Постанова від 15.08.2025 по справі 520/35137/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2025 р. Справа № 520/35137/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 28.03.25 по справі № 520/35137/24

за позовом ОСОБА_1

до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (далі - відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 23 березня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 березня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність застосування відповідачем при розрахунку грошового забезпечення позивача з 29 січня 2020 року по 23 березня 2022 року прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 були скасовані внесені зміни, у тому числі до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704(далі за текстом- Постанова № 704), і відновлено попередню редакцію (станом на 01.01.2018), що є підставою для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, що передбачено пунктом 4 Постанови № 704.

Оскільки відповідачами невірно обраховувалось та виплачувалось грошове забезпечення позивача у спірні періоди, стверджував про наявність підстав для здійснення перерахунку отриманих ОСОБА_1 під час проходження служби, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,

Крім того, на переконання позивача, відповідач має здійснити нарахування та виплату перерахованого за період з 29 січня 2020 року по 23 березня 2022 грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 Порядку «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу» (далі по тексту Порядок № 44).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 у справі № 520/35137/24 позов задоволено частково.

Здійснено вихід за межі позову.

Визнано протиправними дії Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" з приводу використання протягом 01.01.2022р.-23.03.2022р. під час нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця та виду грошового забезпечення - грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн.".

Зобов`язано Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця протягом 01.01.2022р.-23.03.2022р. та виду грошового забезпечення - грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Позов у решті вимог - залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 520/35137/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на пункт 4 Постанови № 704, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, стверджував, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не на 1 січня календарного року.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 21.10.2019р. по 23.03.2022р. проходив публічну військову службу на посаді старшого викладача кафедри тактико-спеціальних дисциплін факультету радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки Військового інституту танкових військ НТУ "ХПІ".

Згідно з довідкою відповідача від 25.10.2024р. №1255 грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2022 становило 26.158,50 грн, а саме: 1) посадовий оклад - 7.750,00 грн; 2) оклад за військовим званням - 1.410,00 грн; 3) надбавка за вислугу років 50% - 4.580,00 грн; 4) таємність 10% - 775,00 грн; 5) надбавка за особливості проходження служби 65% - 8.931,00 грн; 6) премія 35% - 2.712,50 грн.

Згідно з довідкою відповідача про розмір грошового забезпечення від 13.01.2025р. №84 за період з 01.01.2022р. по 22.03.2022р. позивач у лютому 2022р. отримав грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 26.158,50 грн, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань не отримував.

За твердженням представника позивача, ним було подано письмове звернення від 14.10.2024р. з приводу перерахунку грошового забезпечення із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, а також виплачених за вказаний період додаткових видів грошового забезпечення.

Листом від 25.10.2024р. №1253 відповідач повідомив, що позивачу за період його служби у Військовому інституті танкових військ НТУ "ХПІ" усі належні розрахунки із грошового забезпечення нараховано та виплачено встановленим порядком, відповідно до чинного законодавства.

Вважаючи наявними підстави для перерахунку грошового забезпечення із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 від 30.08.2017 та неврахування під час обчислення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань місячного грошового забезпечення, обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 заявник ініціював даний спір.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" з приводу використання протягом 01.01.2022р.-23.03.2022р. під час нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця та виду грошового забезпечення - грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн.", суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, суд першої інстанції зазначив, що аналіз пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця протягом 01.01.2022р.-23.03.2022р. та виду грошового забезпечення - грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період з 29.01.2020 по 31.12.2021, суд першої інстанції не зазначив жодних підстав та мотивів такої відмови.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з приписами частини першоїстатті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII«Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Положеннями частин другої четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції чинній на момент прийняття постанови) регламентовано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленогозакономна 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленогозакономна 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12,13,14.

В подальшому пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції пункту 6постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб(далі - Постанова № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, згідно з Постановою № 704 (в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України«Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»від 21 лютого 2018 року №103 (далі -Постанова № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, стала величинарозмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначенийзакономна 01.01.2018.

Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пунктупостановиі прийнято в цій частині новупостанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пунктупостановизадоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019залишено без змін.

Таким чином, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

Проте, згідно з пунктом 3розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІПро внесення змін до деяких законодавчих актів України(даліЗакон № 1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цимЗаконом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3розділу ІІ Закону № 1774-VІІІта пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституція Українивиокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно достатті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України дійшов висновку, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Водночас,Законом України від 05.10.2000 № 2017-III«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»(далі за текстом-Закон № 2017-III) регламентовано правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріпленихКонституцією Українита законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановленийзаконом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з частиною другоюстатті 92 Конституції Українивиключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

На думку колегії суддів, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб), як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни від 23.11.2018 № 2629-VIII«Про Державний бюджет України на 2019 рік»( далі по тексту Закон № 2629-VIII) установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу,Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік»(далі - Закон № 1928-IX) від таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2022 рік, відповідно, не містить.

Так,законом № 1928-IX у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 2481,00 грн.

Статтею 7 КАС Українивстановлено, що суд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України. У разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на правила частини 3статті 7 КАС України, з 01.01.2022 не підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 року, як такі, що не відповідають положенням Закону № 1928-IX (правовому акту вищої юридичної сили), згідно з яким прожитковий мінімум, як базовий державний стандарт, був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 160/14974/21.

Таким чином, при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням з 01.01.2020 необхідно використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленийзакономна 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Постановою № 103 серед іншого також затверджено Зміни, що вносяться допостанов Кабінету Міністрів України, підпунктом 1пункту 3 яких:

1) пункт 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704«Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»викладено в такій редакції:4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.;

2) у пункті 10 цифри і слова01.01.2019замінено цифрами і словами01.03.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено частково.

Визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704тапункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45неправомірними.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться допостанов Кабінету Міністрів України, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103стосовно внесення змін допостанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704«Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 826/9052/18 після касаційного перегляду вказані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишені без змін. За висновком Верховного Суду у цій справі, який викладено у пункті 34 постанови, колегія суддів вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться допостанов Кабінету Міністрів України, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103стосовно внесення змін допостанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704«Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а відтак не підлягає застосуванню до спірних відносин пункт 4 в редакції Постанови № 103.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2022 відбулося підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноваженьобов`язку обраховувати ці показники із використанням згідно ізЗаконом № 1928-IX прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, а тому наявні підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 01.01.2018.

Разом з цим, відповідачем не заперечується, що грошове забезпечення позивача у спірний період визначалось із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, тобто, всупереч вищенаведеним нормам права та висновкам суду апеляційної інстанції. А відтак, позовні вимоги про визнання протиправними дій Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" з приводу використання протягом 01.01.2022р.-23.03.2022р. під час нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця та виду грошового забезпечення - грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн.".

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.01.2019 № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, яка в свою чергу відображена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від06.11.2023 по справі № 300/1947/22, від 22.11.2023 у справі № 160/8725/21, від 10.01.2024 по справі № 400/3128/23.

Так, за останньою правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначенийзакономна 01 січня календарного року.

Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2022, а не на 01.01.2018 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 30.1 Порядку № 260 «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі по тексту - Порядок № 260), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з приписами пункту 30.2 Порядку № 260, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Пунктом 30.3 Порядку № 260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 33.1 розділу XXXIII Порядку № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Отже, виплата грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за останньою займаною штатною посадою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі щодо протиправного неврахування при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2022 році розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2022 року, як розрахункової величини, колегія суддів дійшла висновку про протиправність виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування відповідної величини та, як наслідок, наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 23.03.2022, а також виплачені за вказаний період: грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та премію із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Пунктом 3 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність на підставі Податкового кодексу України № 2755-VI (2755-17) від 02.12.2010, який з вказаної дати регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З аналізу наведених норм вбачається, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного, нарахування та виплата позивачу сум грошового забезпечення має бути проведена Військовим інститутом танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Враховуючи, встановлене за наслідками апеляційного перегляду справи безпідставне обмеження відповідачем розміру грошового забезпечення позивача, та не оскарження ОСОБА_1 обраного судом першої інстанції способу захисту шляхом зобов`язання Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця протягом 01.01.2022 -23.03.2022 та виду грошового забезпечення - грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч.4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 520/35137/24 в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.В. П`янова