Ухвала від 18.08.2025 по справі 127/657/25

справа № 127/657/25

провадження № 2-о/208/224/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про відмову у відкритті провадження)

18 серпня 2025 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду міста Кам`янського Подкопаєва І.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту родиних відносин між фізичними особами, що вона є матір`ю малолітніх - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до протоколу автоматизиваного розподілу справ між суддями від 08.01.2025 року головуючою суддею визначено суддю Іщук Т.П..

Ухвалою від 10.01.2025 року Вінницький міський суд Вінницької області передав матеріали справи на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизиваного розподілу справ між суддями від 11.02.2025 року головуючим суддею визначено суддю Шендрика К.Л..

Ухвалою від 12.02.2025 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області встановив, що заявник по справі ОСОБА_1 має зареєстроване масце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та на підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України передав цивільну справ на розгляд до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на Заводський районний суд міста Кам`янського.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 13.08.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А.

Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Перевіривши матеріали заяви та доданих до неї документів, суддя дійшла таких висновків.

Відповідно дочастини першоїстатті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, а ч. 2 вказаної статті визначений перелік справ, що підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження, серед яких є така категорія справ, як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до пунктку п`ятого частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічного обгрунтування міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19).

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження №14-132 цс23).

Як вбачається зі змісту поданої заяви, заявник просить встановити факт, що вона є матір`ю малолітніх дітей.

Разом з тим, питання про встановлення материнства врегульовано положеннями Семійного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до частини першої статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтями 122 та 125 СК України, а також Законом України "Про державну реєстрацію актів цивліьного стану" передбачений "заявницький принцип" для державної реєстрації народження дитини від матері/батька, тобто державна реєстрація походження дитини від певної матері/батька здійснюється на підставі поданої заяви із підтверджуючими документами.

У матеріалах поданої до суду заяви відомості щодо реалізації заявницею свого права та обов`язку як матері дитини на державну реєстрацію народження дитини та її походження відсутні. Також не зазначено, чи зверталась заявниця із відповідною заявою до органів державної реєстрації актів цивільного стану, у разі звернення - яке рішення було прийнято за результатами розгляду такої заяви.

Поряд з тим, норми Сімейного кодексу України у статтях 131, 132 визначають порядок визнання материнства та встановлення факту материнства відповідно за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 131 СК України "Визнання материнства за рішенням суду" особа, яка вважає себе матір`ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно достатті 132СК України"Встановленняфакту материнстваза рішеннямсуду"у разісмерті жінки,яка вважаласебе матір`юдитини,факт їїматеринства можебути встановленийза рішеннямсуду. Заявапро встановленняфакту материнстваприймається судом,якщо записпро матірдитини уКнизі реєстраціїнароджень вчиненовідповідно дочастини другоїстатті 135цього Кодексу. Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Розгляд заяви про встановлення факту материнства в порядку окремого провадження можливе лише у випадку, визначеному статтею 132 Сімейного кодексу України (в разі смерті особи, яка є матір`ю дітей, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування).

У разі звернення до суду із заявою особи, яка вважає себе матір`ю дітей, застосуванню підлягає стаття 131 СК України, яка регулює питання встановлення материнства за рішенням суду. Відтак, справа про визнання материнства містить спір про право та має розглядатись в порядку позовного провадження.

В даному випадку, із заявою в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту материнства за рішенням суду звернулася безпосередньо заявниця, яка вважає себе матір`ю дітей, що виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження.

Частиною четвертою статті 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Відповідно до частин першої, другої статті 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Враховуючи те, що дана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту родинних відносин між фізичними особами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 293, 315, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

У відкритті провадження в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Копію ухвали суду разом із доданими матеріалами надіслати заявнику. Копію заяви залишити в суді.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складення. Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали судді.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Ухвала суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І. А. Подкопаєва