Рішення від 06.08.2025 по справі 902/340/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2025 р. Cправа № 902/340/25

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю:

прокурора: Ярмощука В.П. (посвідчення №077237 від 11.04.2023),

інші учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Барської міської ради, м.Бар Жмеринського району Вінницької області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", м.Бар Жмеринського району Вінницької області

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, шляхом зобов`язання повернути водний об`єкт та земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

До Господарського суду Вінницької області звернувся прокурор в інтересах держави в особі Барської міської ради до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" з такою позовною вимогою: "Усунути перешкоди власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним, шляхом зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" повернути Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду під ним, площею 243,1 га, що розташована на території Барської міської ради за межами с.Гайове та позначена - ділянка №1 в Державному акті на право постійного користування землею серії І-ВН №001603 від 02.04.1996."

Звертаючись із цим позовом до суду прокурор зазначив, що земельна ділянка площею 243,1 га з водним об`єктом, розміщені на території Барської міської територіальної громади та фактично використовується Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на підставі державного акта серії І-ВН №001603 від 02.04.1996.

Зі змісту державного акта серії І-ВН №001603 від 02.04.1996 слідує, що він виданий Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" відповідно до рішення 7 сесії Гаївської сільської ради народних депутатів 22 скликання від 01.03.1996.

Натомість, як стверджує прокурор, земельна ділянка площею 243,1 га знаходиться поза межами населених пунктів, проте жодних рішень Жмеринською та Барською районними державними адміністраціями щодо передачі в користування спірної земельної ділянки не приймалось.

Прокурор також зауважує, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є правонаступником Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива". Останнє, в свою чергу, утворено шляхом перетворення Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп".

Як зауважує прокурор, Вінницьке державне обласне виробниче об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" утворено в 1991 році, до складу якого входив також Барський виробничий рибцех.

31.07.1995 Міністерство рибного господарства своїм наказом №120 ліквідувало як юридичну особу Вінницьке державне обласне виробниче об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", а отже ліквідовано було і його структурний підрозділ - Барський виробничий рибцех.

Цим же наказом №120 від 31.07.1995 Міністерство рибного господарства утворило Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп", у складі якого створено, зокрема Барський рибоводний цех.

Прокурор зауважує, що Вінницьке державне обласне виробниче об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" як юридична особа було ліквідоване та його права і обов`язки не перейшли до новоствореної юридичної особи - Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп".

Отже, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" використовує земельну ділянку та водний об`єкт без належних правових підстав, оскільки право постійного користування Барського рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" припинилося разом із ліквідацією Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп".

Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі №902/340/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 27.05.2025.

30.04.2025 до суду надійшла заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" без номеру та дати (а.с.2, т.2), в якій заявник зазначив про визнання позову в справі №902/340/25 в повному обсязі.

За результатами розгляду справи, 27.05.2025, судом, зокрема прийнята ухвала (занесена до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 29.07.2025.

На визначену судом дату, 29.07.2025, з`явився прокурор. Позивач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення ухвали від 27.05.2025 на адресу електронної пошти (а.с.5, т.2) до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС.

Водночас відповідач у заяві без номеру та дати (а.с.2, т.2) просив розгляд справи №902/340/25 провести без участі його представника.

Під час судового засідання, 29.07.2025, прокурор просив перейти до стадії ухвалення рішення, зважаючи на надходження заяви відповідача про визнання позову, та позов у справі №902/340/25 задовольнити у повному обсязі.

Додатково прокурор заявив усне клопотання про повернення Вінницькій обласній прокуратурі 3028,00 грн надмірно сплаченого судового збору, оскільки у справі №902/340/25 було заявлено лише одну вимогу майнового характеру, проте сплачено 6056,00 грн судового збору.

Також прокурор, з посиланням на ч.1 ст.130 ГПК України, просив повернути Вінницькій обласній прокуратурі 50% сплаченого судового збору, а решту - стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи надходження заяви відповідача про визнання позову, процесуальну позицію прокурора, судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення (06.08.2025).

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Як слідує зі змісту ч.5 Статуту Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", зареєстрованого Вінницьким виконкомом районної Ради народних депутатів 20.12.1991 за №322 (а.с.104-107, т.1) до складу Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" входило ряд структурних підрозділів, зокрема, і Барський виробничий рибцех.

Наказом Міністерства рибного господарства України №120 від 31.07.1995 (а.с.108-109, т.1) вирішено "...На базі господарств об`єднання "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Вінницької, Уланівської та Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПМК-4 створити Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство з правом юридичної особи з 10 серпня 1995 р." (п.1 наказу Міністерства рибного господарства України №120 від 31.07.1995).

Пунктом 3 наказу Міністерства рибного господарства України №120 від 31.07.1995 також вирішено ліквідувати як юридичні особи: Вінницьке об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп"; Вінницьку рибоводно-меліоративну станцію; Уланівську рибоводно-меліоративну станцію; Тиврівську рибоводно-меліоративну станцію; Уланівську рибоводно-меліоративну станцію та Пересувну механізовану колону №4.

З огляду на положення Статуту Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп", затвердженого Міністром рибного господарства України 29.12.1995 (а.с.116-127, т.1), останнє засноване на державній власності, входить до складу Виробничого державно-кооперативного об`єднання рибного господарства "Укррибгосп" і підпорядковане Міністерству рибного господарства України.

В матеріалах справи наявний державний акт на право постійного користування землею серії I-ВН №001603 від 02.04.1996 (а.с.28-31, т.1), виданий Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп", згідно з яким: відповідно до рішення 7 сесії Гаївської сільської Ради народних депутатів 22 скликання від 01.03.1996 передано в постійне користування 246,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, який є додатком до цього акту, зокрема земельну ділянку №1 площею 243,1 га та земельну ділянку №2 площею 3,4 га.

В наказі Вінницького обласного виробничого об`єднання "Вінницярибгосп" №82 від 25.06.1996 (а.с.112-115, т.1) зазначено, що на базі господарств "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Уланівської та Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПМК-4 створено Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп" з правом юридичної особи. У зв`язку з наведеним, цим наказом затверджено структуру Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, до складу якого на правах структурних підрозділів включено, зокрема Барський рибоводний цех.

Згідно з довідкою Вінницького обласного управління статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №23/2313 від 30.07.1996 (а.с.128, т.1) Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Вінницярибгосп" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій 29.07.1996 відповідно до рішення №35, дата включення до ЄДРПОУ 01.08.1996, та йому присвоєно ідентифікаційний код: 00476576.

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області №855 від 29.07.1998 (а.с.134, т.1) вирішено прийняти рішення про приватизацію Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп".

Наказом Державного комітету рибного господарства України №115 від 18.08.1998 (а.с.132-133, т.1) на базі Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" вирішено створити Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство з правом юридичної особи, до складу якого увійшов також структурний підрозділ: Барський виробничий рибоводний цех.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області №944 від 25.08.1998 (а.с.135, т.1) вирішено прийняти рішення про приватизацію Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп".

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області №1419 від 22.12.1998 (а.с.136, т.1) затверджено план приватизації державного майна Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарського-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" та визначено перетворити Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарського-рибоводне підприємство у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство.

Протоколом засідання комісії з приватизації Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" №2 від 12.11.1998 (а.с.163-166) комісія вирішила дати згоду на відокремлення у процесі приватизації Барського виробничого рибцеху і приватизувати окремим підрозділом (по пункту першому порядку денного засідання комісії).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області №1427 від 23.12.1998 (а.с.172, т.1) вирішено затвердити статут Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива", утвореного в процесі приватизації Барського виробничого цеху - структурного підрозділу Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп".

Довідкою Державного комітету статистики України №3900 від 24.12.1998 (а.с.128, т.2) підтверджується включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Вінницярибгосп" з ідентифікаційним кодом 00476576.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 24.12.1998 (а.с.174, т.1) Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" присвоєно ідентифікаційний код 30072357.

Положеннями п.1.1 статут Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива", затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області 23.12.1998 (а.с.175-184, т.1) зазначено, що Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" засноване відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області №1420 від 22.12.1998, шляхом перетворення Барського рибоводного цеху - структурного підрозділу Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп".

Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 24.05.2001 (а.с.188, т.1) підтверджується, що Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" змінило найменування та організаційно-правову форму на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (ідентифікаційний код: 30072357).

Зі змісту п.1.1 статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", затвердженого рішенням загальних зборів засновників та оформленого протоколом №1 від 20.04.2001, слідує, що товариство "Прогрес" створено шляхом реорганізації (перетворення) Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива".

Зі змісту протоколу огляду місцевості від 21.02.2025 (а.с.76-77, т.1) слідує, що 21.02.2025 слідчим Слідчого відділення Відділення поліції №1 Жмеринського районного відділу поліції Саволюком О.В., директором відповідача Мельником М.І. та спеціалістом - провідним спеціалістом Відділу земельних ресурсів Барської міської ради Свистаком І.В. в присутності понятих проведено огляд земельної ділянки водного фонду площею 246,5 га, яка відповідно до державного акту серії I-ВН №001603 від 02.04.1996 перебуває в користуванні відповідача. За наслідками огляду встановлено, що на земельній ділянці площею 246,5 га знаходиться водний об`єкт - став та така земельна ділянка перебуває в користуванні Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес".

У листі №04-04/639 від 13.03.2025 Барською міською радою повідомлено, що земельна ділянка площею 243,1 га, надана згідно з державним актом серії І-ВН №001603 від 02.04.1996 відноситься до земель водного фонду, скільки на ній розташовано водний об`єкт.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи питання стосовно того, чи мав прокурор право на звернення з цим позовом в інтересах держави в особі Барської міської ради, суд враховує таке.

Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ч.3 ст.41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За правилами ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на правовий висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №922/3219/20: "...системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах."

Як зазначено в висновку щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18: "...прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим."

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.99: "...Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах."

Звертаючись із цим позовом до суду прокурор обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту: органом, уповноваженим розпоряджатись спірною земельною ділянкою водного фонду, є Барська територіальна громада в особі Барської міської ради; звернення до суду спрямоване на відновлення законності та вирішення питання щодо повернення територіальній громаді земельної ділянки водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, які відповідач використовує з порушенням закону.

В листі №04-04/700 від 20.03.2025 (а.с.236, т.1) Барська міська рада повідомила, що не планує звертатись із позовом щодо повернення водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду під ним, площею 243,1 га.

Також, надаючи оцінку особі власника, в інтересах якого звертається прокурор, суд враховує, що абзацами 1-10 п. 24 розділу X ЗК України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області" №707-р від 12.06.2020 визначено території територіальних громад Вінницької області, зокрема Барської територіальної громади з адміністративним центром в м.Бар, до складу якої увійшла територія Гаївської територіальної громади.

Відповідно до пп.4 п.6-1 Розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Таким чином, Барська територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування - Барської міської ради набула правомочностей власника водного об`єкту та земельної ділянки під ним загальною площею 243,1 га.

Вирішуючи даний спір щодо повернення водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду під ним по суті, суд виходить з такого.

Як встановлено судом: державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН №001603 від 02.04.1996 (а.с.28-31, т.1), виданий Барському рибцеху виробничого об`єднання "Вінницярибгосп", згідно з яким відповідно до рішення 7 сесії Гаївської сільської Ради народних депутатів 22 скликання від 01.03.1996 передано в постійне користування 246,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, який є додатком до цього акту, зокрема земельну ділянку №1 площею 243,1 га та земельну ділянку №2 площею 3,4 га.

Статтею 4 Водного кодексу України №213/95-ВР від 06.06.1995 (в редакції, чинній на 06.06.1995) визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Суд зауважує, що з огляду на наявну в матеріалах справи експлікацію земель, яка є частиною технічної документації по встановленню меж і видачі державного акту на право постійного користування землею №МФ18ВНБР000001 від 1996 року (а.с.32-43, т.1) на земельній ділянці площею 243,1 га знаходиться водний об`єкт (ставок) площею 114,8 га. Зазначені обставини знаходження на спірній земельній ділянці водного об`єкту також підтверджуються протоколом огляду місцевості від 21.02.2025 (а.с.76-77, т.1).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що спірна земельна ділянка площею 243,1 га відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до ч.1-5 ст. 7 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (в редакції, чинній на 22.06.1993) користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Зі змісту ч.5 Статуту Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", зареєстрованого Вінницьким виконкомом районної Ради народних депутатів 20.12.1991 за №322 (а.с.104-107, т.1) слідує, що до складу Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" входило ряд структурних підрозділів, зокрема, і Барський виробничий рибцех.

Суд зауважує, що згідно з положеннями статуту Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", зареєстрованого Вінницьким виконкомом районної Ради народних депутатів 20.12.1991, реєстраційний №322, Барський рибцех не був юридичною особою, а входив до об`єднання як структурний підрозділ.

За таких обставин, з огляду на положення ст.7, 19 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (в редакції, чинній на 22.06.1993), право постійного користування за актом на право постійного користування землею серії I-ВН №001603 від 02.04.1996 могло набути Вінницьке державне обласне виробниче об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", яке мало статус юридичної особи.

Водночас відповідно до наказу Міністерства рибного господарства України №120 від 31.07.1995 (а.с.108-109, т.1) на базі господарств об`єднання "Вінницярибгосп": рибокомбінату, Вінницької, Уланівської та Тиврівської рибоводно-меліоративних станцій та ПМК-4 створено Вінницьке обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство (п.1 наказу Міністерства рибного господарства України №120 від 31.07.1995).

Пунктом 3 наказу Міністерства рибного господарства України №120 від 31.07.1995 вирішено ліквідувати як юридичні особи: Вінницьке об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп"; Вінницьку рибоводно-меліоративну станцію; Уланівську рибоводно-меліоративну станцію; Тиврівську рибоводно-меліоративну станцію; Уланівську рибоводно-меліоративну станцію та Пересувну механізовану колону №4.

Зазначений наказ прийнято відповідно до положень декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" №8-92 від 15.12.1992, п.2 якого визначено, що Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності.

Відповідно до ч.1, 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" №887-XII від 27.03.91 (в редакції станом на 20.04.1995) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Суд зауважує, що в наказі Міністерства рибного господарства України №120 від 31.07.1995 чітко визначено про ліквідацію Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" як юридичної особи та створення на базі підприємств, які входили до такого об`єднання, Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що власником (Міністерством рибного господарства України) Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" було прийнято рішення про ліквідацію вказаної юридичної особи в порядку визначеному чинним на той час законодавством.

Частиною 1 ст.27 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (в редакції, чинній на 22.06.1993) було визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною, зокрема у випадку припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

З огляду на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №911/4065/16, від 21.05.2018 у справі №922/1017/17, від 31.10.2018 у справі №916/1776/17; від 10.10.2018 у справі №907/916/17; від 11.05.2019 у справі №914/1104/18, припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи, зважаючи на положення частини першої статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

За наведених обставин ліквідація юридичної особи - Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп" свідчить про припинення права постійного користування такої особи в силу Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990.

Додатково судом враховується, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є правонаступником Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива".

В свою чергу Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Барське рибоводне підприємство "Голуба нива" утворене внаслідок відокремлення у процесі приватизації Барського виробничого рибцеху Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області №1427 від 23.12.1998 та протоколу засідання комісії з приватизації Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" №2 від 12.11.1998.

Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься акт оцінки цілісного майнового комплексу - Барського виробничого рибцеху Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп", затвердженого наказом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області 27.11.1998 (а.с.167-170, т.1).

Як слідує зі змісту п.3 Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1114 від 22.07.1998, методика не поширюється на оцінку вартості земельної ділянки, на якій розташований об`єкт приватизації, а також надр та інших складових навколишнього природного середовища, за винятком оцінки прав користування ними, які за рішенням державного органу приватизації оцінюються як нематеріальні активи.

Водночас в акті оцінки цілісного майнового комплексу - Барського виробничого рибцеху Вінницького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Вінницярибгосп" відсутні відомості про вартість будь-яких нематеріальних активів, які набуваються в процесі його приватизації, зокрема права постійного користування.

Зазначене вище додатково підтверджує обставини того, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" не набуло прав постійного користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, суд доходить висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії I-ВН №001603 від 02.04.1996 припинилось та не перейшло до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес".

Підставою позову у справі №902/340/25 прокурором також визначено юридичні факти, які свідчать про незаконність рішення Гаївської сільської Ради народних депутатів щодо надання спірної земельної ділянки в постійне користування.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №369/6516/16-ц: "...судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку."

Суд зауважує, що у справах за позовами про визнання недійсними державних актів на право постійного користування підлягають дослідженню обставини щодо неправомірності рішень відповідного органу місцевого самоврядування/органу державної влади про надання таких ділянок в постійне користування.

Водночас у справі №902/340/25 прокурор не заявляв вимог про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії I-ВН №001603 від 02.04.1996.

За наведених обставин, а також враховуючи висновок суду про припинення права постійного користування на спірну земельну ділянку внаслідок ліквідація юридичної особи - Вінницького державного обласного виробничого об`єднання рибного господарства "Вінницярибгосп", обставини щодо неправомірності рішення Гаївської сільської Ради народних депутатів судом не досліджуються.

Також, надаючи оцінку належності обраного способу захисту, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, згідно з якими розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Як встановлено судом: спірна земельна ділянка площею 243,1 га відноситься до земель водного фонду.

З огляду на висновки, викладені в п.51-52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц: заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України). Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов.

Враховуючи сукупність встановлених обставин щодо володіння відповідачем землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України, суд дійшов висновку, що прокурором вибрано правильний спосіб захисту порушених прав позивача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на вищевикладене, враховуючи визнання відповідачем позову, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується в 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.

Як встановлено судом, прокурором заявлено одну вимогу немайнового характеру про повернення земельної ділянки, а отже при поданні позовної заяви в цій справі мало бути сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, натомість сплачено 6 056,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №412 від 11.03.2025 (а.с.238, т.1).

Таким чином, прокурором внесено на 3 028,00 грн судового збору більше, ніж встановлено законом.

Як вказано в п.1. ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наявність клопотання прокурора, суд доходить висновку про повернення Вінницькій обласній прокуратурі 3 028,00 грн надмірно сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Беручи до уваги визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, на підставі ч.1 ст.130 ГПК України, з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 514,00 грн.

З урахуванням ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи наявність клопотання прокурора, Вінницькій обласній прокуратурі підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову з урахуванням задоволення позову у цій справі.

Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов у справі №902/340/25 задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику - Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради (майдан Святого Миколая, буд.18, м.Бар, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23000, ідентифікаційний код: 04051017) у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою під ним, шляхом зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул.Б. Претвича, буд.39, м.Бар, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23000, ідентифікаційний код: 30072357) повернути Барській міській територіальній громаді в особі Барської міської ради (майдан Святого Миколая, буд.18, м.Бар, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23000, ідентифікаційний код: 04051017) водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду під ним, площею 243,1 га, що розташована на території Барської міської ради за межами с.Гайове та позначена - ділянка №1 в Державному акті на право постійного користування землею серії І-ВН №001603 від 02.04.1996.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул.Б. Претвича, буд.39, м.Бар, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23000, ідентифікаційний код: 30072357) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул.Монастирська, буд.33, м.Вінниця, Вінницька обл., 21050, ідентифікаційний код: 02909909) 1514,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Вінницькій обласній прокуратурі (вул.Монастирська, буд.33, м.Вінниця, Вінницька обл., 21050, ідентифікаційний код: 02909909) з Державного бюджету України 4542,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №412 від 11.03.2025.

6. Повне рішення надіслати сторонам.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

8. Повне рішення складено 18 серпня 2025 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - Вінницькій обласній прокуратурі - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (sekretariat@vin.gp.gov.ua);

4, 5 - Барській міській раді - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (bar.miska.rada@gmail.com);

6, 7 - СТОВ "Прогрес" (вул.Петрича Б., буд.39, м.Бар, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23000) - рекомендованим листом; в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС