Рішення від 14.08.2025 по справі 282/1790/24

Справа № 282/1790/24

Провадження № 2/282/118/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2025 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Носача В.М.,

при секретарі судового засідання Наумчук-Їлмаз О.А.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Служби у справах дітей Любарської селищної ради Шимко Д.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Любарської селищної ради, Орган опіка та піклування Любарської селищної ради про позбавляння батьківських прав,-

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Любарської селищної ради, Любарська селищна рада Житомирської області про позбавляння батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 18 жовтня 1998 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано 21 листопада 2001 року. Після розірвання шлюбу, через певний проміжок часу сторони стали знову проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Під час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

На даний час ОСОБА_4 проживає з позивачем та перебуває на його повному утриманні.

Основним джерелом доходів позивача є ведення підсобного господарства.

13.03.2024 відповідачка виїхала за кордон та на даний час перебуває у Федеративній Республіці Німеччина. Раніше ОСОБА_3 здійснювала виїзд за кордон, однак жодного разу сина із собою не брала. Згідно інформації наданої позивачем відповідачка наміру повертатись в Україну не має.

Відносини між позивачем та відповідачкою фактично відсутні з 2021 року, що негативним чином відображається на вихованні та психологічному стані їх сина ОСОБА_4 .

Представник позивача зазначає, що у відповідачки відсутнє прагнення до належного забезпечення виховання сина та прийнятті участі у його подальшій долі. Відповідачка належним чином не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не займається його підготовкою до самостійного життя, що є неприпустимим.

За наданою ОСОБА_2 інформацією ОСОБА_3 лише час від часу спілкується з сином по телефону.

ОСОБА_3 матеріальної та іншої допомоги на утримання сина ОСОБА_4 не надає, оскільки ОСОБА_4 являється учнем Старочорторийської гімназії Любарської селищної ради Житомирської області.

Представник позивача зазначає, що виховання та спілкування з дитиною, а також її матеріальне забезпечення має носити постійний системний характер, а не виключно періодичне спілкування по телефону.

Проживання відповідачки тривалий час за кордоном призводить до втрати психологічного контакту матері з дитиною, а як наслідок належного його виховання, відсутності впливу на формування його світогляду та підготовки до самостійного життя у майбутньому.

Зі сторони позивача жодні заходи, які могли б свідчити про те, що він перешкоджає для відповідачки у вихованні та спілкуванні з дитиною не вживались.

Представник позивача вказує, що ОСОБА_3 не приділяє належної уваги сину ОСОБА_4 , не цікавиться його життям, не піклується про його фізичний, духовний та моральний розвиток, жодним чином не переймається здобуття сином ОСОБА_5 освіти, не готує його до самостійного життя й, зрештою, не забезпечує його належне утримання, свідомо та цілеспрямовано самоусунувшись від виконання батьківських обов?язків по відношенню до сина ОСОБА_4 .

Представник позивача переконаний, що заходи, які свідчать про інтерес відповідачки до сина ОСОБА_4 , його виховання, навчання та утримання відсутні. Дії ОСОБА_3 є неприпустимими та прямо свідчить про її умисне ухилення від виконання материнських (батьківських) обов?язків (ухилення від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти), що дає реальні підстави для позбавлення її батьківських прав, як матері, відносно сина - ОСОБА_4 . Виїзд відповідачки за кордон без малолітнього сина ОСОБА_4 та жодним чином не ініціювання цього питання, свідчить про цілеспрямоване невиконання відповідачем батьківських обов?язків щодо дитини, що не може залишатись без реагування зі сторони позивача.

Представник позивача вказує, що при направленні ОСОБА_2 для проходження військової служби по мобілізації призведе до залишення його дитини - сина ОСОБА_4 без батьківського піклування, що є неприпустимим та по суті створить умови до порушення інтересів дитини на безпечне, спокійне та стійке середовище її проживання і навчання.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача вважає, що існують реальні підстави для позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її сина.

31 грудня 2024 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 18 березня 2025 року замінено третю особу Любарську селищну раду на належну третю особу Орган опіки і піклування Любарської селищної ради Житомирської області.

21 квітня 2025 року закрито підготовче засідання. Справу призначено до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка.

В судове засідання позивач не з`явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Явку неповнолітнього свідка ОСОБА_4 в судове засідання не забезпечив. Клопотань та заяв до суду не подав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник Служби у справах дітей Любарської селищної ради в судовому засідання заперечувала в задоволенні позовних вимог. Вказала, що під час спілкування малолітній ОСОБА_4 пояснив, що він майже кожного дня спілкується із своєю мамою по телефону та вона пересилає йому посилки. Також отримано інформацію, що мати цікавиться життям сина та його освітою. А тому на думку служби у справах дітей, відсутні підстави вважати, що відповідачка свідомо усунулась від виконання своїх батьківських обов`язків.

Представник органу опіки та піклування Любарської селищної ради в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Заяв та клопотань до суду не подав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином. Відзив на позов не подала, про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи на адресу суду не надіслала.

Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідачки, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не подала відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач та його представник проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідачка про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, в установлений строк відзив на позов не подала, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника служби у справах дітей, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №23.

Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 вказує на те, що 21 листопада 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Любарського районного управління юстиції розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис №43.

Із акту обстеження умов проживання від 10.07.2024 №1, за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою ОСОБА_2 встановлено належні умови проживання, виховання та розвитку дитини. Для дитини облаштовано окрему кімнату: спальним місцем, шафою для одягу, комп`ютерним столом та комп`ютерною технікою.

В результаті обстеження умов проживання гр. ОСОБА_2 з`ясовано, що він проживає разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дитина перебуває на його утриманні. Зі слів гр. ОСОБА_2 мати дитини ОСОБА_3 самоусунулася від виховання малолітнього сина, виїхала за кордон, про що підтвердив малолітній ОСОБА_5 . Дитина забезпечена сезонним одягом та взуттям. Мати дитини матеріально не допомагає та зрідка телефонує.

Довідка видана Службою у справах дітей Любарської селищної ради 10 липня 2024 року №301 вказує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на вихованні та утриманні батька ОСОБА_2 .

Згідно довідки виданої Старочорторийським старостинським округом Любарської селищної ради 18.07.2023 року №201 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , а проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за обома адресами має земельні ділянки, на яких веде домашнє підсобне господарство, на утриманні має 5 голів ВРХ, паїв немає.

Рішенням виконавчого комітету Любарської селищної ради Житомирської області від 26 вересня 2024 року №253 затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 .

Із висновку органу опіки та піклування Любарської селищної ради про недоцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 слідує, що під час вирішення питання про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 гр. ОСОБА_2 зазначав, що протягом шести місяців жінка, залишивши на нього малолітнього сина, не приїздить та не цікавиться сином, іноді відправить посилку. Вказав, що самостійно займається вихованням, здоров`ям та забезпечує всі необхідні життєві потреби ОСОБА_5 . Просить прийняти рішення щодо позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , так як матір дитини ухиляється від виконання батьківських обов`язків, знаходиться за межами країни, немає наміру повертатись, не турбується про фізичний і духовний розвиток дитини, не бере участі у її вихованні.

На засідання комісій з питань захисту прав дитини гр. ОСОБА_3 жодного разу не з`явилася. Не заперечила, щоб, її позбавляли батьківських прав, відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 , проте члени комісії з питань захисту прав дитини, вважають, що ця дія несе формальний характер.

У висновку зазначено, що позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьками від виконання своїх батьківських обов`язків та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини. Налагодження родинних зв`язків, близьких та довірливих відносин у сім`ї буде лише сприяти позитивному результату у долі дитини.

Беручи до уваги викладені факти, враховуючи роль матері у вихованні, утриманні дитини, виконанні батьківських обов`язків, виходячи з інтересів дитини, орган опіки та піклування Любарської селищної ради вважає недоцільним позбавляти батьківських прав матері - ОСОБА_3 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

За частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 вказаної Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За змістом наведених норм права позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків на кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач та його представник посилалися на те, що вихованням, піклуванням, здоров`ям, розвитком сина займається тільки позивач, а відповідачка не бере участі у вихованні, навчанні, розвитку сина так як виїхала за кордон та не має наміру повернутися в Україну.

Проте, позивачем та його представником не надано достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов`язками щодо участі у вихованні сина та умисне ухилення від їх виконання.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. Навпаки, в судовому засіданні представник служби у справах дітей вказала, що неповнолітній ОСОБА_4 вказав, що він регулярно спілкується з мамою яка йому пересилає посилки. Факт періодичного спілкування відповідача зі своїм сином ОСОБА_4 не заперечувався і представником позивача, про що вказано ним у позовній заяві та в судовому засіданні.

Разом з тим, позивач у судове засідання не з`явився, явку свого неповнолітнього сина для надання пояснень не забезпечив, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити або спростувати факт його спілкування та утримання матір`ю, а також з`ясувати думку неповнолітнього ОСОБА_4 щодо можливості позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_3 .

Суд вважає, що проживання дитини разом із батьком, який займається його вихованням та розвитком, утримує його, не свідчить безумовно про те, що мати дитини не бажає приймати участь у його вихованні, тобто свідомо та умисно нехтує батьківськими обов`язками. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батьків та дітей може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

У висновку орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували винну поведінку матері, систематичне ухилення від виконання батьківських обов`язків, притягнення її до відповідальності за ст. 184 КУпАП та інші підстави для позбавлення батьківських прав, що змінити поведінку матері неможливо. Відтак не доведено злісне ухилення відповідачки від виховання сина і наявність передбачених ч.1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 як крайнього засобу впливу.

Під час розгляду справи також не було доведено, що рішення про позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання своїх батьківських обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), вказано, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Враховуючи, що суду не надано належних та допустимих доказів до ОСОБА_3 свідомо та остаточно знехтувала своїми обов`язками відносно сина, втратила цікавість до нього, а інтереси дитини вимагають застосування такого крайнього заходу як позбавлення матері батьківських прав, а також не вказано, як позбавлення батьківських прав відповідачки буде слугувати як найкращим інтересам дитини, на переконання суду в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.164, 166 СК України, ст.ст.3, 9 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 року, п.п.15, 16 Постанови ПВС України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення, і поновлення батьківських прав», ст.ст.76-80, 89, 141, 211, 223, 247, 271 - 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Любарської селищної ради, Орган опіки та піклування Любарської селищної ради про позбавляння батьківських прав відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників судового процесу:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Любарської селищної ради, адреса: Житомирська область Житомирський район, вул.Незалежності, 39 ЄДРПОУ:42024296.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Любарської селищної ради, адреса: Житомирська область, Житомирський район, селище Любар, вул.Незалежності, 39, ЄДРПОУ:04345664.

Повний текст рішення суду виготовлено 20.08.2025.

Головуючий суддя В.М. Носач