Рішення від 14.08.2025 по справі 910/245/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2025Справа № 910/245/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Коткова О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатранс Плюс»

до Фізичної особи-підприємця Ширкова Олександра Олексійовича

про стягнення грошових коштів

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатранс Плюс» (далі - ТОВ «Мегатранс Плюс», позивач) надійшла позовна заява б/н від 08.01.2025 року до Фізичної особи-підприємця Ширкова Олександра Олексійовича (далі - ФОП Ширков О.О., відповідач) про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за заявками-договорами на надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні № 25/1 та № 25/2 від 25.09.2024 року.

У позові ТОВ «Мегатранс Плюс» просить суд стягнути з відповідача основний борг за неоплачені послуги в сумі 280 334,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст. ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що на підставі заявки-договору № 25/1 від 25.09.2024 року та заявки-договору № 25/2 від 25.09.2024 року позивач надав відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Сумгаіт (Азербайджан) - Дніпро (Україна), дата завантаження вантажу: 30.09.2024 - 01.10.2024, узгоджений строк доставки вантажу до місця призначення - жовтень 2024 р., загальною вартістю 280 334,00 грн., що підтверджується міжнародними накладними № DEP0005A та № DEP0005B.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно із ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Отже, виходячи з приписів наведених норм чинного законодавства, судом встановлено, що згідно з міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № DEP0005A та № DEP0005B сторони уклали договір перевезення у спрощений спосіб. За таких обставин у його сторін виникли взаємні господарські зобов`язання, з погодженою сторонами оплатою послуг протягом 7 календарних днів після оформлення оригіналів документів на перевезення.

Як свідчать матеріали справи, 17.10.2024 ТОВ «Мегатранс Плюс» здійснило перевезення вантажу за маршрутом: Сумгаіт (Азербайджан) - Дніпро (Україна) на загальну суму 280 334,00 грн., тобто позивач належним чином виконав свої зобов`язання.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки № 99 від 17.10.2024 року та № 100 від 17.10.2024 року про оплату послуг за договорами № 25/1 та № 25/2 на загальну суму 280 334, 00 грн. (140 167,00 грн. + 140 167,00 грн.).

Також сторонами були підписані акти наданих послуг № 99 від 17.10.2024 року та № 100 від 17.10.2024 року, якими замовник засвідчив прийняття належне виконання позивачем наданих послуг по договорах № 25/1 та № 25/2 .

05.11.2024 та 20.11.2024 відповідач гарантував позивачу оплату наданих послуг на загальну суму 280 334,00 грн. Однак, вказане зобов`язання не виконав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним вартості наданих послуг позивачу або спростували доводи останнього, суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 280 334,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. У даному випадку судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору у сумі 4 205,01 грн.

Керуючись ст. ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатранс Плюс» до Фізичної особи-підприємця Ширкова Олександра Олексійовича про стягнення заборгованості у сумі 280 334,00 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ширкова Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатранс Плюс» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 40, кв. 63; ідентифікаційний код 42933244) заборгованість у сумі 280 334 (двісті вісімдесят тисяч триста тридцять чотири) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 4 205 (чотири тисячі двісті п`ять) грн. 01 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2025 року.

Суддя Котков О.В.