Рішення від 05.08.2025 по справі 522/7682/25

Справа № 522/7682/25

Провадження № 2/522/5087/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

05 серпня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Зелінська К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог, на стороні позивача: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог, на стороні позивача: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову вказується, що Позивач, Служба у справах дітей Одеської міської ради, вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітнього сина, ОСОБА_1 , оскільки вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Малолітній ОСОБА_1 перебуває на повному державному забезпеченні в Комунальному некомерційному підприємстві «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради з 21.11.2023, коли його було знайдено без батьківського піклування.

Служба у справах дітей неодноразово намагалась зв`язатися з матір`ю, зокрема через оголошення в пресі, але ОСОБА_2 не виходила на зв`язок та не виявляла жодного інтересу до долі дитини. Зареєстрована за адресою в Миколаївській області, вона фактично там не проживає. Наразі її місцезнаходження невідоме, що свідчить про її свідоме ухилення від виховання дитини.

Враховуючи, що мати протягом тривалого часу не підтримує зв`язок із сином, не займається його вихованням, не забезпечує його розвиток, а також відсутня у його житті, Служба у справах дітей Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає, що це є достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав. За результатами засідання комісії з питань захисту прав дітей, було надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, що відповідає найкращим інтересам дитини, згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини. Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини.

Ухвалою суду від 15.04.2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 15.04.2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні призначеному 05.08.2025 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд повно і всебічно з`ясовавши обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, на які сторони посилалися, керуючись нормами матеріального права дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.11.2023 року перебуває на повному державному забезпеченні в Комунальному некомерційному підприємстві «Міський спеціалізований будинок дитини № 1», що підтверджується актом органу внутрішніх справ та листом зазначеного закладу від 09.10.2024 № 665.

Суд встановив, що мати дитини, ОСОБА_2 , свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Це підтверджується Актом органу внутрішніх справ від 21.11.2023, в якому зафіксовано, що дитина перебуває без батьківського піклування.

Відповідно до Довідки виконкому Бузької сільської ради від 02.12.2023 № 46-3, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована, але фактично не проживає за місцем реєстрації.

Листом Приморського ВДРАЦС від 04.10.2024 № 6120/24.26-19 підтверджено, що в Державному реєстрі актів цивільного стану відсутні відомості про її смерть або зміну імені.

Оголошення у друкованому виданні «Одеські вісті» від 16.01.2025, яке було опубліковано для з`ясування її думки щодо позбавлення батьківських прав, на яке вона не відреагувала.

Відповідно до висновку Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 05.03.2025 № 01-11/451/1вих. вбачається, що ОСОБА_2 не зверталася до Служби у справах дітей з питання повернення дитини та не цікавилася її долею, що є достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`як, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку ї природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати може бути позбавлена батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Статтею 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Зокрема, нею передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточені. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-учасниці дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до п.16 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до ї внутрішнього світу.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 76).

Із роз`яснень, наданих в п.п.15 та 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 20 від 19.12.2008 року) вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст.ст.150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні. У випадку ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавлені батьківських прав (ст. 164 Сімейного кодексу України).

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 26.01.2022 року по справі №203/3505/19 вказав, що: пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав не звільняє від обов`язку щодо утримання дитини. За ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факт ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків по вихованню свого сина.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточені. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-учасниці дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.

Згідно з ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України, позбавлення батьківських прав не звільняє від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст.166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно до вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за можливе стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх доходів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму, щомісячно, до досягнення дитини повноліття.

Стягнення аліментів у частці заробітку (доходу) батька, матері має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.

Згідно ст.193 СК України, аліменти, влаштування дитини до закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.141, 150, 157, 164-166, 167, 180, 182, 184, 191, 193 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», п.п.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст.ст.2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 64, 76-81, 82, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог, на стороні позивача: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити.

Позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх доходів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму, щомісячно, до досягнення дитини повноліття.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 15.08.2025 року.

Суддя А.В. Науменко