Рішення від 13.08.2025 по справі 27/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2025 Справа № 27/55(914/762/25)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Спільного українсько-німецького підприємства-фірми «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Жовква Львівська обл., Львівський район

до відповідача: Приватного підприємства «Рома», м. Рава-Руська, Львівська обл., Львівський район

про стягнення заборгованості за договором оренди майна на суму 1 509 113,41 грн.

в межах провадження у справі № 27/55

за заявою: Спільного українсько-німецького підприємства-фірми „Тристалко у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області

про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства-фірми „Тристалко у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розпорядник майна: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за заявою Спільного українсько-німецького підприємства - фірма «Тристалко» у формі ТзОВ, про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма «Тристалко» у формі ТзОВ.

Ухвалою суду від 24.07.19 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотерн-Буд», Приватного акціонерного товариства «Козлівський цегельний завод», Приватного акціонерного товариства «Алтек» від 06.06.2019 про розірвання мирової угоди у справі № 27/55, укладеної 17.05.2013; розірвано мирову угоду від 17.05.2013 року у справі № 27/55; поновлено провадження у справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17, код ЄДРПОУ № 14338335) на стадії процедури санації; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим санацією призначено Кочергана Богдана Васильовича керівника Спільного українсько - німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ.

Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про поновлення провадження у справі № 27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ у зв`язку із розірванням мирової угоди.

Ухвалою суду від 23.10.2019 затверджено план санації боржника Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про припинення податкової застави від 17.09.2019 за вх. № 2512/19 задоволено, припинено податкову заставу та звільнено активи з податкової застави. Клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про скасування арештів від 17.09.2019 за вх. № 2513/19 задоволено, скасовано арешти, накладені на все нерухоме майно боржника - Спільного українсько-німецького підприємства - фірма «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Справа №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю перебуває на стадії санації.

15.03.2025 через систему «Електронний суд» Спільне українсько-німецьке підприємство-фірма «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю подало позовну заяву до відповідача Приватного підприємства «Рома» про стягнення заборгованості на суму 1 509 113,41 грн.

Ухвалою суду від 18.03.2025 позовну заяву Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Приватного підприємства «Рома» про стягнення заборгованості на суму 1 509 113,41 грн прийнято до розгляду в межах провадження справи №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства-фірми «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Судове засідання призначене на 30.04.2025 о 10.40 год, не відбулося у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою, яка тривала з 10.14 год. до 11.14 год.

Ухвалою суду від 30.04.2025 розгляд справи призначене на 28.05.2025.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 28.05.2025, розгляд справи відкладено на 30.07.2025.

У судовому засіданні 30.07.2025 перерву до 13.08.2025.

У судове засідання 13.08.2025 сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Сторони мали достатньо часу для надання суду заяв, клопотань чи заперечень, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що судом вжиті усі належні заходи щодо повідомлення учасників у справі про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 13.08.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору оренди від 02.01.2018, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс та щомісяця сплачує орендодавцю оренду плату.

Позивач посилається на те, що на виконання умов договору ним передано, а відповідачем прийнято майно за актом приймання-передачі від 02.01.2018.

Згідно з п.2.1. Договору за користування орендованим Майном Орендар щомісяця сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 145 833,34 грн без ПДВ.

Позивач зазначає, рішенням Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 у справі №27/55(914/3626/23), яке набрало законної сили, встановлено як факт укладення договору оренди від 02.01.2018 і передачу майна в оренду за актом приймання передачі майна від 02.01.2018, тобто виникнення та існування договірних відносин між сторонами, наявність обов`язку відповідача сплачувати орендну плату. Також цим рішенням встановлено існування грошових зобов`язань відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати за січень 2020 грудень 2020, розміри таких зобов`язань, строки їх виконання та наявність заборгованості.

Позивач посилається на те, що відповідачем станом на 03.03.2025 не погашено заборгованість з орендної плати, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Львівської області від 18.12.2024 у справі № 27/55(914/876/24). Станом на 03.03.2025 сума трьох процентів річних становить 242 382,64 грн. Станом на 03.03.2025 сума втрат від інфляції становить 1 266 730,77 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить позовну заяву задовольнити частково та стягнути із ПП "РОМА" 3 % річних у розмірі 12 795,48 грн. та 35 168,00 грн втрат від інфляції.

Відповідач посилається на те, що ПП «РОМА» ніколи не визнавало факту укладення та виконання Договору оренди від 02.01.2018, тому в останнього не могло виникати жодних зобов`язань щодо оплати орендної плати. Більше того сам факт наявності судового спору між ПП «РОМА» та Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у межах справи №27/55(914/3626/23), а також предмет її розгляду стягнення грошових коштів та аргументацію заперечень ПП "РОМА" проти задоволення цього позову лише підтверджує ту обставину, що грошове зобов`язання по сплаті орендної плати було спірним та не було точно визначеним, й лише після набрання законної сили рішенням у справі № 27/55(914/3626/23) у ПП «РОМА» могли виникати зобов`язання по оплаті цих коштів, тобто лише за допомогою та у зв`язку із прийняттям такого судового рішення, після набрання ним законної сили конкретизувався зміст грошових зобов`язань ПП «РОМА».

Відповідач вважає, що момент, з якого позивач нараховує інфляційні втрати та 3 відсотки річних ним визначено не вірно, оскільки з огляду на норми ст. 11 та 509 ЦК України у їх системному зв`язку такий строк слід відраховувати саме з моменту прийняття Західним апеляційним господарським судом постанови від 17.12.2024 у справі №27/55(914/3626/23), якою рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 у вказаній справі залишено без змін, оскільки саме з цього дня судове рішення конкретизувало зміст та обсяг грошових зобов`язань ПП «РОМА».

ПП «РОМА» зазначає, що не визнає позов у повному обсязі, проте для повного й об`єктивного судового розгляду вважає за доцільне навести свої контррозрахунки штрафних санкцій, згідно яких розмір 3% річних складатиме 12 795,48 грн., а інфляційні втрати станом на день подання цього відзиву дорівнють 35 168,00 грн.

09.04.2025 позивач сформував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких вказує на те, що згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) у договорі оренди від 02.01.2018 чітко визначено строки виконання зобов`язань із внесення орендних платежів. Самі по собі невизнання чи незгода боржника із наявністю у нього грошового зобов`язання, в т.ч. розгляд справи в суді, є лише суб`єктивним ставленням боржника до юридичного факту існування грошового зобов`язання та жодним чином не впливає на визначення строку виконання зобов`язання, який встановлюється в договорі.

Позивач вважає, що судове рішення про стягнення основного боргу не створює, а засвідчує існування невиконаного у встановлений договором строк зобов`язання, яке на підставі рішення суду підлягатиме примусовому виконанню.

Обставини справи встановлені судом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами частин 1-3 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2018 між Спільним українсько-німецьким підприємством „Тристалко у формі ТзОВ та Приватним підприємством Рома, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, який знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.

Згідно з п. 2.1 договору за користування орендованим майном орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 145 833,34 грн без ПДВ. Загальна суму цього договору становить 3 350 000,00 грн. Відповідно до п. 2.2 договору орендна плата проводиться орендарем щомісячно шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, але не пізніше 5-го числа наступного за місяцем оплати.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у п. 3.2 цього договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.2 договору майно повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем за актом приймання-передачі протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання даного договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін на скріплюється печатками, і є складовою та невід`ємною частиною даного договору, визначений як додаток №1.

Підтвердженням наявності майна за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17 є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.03.2021 за №247309005. Копія вказаної інформаційної довідки долучена позивачем до позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018 передав відповідачу в оренду цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, що знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17. У п. 3 акта зазначено, що технічний стан майна у момент його передачі є задовільний та такий, що відповідає технічним та санітарним вимогам. Ніяких зауважень або вимог від орендаря до орендодавця немає. Акт приймання-передачі від 02.01.2018 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб. Копія акта долучена до позовної заяви.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач прийняв цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, який знаходить за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.

Рішеннями Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі № 27/55(914/208/21), від 17.04.2023 у справі № 27/55 (914/4078/21), від 07.02.2024 у справі № 27/55(914/536/23), від 16.10.2024 у справі № 27/55(914/3626/23), що набрали законної сили, встановлено як факт укладення договору оренди від 02.01.2018 так і передачу майна в оренду за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018, тобто виникнення та існування договірних відносин між сторонами, наявність обов`язку відповідача сплачувати орендну плату.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 у справі №27/55(914/3626/23), яке набрало законної сили, встановлено наявність обов`язку відповідача сплачувати орендну плату за період січень 2020 грудень 2020 на суму 1 750 000,08 грн

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у порушення умов п.2.2. Договору оренди відповідач не здійснив оплату орендної плати.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем станом на 03.03.2025 не погашено заборгованість з орендної плати, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 у справі № 27/55(914/3626/23).

Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 242 382,64 грн 3 % річних за період з 06.02.2020 до 03.03.2025 та 1 509 113,41 грн втрат від інфляції за період з лютого 2020 до лютого 2025 року.

Твердження відповідача про те, що нарахування 3% річних та втрат від інфляції повинно здійснюватися з моменту прийняття Західним апеляційним господарським судом постанови у справі №27/55(914/3626/23), якою рішення Господарського суду Львівської області у вказаній справі від 16.10.2024 залишено без змін, оскільки саме з цього дня судове рішення конкретизувало зміст та обсяг грошових зобов`язань ПП «РОМА», є помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 4.31. постанови Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання із наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний характер відповідних процентів.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Вказана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо з 16 по 31 число вона індексується починаючи з наступного місяця.

Оскільки внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних виникає у позивача за кожен місяць (день) з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Наведена позиція суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з ними повністю.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Суд перевіривши доданий позивачем розрахунок заборгованості 3% річних та втрат від інфляції, дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до положень п. 9 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 18 109,36 грн.

У позовній заяві у попередньому (орієнтовному) розрахунку розрахунок суми судових витрат позивачем зазначено, що витратами, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи є судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 27 500,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути із Приватного підприємства «Рома» (80316, Львівська обл., Львівський р-н, м. Рава-Руська, вул. Воїнів УПА, буд. 42 А; код ЄДРПОУ 22357406) на користь Спільного українсько-німецького підприємства фірма «Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (80300, Львівська обл., Львівський р-н., м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17; код ЄДРПОУ 14338335) 242 382,64 грн 3% річних та 1 266 730,77 грн втрат від інфляції та 18 109,36 грн судового збору.

Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 18.08.2025.

СуддяЧорній Л.З.