Рішення від 13.08.2025 по справі 910/14274/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2025Справа № 910/14274/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Глиняної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/14274/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера "Б"; код ЄДРПОУ 33880354)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Дістріб`юшн" (01021, м. Київ, вул. Бастіонна, 15; код ЄДРПОУ 41828027),

відповідача 2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення в солідарному порядку 1 613 565,19 грн.

за участю представників:

позивача - Картавенко О.В.,

відповідача 1 - Трощинська С.М.,

відповідача 2 - Трощинська С.М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1. Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Дістріб`юшн" та ОСОБА_1 , в якому просить стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю " Лідер Дістріб`юшн" та ОСОБА_1 на користь з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 747 284,03 грн. - прострочену заборгованість за лізинговими платежами; 22 069,64 грн. - пені; 20 371,98 грн. - проценти річних; 14 482,97 грн. - інфляційні витрати; 142 827,63 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 666 528,94 грн. - неустойки за неповернення об`єкт лізингу, а разом - 1 613 565,19 грн. (один мільйон шістсот тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять гривень 19 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1 неналежним чином виконувалися умови договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023. Зокрема, всупереч прийнятих на себе обов`язків, відповідач 1 неналежним чином виконав зобов`язання зі сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим у період з 03.07.2024 по 03.09.2024 у відповідача 1 виникла заборгованість у розмірі 747 284,03 грн. У зв`язку з неналежним виконанням вказаних грошових зобов`язань, позивачем додатково нараховано до сплати: 22 069,64 грн. - пені; 20 371,98 грн. - проценти річних; 14 482,97 грн. - інфляційні витрати.

Також позивач вказує, що відповідачем 1 були порушені умови договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023 в частині виконання зобов`язань з інформування позивача про стан та місце базування предмету лізингу, у зв`язку з чим позивачем нараховано на підставі п. 7.1.3 вказаного договору штраф у розмірі 142 827,63 грн.

Крім того, внаслідок розірвання договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023, позивач вимагав у відповідача 1 повернути предмет лізингу до 11.09.2024, проте останнім прострочено виконання вказаного зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення неустойку на підставі п. 7.1.2 договору у розмірі 666 528,94 грн.

Позовні вимоги про солідарне стягнення викладеної заборгованості з відповідача 2 обґрунтовується тим, що з метою забезпечення виконання ТОВ "Лідер Дістріб`юшн" зобов`язань за договором фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А 12.09.2023 між позивачем та ОСОБА_1 укладений договір поруки №230911-6/П, за умовами якого остання поручилася перед кредитором за виконання відповідачем 1 своїх грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023 у тому ж обсязі, що і боржник.

2. Стислий виклад заперечень відповідача 1 та відповідача 2.

У відзиві на позовну заяву, подану представником відповідача 1 та відповідача 2 24.12.2024, останні проти задоволення позовних вимог заперечують, вважають заявлені до стягнення суми заборгованості необґрунтованими та такими, що обраховані з порушенням вимог цивільного законодавства.

Так, відповідачі вказуються, що позивач помилково визначив загальну суму лізингових платежів, які нібито підлягають сплаті відповідачами. Зокрема, позивачем неправомірно заявлено до стягнення з відповідачів лізингового платежу за вересень 2024 року (12 період лізингу) у розмірі 209 729,38 грн., оскільки 03.09.2024 позивачем було направлено повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023, а відтак стягнення такого платежу є неправомірним.

Щодо заявлених до стягнення сум лізингових платежів за 10 та 11 лізингові періоди, представник відповідачів заперечує щодо стягнення заявлених сум у зв`язку з тим, що предмет лізингу був повернутий позивачу внаслідок розірвання договору від 08.09.2023, а тому сплата таких платежів на користь позивача спрямовані на отримання подвійної вигоди, що суперечить принципам добросовісності та розумності у цивільно-правових відносинах.

Відповідно, з урахуванням викладених заперечень, представником відповідачів здійснено перерахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання вказаного зобов`язання.

Також представником відповідачів у відзиві на позовну заяву вказується на помилковість розрахунку штрафу за неподання відомостей щодо місцезнаходження об`єкта лізингу, оскільки позивачем для обчислення відповідного штрафу взято розмір остаточної загальної вартості об`єкта лізингу з урахуванням податку на додану вартість. Також представник відповідачів зазначає, що позивач був постійно обізнаний щодо точного місцезнаходження об`єкту лізингу та мав повну можливість контролювати його, а заявлення до стягнення даного штрафу спрямоване не на відновлення порушеного права, а на отримання додаткового доходу.

Щодо заявленої до стягнення неустойки за неповернення предмету лізингу відповідачі також заперечують у зв`язку з тим, що не отримували від позивача повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023, а відтак і не були обізнані із встановленим позивачем строком для повернення предмету лізингу (а саме, до 11.09.2024).

Також у поданому відзиві на позовну заяву представник відповідачів вказує на існування поважних підстав для прострочення сплати лізингових платежів, а також вказує на право суду зменшити розмір штрафних санкцій, які в даному випадку явно не відповідають принципам добросовісності та справедливості.

25.12.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача 2 також був поданий відзив на позовну заяву, в якому фактично дублюються позиції відповідачів у викладеному вище відзиві.

3. Стислий виклад заперечень позивача на відзиви відповідача 1 та відповідача 2.

У відповідях на відзиви на позовну заяву позивач проти доводів відповідачів заперечує, вважає доводу відповідачів повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Так, позивач наголошує на тому, що відповідачем 1 було прострочено виконання грошового зобов`язання за 10, 11 та 12 лізинговими платежами, що і стало підставою для стягнення такої суми, а відповідачами цього факту не спростовано. Так, зокрема, лізинговий платіж за 12 період мав бути сплачений відповідачем 1 02.09.2024, тобто станом на момент розірвання договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023 такий обов`язок мав бути виконаний у будь-якому випадку.

Позивач наголошує на правомірності нарахування суми штрафу за ненадання інформації про стан та адресу базування об`єкта лізингу саме від суми 4 760 920,88 грн., оскільки така сума погоджена сторонами в акті приймання-передачі майна від 12.09.2023.

Також позивач вказує на те, що відповідач 1 був належним чином повідомлений про відмову від договору та його розірвання, а відтак у останнього виник обов`язок у встановлений ч. 5 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» строк повернути об`єкт лізингу. Прострочення виконання такого зобов`язання зумовило наявність підстав для застосування до відповідачів неустойки у розмірі 666 528,94 грн.

4. Стислий виклад заперечень відповідача 1 та відповідача 2.

Представник відповідачів у поданих запереченнях на позицію позивача не визнає обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Так, оскільки відповідач 1 не набув у власність об`єкт лізингу та повернув його позивачеві внаслідок розірвання договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023, винагорода (комісія) лізингодавця за липень і серпень 2024 року покривається за рахунок сплаченого відповідачем відшкодування вартості об`єкта лізингу, а нарахування лізингового платежу, що підлягав сплаті у вересні 2024 року, після розірвання договору фінансового лізингу є неправомірним.

Представник відповідачів вказує, що позивач, зловживаючи своїм правом на розірвання договору, використовує своє положення для досягнення односторонньої вигоди, що порушує баланс прав та обов`язків сторін, а також створює дискримінаційні умов для відповідача 1.

Також у вказаних запереченнях зазначається, що оскільки відповідач 1 не отримував відповідного повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу, він не був належним чином повідомлений про точну дату повернення об`єкта лізингу, а відтак нарахування неустойки за відповідне прострочення є неправомірним.

5. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 15.01.2025.

13.12.2024 до канцелярії суду представником ОСОБА_1 подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

18.12.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Дістрібюшн" надійшла заява про вступ в справу представника.

18.12.2024 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ в справу як представника

25.12.2024 до канцелярії суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Дістрібюшн" подано Відзив на позовну заяву.

25.12.2024 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 подано Відзив на позовну заяву.

27.12.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" надійшла Відповідь на Відзив відповідача 1.

31.12.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" надійшла Відповідь на Відзив відповідача 2.

03.01.2025 до канцелярії суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Дістрібюшн" подано Заперечення на відповідь на відзив.

07.01.2025 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 подано Заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" залишено без руху та встановлено подати до Господарського суду міста Києва протягом 5 днів з дня підписання даної заяви статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг", положення, трудового договору (контракту) та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "БестЛізинг";доказів надсилання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачу.

30.01.2025 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 продовжено розгляд справи № 910/14274/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Дістрібюшн", ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку 1 613 565, 19 грн. Підготовче засідання призначено на 12.02.2025.

05.02.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" надійшла заява, в якій представник позивача просить забезпечити його участь при розгляді справи № 910/14274/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" Прусова Владислава Миколайовича у розгляді справи № 910/14274/24 у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за електронною адресою для реєстрації - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 .

07.02.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" надійшла заява, в якій представник позивача просить забезпечити його участь при розгляді справи № 910/14274/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Забезпеччено участь представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» Картавенко Олега Володимировича та Прусова Владислава Миколайовича у розгляді справи № 910/14274/24 у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за електронною адресою для реєстрації: адвоката Картавенко Олега Володимировича, електронна пошта представника 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3 та Прусова Владислава Миколайовича , електронна пошта представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 відкладено підготовче засідання у даній справі на 05.03.2025.

05.03.2025 (16 год 30 хв.) до канцелярії суду представником відповідача 1 та 2 подано клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати: - у ПрАТ «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ: 21673832) інформацію щодо абонентських номерів НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , +38 067 504 40 88, а саме: 1) Чи зареєстровані номери телефонів НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та +38 067 504 40 88 за юридичною чи фізичною особою? 2) Відомості про власників номерів телефонів (назва юридичної особи, код ЄДРПОУ або ПІБ фізичної особи, їх ідентифікаційні дані за наявності)? - витребувати у AT «Державний ощадний банк Україна» (01001, м. Київ, вулиця Госпітальна, буд. 12г, Код ЄДРПОУ 00032129) інформацію щодо надання інформації в інтересах ТОВ «ЛІДЕР ДІСТРІБ`ЮШН» по рахунку НОМЕР_6 , а саме: 1) Чи було заблоковано рахунок НОМЕР_6 ТОВ «Лідер Дістріб`юшн» у період з 1 липня 2024 року по 5 вересня 2024 року ? 2) Якщо рахунок НОМЕР_6 ТОВ «Лідер Дістріб`юшн» було заблоковано, вказати дати початку та завершення блокування рахунку?

Судом 05.03.2025, заслухавши пояснення учасників справи, розгляд клопотання представник відповідача 1 та 2 про витребування доказів відкладено до наступного підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 відкладено підготовче засідання у даній справі на 12.03.2025.

12.03.2025 судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 1 та 2 адвоката Трощинської С.М. у витребуванні доказів у ПрАТ «Київстар», а розгляд клопотання про витребування доказів у АТ «Державний ощадний банк України» відкладено та оголошено перерву у судовому засіданні до 09.04.2025.

09.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача 1 та 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 відкладено підготовче засідання у даній справі на 30.04.25.

У судове засідання 30.04.2025 з`явився представник позивача, представники відповідача 1, 2.

Ухвало Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 28.05.25.

26.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні (28.05.25 о 11:30) по справі № (910/14274/24) судом оголошено перерву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 призначено засідання у справі № 910/14274/24 25.06.25.

Судове засідання призначене на 25.06.2025 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.07.25.

23.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 засідання у справі № 910/14274/24 призначено на 30.07.25.

29.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 надійшло клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні ( 30.07.25 10:30 ) по справі № (910/14274/24) судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 06.08.25 о 14:00 год.

06.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 судове засідання у справі № 910/14274/24 призначено на 13.08.25.

У судове засідання 13.08.2025 з`явилися представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засіданні 13.08.2025 з`явилися представники позивача та відповідача 1 та відповідача 2.

13.08.2025 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

13.08.2025 у судовому засіданні представник відповідача 1 та відповідача 2 заперечила щодо задоволення позовних вимог позивача та просила відмовити.

13.08.2025 у судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частина) рішення суду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

08.09.2023 між ТОВ "Бест Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Лідер Дістріб`юшн" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А (надалі - «Договір»).

Об`єктом лізингу є автомобіль Mercedes-Benz. Загальна вартість предмету лізингу з ПДВ становить 4 760 920,88 грн. (п. 4 договору лізингу).

Строк лізингу - 36 місяців. Максимальний термін передачі, з врахуванням положень додатку "Загальні умови" - 31.12.2023. Адреса базування (зберігання): 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 16. Мінімальний строк для дострокового придбання (з дати передачі) - 12 місяців. Гранична дата сплати авансованого лізингового платежу - 20.09.2023 (п. 5 договору лізингу).

Додатком до договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023 є загальні умови договору.

Відповідно до п. 1.1 загальних умов договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об`єкт лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "специфікація", а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на об`єкт лізингу згідно умов та на підставі цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.

Пунктом 1.2 загальних умов договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем об`єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Остаточна загальна вартість об`єкта лізингу - вартість об`єкта лізингу вказана в акті, або в останньому по даті акті коригування вартості об`єкта лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу (п. 2.1.5 загальних умов договору).

Згідно з п. 2.1.7 загальних умов договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 загальних умов договору.

Відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору, у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку, становить менше ніж 20% від загальної вартості об`єкту лізингу, визначеної в п. 4.2 індивідуальної частини договору, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.

Як встановлено у п. 2.4 загальних умов договору, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Згідно з п. 2.7 загальних умов договору, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингодавець зобов`язується сплатити 24 проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг об`єкт лізингу, у зв`язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг об`єкт лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.

Відповідно до п. 5.2.1 загальних умов договору, лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до загальних умов. В разі настання з об`єктом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку, лізингоодержувач зобов`язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв`язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до договору.

Пунктом 6.6.1 загальних умов договору передбачено, що лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення об`єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов`язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем об`єкта лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення об`єкта лізингу, повернути об`єкт лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити об`єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) об`єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат. Лізингоодержувач вважається повідомленим про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем відправлення лізингодавцем відповідного про це повідомлення та з цього моменту цей договір є розірваним.

Відповідно до п. 7.1 загальних умов договору, лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов`язків:

- п.п. 7.1.1. За порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через двадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися;

- п.п. 7.1.2. Якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким об`єкт лізингу, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули об`єкт лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення об`єкта лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця: неустойку у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити лізингоодержувачу в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання лізингоодержувачем обв`язку по поверненню об`єкту лізингу, в розрахунку за кожен день такого невиконання - за весь час прострочення або лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен день прострочення повернення об`єкта лізингу;

- п.п. 7.1.5. За порушення лізингоодержувачем зобов`язань, передбачених пунктами 6.11.1; 6.11.2. загальних умов та/або строку повернення (несвоєчасне повернення) лізингодавцю об`єкта лізингу (у випадку, коли лізингодавець, на умовах договору та/або чинного законодавства прийме рішення про розірвання (відмову) від договору та про вилучення об`єкта лізингу - лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен день прострочення повернення об`єкта лізингу.

Пунктом 7.2 загальних умов договору передбачено, що у випадках, передбачених п. 6.1.7 загальних умов, або у разі прострочення виконання зобов`язання за п. 2.3 загальних умов договору понад 30 (тридцяти) календарних днів, лізингодавець має право відмовитися від договору (розірвати договір) та нарахувати неустойку (договірну санкцію) у розмірі нарахованого за договором авансованого лізингового платежу. Сума коштів від фактично сплаченого авансованого лізингового платежу підлягає зарахуванню в рахунок погашення неустойки (договірної санкції), нарахованої згідно умов цього пункту загальних умов.

Згідно з п. 8.1 загальних умов договору, сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов`язання або невиконання своїх обов`язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені та інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов`язків за договором.

Сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п. 8.2 загальних умов договору).

Даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після підписання сторонами індивідуальної частини договору з обов`язковим підписанням сторонами додатків «Специфікація», «Графік сплати лізингових платежів» до індивідуальної частини договору, які є невід`ємною частиною індивідуальної частини договору, а індивідуальна частина договору у сукупності з цими загальними умовами (публічною частиною договору) складають договір (п. 10.1 Договору).

Пунктом 10.12 загальних умов договору передбачено, що усі повідомлення, вимоги та інша кореспонденція направляються поштою рекомендованим або цінним повідомленням, чи кур`єрською доставкою. В разі, якщо лізингоодержувач змінить місцезнаходження та/або фактичну адреси (які вказані у договорі) та не повідомить про такі зміни у порядку, визначеному цим договором, усі повідомлення та інша кореспонденція, направлена лізингодавцем на адреси лізингоодержувача, зазначені у цьому договорі вважаються належним чином направленими лізингодавцем та отриманими лізингоодержувачем. При цьому достатнім доказом направлення сторонами одна одній повідомлень, вимог та іншої кореспонденції є розрахунковий документ (касовий чек) про направлення рекомендованого повідомлення.

Додатком до Договору сторонами узгоджено "Графік сплати лізингових платежів", у якому визначено періоди лізингу, лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ, та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20%.

Специфікацією до договору лізингу, яка є додатком до Договору, передбачено, що предметом лізингу є автомобіль Mercedes-Benz, 2023 року випуску, ціна без урахування податку на додану вартість 3 967 434,07 грн.

12.09.2023 між ТОВ «Бест Лізинг» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №230911-6/П, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашковською О.С. за реєстровим №1778 (надалі - «Договір поруки»).

Відповідно до п. 2 вказаного договору за цим договором поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником (ТОВ "Лідер Дістріб`юшн") усіх грошових зобов`язань за контрактом (Договором) в повному обсязі, а саме: сплату кредитору лізингових платежів у встановлені контрактом строки. Розмір лізингових платежів відповідно до умов контракту може бути змінений (збільшений); сплату кредитору санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень контракту та/або чинного законодавства України.

Пунктом 3 Договору поруки передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язань за контрактом, виконання яких забезпечується цим договором, поручитель і боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов`язань за контрактом як від боржника, так і від поручителя окремо, так і від боржника та поручителя одночасно, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

12.09.2023 позивач та відповідач 1 склали та підписали акт прийому-передачі об`єкта лізингу за Договором, згідно якого лізингодавець передав об`єкт лізингу, а саме: новий загальний легковий універсал MERCEDES-BENZ GLS 400D, 2023 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , а лізингоодержувач прийняв вищевказаний об`єкт лізингу в користування (фінансовий лізинг).

03.09.2024 позивачем на адресу відповідача 1 було направлено повідомлення №2369-ТФП від 03.09.2024, в якому позивач повідомляв про розірвання Договору у зв`язку з простроченням виконання відповідачем 1 зобов`язання зі сплати лізингових платежів більше 60 днів та вимагав повернути об`єкт лізингу в строк до 11.09.2024.

10.09.2024 позивач направив на адресу відповідача 1 вимогу №2449-ТФП від 10.09.2024 про сплату штрафу у розмірі 190 436,84 грн. за неподання звітності про стан та адресу базування об`єкту лізингу за чотири квартали.

Згідно акта прийому-передачі об`єкта лізингу за Договором від 26.09.2024 у зв`язку з припиненням (розірванням) з вини лізингоодержувач Договору (повідомлення №2369-ТФП від 03.09.2024), лізингожержувач передав об`єкт лізингу, який було передано йому за вищезазначеним договором, а лізингоодержувач прийняв автомобіль MERCEDES-BENZ GLS 400D, 2023 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 .

16.10.2024 позивач на адресу відповідача 2 направив вимогу про усунення порушення №2868-ТФП від 16.10.2024, в якій позивач вимагав від відповідача 2 як солідарного боржника (поручителя) сплатити заборгованість у розмірі 981 863,08 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем 1 зобов`язань за Договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач-1 неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо сплати лізингових платежів та враховуючи, що зобов`язання відповідача-1 були забезпечені порукою, просить суд солідарно стягнути з відповідачів 747 284,03 грн. - прострочену заборгованість за лізинговими платежами; 22 069,64 грн. - пеню; 20 371,98 грн. - проценти річних; 14 482,97 грн. - інфляційні втрати; 142 827,63 грн. - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 666 528,94 грн. - неустойку за неповернення об`єкт лізингу, а разом - 1 613 565,19 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими учасники сторін обґрунтовували свої доводи та заперечення, а саме копії: договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023 разом з додатками; додаткової угоди від 08.09.2023 до договору фінансового лізингу; договору поруки №230911-6/П від 12.09.2023; повідомлення №2369-ТФП від 03.09.2024 разом з доказами направлення; вимоги про усунення порушення №2868-ТФП від 16.10.2024 разом з доказами направлення; загальних умов до договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023; запиту №24/07/24-1 від 24.07.2024 щодо дострокового придбання у власність об`єкту лізингу; скрін-шотів з переписки у месенжері; акту прийому-передачі об`єкта лізингу від 26.09.2024; акту прийому-передачі об`єкта лізингу від 12.09.2023; вимоги №2449-ТФП від 10.09.2024 разом з доказами направлення; витягів з ЄДРПОУ щодо позивача; статуту ТОВ «Бест Лізинг»; наказу про призначення на посаду представника позивача та посадової інструкції; лист АТ «Державний ощадний банк України» №74/5-01/101575/2025 від 05.08.2025.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до норм статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Нормами частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний:

1) у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу;

2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі;

4) надавати лізингодавцю доступ до об`єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу;

5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об`єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об`єкта;

6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об`єкта фінансового лізингу, - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу;

7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу;

8) дотримуватися умов договорів страхування об`єкта фінансового лізингу;

9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом;

10) у разі тимчасової державної реєстрації об`єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об`єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об`єкт фінансового лізингу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

Матеріалами справи встановлено, що 08.09.2023 між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А.

Даним договором було затверджено графік внесення лізингових платежів (додаток до Договору).

12.09.2023 позивач та відповідач 1 склали та підписали акт прийому-передачі об`єкта лізингу за Договором, згідно якого лізингодавець передав об`єкт лізингу, а саме: новий загальний легковий універсал MERCEDES-BENZ GLS 400D, 2023 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , а лізингоодержувач прийняв вищевказаний об`єкт лізингу в користування (фінансовий лізинг).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору, у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку, становить менше ніж 20% від загальної вартості об`єкту лізингу, визначеної в п. 4.2 індивідуальної частини договору, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.

Матеріалами встановлено, що акт приймання-передачі майна підписаний 12.09.2023, відтак сплата кожного наступного лізингового платежу мала відбуватися до 02 числа кожного місяця у розмірі, погодженому у Графіку сплати лізингових платежів.

Із пояснень представників сторін вбачається, що відповідачем 1 своєчасно та в повному обсязі виконані зобов`язання з внесення лізингових платежів згідно Графіку сплати лізингових платежів за 0-9 періоди лізингу.

В той же час, всупереч взятих на себе обов`язків, відповідач 1 не перерахував на користь позивача 10, 11 та 12 лізингові платежі, у зв`язку з чим станом на 03.09.2024 у нього утворилася заборгованість у розмірі 747 284,03 грн., а саме: за 10 період лізингу виникла заборгованість у розмірі 269 029,46 грн.; за 11 період лізингу виникла заборгованість у розмірі 268 525,19 грн.; за 12 період лізингу виникла заборгованість у розмірі 209 729,38 грн.

За змістом п. 6.1.1 Договору сторони погодили, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови договору у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі або будь-якому з укладених з лізингодавцем договорів.

03.09.2024 позивачем на адресу відповідача 1 було направлено повідомлення №2369-ТФП від 03.09.2024, в якому позивач повідомляв про розірвання Договору у зв`язку з простроченням виконання відповідачем 1 зобов`язання зі сплати лізингових платежів більше 60 днів та вимагав повернути об`єкт лізингу в строк до 11.09.2024.

Відтак, матеріалами справи встановлено, що станом на 03.09.2024 (дату розірвання Договору фінансового лізингу) прострочена заборгованість відповідача 1 перед позивачем по лізинговим платежам складає 747 284,03 грн.

Заперечення відповідачів стосовно протиправності нарахування заборгованості за всі три періоди лізингу судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

По-перше, як зазначено раніше, Договір розірвано в односторонньому порядку шляхом реалізації позивачем відповідного права та направлення відповідачу 1 повідомлення №2369-ТФП від 03.09.2024.

При цьому, строк оплати за спірними у даній справі періодами лізингу згідно Графіку сплати лізингових платежів настав 02.07.2024, 02.08.2024 та 02.09.2024 відповідно.

За змістом ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

А відтак, враховуючи викладене вище відповідач 1, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, допустив прострочення виконання свого зобов`язання.

Тобто, станом на момент вчинення позивачем одностороннього розірвання Договору (03.09.2024), строк сплати за всіма трьома спірними періодами настав, а відтак твердження відповідача 1 про неправомірність включення позивачем заборгованості за вересень 2024 року до загальної суми стягнення не відповідає умовам Договору та приписам чинного законодавства України.

По-друге, частиною 1 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» в редакції, чинній на момент укладення Договору, передбачено, що у разі прострочення передачі лізингоодержувачу об`єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором фінансового лізингу не передбачено інший строк, лізингоодержувач до моменту передачі йому об`єкта фінансового лізингу має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Вказана норма викладена в редакції Закону України від 14.12.2021 №1953-IX та діяла на момент укладення сторонами Договору.

Тобто, застосування до даних правовідносин судової практики, викладеної представником відповідачів у відзивах на позовну заяву (зокрема, постанов Верховного Суду у справах №904/5726/19 та №904/2357/20), є не релевантним, оскільки з 2021 року була прийнята норма, яка прямо передбачає право лізингодавця стягувати з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, які заявлені у даній справі.

Крім того, актуальна судова практика щодо можливості стягнення відповідних коштів міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі №909/260/23 та від 12.09.2024 у справі №910/11903/23.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості з лізингових платежів у розмірі 747 284,03 грн.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.п. 7.1.1 Договору за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через двадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних та зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2 загальних умов Договору усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Так, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 пеню, відсотки річних та інфляційні за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати лізингових платежів у період з 03.07.2024 по 10.09.2024.

В той же час, 06.08.2025 представником відповідача 1 подано до суду лист АТ «Державний ощадний банк України» №74/5-01/101575/2025 від 05.08.2025, відповідно до якого банківська установа підтверджує, що у період з 01.07.2024 по 05.09.2024 рахунки, які належать ТОВ "Лідер Дістріб`юшн" № НОМЕР_6 та № НОМЕР_9 були заблоковані.

Відтак, матеріалами справи встановлено, що у період з 01.07.2024 по 05.09.2024 відповідач 1 був позбавлений можливості належним чином виконати умови договору щодо перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця у зв`язку з неможливістю користуватися власними рахунками обслуговуючого банку.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів

Тобто, у період з 01.07.2024 по 05.09.2024 відповідач 1 в силу обставин блокування всіх рахунків у обслуговуючому банку об`єктивно був позбавлений можливості перерахувати на рахунок позивача грошові кошти в якості сплати лізингових платежів, а відтак суд приходить до висновку про звільнення його від відповідальності за несвоєчасну сплату грошових коштів в цей період у вигляді сплати пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Таким чином, правомірним в даному випадку є визначення періоду прострочення виконання відповідачем 1 грошового зобов`язання за Договором з 06.09.2024 по 10.09.2024 (дата, визначена позивачем у позовній заяві), а тому стягненню з відповідача 1 підлягає пеня у розмірі 2 654,29 грн. та відсотки річних у розмірі 2 450,11 грн.

В іншій частині заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів 142 827,63 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 666 528,94 грн. - неустойки за неповернення об`єкт лізингу, суд виходить з наступного.

Позивач вказує, що відповідачем 1 були порушені умови договору фінансового лізингу №230908-2/ФЛ-Ю-А від 08.09.2023 в частині виконання зобов`язань з інформування позивача про стан та місце базування предмету лізингу, у зв`язку з чим позивачем нараховано на підставі п. 7.1.3 вказаного договору штраф у розмірі 142 827,63 грн.

Згідно п. 5.2.1. Загальних умов Договору лізингу лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою в Додатку «Довідка» до Договору.

Проте, відповідач 1, порушуючи умови Договору лізингу, жодного разу не здійснив таке інформування.

Твердження відповідача 1 про те, що позивачеві достеменно було відомо місце перебування об`єкта лізингу у зв`язку з встановленням на автомобілі пристрою GPS-трекеру, жодним чином не нівелює необхідність виконання відповідачем 1 взятого на себе обов`язку з надання щоквартальних звітів, оскільки вказаний пункт міститься в умовах Договору, який підписаний відповідачем 1 без зауважень.

Згідно п. 7.1.3 Загальних умов Договору лізингоодержувач за порушення п. 5.2 Загальних умов Договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю сплачує у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії Договору.

Пунктом 2.1.5 Загальних умов Договору визначено, що остаточна загальної вартості предмету лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.

Загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 12.09.2023 становить 4 760 920,88 грн., в тому числі ПДВ.

У позовній заяві позивач зазначає, що штраф за неподання звітності за квартал складає 1% від вартості майна та за три квартали 2023-2024 років становить 142 827,63 грн.(4 760 920,88 грн. (вартість майна)* 1% *3).

Відповідно до пункту 7.1.2 загальних умов Договору фінансового лізингу якщо лізингоодержувач та/або інші особи, який об`єкт лізингу може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування не повернули об`єкт лізингу або повернули його невчасно, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця: неустойку у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити лізингоодержувачу в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання лізингоодержувачем обов`язку по поверненню об`єкта лізингу в розрахунку за кожен день такого невиконання за весь час невиконання або договірну санкцію у розмірі 1% остаточної загальної вартості об`єкта лізингу за кожен день прострочення повернення об`єкта лізингу.

Як встановлено матеріалами справи, 03.09.2024 позивач направив на адресу відповідача 1 повідомлення №2369-ТФП від 03.09.2024 про відмову від Договору, в якому також вимагав повернути вимагав повернути об`єкт лізингу в строк до 11.09.2024.

Згідно акту прийому-передачі об`єкта лізингу за Договором від 26.09.2024 у зв`язку з припиненням (розірванням) з вини лізингоодержувач Договору (повідомлення №2369-ТФП від 03.09.2024), лізингожержувач передав об`єкт лізингу, який було передано йому за вищезазначеним договором, а лізингоодержувач прийняв автомобіль MERCEDES-BENZ GLS 400D, 2023 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 .

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем 1 не було здійснено повернення об`єкта лізингу у визначений строк відповідно до п. 6.6.2 загальних умов договору фінансового лізингу та повідомлення позивача про стан та адресу базування об`єкту лізингу. Також, відсутні докази вжиття відповідачем-1 будь-яких заходів щодо повернення об`єкту лізингу в період з 11.09.2024 по 26.09.2024.

Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача 1 зазначає, що неустойка за несвоєчасне повернення об`єкту лізингу становить 666 528,94 грн. (4 760 920,88 грн. * 1% * 14 днів).

У той же час, представник позивача у судовому засіданні 13.08.2025 року зазначив, що при підготовці позовної заяви було невірно здійснено розрахунок штрафу щодо періоду нарахування штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна та неустойки за неповернення об`єкта лізингу. А тому, розмір штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна становить 119 023, 02 грн. та відповідно неустойка за неповернення об`єкт лізингу - 555 440, 77 грн.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 13.08.2025 року просив зменшити суму штрафу та неустойки.

Щодо зменшення заявленого до стягнення з відповідачів штрафу за порушення п. 5.2 Загальних умов Договору та неустойки за порушення п. 6.6.2 Загальних умов договору, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Так, законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, стаття 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (частина друга цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина четверта статті 231 ГК України).

Щодо застосування наведених положень статті 231 ГК України суд звертається до правової позиції, викладеної у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21: господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд звертає увагу, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

Враховуючи викладене вище, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

При цьому, при вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Суд звертає увагу, що згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22 зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22 звернув увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.

Так, позивачем у позовній заяві до стягнення було заявлено 142 827,63 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна та 666 528,94 грн. - неустойки за неповернення об`єкт лізингу.

Як було встановлено вище, 03.09.2024 позивач направив на адресу відповідача 1 повідомлення №2369-ТФП від 03.09.2024 про відмову від Договору, в якому також вимагав повернути вимагав повернути об`єкт лізингу в строк до 11.09.2024.

У той же час, згідно акту прийому-передачі об`єкта лізингу за Договором від 26.09.2024 у зв`язку з припиненням (розірванням) з вини лізингоодержувач Договору (повідомлення №2369-ТФП від 03.09.2024), лізингожержувач передав об`єкт лізингу, який було передано йому за вищезазначеним договором, а лізингоодержувач прийняв автомобіль MERCEDES-BENZ GLS 400D, 2023 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 .

Отже, об`єкт лізингу відповідачем 1 був повернутий позивачу з незначним простроченням лише на 14 днів.

Позивачем не надано суду доказів того, що порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу від 08.09.2023 №230908-2/ФЛ-Ю-А, зокрема неподання щоквартальних звітів про стан та місце базування об`єкта лізингу та за своєчасне неповернення об`єкту лізингу призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача та спричинило йому збитки.

Враховуючи викладене вище, фактично заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу за порушення умов п. 5.2 Загальних умов Договору щодо неподання щоквартальних звітів про стан та місце базування об`єкта лізингу є надмірним, позивач у даному випадку не поніс жодних збитків, а об`єкт лізингу був повернутий на користь позивача з простроченням на 14 днів.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 у п. 7.45 зазначено, що враховуючи індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити.

Відтак, суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість зменшення заявлено до стягнення розміру штрафу з метою дотримання збалансованості інтересів обох контрагентів до 10%, тобто, з урахуванням наведеного обґрунтованими є стягнення штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у розмірі 14 282,76 грн. (142 827,63 грн. * 10%).

Суд також зазначає, що неустойки за неповернення об`єкту лізингу у розмірі 666 528,94 грн. є надмірною порівняно з основною сумою простроченої заборгованості. Зокрема, суд звертає увагу, що станом на 03.09.2024 (дату розірвання Договору фінансового лізингу) прострочена заборгованість відповідача 1 перед позивачем по лізинговим платежем складає 747 284,03 грн.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення неустойки з метою дотримання збалансованості інтересів обох контрагентів до 10%, тобто, з урахуванням наведеного обґрунтованими є стягнення неустойки за неповернення об`єкт лізингу у розмірі 66 652, 89 грн. (666 528, 94 грн. * 10%).

При цьому, позивач заявив про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно, з огляду на укладений між ним та відповідачем 2 Договір поруки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2 Договору поруки за цим договором поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником (ТОВ "Лідер Дістріб`юшн") усіх грошових зобов`язань за контрактом (Договором) в повному обсязі, а саме: сплату кредитору лізингових платежів у встановлені контрактом строки. Розмір лізингових платежів відповідно до умов контракту може бути змінений (збільшений); сплату кредитору санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень контракту та/або чинного законодавства України.

Пунктом 3 Договору поруки передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язань за контрактом, виконання яких забезпечується цим договором, поручитель і боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов`язань за контрактом як від боржника, так і від поручителя окремо, так і від боржника та поручителя одночасно, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 умов Договору, суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно заявленої до стягнення заборгованості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що ні відповідач 1, як боржник за Договором, ні відповідач 2, як поручитель, не надали доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у викладеній вище частині.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Дістріб`юшн" (01021, м. Київ, вул. Бастіонна, 15; код ЄДРПОУ 41828027) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера "Б"; код ЄДРПОУ 33880354) 747 284 (сімсот сорок сім тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 03 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами; 2 654 (дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн 19 коп. пені; 2 450 (дві тисячі чотириста п`ятдесят) грн 11 коп. відсотків річних; 14 282 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 76 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна та 66 652, 89 (шістдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн. 89 коп. неустойки за неповернення об`єкт лізингу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Дістріб`юшн" (01021, м. Київ, вул. Бастіонна, 15; код ЄДРПОУ 41828027) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера "Б"; код ЄДРПОУ 33880354) судовий збір у розмірі 4 994 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 81 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера "Б"; код ЄДРПОУ 33880354) судовий збір у розмірі 4 994 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 81 коп.

5. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 22.08.2025.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА