-4CX екскаватор за період жовтень 2016 року- грудень 2018 року (щомісячно); рапорти про роботу будівельної машини (механізму) навантажувач Т-156 за період жовтень 2016 року - грудень 2018 року (щомісячно); зведені подорожні листи щодо транспортних засобів Газ 3302, САЗ 3507, Mitsubishi Pajero Wagon за період жовтень 2016 року - грудень 2018 року (щомісячно).

Судом встановлено, що у зазначених документах наявна вся необхідна інформація для встановлення змісту та обсягу господарської операції, що, на переконання суду, дозволяє використовувати такі документи в якості первинних для цілей формування показників бухгалтерського обліку.

Одночасно, при вирішенні даного спору суд звертає увагу на те, що наказом Державної служби статистики України № 95 від 19.03.2013 було скасовано форму подорожнього листа для легкового автомобіля. А наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 № 1005/1454 було скасовано форму подорожнього листа для вантажного автомобіля.

В листі від 02.11.2015р. №23178/6/99-99-19-02-02-15 Державна фіскальна служба України роз`яснила, що платники податків можуть використовувати будь-які інші документи, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення для цілей списання паливно-мастильних матеріалів, включаючи скасований бланк.

В листі від 09.06.2015 № 11999/6/99-99-19-01-01-15 Державна фіскальна служба України зазначила, що оскільки чинним законодавством не передбачена типова форма бланка дорожнього листа легкового автомобіля, то підприємство може використовувати зручну для обліку форму первинного документа, затверджену наказом про облікову політику підприємства, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення.

Під час розгляду справи представником позивача подані суду копії актів про списання товарів за 2016-2018 роки на підтвердження списання газу скрапленого дизельного пального, бензину /а.с. 182-213; т. 4/.

З огляду на викладені обставини підтверджується використання ТОВ «ФАЗОР» низки транспортних засобів у власній господарській діяльності - виробництві оксигенату органічних речовин.

Наведене вище у своїй сукупності свідчить, що придбання позивачем пального здійснювалось з метою його використання в ході виробництва оксигенату, за наслідком чого ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» правомірно списував витрати на пальне у бухгалтерському обліку.

Як наслідок, висновок Головного управління ДПС у Київській області про використання транспортних засобів поза межами господарської діяльності позивача суперечить фактичним обставинам та спростовується наявними у справі документами.

Аналогічних висновків дійшов також окружний адміністративний суд міста Києва в рішенні від 04.11.2020 у справі № 640/18628/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень /дата набрання законної сили: 31.03.2021; https://reyestr.court.gov.ua/Review/92738933/, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 / https://reyestr.court.gov.ua/Review/96048112 /.

У відзиві на позовну заяву та під час розгляду справи свої заперечення представник відповідача обґрунтовував у тому числі посиланням на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України щодо наслідків не подання під час перевірки платником податків, документів підтверджуючих показники податкової звітності, зазначаючи при цьому, що до перевірки не надано жодних затверджених та підписаних актів на списання матеріальних цінностей (бензину, дизельного пального, газу) та/або інших первинних документів які підтверджували відповідні господарські операції /а.с. 56 (зворот); т.3/.

Представник позивача під час розгляду справи пояснив, що товариством надавалась значна кількість первинних документів, у тому числі стосовно операцій по списанню пального, як під час перевірки, так і під час адміністративного оскарження висновків Акту перевірки. Водночас звертав увагу, що запити податкового органу містили великий перелік документів, в якому не було чіткої вказівки надати документи, що стосуються підтвердження витрат щодо списання пального.

Надаючи оцінку твердженням податкового органу щодо застосування наслідків ненадання позивачем до перевірки документів, суд, з урахуванням обставин справи та поданих сторонами доказів, приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодекс України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами. При цьому виїмка документів або інше вилучення документів правоохоронними органами має бути підтверджено доказами.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Матеріалами справи містять надані представником відповідача в засвідчених копіях запити контролюючого органу про надання інформації та документів адресовані Товариству: від № 25498/10/10-36-14-14 від 21.12.2018, № 1 від 09.04.2019, № 2 від 16.04.2019.

Суд зазначає, що згідно Акту, перевірка проводилась з 09.04.2019 по 15.04.2019, отже письмовий запит контролюючого органу про надання інформації від № 25498/10/10-36-14-14 від 21.12.2018 спрямований позивачу за чотири місяці до її початку.

Відповідно до пункту 85.6. статті 85 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

В пункті 2.7. Розділу ІІ Акту перевірки посадовими особами контролюючого органу зафіксована інформація про запити, надані (надіслані) платнику податків щодо надання окремих документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо. Інформація про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

Згідно із відомостями пункту 2.7 Розділу ІІ Акту перевірки ТОВ «ФАЗОР» надані (надіслані) два запити про надання документів № 1 від 09.04.2019 та № 2 від 16.04.2019.

Інформації про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів в наведеному пункті Акту перевірки не зафіксовано.

Актів, що засвідчують факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, які були складені контролюючим органом під час здійснення перевірки згідно вимог пункту 85.6. статті 85 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідачем суду під час розгляду справи не надано, а як слідує зі змісту пункту 2.7. Розділу ІІ Акту перевірки, такі акти посадовими органами відповідача не складались.

З огляду на викладені обставини справи, суд надаючи оцінку твердженням відповідача про ненадання позивачем під час проведення перевірки первинних документів щодо списання палива, виходить з наступного.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 73, частини 1, 2 статті 74, частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Нормою частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За приписами частини 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже обставини справи щодо неподання під час перевірки позивачем, за твердженням відповідача, первинних документів стосовно показників податкової звітності щодо списання товариством паливно-мастильних матеріалів, мають бути підтверджені певними засобами доказування.

В даному випадку доказами, на підставі яких можна встановити, і які підтверджують обставини неподання позивачем первинних документів, є складений відповідно до вимог пункту 85.6. статті 85 ПК України у довільній формі посадовою (службовою) особою контролюючого органу акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. При цьому обов`язок щодо подання такого доказу покладається на відповідача.

Отже за викладених обставин та правового регулювання, з огляду на неподання відповідачем суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у позивача під час проведення податкової перевірки первинних документів щодо списання палива, відсутні підстави стверджувати про доведеність відповідачем обставин ненадання позивачем посадовій (службовій) особі контролюючого органу під час здійснення податкової перевірки первинних документів достатніх для підтвердження правомірності списання палива під час здійснення господарської діяльності.

Водночас суд не може обмежити предмет дослідження у цій справі відхиливши зазначені документи у якості доказів на підтвердження заперечень позивача щодо висновків податкового органу.

У вказаних правовідносинах норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки платник податків може довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 420/2808/20, від 19.10.2022 у справі № 160/8762/21.

З огляду на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» п. 44.1 п. 44.2 п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок списання матеріальних цінностей (бензину, дизельного пального, газу), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся, у сумі 1 146 781 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

З огляду на встановлені судом обставини, відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 24.06.2019 року № 0019871414.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, отже про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними та скасовуються, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "П" ГУ ДФС у Київській області від 24.06.2019 року № 0019871414.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовом у цій справі сплатив судовий збір у розмірі 19210 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 6226 від 07 листопада 2019 р.

Таким чином, при задоволенні позову суд вважає за стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" сплачений судовий збір в сумі 19210 грн. 00 коп. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" (вул. Сабадаша Андрія, 1-Г, смт. Кожанка, Фастівський район, Київська область, 08550, ідентифікаційний код 40328493) до Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, ідентифікаційний код 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форма "П" ГУ ДФС у Київській області від 24.06.2019 року № 0019871414.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" сплачений судовий збір в сумі 19210 грн. 00 коп. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено 15 серпня 2025 року.

Головуючий суддя Р.І. Молодецький