Рішення від 13.08.2025 по справі 918/122/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/122/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної за участю секретаря судового засідання І.Шилан, розглянувши матеріали справи за позовом Вараської міської ради до відповідача Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача МОУ в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рівненська обласна державна адміністрація про визнання недійсним актів

За участю представників сторін:

Представник позивача - Процун О.О.;

Третя особа РОДА - Ганов О. О.

ВСТАНОВИВ:

У лютому до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява Вараської міської ради, яка містить вимоги до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправними та скасування наказів начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №307 та № 308 від 28 листопада 2024 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування із зміною цільового призначення земельної ділянки МОУ в особі КЕВ м. Рівне".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.02.2025 відмовлено Вараській міській раді у відкритті провадження у справі та роз`яснено, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 року апеляційну скаргу Вараської міської ради на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.2025 року у справі №918/122/25 задоволено частково, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.02.2025 року у справі №918/122/25 скасовано, справу №918/122/25 направлено до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області видано наказ №307 від 28 листопада 2024 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування із зміною цільового призначення земельної ділянки МОУ в особі КЕВ м.Рівне" (далі - Наказ №307), наказ №308 від 28 листопада 2024 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування із зміною цільового призначення земельної ділянки МОУ в особі КЕВ м.Рівне" (далі - Наказ №308).

Згідно з цими наказами Міністерству оборони України (далі - МОУ) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне (далі - КЕВ в м.Рівне) надано в постійне користування земельні ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:014:0302 загальною площею 0,7849 га, з кадастровим номером 5610700000:01:014:0303 загальною площею 0,0914 га, за адресою: Рівненська область, Вараський район, місто Вараш, Промислова зона.

На думку позивача, накази №307 та 308 не стосуються запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану, однак є прямим втручанням у власні (самоврядні) повноваження органів місцевого самоврядування (далі - ОМС) на території Вараської міської територіальної громади (далі - Вараська МТГ).

Вараська міська рада (далі - Позивач) вважає накази №№307, 308 незаконними, прийнятим з перевищенням повноважень, такими, що прямо порушують права та законні інтереси Вараської МТГ, систему місцевого самоврядування як такого та ОМС зокрема, не відповідає Конституції України, законам України "Про місцеве самоврядування в Україні", «Про правовий режим воєнного стану», Земельному кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, а відтак просить суд їх скасувати.

Відповідач заперечуючи проти позову зокрема зазначив, що Начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (пункт 8 частина 7 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».) Також зазначає, що позивач звернувшись з даним позовом до суду, не надав докази на підтвердження порушення спірним рішенням його прав, свобод або інтересів, як обов`язкової умови для надання правового захисту судом, а відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Третя особа Рівненська обласна державна (військова) адміністрація вважає позовну заяву Вараської міської ради безпідставною та необґрунтованою.

Третя особа МОУ в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне також заявили про необґрунтованість позовних вимог, просили у своїх письмових поясненнях в задоволені позову відмовити.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 07.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/122/25, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30 квітня 2025 року.

Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача МОУ в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне.

23 квітня 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого останній не визнає позовні вимоги, просить суд у задоволені позову відмовити.

24 квітня 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

28 квітня 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про залишення без розгляду заяви про залишення позову без розгляду у зв`язку із помилковістю її подання.

28 квітня 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення що до позову.

30 квітня 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання у якому просив залучити в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Рівненську обласну державну адміністрацію та відкласти розгляд справи до прийняття рішення Міністерством юстиції України за скаргою Вараської міської ради на рішення державного реєстратора.

30 квітня 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рівненську обласну державну адміністрацію - Рівненську обласну військову адміністрацію.

30 квітня 2025 року судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території Рівненської області.

Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року розгляд справи призначено на 14.05.2025 року.

12 травня 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про перенесення судового засідання.

Ухвалою суду від 14.05.2025 року, відкладено розгляд справи на 04.06.2025 року.

23 травня 2025 року Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради подано витребування судом документи.

03 червня 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого засідання.

04 червня 2025 року від третьої особи РОДА через електрону систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення згідно яких заперечує щодо задоволення позовних вимог. Окрім того, представник третьої особи РОДА заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.06.2025 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 07.07.2025 року. Розгляд підготовчого засідання відкладено на 02.07.2025 року.

Ухвалою суду від 02.07.2025 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Міністерства юстиції України результати розгляду скарги Вараської міської ради від 28.04.2025 року №1520-30-3110-36-01-25 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.04.2025 року за №СК-1587-25 та 01.05.2025 року № СК-1631-25). Закрито підготовче провадження у справі № 918/122/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 16 липня 2025 року.

Ухвалою суду від 16.07.2025 року розгляд справи відкладено на 13 серпня 2025 року.

12 серпня 2025 року від позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду даної справи.

13 серпня 2025 року в судовому засіданні розглянувши клопотання позивача про зупинення розгляду справи, заслухавши пояснення позивача щодо вказаного клопотання та думку третьої особи суд встановив наступне.

29 квітня 2025 року позивачем подано скаргу до Міністерства юстиції України на рішення державного реєстратора щодо виправлення технічної помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №77146888 та №77146092 від 10 лютого 2025 року, оскільки вони прийняті з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

28.07.2025 року позивач отримав лист Міністерства юстиції України з доданим до нього Наказом Міністерства юстиції України "Про задоволення скарг" №1928/5 від 08.07.2025 року (далі - Наказ №1928/5). Зазначений Наказ №1928/5 також наданий до суду Міністерством юстиції України на виконання ухвали від 02.07.2025 року.

Водночас, даним Наказом №1928/5 вирішено скарги ВМР задовольнити частково - державного реєстратора притягнуто до відповідальності шляхом блокування йому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на один місяць, а в частині вимоги ВМР про анулювання рішень державного реєстратора - відмовлено.

Внаслідок прийняття незаконних рішень державним реєстратором Салійчук І.М. про виправлення описок у відомостях Державного реєстру прав відносно земельних ділянок з кадастровим номером 5610700000:01:014:0302, з кадастровим номером 5610700000:01:014:0303, внесено недостовірні та необ`єктивні відомості про власника земельної ділянки, дату і час набуття права власності на земельні ділянки, підстави для державної реєстрації права власності, поставлено під сумнів законність прийняття ВМР рішень.

Не погодившись з Наказом № 1928/5, ВМР - позивач подав позовну заяву до Міністерства юстиції України про скасування Наказу №1928/52 та зобов`язання Міністерство юстиції України вчинити дії, а саме: визнати таким, що ухвалене з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювати Рішення державного реєстратора про виправлення технічної помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №77146888 від 10.02.2025 року; визнати таким, що ухвалене з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювати Рішення державного реєстратора про виправлення технічної помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №77146092 від10.02.2025 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.08.2025 року у справі №910/9015/25 відкрито провадження за позовною заявою ВМР.

При цьому, позивач зазначає, що від розгляду справи №910/9015/25 залежить встановлення, за яким органом публічної влади - Рівненською обласною державною (військовою) адміністрацією чи ВМР - держава офіційно визнає право власності на земельні ділянки (кадастрові номери 5610700000:01:014:0303 та 5610700000:01:014:0302), які за оскаржуваними у справі №918/122/25 наказами Вараської МВА № 307 та №308, враховуючи вимоги ст.123 Земельного кодексу України, відчужені з комунальної власності ВМР до державної власності. Також, позивач зазначив, що розгляд справи № 910/1915/25 прямо вплине на необхідність для ВМР спростовувати зафіксовану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно презумпцію права власності Рівненської обласної державної адміністрації на земельні ділянки для доведення порушення її прав або на виникнення права у Рівненської обласної державної адміністрації (або у разі її бездіяльності у органів прокуратури) звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави внаслідок прийняття неуповноваженим тимчасовим державним органом Наказів №307 та №308 щодо розпорядження такими земельними ділянками. Відтак позивач вважає, що встановлення результату розгляду позовної заяви ВМР прямо вплине на характер спірних правовідносин у справі № 918/122/25, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та докази, які суду необхідно буде дослідити для повного та всебічного розгляду справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу представника позивача на ту обставину, що ухвалою суду від 02.07.2025 року закрито підготовче провадження у справі № 918/122/25, призначено справу до судового розгляду по суті.

За частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини 1 статті227 та пунктом 1 частини 1 статті228цьогокодексу. Так, відповідно до пунктів 1-3 частини 1статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Відповідно до пункту 1 частини 1статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі. Отже, частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті. Тобто, на стадії розгляду справи по суті, суд має право зупинити провадження у справі виключно з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини 1 статті 227 та пунктом 1 частини 1 статті228 цього Кодексу.

Можливість зупинення провадження у справі з підстав, встановлених пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу Українина стадії розгляду справи по суті, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачена.

Зважаючи на викладене, враховуючи визначені позивачем підстави для зупинення провадження у цій справі, а також стадійність розгляду даної справи, беручи до уваги, що на стадії розгляду справи по суті не передбачено можливості зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, у зв`язку з його процесуальною необґрунтованістю.

Крім того, представник відповідача в судове засідання не з`явився, поряд з цим подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що перебуває у відпустці.

Розглянувши у судовому засіданні 13.08.2025 року вказане клопотання відповідача, суд протокольною ухвалою від 13.08.2025 року відмовив в його задоволенні, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відповідачем не надано суду жодних доказів які унеможливлюють вирішення спору у даному судовому засіданні. Окрім того, у минулому судовому засіданні 16.07.2025 року наступну дату 13.08.2025 року суд погодив з сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як зазначено вище по тексту Начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області видано наказ №307 від 28 листопада 2024 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування із зміною цільового призначення земельної ділянки МОУ в особі КЕВ м. Рівне", наказ №308 від 28 листопада 2024 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування із зміною цільового призначення земельної ділянки МОУ в особі КЕВ м.Рівне".

Згідно з цими наказами Міністерству оборони України (далі - МОУ) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне (далі - КЕВ в м.Рівне) надано в постійне користування земельні ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:014:0302 загальною площею 0,7849 га, з кадастровим номером 5610700000:01:014:0303 загальною площею 0,0914 га, які знаходяться за адресою: Рівненська область, Вараський район, місто Вараш, Промислова зона. Накази №№307, 308 не стосуються запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану, однак є прямим втручанням у власні (самоврядні) повноваження органів місцевого самоврядування (далі - ОМС) на території Вараської міської територіальної громади (далі - Вараська МТГ). Вараська міська рада (далі - Позивач) вважає Накази №№307, 308 незаконними, прийнятим з перевищенням повноважень, такими, що прямо порушують права та законні інтереси Вараської МТГ, систему місцевого самоврядування як такого та ОМС зокрема, не відповідає Конституції України, законам України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про правовий режим воєнного стану", Земельному кодексу України та іншим нормативно-правовим актам.

При цьому, позивач на виконання пункту 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повідомляє, що Наказами №№307, 308 порушено:

-принцип конституціоналізму, що зобов`язує наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України цілей їх утворення;

-порядок здійснення повноважень військових адміністрацій, визначений статтею 19 Конституції України, статтями 9, 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану";

-права свободи та інтереси ВМР, визначені статтями 7, 143 Конституції України, ст. 46, 8 Європейської хартії, частиною 2 статті 11, статтями 20, 21, пунктами 6, 22, 23, 30, 31 частини 1 статті 26, статей 60, 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім того, Накази №№307, 308 на думку позивача грубо порушують права місцевого самоврядування, а саме призводять до неправомірного втручання в роботу ОМС, нівелює гарантовану державою самостійність ОМС у прийнятті рішень з питань місцевого значення, призводить до необґрунтованої централізації влади, що прямо заборонено статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", порушують право власності Вараської МТГ. Також, в основу своїх доводів щодо позовних вимог, позивач зокрема посилається, що перелік повноважень військових адміністрацій населених пунктів визначений частиною 2 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Однак чіткого механізму та правових підстав їх виконання, за умови функціонування ОМС, законами України не визначено. На думку позивача, частина 1 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" містить лише відсильні норми до інших законів України "Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом".

Виключний перелік заходів правового режиму воєнного стану, які можуть бути запроваджені згідно з Законом України "Про правовий режим воєнного стану", перелічені у статті 8, і не підлягає розширеному тлумаченню. Отже, стаття 8 не передбачає такого заходу правового режиму воєнного стану як обмеження реалізації повноважень місцевого самоврядування. Більше того, абзац перший статті 8 вищевказаного закону прямо визначає ОМС як одного з суб`єктів здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі залучення таких органів військовим командуванням. Повноваження, якими наділяються ОМС, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.

Отже, позивач вважає, що Вараська МВА уповноважена виконувати лише повноваження із запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території Вараської МТГ, вичерпний перелік яких визначено статтею 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог звернув увагу суду , що позивач звернувшись з даним позовом до суду, не надав докази на підтвердження порушення спірним рішенням його прав, свобод або інтересів, як обов`язкової умови для надання правового захисту судом, як про те зазначає Конституційний Суд України у рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004.

Крім того, зазначив, що Закон України "Про правовий режим воєнного стану" є спеціальним, і відповідно пункту 26 частини другої статті 15 даного Закону передбачено повноваження військових адміністрацій населених пунктів щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Відповідач вважає, що повноваження військових адміністрацій населених пунктів, які прямо передбачені статтею 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не можуть бути предметом спору в господарському суді, оскільки вони визначені безпосередньо Законом, який станом на сьогоднішній день є чинним, та таким, що відповідає нормам Основного Закону (відомості щодо неконституційності окремих норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану" відсутні).

Третя особа Рівненська обласна державна (військова) адміністрація вважає позовну заяву Вараської міської ради безпідставною та необґрунтованою.

Третя особа МОУ в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне також заявили про необґрунтованість позовних вимог, просили у своїх письмових поясненнях в задоволені позову відмовити.

Норми права, що підлягають до застосування, мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Предметом спору у даній справі є позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Вараської міської військової адміністрації №307 та №308 від 28.11.2024 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування із зміною цільового призначення земельної ділянки МОУ в особі КЕВ м. Рівне".

Стаття 21 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану".

Визначення поняття воєнного стану наведено в статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Так, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 року №64 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, введений 24.02.2022 року неодноразово продовжувався та діє і на даний час.

Згідно приписів частини 1 статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації (частина 1 статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Указом Президента України від 20 лютого 2024 року №82/2024 було утворено Вараську міську військову адміністрацію Вараського району Рівненської області, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи 45356703.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Президента України від 20 лютого 2024 року №17/2024-рп Людмилу Мариніну призначено начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області.

Зазначені укази (розпорядження) є чинними та у встановленому законом порядку не скасовані.

При цьому, позивачем не надано суду доказів щодо оскарження розпорядження Президента України чи наявності відповідного спору щодо статусу Вараської міської військової адміністрації.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Повноваження військових адміністрацій здійснюються в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану".

Зі змісту позовної заяви вбачається, що правова позиція позивача ґрунтується на доводах, що Вараська МВА уповноважена виконувати лише повноваження із запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території Вараської МТГ, вичерпний перелік яких визначено статтею 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки перелік повноважень військових адміністрацій населених пунктів регламентований нормами частини 2 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", зокрема і у сфері вирішення земельних питань.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" до повноважень військових адміністрацій відноситься запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, однак це повноваження лише одне із 47 наведених повноважень військових адміністрацій населених пунктів згідно статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до статті 28 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що утворення військової адміністрації населеного пункту тимчасово обмежує реалізацію місцевого самоврядування, оскільки з моменту її утворення до військової адміністрації переходять окремі повноваження органів місцевого самоврядування, визначені частиною 2 статті 15 спеціального закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Тобто, з моменту утворення військової адміністрації населеного пункту повноваження органу місцевого самоврядування обмежені частиною 2 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Водночас, в разі необхідності Президент України звертається з поданням до Верховної Ради України, яка відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування, начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Таким чином, начальник Вараської міської військової адміністрації уповноважений здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в т.ч. повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Закон України "Про правовий режим воєнного стану" є спеціальним, і відповідно пунктом 26 частини другої статті 15 даного Закону передбачено повноваження військових адміністрацій населених пунктів щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Як вбачається із матеріалів справи земельні ділянки щодо яких прийняті спірні накази на момент прийняття відповідного рішення перебували за територіальною громадою Вараша. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах права наданого йому ст. 15 Закон України "Про правовий режим воєнного стану".

Отже, суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку що позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Згідно ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2025 року.

Суддя Н.Церковна