Рішення від 04.08.2025 по справі 915/1513/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року Справа № 915/1513/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

представника позивача: Промах А.В.,

представника відповідача: Бендюги М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство»,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Стела Маріс»,

про: стягнення 2798483,36 грн,-

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Українське дунайське пароплавство» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Стела Маріс» грошові кошти у загальному розмірі 2798483,36 грн, з яких: 2347204,67 грн основний борг за виконані роботи з буксирування пошкодженого судна VYSSOS; 289182,48 грн пеня; 116614,32 грн інфляційні втрати; 47783,0 грн - 3% річних.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідач, як морський агент судна VYSSOS, не оплатив вартість виконаних робіт під час рятувальної операції по буксируванню у період з 28.12.2023 по 01.01.2024 пошкодженого судна VYSSOS (27.12.2023 під час прямування до порту Ізмаїл судно підірвалося на ворожій міні у Чорному морі та отримало пробоїну в кормовій підводній частині корпусу) та подальшого надання послуг з обслуговування останнього, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 10.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.01.2025.

Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на те, що Господарським судом Одеської області розглядається справа №916/1696/24 за позовом ТОВ «Агентство Стела Маріс», як морського агента, до компанії LYRA MARE LTD., як власника судна VYSSOS, та компанії NAVA SHIPPING LIMITED, як менеджера судна Vyssos, про солідарне стягнення 518460,62 доларів США у зв`язку з несплатою виставленого морським агентом дисбурсментського рахунку №492 від 01.04.2024. До рахунку №492 на загальну суму 320460,62 доларів США включено рахунки, про стягнення заборгованості за якими позивач звернувся з позовом у даній справі.

У підготовчому засіданні 20.01.2025 судом оголошено перерву до 12.02.2025.

12.02.2025 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 12.02.2025 розгляд справи призначено на 10.03.2025.

У підготовчому засіданні 10.03.2025 судом оголошено перерву до 17.03.2025.

Ухвалою суду від 17.03.2025 відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та у підготовчому засіданні 17.03.2025 судом оголошено перерву до 11.04.2025.

Ухвалою суду від 11.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2025.

20.05.2025 та 18.06.2025 судом відкладався розгляд справи відповідно на 18.06.2025 та 18.07.2025 за відповідними клопотаннями сторін.

У судовому засіданні 18.07.2025 судом оголошено перерву до 04.08.2025.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 04.08.2025 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 04.08.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 04.08.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що судно VYSSOS (IMO 9385790, прапор Панама, судновласник - компанія LYRA MARE LTD.) під час прямування до порту Ізмаїл 27.12.2023 підірвалося на ворожій міні у Чорному морі.

У період з 28.12.2023 по 01.01.2024 буксиром «Звездний» та ліхтером УДП-ДМ-1077, що належать Приватному акціонерному товариству «Українське дунайське пароплавство» на праві приватної власності (свідоцтво ПВ №004253 про право власності на судно від 26.09.2005 під №01228, свідоцтво СЕ №09985 про право власності на судно від 04.06.1990 під №90.0147.183), проводилася рятувальна операція по буксируванню пошкодженого судна VYSSOS кількома буксирами до порту призначення.

Обов`язки з морського агентування в порту Ізмаїл судна VYSSOS виконувало ТОВ «Агентство Стелла Маріс».

Вказана рятувальна операція проводилася на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №227, у якій серед суб`єктів пошуку і рятування на морі зазначено ПрАТ «Українське дунайське пароплавство».

Після буксирування пошкодженого судна VYSSOS буксиром «Звездний» до порту призначення порту Ізмаїл, судно обслуговувалося ліхтером УДП-ДМ-1038, що належить позивачу на праві приватної власності.

Позивач вказує, що з метою запобігання забруднення навколишнього середовища з машинного відділення в ліхтер УДП-ДМ-1038 закачували забруднені води з судна VYSSOS, пошкодженого в результаті підриву на міні. Для забезпечення безпечної стоянки ліхтеру позивача долучалася шкіперна підміна команда з числа працівників ПрАТ «Українське дунайське пароплавство», що разом із наданням ліхтеру у виставлених рахунках та актах виконаних робіт визначено як послуги з обслуговування флоту. Позивач стверджує, що зазначені послуги надавалися до 19.08.2024, але не були сплачені.

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.ч.1, 2 ст.180 Господарського кодексу України).

У відповідності до п.1 ст.181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; викладене кореспондується і з приписами ст.205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1) ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Законодавством передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

03.01.2024 відповідач, як агент морський судна VYSSOS в порту Ізмаїл, звернувся до позивача із заявою за вих.№003 з проханням виставити рахунки за послуги буксиру «Звездний» та послуги ліхтерів, які брали участь рятувальній операції по буксируванню пошкодженого судна VYSSOS.

Між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками без жодних зауважень та заперечень акти виконаних робіт (наданих послуг) за договором №003 від 03.01.2024 та відповідні рахунки на загальну суму 2347204,67 грн, а саме:

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 16.01.2024 та рахунок №1001/24 від 16.01.2024 на суму 1142895,43 грн;

- чотири акти виконаних робіт (наданих послуг) від 24.01.2024 та чотири рахунки від 24.01.2024 №30075/24 - №30078/24 на загальну суму 49282,49 грн;

- два акти виконаних робіт (наданих послуг) від 08.05.2024 та два рахунки від 08.05.2024 №30338/24, №30339/24 на загальну суму 629319,33 грн;

- два акти виконаних робіт (наданих послуг) від 31.05.2024 та два рахунки від 31.05.2024 №30395/24, №30396/24 на загальну суму 121281,60 грн;

- два акти виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2024 та два рахунки від 30.06.2024 №30393/24, №30394/24 на загальну суму 158339,09 грн;

- два акти виконаних робіт (наданих послуг) від 31.07.2024 та два рахунки від 31.07.2024 №30480/24, №30481/24 на загальну суму 165601,65 грн;

- два акти виконаних робіт (наданих послуг) від 19.08.2024 та два рахунки від 19.08.2024 №30522/24 та №30523/24 на загальну суму 80485,08 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підписанням актів виконаних робіт (наданих послуг) сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договору надання послуг №003 від 03.01.2024 на загальну суму 2347204,67 грн у спрощений спосіб і, відповідно, між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

Ціна послуг Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» на надані послуги з буксирування та обслуговування флоту визначалась на засіданнях постійно діючої тарифної комісії Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» та закріплена у відповідних протоколах засідань даної комісії:

- протоколом №33 засідання постійно діючої тарифної комісії ПрАТ «УДП» від 27.12.2023 затверджено плату за використання ліхтеру типу ДМ для обслуговування флоту на рівні 108,5 доларів США (еквівалент в гривні) за добу без урахування ПДВ;

- протоколом №12 засідання постійно діючої тарифної комісії ПрАТ «УДП» від 01.04.2024 затверджено тариф на послуги буксиру т/х «Звездний», який відноситься до суден типу «Рига-Іваново», у розмірі 350 доларів США (еквівалент в гривні) за судно-годину.

Згідно ст.328 Кодексу торговельного мореплавства України, будь-яка з корисним результатом дія щодо рятування судна, що наразилося на небезпеку, вантажів та інших предметів, що знаходяться на ньому, а також щодо збереження фрахту і плати за перевезення пасажирів і багажу або іншого майна, так само як і навколишнього природного середовища дає право на отримання певної винагороди.

Відповідно до ст.222 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського буксирування власник одного судна зобов`язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об`єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу, чи для виконання маневру.

Статтею 116 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

Згідно ст.117 Кодексу торговельного мореплавства України, морський агент виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Морський агент зобов`язаний: а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування; б) діяти в межах своїх повноважень; в) не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб`єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що звичайно ставляться у певних умовах. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з несплатою витрат за надання допомоги зі спасіння пошкодженого судна VYSSOS 13.05.2024 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1036/03-02.3.1/03-02 з вимогою виконати свої зобов`язання належним чином та перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості в розмірі 1821497,26 грн (рахунки №1001/24 від 16.01.2024; від 24.01.2024 №30075/24 - №30078/24; від 08.05.2024 №30338/24, №30339/24).

Вказана претензія відповідачем отримана 27.05.2024 (повідомлення про вручення поштового відправлення №6860913993595).

Позивач вказує, а відповідач не спростовує, що останній, як морський агент судна VYSSOS, не оплатив вартість виконаних робіт під час рятувальної операції по буксируванню у період з 28.12.2023 по 01.01.2024 пошкодженого судна VYSSOS та у подальшому наданих послуг з обслуговування вказаного судна.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів пункту 4 частини 3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частин 2 - 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату ним 2347204,67 грн боргу за виконані роботи з буксирування пошкодженого судна VYSSOS.

За такого, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2347204,67 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 116614,32 грн інфляційних втрат та 47783,0 грн - 3% річних, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що позивачем невірно визначено перший день прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кожним рахунком.

Так, судом встановлено, що рахунки №1001/24 від 16.01.2024; від 24.01.2024 №30075/24 - №30078/24; від 08.05.2024 №30338/24, №30339/24 позивачем було направлено відповідачу разом з претензією від 13.05.2024, а тому першим днем прострочення грошового зобов`язання на суму 1821497,26 грн буде 21.05.2024.

Також, судом встановлено, що рахунки від 31.05.2024 №30394/24, №30395/24 позивачем було направлено відповідачу 07.06.2024, а тому першим днем прострочення грошового зобов`язання на суму 121281,60 грн буде 17.06.2024.

Рахунки від 30.06.2024 №30393/24, №30394/24 позивачем було направлено відповідачу 04.07.2024, а тому першим днем прострочення грошового зобов`язання на суму 158339,09 грн буде 12.07.2024.

Рахунки від 31.07.2024 №30480/24, №30481/24 позивачем було направлено відповідачу 06.08.2024, а тому першим днем прострочення грошового зобов`язання на суму 165601,65 грн буде 14.08.2024.

Рахунки від 19.08.2024 №30522/24, №30523/24 позивачем було направлено відповідачу 27.08.2024, а тому першим днем прострочення грошового зобов`язання на суму 80485,08 грн буде 04.09.2024.

Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що сума 3% річних становить 35490,0 грн, а сума інфляційних втрат становить 180937,96 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35490,0 грн 3% річних, а в стягненні 12293,0 грн 3% річних, - слід відмовити.

При цьому, враховуючи, що позивач заявив до стягнення лише 116614,32 грн інфляційних втрат та з огляду на те, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, збільшивши стягувану суму, то суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума втрат від інфляції саме в розмірі 116614,32 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 289182,48 грн пені, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статей 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Позивачем пред`явлено вимоги про стягнення з відповідача пені без посилання на укладений сторонами у письмовій формі договір щодо її нарахування.

Оскільки ні договором у письмовій формі, ні законом не встановлено правових наслідків порушення відповідачем грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, то суд визнає, що такі вимоги не основані ані на договорі, ані на законі, і тому в їх задоволені належить відмовити.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Стела Маріс» (54017, Миколаївська обл., м.Миколаїв, просп.Центральний, буд.67, офіс 420; ідент.код 41948569) на користь Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м.Ізмаїл, вул.Флотська, буд.28; ідент.код 01125821) 2347204,67 грн основного боргу, 116614,32 грн інфляційних втрат, 35490,0 грн - 3% річних та 29991,70 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 21.08.2025.

Суддя М.В.Мавродієва