Рішення від 12.08.2025 по справі 193/1795/23

Справа № 193/1795/23

Провадження № 2/0182/103/2025

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.08.2025 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.,

секретаря Паламарчук П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської селищної ради Нікопольського району про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

16.11.2023 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області із згаданим вище позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 року справу направлено за територіальної підсудністю до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним.

З 2020 року по 2022 рік він перебував у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_3 без офіційної реєстрації шлюбу. Від даних стосунків у них народилась дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалось, тому вони почали проживати окремо. Згодом ОСОБА_1 звернув увагу, що відповідачка належним чином не виконує свої батьківські обов`язки та звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів. За результатами перевірки відносно ОСОБА_3 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП. Позивач також звернувся до Софіївської селищної ради із заявою про визначення місця проживання малолітньої доньки разом з ним. Рішенням Софіївської селищної ради Дніпропетровської області №60 від 21.04.2023 року визначено місця проживання дитини ОСОБА_4 разом з батьком. Станом на момент розгляду справи ОСОБА_3 проживає окремо від своєї доньки, батьківських обов`язків не виконує, про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини не піклується, участі в її вихованні не бере. Всі питання щодо виховання та забезпечення дитини вирішуються позивачем самостійно, без участі та підтримки відповідачки. Мати не проявляє ніякої зацікавленості в подальшій долі своєї доньки, не цікавиться її успіхами, не телефонує їй, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та не здійснює її підготовку до самостійного життя. Крім того, відповідачка не забезпечує дитину матеріально.

З огляду на викладене вище, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження по справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи Покровську селищну раду Нікопольського району, зобов`язано Орган опіки та піклування Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та Орган опіки та піклування Покровської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області надати на адресу суду затверджений висновок щодо розв`язання спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.06.2025 року зобов`язано Орган опіки та піклування Мозолевської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області надати на адресу суду затверджений висновок щодо розв`язання спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (а.с.126-127).

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач та його представник повідомлялись про розгляд справи, шляхом направлення судових повісток на адреси їх проживання, та смс-повідомлень на телефонні номери, зазначені в справі. Згідно поштового повідомлення (а.с.133) ОСОБА_1 отримав судову повістку особисто 26.06.2025 року, причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи суду не надав.

02.04.2025 року до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі та без участі позивача, на позовних вимогах наполягають на підставі наданих доказів (а.с.114).

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась, шляхом направлення судових повісток з рекомендованим повідомленням за останнім відомим місцем її проживання, що підтверджується поштовими конвертами (а.с.131,132), які повернулись на адресу суду, як не вручені, за відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того, ОСОБА_3 було направлено смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в позові. Згідно довідки про доставку повідомлення, відповідачка отримала смс 17.06.2025 року о 12:27 год. (а.с.129а). Судом також опубліковано оголошення про час та місце розгляду справи на сайті Судової Влади України. Причина неявки відповідачки суду невідома.

12.07.2024 року на електронну адресу суду від селищного голови Софіївської селищної ради Дніпропетровської області Петра Сегеди надійшли письмові пояснення про неможливість надання висновку про доцільність або недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки остання змінила місце проживання та її знято з обслуговування. Крім того, просить суд розглядати справу без участі їх представника (а.с.53-54).

29.08.2025 року до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» від голови Покровської селищної ради Нікопольського району Валентини Мостики надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника. До заяви долучено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку також зазначено, що ОСОБА_3 знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 за рішенням суду від 20.12.2021 року, місце її перебування на сьогоднішній час невідоме (а.с.66-69).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справу розглянуто заочно у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач та відповідачка є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8). Батьки дитини перебували у фактичних шлюбних відносинах, стосунки між ними на момент подачі позову припинені, сторони мешкають окремо.

Факт проживання дитини з батьком підтверджується рішенням Софіївської селищної ради Криворізького району №60 від 21.04.2023 року про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.9).

У висновку органу опіки та піклування Софіївської селищної ради Криворізького району зазначено, що ОСОБА_3 проживає разом з дитиною на території Софіївської територіальної громади в орендованому ОСОБА_1 будинку (адреса: АДРЕСА_2 ), власного житла не має, не працює, отримує державну допомогу при народженні дитини у сумі 860 грн. щомісяця. Була позбавлена батьківських прав відносно старшої дитини через постійні зловживання спиртними напоями та неналежне виконання батьківських обов`язків. На даний час алкоголь не вживає, палить, має «норовливий» характер, часто вживає ненормативну лексику. Неакуратна, санітарний стан її житлового приміщення незадовільний (брудно, розкидані речі, недопалки на плиті, використані підгузки, вибиті шибки у вікнах). Запас продуктів харчування достатній, але на невеликий проміжок часу. Дитина забезпечена сезонним одягом, взуттям іграшками. Дівчинка здорова, отримала усі щеплення, перебуває під спостереженням у лікаря. Для дитини завжди заготовлена молочна каша. ОСОБА_3 має слабкий батьківський потенціал, негативну соціальну історію, відсутня підтримка від рідних, притягалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків (а.с.9 зворот - 10).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Згідно ч.2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено саме на позивача.

На переконання суду, позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини ОСОБА_6 є саме свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї: скрутне матеріальне становище та відсутність підтримки рідних.

Як зазначається у рішенні Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області №60 від 21.04.2023 року про надання висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 , останній фактично проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 .

При досліджені письмових доказів судом також встановлено, що на момент розгляду справи ОСОБА_3 за рішенням виконкому Софіївської селищної ради Криворізького району №151/05-09 від 14.06.2024 року знято з обслуговування у зв`язку зі зміною місця проживання, зі слів відповідачки, вони разом з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_4 у квартирі її співмешканця (а.с.54,56).

А отже, надані позивачем докази мають суперечливу інформацію. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з ким та за якою адресою на момент розгляду справи проживає малолітня дитина ОСОБА_4 , як і відсутні докази умисного невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків. Крім того, в матеріалах справи наявна довідка командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 , згідно якої солдат ОСОБА_1 мобілізований та перебуває на військовій службі з 21 листопада 2022 року, наказ №308 від 21.11.2022 року (а.с.11).

Згідно рішення Покровської селищної ради Нікопольського району №414 від 19.08.2024 року, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку також зазначено, що ОСОБА_3 знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 за рішенням суду від 20.12.2021 року, місце її перебування на сьогоднішній час невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає, тому з`ясувати її думку щодо позбавлення батьківських прав не виявилось можливим (а.с.71-72). Даний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України.

Згідно письмових пояснень Софіївського селищного голови Петра Сегеди, неможливо надати висновок про доцільність або недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки остання змінила місце проживання та її знято з обслуговування (а.с.60-61).

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено фактів умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вчинення нею будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення дитині будь-якої моральної чи фізичної шкоди, тому суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст.164 СК України для позбавлення її батьківських прав.

Крім того суд наголошує, що розрив правового зв`язку між дитиною та одним із батьків є вкрай негативним заходом, що може погано вплинути на стан здоров`я дитини, в тому числі психічного, подальше життя дитини, її самоусвідомлення, а тому, з огляду на викладене вище, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81,82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 273, 430 ЦПК України, ст.ст. 150,157,164-166,180,182,191 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, Законом України «Про охорону дитинства», суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської селищної ради Нікопольського району про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Рунчева