Рішення від 18.08.2025 по справі 922/2058/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2058/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10) до Обслуговуючого кооперативу "Ізюмський комунальник" (64343, Харківська обл., Ізюмський р-н., с. Донецьке) про стягнення 4061,82 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Обслуговуючого кооперативу "Ізюмський комунальник" стягнення 4061,82 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 3481,76 грн., 3% річних у розмірі 127,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 452,62 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №61-190 від 01.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії за період: лютий - березень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з`ясування обставин справи, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, розгляд справи ухвалено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, звернуто увагу, що відповідно до частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, відповідач зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 18.06.2025 було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Висновки Верховного Суду в постановах від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 18.06.2025 по справі №922/2058/25 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзив на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 р., з 01.01.2019 позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови НКРЕКП від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного електричної енергії споживачем у певний період часу електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з пункту 3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Вимогами п. 9.1.1 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Отже, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вище вимог та показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

Пунктом 3.1.7. Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Змістом пункту 3.2.1 Правил визначено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Як зазначено позивачем, відповідачем з EIC-код 62X0567145339922, фактично спожито електричну енергію та наявна сплата рахунку за спожиту електроенергію за січень 2019 р. згідно платіжної інструкції №Е707341 від 14.01.2019, відтак договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах договору №61-190 від 01.01.2019.

Обслуговуючий кооператив "Ізюмський комунальник" приєдналося до умов договору №61-190 на умовах Комерційної пропозиції №9 від 01.01.2019 для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення.

Відповідно до пункту 1.1 договору, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до договору. Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правила роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018.

Згідно з пунктом 2.1 договору за договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Умовами пункту 3.4. договору передбачено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.

Відповідно до пункту 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Умовами пункту 5.6. договору передбачено, що інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.

Відповідно до пункту 5.7. договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.8. договору передбачено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Відповідно до умов пункту 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Умовами пункту 3 Комерційна пропозиція №9 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції №9 передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Матеріали справи свідчать, що керуючись положеннями нормативно-правових актів України, що регулюють порядок постачання електричної енергії, позивачем з Оператором системи розподілу АТ "Харківобленерго" укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №19/13979 від 28.11.2018.

Відповідно до пункту 2.1 договору оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника, згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді.

За умовами пункту 1.3, 1.7 додатку №1 до договору постачальник до 24 числа місяця, що передує розрахунковому, надає оператору системи розподілу в електронному вигляді реєстр споживачів, що входять в балансуючу групу постачальника, яким забезпечується розподіл електричної енергії мережами оператора системи; оператор системи до 7 числа місяця наступного за розрахунковим надає постачальнику в електронному вигляді на електронну адресу на узгодження фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії постачальником у розрахунковому місяці, у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи "а" та групи "б", та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у розрахунковому місяці по кожному споживачу, за формою додатку 10 до цього договору. Оригінал узгодженого у додатку 10, завірений підписом керівника та печаткою, постачальник у 2-х примірниках надає оператору системи для підписання. Один примірник підписаного додатку 10 оператор системи повертає постачальнику.

На виконання умов договору №19/13979 АТ "Харківобленерго" щомісяця, протягом періоду постачання ПрАТ "Харківенергозбут" електричної енергії, надається позивачеві на узгодження та підписання додаток 10 до договору №19/13979 фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії товариством та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживачу.

Відповідний додаток 10 до договору №19/13979 узгоджується та підписується зі сторони позивача за результатами кожного розрахункового місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за період лютий 2022 р. та березень 2022 р.:

- за лютий 2022 р. на суму 3499,44 грн. з ПДВ. Відповідачем за лютий 2022 р. спожито 2083 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 р. було направлено споживачу поштовим зв`язком 08.01.2024. Строк оплати рахунку до 15.01.2024 р.

Позивачем зазначено, що 01.02.2022 відповідачем було частково сплачено заборгованість за спожиту електроенергію за лютий 2022 р. у розмірі 27,76 грн., згідно з платіжною інструкцією №5_9734432 від 01.02.2022. Станом на момент подання позовної заяви сума заборгованості за спожиту відповідачем електричну енергію за лютий 2022 р. складає 3471,68 грн.

- за березень 2022 р. на суму 104,16 грн. з ПДВ. Відповідачем за березень 2022 спожито 62 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2022 р. направлено споживачу поштовим зв`язком 08.01.2024. Строк оплати рахунку до 15.01.2024. Рахунок не сплачено.

На підставі підпункту 3 пункту 9 наказу Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", обсяг розподіленої ОК "Ізюмський комунальник" електричної енергії за березень 2022 р. було скореговано АТ "Харківобленерго" у грудні 2024 р. Згідно з умовами договору №19/13979 АТ "Харківобленерго" було направлено ПрАТ "Харківенергозбут" скориговані додатки 10 до договору №19/13979.

Таким чином, позивачем зазначено, що станом на 01.04.2025 обсяг спожитої відповідачем електроенергії за березень 2022 р. становить 6 кВт*год, відповідно сума заборгованості за спожиту електричну енергію за березень 2022 р. складає 10,08 грн. та позивачем було направлено відповідачу рахунок за електричну енергію за грудень 2024 р., у якому висвітлено коригування обсягу розподіленої електроенергії.

Також, матеріали справи свідчать, що для додаткового підтвердження обсягу спожитої електричної енергії відповідачем, позивачем було направлено адвокатський запит до АТ "Харківобленерго" та надано відповідь №16-48/9602 від 20.12.2024, у якій підтверджуються обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за спірний період та зазначається щодо коригування обсягу розподіленої електроенергії за березень 2022 року. Крім того, було надано наступні документи: акти про обсяги розподіленої електричної енергії, довідку про обсяги розподіленої електричної енергії.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем зазначено про належне виконання своїх зобов`язань перед відповідачем. Водночас позивачем вказано про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами договору в частині своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії у передбачені договором строки, що мало наслідком виникнення перед позивачем заборгованості, яка станом на 01.04.2025 за договором №61-190 від 01.01.2019 за період лютий 2022 р., березень 2022 р. складає 3481,76 грн., що також стало підставою для нарахування до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 525 ЦК України та частин 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначений обов`язок споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе зобов`язання перед відповідачем та поставлено останньому електричну енергію за спірний період.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за період лютий 2022 р. та березень 2022 р.:

- за лютий 2022 р. на суму 3499,44 грн. з ПДВ. Відповідачем за лютий 2022 р. спожито 2083 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 р. було направлено споживачу поштовим зв`язком 08.01.2024. Строк оплати рахунку до 15.01.2024 р.

- за березень 2022 р. на суму 104,16 грн. з ПДВ. Відповідачем за березень 2022 р. спожито 62 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2022 р. направлено споживачу поштовим зв`язком 08.01.2024. Строк оплати рахунку до 15.01.2024. Рахунок не сплачено.

Відповідно до умов пункту 6.2. договору споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.

Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено зобов`язання за умовами договору в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії у передбачені договором строки, що мало наслідком виникнення заборгованості.

Так, матеріали справи свідчать, що 01.02.2022 відповідачем було частково сплачено заборгованість за спожиту електроенергію за лютий 2022 р. у розмірі 27,76 грн., згідно з платіжною інструкцією №5_9734432 від 01.02.2022. Станом на момент подання позовної заяви сума заборгованості за спожиту відповідачем електричну енергію за лютий 2022 р. складає 3471,68 грн.

При цьому суд приймає до уваги, що на підставі підпункту 3 пункту 9 наказу Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", обсяг розподіленої відповідачу електричної енергії за березень 2022 р. було скореговано АТ "Харківобленерго" у грудні 2024 р. Згідно з умовами договору №19/13979 АТ "Харківобленерго" було направлено ПрАТ "Харківенергозбут" скориговані додатки 10 до договору №19/13979.

Також, матеріали справи свідчать, що для додаткового підтвердження обсягу спожитої електричної енергії відповідачем, позивачем було направлено адвокатський запит до АТ "Харківобленерго" та надано відповідь №16-48/9602 від 20.12.2024, у якій підтверджуються обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за спірний період та зазначається щодо коригування обсягу розподіленої електроенергії за березень 2022 року. Крім того, було надано наступні документи: акти про обсяги розподіленої електричної енергії, довідку про обсяги розподіленої електричної енергії.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не спростовано, що станом на 01.04.2025 обсяг спожитої відповідачем електроенергії за березень 2022 р. становить 6 кВт*год та заборгованість за спожиту електричну енергію за березень 2022 р. складає 10,08 грн. При цьому матеріали справи свідчать, що позивачем було направлено відповідачу рахунок за електричну енергію за грудень 2024 р., у якому висвітлено коригування обсягу розподіленої електроенергії.

В контексті викладеного, суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, часткова сплата вартості спожитої електричної енергії свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, які підтверджують наявність перед позивачем заборгованості та необхідність її сплати в силу погоджених між сторонами умов договору та наведених положень законодавства.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за електричну енергію, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 3481,76 грн., є обґрунтованою, підтвердженою наявною в матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 127,44 грн. та інфляційні втрати у розмірі 452,62 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями чинного законодавства України, а саме статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

При здійснення розрахунку суд враховує, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019.

Умовою пункту 7 Комерційної пропозиції №9 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Матеріали справи містять оформлені рахунки на оплату 3% та інфляційних втрат річних за договором, які у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії було направлено позивачем на адресу відповідачу для сплати.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 127,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 452,62 грн. з урахуванням погоджених умов договору, комерційної пропозиції, встановлених обставин справи, враховуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що обґрунтованими та правомірними до стягнення є 3% річних у розмірі 125,86 грн. та інфляційні втрати у розмірі 452,54 грн. У задоволенні 3% річних у розмірі 1,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 0,08 грн. слід відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Ізюмський комунальник" (64343, Харківська обл., Ізюмський р-н., с. Донецьке, код ЄДРПОУ 33168680) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) основну заборгованість у розмірі 3481,76 грн., 3% річних у розмірі 125,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 452,54 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2421,41 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" серпня 2025 р.

СуддяГ.І. Сальнікова