Рішення від 06.08.2025 по справі 910/638/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2025Справа № 910/638/20 (910/4798/24)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"

до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації

про стягнення майнової шкоди у розмірі 7 197 190,20 дол. США, що еквівалентно становить 210 553 078,65 грн.

в межах справи №910/638/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака,16, ідентифікаційний номер 40904740)

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Представники сторін: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/638/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко".

До Господарського суду м. Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення майнової шкоди у розмірі 7 197 190,20 дол. США, що еквівалентно становить 210 553 078,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 позовну заяву залишено без руху.

До Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 29.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначити на 17.07.2024.

29.05.2024 до суду надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи доказів направлення перекладу ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/638/20 (910/4798/24) за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.09.24

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 відкладено підготовче засідання на 09.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 відкладено підготовче засідання на 20.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 відкладено підготовче засідання на 20.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 відкладено підготовче засідання на 12.02.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 09.04.2025.

У судове засідання, призначене на 09.04.2025, представники сторін не з`явилися.

У підготовчому засіданні 09.04.2025 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 04.06.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 06.08.2025.

У судове засідання, призначене на 06.08.2025, сторони не з`явилися.

Згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан.

Так, з листа від 04.09.2022 №71/17-500-67127 Міністерства закордонних справ України "Щодо вручення судових документів на території РФ" вбачається, що через повномасштабну агресію РФ проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та Росією розірвано, а всіх співробітників закордонних дипломатичних установ України евакуйовано з території держави-агресора. З огляду на зазначене, наразі унеможливлено надання органами дипломатичної служби України сприяння щодо передачі судових документів російській стороні.

Крім того, листом від 06.10.2022 Міністерство юстиції України повідомило суд, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

12.01.2023 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності", яким постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №9, ст. 66), який набрав чинності 05.02.2023.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про неможливість звернення із судовим дорученням для вручення відповідачу судових документів у порядку статті 367 ГПК України.

У той же час, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд здійснював повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У свою чергу, у мережі Інтернет судом було виявлено електронну пошту Генеральної прокуратури Російської Федерації - businesspravo@genproc.gov.ru, інформація про яку розміщена на сайті Генеральної прокуратури Російської Федерації https://genproc.gov.ru.

Так, ухвалою суду від 17.05.2024 зобов`язано позивача здійснити переклад даної ухвали від 17.05.2024 та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Генеральної прокуратури Російської Федерації - businesspravo@genproc.gov.ru (за необхідності - за допомогою сервісу VPN), докази чого разом із перекладеними матеріалами надати суду для їх направлення судом в Посольство Російської Федерації в Румунії, а судове засідання призначити через значний проміжок часу для забезпечення належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/638/20 (910/4798/24).

Докази виконання позивачем ухвали суду від 17.05.2024 наявні в матеріалах справи.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.04.2024 позивач є власником цілісного майнового комплексу - зернотік, що розташований за адресою: Запорізька обл., Токмацький р-н, с. Зелений Гай, вул. Зеленогаївська 24, в якому також знаходилося майно, яке належить позивачу на праві власності.

26.02.2022 у с. Зелений Гай Запорізької області увійшли збройні формування, які представилися військовослужбовцями Російської Федерації.

30.03.2022 відбулося вторгнення на територію цілісного майнового комплексу позивача за адресою: Запорізька обл., Токмацький р-н, с. Зелений Гай, вул. Зеленогаївська 24, у результаті чого майно - комплекс, цілісний майновий комплекс-зернотік, було захоплено.

За вказаними фактами органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023230000000700 від 06.05.2023, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вказаного кримінального провадження.

Відповідно до Висновку експерта №23-4873 судово-економічної експертизи від 04.12.2023 для долучення до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023230000000700 від 06.05.2023, складеного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, проведеним дослідженням наданих матеріалів та додаткових документів встановлено, що нестача необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей ПрАТ «РАЙЗ МАКСИМКО», що перебувало у Запорізькій області України, підтверджується станом на 14.07.2023 в загальній сумі 210 553 078,62 грн.

Таким чином, розмір матеріальних збитків (шкоди), заявлених позивачем до відшкодування Російською Федерацією складає 210 553 078,62 грн., що станом на дату завдання шкоди (03.03.2022), виходячи з офіційного курсу гривні до долару США (USD) 1 дол. США = 29,2549 грн., визначено позивачем в еквіваленті 7 197 190,20 доларів США.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити подану позовну заяву з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 134 ГК України визначено, що право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Згідно зі статтею 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 85 ГПК обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу завдано збитків, які полягають у втраті власного майна на суму 210 553 078,62 грн.

При цьому, із метою експертного визначення розміру матеріальної шкоди (збитків), на замовлення позивача Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України складено Висновок експерта №23-4873 судово-економічної експертизи від 04.12.2023 для долучення до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023230000000700 від 06.05.2023.

Даним висновком судового експерта встановлено, що нестача необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей ПрАТ «РАЙЗ МАКСИМКО», що перебувало у Запорізькій області України, підтверджується станом на 14.07.2023 в загальній сумі 210 553 078,62 грн.

Також, позивачем на підтвердження факту та розміру завданих збитків долучено до матеріалів справи довідку вих. №07/08 від 07.08.2023 про пошкодження майна ПрАТ «РАЙЗ МАКСИМКО»; інвентаризаційний опис необоротних активів від 14.07.2023 за місцем зберігання: Токмацький район, Запорізька область ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО»; Акт інвентаризації ТМЦ від 14.07.2023 за місцем зберігання: Токмацький район, Запорізька область ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО»; довідку №01/11-01 від 01.11.2023 ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО»; наказ №24 від 16.03.2020 про проведення інвентаризації ПрАТ «РАЙЗ МАКСИМКО»; інвентаризаційний опис основних засобів та нематеріальних активів від 01.11.2020 за місцем зберігання: с. Зелений Гай, Токмацький район, Запорізька область ПрАТ «РАЙЗ МАКСИМКО»; інвентаризаційний опис основних засобів та нематеріальних активів (капітальних інвестицій) від 01.11.2020 за місцем зберігання: с. Зелений Гай, Токмацький район, Запорізька область ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО»; Акт інвентаризації ТМЦ від 01.11.2020 за місцем зберігання: с. Зелений Гай, Токмацький район, Запорізька область ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО»; довідку №01/11-03 від 01.11.2023 ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» про суму зносу та балансову вартість основних засобів станом на 31.03.2022; Оборотно-сальдову відомість по рахунку 10 за місцем зберігання Таврійська філія ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» за період з 16.03.2020 по 14.07.2023; Оборотно-сальдову відомість по рахунку 1121 за місцем зберігання Таврійська філія ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» за період з 16.03.2020 по 14.07.2023; Оборотно-сальдову відомість по рахунку 151 за місцем зберігання Таврійська філія ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» за період з 16.03.2020 по 14.07.2023; Оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за місцем зберігання Таврійська філія ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» за період з 16.03.2020 по 14.07.2023.

За змістом статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до положень статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статті 533 ЦК України).

Однак, підстав для допустимості визначення відшкодування (компенсації) шкоди в іноземній валюті, окрім випадків якщо зокрема, її викрадено, чинний ЦК України не містить. Близька за змістом правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 20.06.2024 у справі № 216/5657/22.

Одночасно, позивачем не надано доказів здійснення ним валютних операцій, пов`язаних із набуттям чи використанням втраченого (знищеного) відповідачем майна. Відтак, підстави для застосування грошового еквіваленту у доларах США при визначені суми завданої шкоди у даному випадку відсутні.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в розмірі 210 553 078,62 грн.

Судом також береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21; Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, 15а, б. 1) на користь Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533) 210 553 078 (двісті десять мільйонів п`ятсот п`ятдесят три тисячі сімдесят вісім) грн. 62 коп. майнової шкоди.

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, 15а, б. 1) у дохід Державного бюджету України 1 059 800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.08.2025

Суддя Д.В. Мандичев