Ухвала від 19.08.2025 по справі 462/6333/25

Справа № 462/6333/25

УХВАЛА

19 серпня 2025 року Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Галицького районного суду м.Львова, Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач через систему «Електронний суд» скерував до суду позов, у якому просить стягнути на його користь грошові кошти в розмірі 1000054,00 грн.

Вивчивши матеріали заяви, приходжу до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів заяви позивач просить стягнути на його користь грошові кошти на відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої в результаті дій судді Галицького районного суду м.Львова, а саме постановлення ухвали від 03.10.2024 у справі № 1304/10570/12, якою позивачу відмовлено у відкритті провадження за його заявою про перегляд ухвали Галицького районного суду м.Львова від 01.03.2018 року у справі №1304/10570/12 за нововиявленими обставинами..

Згідно з позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, Закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду, вчинених нимпід час розгляду справи, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи. І хоча позивач не заявляє вимогу про визнання протиправними дій суду-відповідача, вважаючи таку протиправність підставою позову, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вирішення заявленої до суду-відповідача вимоги про відшкодування ним збитків і моральної шкоди, завданих протиправними, на думку позивача, діями судді передбачатиме оцінку таких дій, що є втручанням у здійснення правосуддя судом-відповідачем.

Оскарження діянь судді (судів) щодо розгляду та вирішення справа, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певнихдій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межахвідповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2019 у справі № 636/5534/15).

У пункті 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Отже, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних в підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами та шляхом звернення до компетентних органів, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Відповідно до норм чинного законодавства особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

У випадку неналежної поведінки судді та/або інших випадках ( за наявності підстав і у визначеному законом порядку також) мають право звернутися до компетентних органів у відповідності до вимогЗаконів України «Про судоустрій і статус суддів»та «Про Вищу раду правосуддя».

Отже, чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді в інший спосіб, ніж шляхом звернення до суду з позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, оскільки спір в частині вимог до суду не можна розглядати за правилами цивільного судочинства та взагалі такий спір не підлягає судовому розгляду, вважаю, що у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 доГалицького районногосуду м.Львова,Держави Українав особіДержавної Казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняморальної шкоди слід відмовити в частині вимог до відповідача Галицького районного суду м.Львова.

Керуючись ст.ст.186,260,352,353 ЦПК України,

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного суду м.Львова, Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в частині вимог до відповідача Галицького районного суду м.Львова.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Суддя:

Оригінал ухвали.