Постанова від 06.08.2025 по справі 601/1945/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 601/1945/23

провадження № 61-12040св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ» про визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного капіталу, повернення земельної ділянки у спільну сумісну власність

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Губаря Антона Леонідовича на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Костів О. З., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ» (далі - ТОВ «ДЮШЕНЕЯ»), укладеного та підписаного ОСОБА_2 з ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» 19 травня 2017 року; зобов`язати ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» повернути земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, що знаходиться на території Кременецького району Тернопільської області, у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у стані, в якому вона була передана ОСОБА_2 19 травня 2017 року до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ»; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 100 000,00 грн.

Шумський районний суд Тернопільської області ухвалою від 04 січня 2024 року позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 100 000,00 грн залишив без розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 24 грудня 1999 року між нею і ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірваний рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року.

10 березня 2017 року сторони як подружжя за кошти сімейного бюджету придбали за договором купівлі-продажу земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, що розташована на території Онишковецької сільської ради Шумського (Кременецького) району Тернопільської області. За домовленістю подружжя, покупцем земельної ділянки (титульним власником) в договорі купівлі-продажу зазначено відповідача, на ім`я якого було зареєстровано право власності на землю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивачка вважає, що з дати реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у подружжя виникло право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку.

У 2017 році відповідач без дозволу позивача розпорядився спільною земельною ділянкою шляхом внесення її до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ»на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, укладеного 19 травня 2017 року.

Позивачка стверджує, що ОСОБА_2 належить 50 % частки у статутному капіталі ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», вартість якої становить 25 000 000,00 грн, однак ОСОБА_2 свідомо припинив її право власності на спірну земельну ділянку шляхом укладення правочину, передавши право власності на неї юридичній особі. При цьому саме ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» в особі вищого органу управління було добре обізнане про неправомірність набуття права власності на земельну ділянку з порушенням права спільної сумісної власності позивачки.

Таким чином ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» зобов`язане повернути земельну ділянку у спільну сумісну власність сторін, відновивши її стан який існував до порушення прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шумський районний суд Тернопільської області рішенням від 26 лютого 2024 року позов задовольнив. Визнав недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», укладений та підписаний ОСОБА_2 з ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» 19 травня 2017 року. Зобов`язав ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» повернути земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, що знаходиться на території Кременецького району Тернопільської області, у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у стані, в якому вона була передана ОСОБА_2 19 травня 2017 року до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ». Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що спір у цій справі є спором про оскарження правочину щодо відчуження спільного сумісного майна подружжя, яке було незаконно внесене відповідачем до статутного капіталу товариства, оскільки чоловік без письмової згоди дружини відчужив майно, яке належало подружжю на праві спільної сумісної власності, що, на думку позивачки, не відповідає нормам статей 203, 215 ЦК України та частини третьої статті 65 СК України. Заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного капіталу, позивачка прагне захистити право спільної сумісної власності на майно подружжя, з метою відновлення становища, яке існувало до передачі її чоловіком майна у статутний капітал товариства. Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не є спором про оскарження правочину щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, а фактично є спором між подружжям про право власності на спільне майно, який належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Тернопільський апеляційний суд постановою від 25 червня 2024 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Кавійчик В. П. і ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» задовольнив частково. Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2024 року скасував, провадження у справі закрив. Роз`яснив ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Апеляційний суд мотивував постанову помилковістю висновків місцевого суду про те, що заявлений спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства. При цьому суд врахував, що ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме щодо половини вартості часток у майні ТОВ «ДЮШЕНЕЯ».

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2024 року у справі № 381/2879/23 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частина внесків до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» у розмірі 12 500 000,00 грн.

Посилання позивачки на невідповідність акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» нормам статей 60, 61, 63, 65 СК України саме по собі не свідчить про його укладення в сімейних правовідносинах.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Губар А. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2024 року та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження рішення зазначив те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того, чи повинен розглядатися за правилами господарського судочинства відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України спір з приводу оскарження одним з подружжя акта приймання-передачі до статутного капіталу господарського товариства земельної ділянки, об`єкта цивільних прав, яка має правовий режим спільної сумісної власності подружжя відповідно до норм сімейного законодавства, а саме статей 60, 61 СК України, та чи можна вважати цей спір таким, що виник з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі.

Касаційна скарга мотивована тим, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, і це право припинене у неправомірний спосіб. Той факт, що порушення прав позивача відбулось шляхом укладення відповідачами оспорюваного акта приймання-передачі майна, який оскаржено позивачем, не змінює характеру спірних правовідносин як таких, що стосуються захисту порушеного цивільного права на спірне майно подружжя.

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кавійчик В. П. подала відзив на касаційну скаргу , у якій просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 24 грудня 1999 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міського управління юстиції Київської області за актовим записом № 410.

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2017 року, укладеного з ОСОБА_3 , придбав земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, що розташована на території Онишковецької сільської ради Шумського (Кременецького) району Тернопільської області.

З договору купівлі-продажу від 10 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Тернопільської області Хаблюк Т. В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 211, відомо, що ОСОБА_2 придбав нежитлове приміщення - господарську будівлю-піднавіс,на АДРЕСА_1 , загальною площею 294,99 кв. м, яке знаходиться на земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 березня 2017 року, індексний номер 82188541, та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04 січня 2022 року, індексний номер 293677379, ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 10 березня 2017 року, набув у власність нежиле приміщення - господарську будівлю-піднавіс, загальною площею 294,99 кв. м.

Як відомо з Державного реєстру речових прав, індексний номер 628527061258 (номер відомостей про речове право 20687574), за ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» (код ЄДРПОУ 41209479), було зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496, що знаходиться на території Онишковецької сільської ради Шумського (Кременецького) району Тернопільської області, із цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на підставі акта від 19 травня 2017 року та протоколу від 19 травня 2017 року.

ОСОБА_2 розпорядився спірною земельною ділянкою шляхом внесення її до статутного капіталу господарського товариства, що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка від 22 квітня 2023 року 329953645), актом № 3 оцінки вартості та приймання передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», від 19 травня 2017 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 30 червня 2023 року (інформаційна довідка 337669903.

Згідно з відомостями, наданими Комунальним підприємством «Шумське БТІ» від 07 листопада 2023 року № 274, запис про реєстрацію права власності № 1640, книга № 3, на нежитлову господарську будівлю з піднавісом, яка розташоване на АДРЕСА_1 , закрито на підставі довідки про демонтаж будівлі від 19 липня 2017 року.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року шлюб між сторонами розірвано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У статтях 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» - земельної ділянки та повернення її у спільну сумісну власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Як на підставу позовних вимог посилалась на те, що передане за цим актом майно належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя. Вона як співвласник цього майна, згоди на його відчуження ОСОБА_2 не надавала.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав

та обов`язків.

Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя регулює СК України, глава 8 якого визначає особливості права спільної сумісної власності подружжя.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначене в статті 65 СК України.

Так, згідно з частинами першою та другою цієї статті дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом порушеного, на її думку, права власності на частку в спільному майні подружжя, тобто спір виник із сімейних правовідносин, такий спір відповідно до статті 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому спір у цій справі не пов`язаний з розпорядженням часткою в статутному капіталі юридичної особи, оскільки спірне нерухоме майно до моменту його відчуження не було об`єктом корпоративних прав, тому висновок апеляційного суду про віднесення розгляду цієї справи до правил господарської юрисдикції є помилковим.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, є обґрунтованими.

Відповідно до частин четвертої і шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене є підстави для часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Губаря Антона Леонідовича задовольнити частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов