Ухвала від 22.08.2025 по справі 523/9991/23

Номер провадження: 22-ц/813/2997/25

Справа № 523/9991/23

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Приватне технічне підприємство «Гефест», відповідач за первісним позовом ( позивач за зустрічним позовом) Вовк Олександр Миколайович,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відмову від заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення правничої допомоги

у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі свого представника Бец Наталії Андріївни та Приватного технічного підприємства «Гефест»

на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі судді Науменка А.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Приватного технічного підприємства «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення виконання зобов`язання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного технічного підприємства «Гефест» про визнання недійсним пункту договору,

в с т а н о в и в:

10 травня 2023 року Приватне технічне підприємство «Гефест» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення виконання зобов`язання, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного технічного підприємства «Гефест» несплачену суму пені у розмірі 4522950,25 грн, а також судовий збір.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2023 року цивільну справу № 523/9991/23 за позовом Приватного технічного підприємства «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення виконання зобов`язання передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2023 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.

20 вересня 2023 року від ОСОБА_1 в особі свого представника Бец Наталії Андріївни до суду надійшла зустрічна позовна заява, в якій ОСОБА_1 просив визнати недійсним пункт 6.3 договору пайової участі у будівництві № 01/07/20-КАР/2.6-НП від 01 липня 2020 року, укладеного між Приватним технічним підприємством «Гефест» та ОСОБА_1 . Застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Приватного технічного підприємства «Гефест» на користь ОСОБА_1 утриману суму штрафу у розмірі 3820798,38 грн, що на дату подання зустрічного позову еквівалентна 104307,9 дол. США.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2024 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року у задоволенні позовної заяви Приватного технічного підприємства «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення виконання зобов`язання відмовлено в повному обсязі.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гефест» про визнання недійсним пункту договору відмовлено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного технічного підприємства «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення пені за порушення виконання зобов`язання та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гефест» про визнання недійсним пункту договору задоволено частково та стягнуто з Приватного технічного підприємства «Гефест» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22500,00 грн.

ОСОБА_1 в особі свого представника Бец Н.А. 14 листопада 2024 року звернувся до суду з апеляційною скаргою через підсистему Електронний суд.

27 листопада 2024 року Приватне технічне підприємство «Гефест» звернулися до суду з апеляційною скаргою через підсистему Електронний суд.

Ухвалами Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року та 02 грудня 2024 року за вказаними апеляційними скаргами відкрите апеляційне провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 грудня 2024 року справу призначено до розгляду на 22 квітня 2025 року.

Судове засідання, яке призначено на 22 квітня 2025 року не відбулось у зв`язку з надходженням клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 19 серпня 2025 року 14:05 год.

У судовому засіданні 19 серпня 2025 року за клопотанням спільним представників сторін для добровільного врегулювання спору по справі оголошено перерву на 22 серпня 2025 року о 10:00 год.

20 серпня 2025 року від ОСОБА_1 та Приватного технічного підприємства «Гефест» надійшли заяви про відмову від апеляційних скарг на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року заяви про відмову від апеляційних скарг задоволено. Апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі свого представника Бец Наталії Андріївни та Приватного технічного підприємства «Гефест» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року закрито.

21 серпня 2025 року від ОСОБА_1 та Приватного технічного підприємства «Гефест» надійшли заяви про затвердження мирової угоди щодо судових витрат, в яких зазначено, що у зв`язку з досягненням компромісу та з метою остаточного врегулювання усіх конфліктів та спорів, що стосуються судових витрат, позивач та відповідач повідомляють, що між ними як сторонами по справі № 523/9991/23, укладено мирову угоду. Зі змісту мирової угоди вбачається, що сторони погоджують між собою взаємний розподіл судових витрат у даній справі з метою врегулювання питання щодо поданих ними апеляційних скарг на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року заяви ОСОБА_1 та Приватного технічного підприємства «Гефест» відмовлено заявникам у затвердженні мирової угоди у зв`язку із невідповідністю такої вимогам ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

22 серпня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній повідомив суду про відмову від вимог, що визначені в заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення правничої допомоги та просив прийняти його відмову від заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що 20 серпня 2025 року від ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» також надійшла заява про відмову від апеляційної скарги на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року, в якій просив прийняти відмову від апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі свого представника Бец Наталії Андріївни на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року.

Разом з тим, враховуючи, що заяви ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги та про відмову від заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення правничої допомоги є взаємовиключними, то розгляду підлягає та, яка за часовим проміжком надійшла до суду пізніше, а заява про відмову від апеляційної скарги на додаткове рішення не потребує процесуального вирішення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи данної заяви , колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

З положень Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив безпосередньої відмови від заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Однак, згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року (справа № 2-591/11, провадження № 14-31цс21) зазначила, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Так, відповідно до ч. 1 та 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Оскільки в даній справі сторони відмовилися від апеляційних скарг на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року, за яким в результаті розгляду справи у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів відмовлено, а за матеріалами справи та викладеними в заявах з процесуальних питань сторони по справі узгодили свої процесуальні позиції щодо понесених витрат на правову допомогу, розподіл яких визначений додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року, колегія суддів вважає за можливе прийняти відмову ОСОБА_1 від заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, застосувавши аналогію закону, а саме - положення статей 206 та 373 ЦПК України з метою сприяння врегулюванню спору щодо розподілу судових витрат, визнати додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року нечинним та закрити провадження за заявою ОСОБА_1 в особі свого представника Бец Наталії Андріївни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення правничої допомоги.

Одночасно заявнику ОСОБА_1 суд роз`яснює положення ст. 206, 255 ЦПК України про неможливість удруге звертатися з тією самою заявою, до тієї самої особи та з тих самих підстав щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 10, 206, 373 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про відмову від заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення правничої допомоги задовольнити.

Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року визнати нечинним.

Провадження за заявою ОСОБА_1 в особі свого представника Бец Наталії Андріївни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення правничої допомоги закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Дата складення повного тексту ухвали - 22 серпня 2025 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький