Ухвала від 18.08.2025 по справі 916/3272/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3272/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н.В., розглянув заяву Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (вх.№2-1294/25 від 14.08.2025р.) про забезпечення позову у справі №916/3272/25

За позовом: Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, буд. 63, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722)

До відповідача: Приватного підприємства «ТРАНС-ЕКСПО» (68802, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Кишинівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35992678)

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства (далі ПП) «ТРАНС-ЕКСПО» про стягнення заборгованості з неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування нерухомим майном, що належить до державної власності, у розмірі 20 531 916 грн 66 коп.

Одночасно з подачею позовної заяви, прокурором подана заява (вх.№2-1294/25 від 14.08.2025р.) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ПП «ТРАНС-ЕКСПО» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми 20 531 916 грн 66 коп., та накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ПП «ТРАНС-ЕКСПО», в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що предметом позову у цій справі є майнова вимога про стягнення неустойки у розмірі 20 531 916 грн 66 коп., що нарахована Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях внаслідок невиконання ПП «ТРАНС-ЕКСПО» свого обов`язку щодо повернення об`єкту оренди державного нерухомого майна, а саме: складських майданчиків причалу №19, №20 вантажного терміналу (інв.№1197, реєстровий №01125809.2ГЯШТОЯ1100) площею 14837,00 кв.м, за адресою: Одеська обл., м.Рені, вул.Дунайська,188, що обліковується на балансі Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» ( Балансоутримувач).

Прокурор зазначив, що 21.08.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та ПП «ТРАНС-ЕКСПО» (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911745, який є припиненим, що вбачається з постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025р. у справі №916/4522/23, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 01.04.2025р.

Прокурор відмітив, що 23.05.2025р. ДП «Ренійський морський торговельний порт» направило на адресу ПП «ТРАНС-ЕКСПО» лист за №02-18/18 щодо повернення об`єкту оренди за Договором №209840911745 від 21.08.2018р. у зв`язку із його припиненням та щодо нарахування неустойки Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

На твердження прокурора, ПП «ТРАНС-ЕКСПО» свідомо та тривалий час ухиляється від повернення орендованого майна, складання акту приймання -передачі обєкту оренди та виконання взятих на себе грошових зобов`язань зі сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення договірних відносин, а тому очікування на те, що у випадку задоволення позовних вимог прокурора, підприємство буде належним чином виконувати рішення суду, є марним.

Прокурор звертає увагу суду, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

На виконання п. 6 ст. ч. 1 ст. 139 ГПК України, прокурор повідомив, що підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення не вбачається.

Враховуючи положення ст. 139, 141 ГПК України, визначений окружною прокуратурою спосіб забезпечення, а саме: накладання арешту на грошові кошти ПП «ТРАНС-ЕКСПО» в межах суми позову у розмірі 20 531 916 грн 66 коп., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, зважаючи на предмет позову та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги окружної прокуратури, а також накладення арешту на нерухоме майно відповідача, прокурор вважає, що обраний спосіб забезпечення позову не зумовить покладення на ПП «ТРАНС-ЕКСПО» додаткових майнових обов`язків чи обмежень, відтак застосування зустрічного забезпечення не співвідноситься із заходами забезпечення позову та не є доцільним у даному випадку.

У зв`язку з цим та керуючись ст.ст. 136, 137, 139, 141 Господарського процесуального кодексу України, прокурор просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать ПП «ТРАНС-ЕКСПО» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми 20 531 916 грн 66 коп. та накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ПП «ТРАНС-ЕКСПО», в межах різниці між ціною позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Розглянув матеріали справи, заяву керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром грошових коштів, на які вимагається накладення арешту, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі №925/1459/23, від 06.06.2024р. у справі №910/17599/23, від 24.05.2023р. у справі №906/1162/22, від 29.06.2023р. у справі № 925/1316/22.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024р. у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 р. у справі № 921/290/23.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, від 14.08.2023р. у справі №904/1329/23, від 11.07.2023р. у справі №917/322/23, від 28.07.2023р. у справі №911/2797/22.

Разом з тим, метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі №910/15328/23, від 01.05.2023р. у справі №914/257/23, від 06.03.2023р. у справі №916/2239/22.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23.

Так, у даному випадку прокурор просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ПП «ТРАНС-ЕКСПО», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову - 20 531 916 грн 66 коп. та накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ПП «ТРАНС-ЕКСПО», в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Необхідність накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача обгрунтована прокурором виходячи з того, що предметом позову у даній справі є стягнення з ПП «ТРАНС-ЕКСПО» заборгованості з неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення повернення об`єкту оренди за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.08.2018р. №209840911745, на загальну суму 20 531 916 грн 66 коп.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023р. у справі №922/1583/23, від 28.07.2021р. у справі №914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018р. у справі № 914/970/18, від 10.11.2020р. у справі № 910/1200/20.

Водночас, як неодноразово зазначалось у постановах Верховного Суду, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, від 16.11.2023р. у справі №921/333/23, від 13.07.2022р. у справі №904/4710/21.

Господарський суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023р. у справі №921/290/23, від 29.06.2023р. у справі №925/1316/22, від 24.05.2023р. у справі №906/1162/22.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024р. у справі №754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

На підставі зазначеного вище, суд вбачає наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП «ТРАНС-ЕКСПО», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог у розмірі 20 531 916 грн 66 коп.

Що стосується забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ПП «ТРАНС-ЕКСПО», суд зазначає, що арешт може бути накладено на конкретне майно, що належить боржнику, а не будь-яке абстрактне.

Прокурором до матеріалів справи надано докази того, що ПП «ТРАНС-ЕКСПО» на праві власності належить нерухоме майно, на яке судом може бути накладено обтяження з метою забезпечення позову даній справі, а саме адміністративна будівля колишньої поліклініки Ренійської портової лікарні, об`єкт житлової нерухомості, площею 983,9 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська обл., Ренійський р., м. Рені, вулиця Кишинівська, будинок 11.

На підставі зазначеного вище, суд вбачає наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ПП «ТРАНС-ЕКСПО», а саме: адміністративна будівля колишньої поліклініки Ренійської портової лікарні, об`єкт житлової нерухомості, площею 983,9 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська обл., Ренійський р., м. Рені, вулиця Кишинівська, будинок 11.

За таких обставин, заява керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (вх.№2-3359/25 від 14.08.2025р.) про забезпечення позову у справі №916/3272/25 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою ст.2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За приписами ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню. Частиною 8 ст.140 ГПК України встановлено, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також, не перешкоджає подальшому розгляду справи

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст. ст. 136,137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (вх.№2-3359/25 від 14.08.2025р.) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ПП «ТРАНС-ЕКСПО», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову - 20 531 916 грн 66 коп., та накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ПП «ТРАНС-ЕКСПО» в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності - задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства «ТРАНС-ЕКСПО» (68802, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Кишинівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35992678) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог у розмірі 20 531 916 грн 66 коп.

3. Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності Приватному підприємству «ТРАНС-ЕКСПО» (68802, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Кишинівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35992678), а саме: адміністративна будівля колишньої поліклініки Ренійської портової лікарні, об`єкт житлової нерухомості, площею 983,9 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська обл., Ренійський р., м. Рені, вулиця Кишинівська, будинок 11 в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

За даною ухвалою стягувачем є: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722)

За даною ухвалою боржником є: Приватне підприємство «ТРАНС-ЕКСПО» (68802, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Кишинівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35992678)

Ухвала підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 18 липня 2025р.

Суддя Рога Наталія Василівна