Рішення від 12.08.2025 по справі 440/5379/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5379/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання Козак А.К.,

представника позивача Кареліної І.О.,

представника відповідача Трофімченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області , в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 20.03.2025 року №00033100704 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем П-К на прибуток підприємства у сумі - 4347140 грн., та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 25% у сумі - 246557 грн.

В обґрунтування позову вказує, що висновки акта перевірки спростовуються актуальною судовою практикою та зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Представник позивача у позові також вказує, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Обґрунтовуючи позовні вимоги позові також зауважує, що порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов`язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов`язань. На переконання представника позивача, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. У позові також зауважує, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. З урахуванням вказаних у позові обставин, позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 відкрито провадження у справі №440/5379/25, вирішено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 15 травня 2025 на 10год. 30хв.

14.05.2025 через "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, а висновки акту перевірки та ППР прийняте на підставі та у межах повноважень є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.

20.05.2025 через "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з заперечення відповідача та просить суд задовольнити позов.

Підготовче судове засідання відкладено на 24 червня 2025 на 10 год. 30 хв., для надання можливості позивачу надати відповідь на відзив.

20.05.2025 через "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з заперечення відповідача та просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до суду розгляду по суті на 10.07.2025.

У судове засідання, призначене на 10.06.2025 прибули представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не прибув. Надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 29.07.2025 прибули представники сторін. Представник відповідача зауважив про необхідність надання ним письмових пояснень. Наступне судове засідання відкладено на 12.08.2025.

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.

На підставі направлень від 10.01.2025 № 158, 157, 159, 160, 161, виданих ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 03.01.2025 року №7-П була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Хімагростеп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2021 року по 30.09.2024 року, валютного законодавства за період з 01.10.2021 року по 30.09.2024 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2021 року по 30.09.2024 року та іншого законодавства за період з 01.10.2021 року по 30.09.2024 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, від 04.03.2025 № 2884/16-31-07-04-02/39291937 (далі Акт), у висновках якого контролюючий орган зазначає про виявлення наступних порушень з боку ТОВ "Хімагростеп":

"Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Хімагростеп":

1. підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України (підпункт 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ ПК України), ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 996-XIV (із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток на загальну суму 4 347 140 грн. в т.ч. у розрізі податкових періодів:

2021 рік - 3 360 912 грн.;

2023 рік - 986 227 грн.".

Дані порушення, на думку Відповідача, вчинені Позивачем за рахунок:

- безпідставного відображення у бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ "ЕСКЕНТ" (п. н. 44391328);

- віднесення показників на зменшення фінансового результату, без відображення у додатку PI до рядка (суми витрат від визнаних штрафів, пені, не відображено в рядку 3.1.11 додатка РІ до рядка 03 РІ до Декларації).

Відповідно, помилки при складанні уточнюючих розрахунків додатка РІ Декларації по прибутку, привели до заниження суми податку на прибуток на 4 347 140 грн.

На підставі висновків вищезазначеного Акту перевірки, ГУ ДПС у Полтавській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 20.03.2025 року № 0003300704 (форма «Р») (далі - ППР) про збільшення суми грошового зобов`язання у розмірі 4 593 697 грн., з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями у розмірі 4 347 140 грн., та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 246 557 грн.

Не погодившись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам. суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов`язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п. 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 п.62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За змістом норм п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Згідно з п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Щодо спірного податкового повідомлення рішення форми «Р» від 20.03.2025 року №00033100704, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток-резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У силу положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 15 і П(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.

Зокрема, за змістом п. 5, 7, 8 і 21 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно з п. 5 9 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Також у п. 10 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку. Так, зокрема, до складу витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо ).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

На аркушах 4-24 Акта перевірки контролюючий орган аналізує взаємовідносини ТОВ "Хімагростеп" за період з 2021 року по 2022 рік з ТОВ "ЕСКЕНТ", який був покупцем товарів, та доходить висновку, що співпраця Товариства з контрагентом носила нереальний характер, відображення якої у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення показників у Деклараціях з податку на прибуток.

Так, на думку контролюючого органу, господарські операції по відображенню реалізації товарів на ТОВ "ЕСКЕНТ" відображені Позивачем в документах, що представлені до перевірки, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, а кошти, отримані Товариством слід вважати активом, який повинен бути врахований у складі інших доходів відповідного звітного періоду.

На переконання Відповідача, результатом співпраці Товариства з вищезазначеним контрагентом стало те, що Товариство діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності з метою зменшення бази оподаткування, цілеспрямовано створило умови для штучного збільшення своїх витрат, без наявності реальних підстав для цього.

Як зазначає позивач, посадовими особами контролюючого органу не було взято до уваги первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, надані Товариством для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "ЕСКЕНТ", а також доказів фактичного руху активів.

Контролюючим органом в Акті (стор. 4) встановлено наступне: «за період з 01.10.2021 по 30.09.2024 ТОВ "Хімагростеп" задекларовано в рядку 01 декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" у сумі 2 645 696 705 гривень.

Перевіркою відображених у рядку 01 декларації (й) «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.10.2021 по 30.09.2024 встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації засобів захисту рослин, мінеральних добрив, регуляторів росту рослин, насіння тощо.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "Хімагростеп" показників у рядку Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.10.2021 по 30.09.2024 встановлено їх заниження на суму 23 768 776 грн., в т.ч. у розрізі податкових періодів: 2021 - 23 342 051 грн.;2022 - 426 725 грн.;

Заниження виникло за рахунок наступного:

1. В перевіряємому періоді підприємство здійснювало реалізацію товарів ТОВ "ЕСКЕНТ" (п. н.44391328)".

Відповідно до договору поставки від 09.09.2021 року № 090904 ТОВ "Хімагростеп" (надалі - Постачальник) в особі уповноваженої особи Михайлика Вадима Григоровича, з однієї сторони, і ТОВ "ЕСКЕНТ" (надалі - Покупець) в особі директора Короткий Вадим Володимирович, склали даний договір про наступне:

Предмет договору - у порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві у його власність Товар, асортимент, кількість та ціна визначені у специфікаціях (додатках), які є невід`ємними частинами цього договору (далі - Специфікації), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Ціна договору та порядок оплати товару - ціна договору визначається вартістю (ціною) Товару, переданого Постачальником Покупцеві згідно Специфікації протягом дії договору.

Оплата товару за договором здійснюється у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у договорі, протягом строку та на умовах зазначених у специфікаціях до договору.

Строк дії та умови припинення договору - договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами їх обов?язків, що виникли в період дії цього договору.

Слід також зазначити, що на виконання умов договору ТОВ "Хімагростеп" було поставлено контрагенту відповідні товари, а також на адресу ТОВ "ЕСКЕНТ" було виписано та зареєстровано податкові накладні.

Господарські операції належно оформлені видатковими накладними (до їх змісту у контролюючого органу претензії відсутні).

За наслідками переміщення товарів по території України складені товарно-транспортні накладні (до їх змісту у контролюючого органу претензії відсутні).

На виконання своїх грошових зобов`язань Покупець здійснив оплату за поставлений Товариством товар, що підтверджується відповідними платіжними документами, з якими ознайомлені посадові особи контролюючого органу, які здійснювали перевірку.

На думку Відповідача, всі розрахункові операції, проведені між ТОВ "Хімагростеп" та ТОВ "ЕСКЕНТ", несуть формальний характер, тобто оформлені лише юридично та у податковому обліку, без настання реального здійснення операцій.

Листом ТОВ "Хімагростеп" за вих. № 48 від 25.02.2025 року у відповідь на запит ГУ ДПС у Полтавській області № l від 25.02.2025 року, відповідно до п.п. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82 ПК України № 2755-IV від 02.12.2020 року (зі змінами та доповненнями) та у зв?язку з проведенням документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного правильності нарахування та обчислення єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.10.2021 року по 30.09.2024 року ТОВ "ХІМАГРОСТЕП" (код ЄДРПОУ - 39291937), було надано копії документів податкового та бухгалтерського обліку за період, що перевірявся (договір поставки від 09.09.2021 року № 090904, відповідні Специфікації до договору поставки та складені первинні документи - видаткові накладні, ТТН, рахунки на оплату, акти прийому-передачі товару, акти надання послуг, платіжні інструкцій, протокол руху документа / звіта та пов`язаних з ним повідомлень / квитанцій, тощо).

Отже, контролюючому органу був наданий достатній обсяг первинних документів, які підтверджують реалізацію продукції Товариством (первинні документи були належним чином відображені в обліку).

Крім того, варто відмітити, що контролюючий орган в Акті перевірки не ставить під сумнів походження та/або наявність у Товариства проданих ним товарів, а лише безпідставно ставить під сумнів реальність такого продажу ТОВ "ЕСКЕНТ".

Наразі не існує будь-яких судових рішень, якими б договір між Товариством та його контрагентом - ТОВ "ЕСКЕНТ" було визнано недійсним, що підтверджується даними офіційного веб-сайту "".

Як встановлено під час судового розгляду, господарські операції з поставки товарів з ТОВ "ЕСКЕНТ" були належним чином оформлені та фактично виконані. Всі ці дії підтверджуються документами, наданими як під час перевірки, так і доданими до адміністративного позову у даній справі, правдивість і автентичність яких Відповідачем у відзиві не спростовано.

Ані в акті перевірки, ані в тексті відзиву не міститься посилань на конкретні недоліки або невідповідності вимогам чинного законодавства України у складених первинних документах, зокрема: відсутність обов`язкових реквізитів, передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або наявність ознак фальсифікації, або незаповненості істотних граф або відсутність необхідних реквізитів тощо. Більше того, контролюючий орган не надав належної оцінки формі, змісту та обсягу первинних документів, які були належно оформлені, підписані уповноваженими особами сторін, відповідають змісту господарських операцій та відображені у бухгалтерському обліку Товариства згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та надані контролюючому органу в повному обсязі в ході перевірки.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року по справі №1540/4936/18, на яку проміж тим посилається відповідач, намагаючись обґрунтувати свою позицію: "Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій".

Первинні документи, які складені на реальне виконання укладених Договорів та відповідно до вимог законодавства, в повному обсязі були надані платником податків Відповідачу, підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Позивачем підтверджений рух активів та використання в господарській діяльності. Натомість контролюючий орган не надає жодного допустимого та належного доказу, крім акту перевірки, який би підтверджував нереальність здійснених операцій.

Позиція Відповідача будується лише на вироці у справі № 638/2941/24 (Провадження № 1-кп/638/1271/24) згідно якого Дзержинським районним судом м. Харкова, яким затверджено угоду про визнання винуватості за обвинуваченням службової особи контрагента ТОВ "ЕСКЕНТ" у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог чинного законодавства, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, та бути відображеною у належним чином оформлених первинних документах, які зазвичай супроводжують операцію певного виду. Для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

При цьому, Податковий кодекс України та Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88,

первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року по справі № 809/1248/17.

Аналіз норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та положень П(с)БО дає підстави для висновку, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/11256/19).

Наслідки для податкового обліку створює лише дійсний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди.

При цьому, законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції. Однак критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних доказів. Умовою належного документального підтвердження операцій є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а поставка товарів (робіт, послуг) відбулася. З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривати їх господарську доцільність. Такий підхід застосовує Верховний Суд у свої практиці при розгляді справ (постанова від 21 лютого 2023 року по справі №820/4281/18 та від 12 квітня 2023 року по справі №807/2118/16).

Як встановлено під час судового розгляду, ТОВ "Хімагростеп" надано всі документи (договори, рахунки, видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення тощо), складені на підтвердження здійснення операцій з придбання товару та послуг, відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими документами, підтверджують реальність здійснення зазначених господарських операцій.

Реалізація Товару також підтверджується наявними у Товариства належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які свідчать про подальший рух матеріальних активів.

Здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентом спричинило реальні зміни майнового стану платника податків ТОВ "Хімагромтеп".

Фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та / або злагодженість дій між ними також не встановлено.

Контролюючий орган не наводить доводів та не надає жодного доказу, що ТОВ "Хімагростеп" самостійно вніс до первинних документів недостовірну інформацію. Також відсутні докази стосовно того, що у платника податків були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей про постачальників у первинних документах, а також що Товариство діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, використовуючи для цілей податкового обліку первинні документи, виписані від імені зазначеного в Акті контрагента.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю фактів підтверджуючих реальність проведеної господарської операції (Постанова ВСУ від 05.03.2020 по справі № 826/93/15)..

Водночас, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

На переконання колегії суддів Верховного Суду, висловленої у постанові від 29 травня 2025 року у справі №340/1519/24, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів, відсутність основних засобів, необхідних складських приміщень; дослідження ланцюга постачання), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Посилання відповідача на нереальність придбання позивачем товару не є доведеним, оскільки відповідач не спростовує того, що придбаний товар був фактично використаний у господарській діяльності позивача, не наводить доказів, що можливо контрагенти позивача мали залишки товару, не надає доказів розбіжностей в первинній документації з прямими контрагентами позивача, не доводить неможливість зберігання товару тривалий час, що виключило б вірогідність придбання товару в більш ранні періоди, ніж ті які перевірялися.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить висновку, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. У свою чергу, недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів, наявності факту виконання господарських операцій (робіт), підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з будь-якими можливими протиправними діями контрагента.

Отже, позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками інших ланцюгів постачання товарів.

Щодо наявності відкритих кримінальних проваджень щодо контрагенту позивача, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 висновує, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності підтверджено, що господарські відносини між позивачем та контрагентами-постачальниками мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи по суті, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.03.2025 року №00033100704 - є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на встановлені вище фактичні обставини справи та беручи до уваги норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 30280,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тож судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 30280,003 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (просп. Миру, 16 А, м.Полтава, код ЄДРПОУ 39291937) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м.Полтава, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.03.2025 №00033100704.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" витрати зі сплати судового збору в сумі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 серпня 2025 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко