Ухвала від 21.08.2025 по справі 700/677/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/642/25 Справа № 700/677/25 Категорія: ст. 331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: прокурораОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси виділені матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року про продовження в тому числі обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26.09.2025, -

в с т а н о в и л а :

В провадженні Лисянського районного суду Черкаської області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023000000002002 від 31.10.2023 щодо ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України; ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою в тому числі обвинуваченій ОСОБА_8 на 60 днів.

29.07.2025 ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області клопотання прокурора задоволено та продовжено в тому числі обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26.09.2025, без зменшення розміру застави, визначивши її у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 грн.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт поклавши на неї обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. у разі відмови задоволення судом даної апеляційної скарги, просить зменшити ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, встановивши його у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що підозра є не обґрунтованою, ризики є недоведеними.

Судом не взято до уваги особу обвинуваченої, яка має місце реєстрації та проживання, раніше не судима, проживає в цивільному шлюбі, має на утриманні двох дітей.

Визначений розмір застави підлягає зменшенню, оскільки є непомірним для сім`ї ОСОБА_8 .

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_8 , які підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити з наведених в ній підстав, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, виділені матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника, до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.

Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано.

Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України цього Кодексу.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з врахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Під час розгляду клопотання прокурора суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачена ОСОБА_8 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.

Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк.

Суд першої інстанції врахував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними. При апеляційному розгляді встановлено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 та встановлена обґрунтована наявність ризиків, визначених п.1,2,3,4 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

З матеріалів провадження вбачається, що у кримінальному провадженні в суді першої інстанції проведено підготовче судове засідання.

При цьому враховується, що пред`явлене обвинуваченій ОСОБА_8 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за якими їй інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує їй у разі визнання винуватою у вчиненні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченої, за даним кримінальним провадженням інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, обвинуваченій не обирався.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо доцільності продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, з огляду на стадію судового розгляду, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій ОСОБА_8 , характер і обставини вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних зі збутом наркотичних засобів, психотропних речовин, надав оцінку особі останньої, з врахуванням чого дійшов вірних висновків про те, що ризики, наведені прокурором, продовжують існувати і є доведеними, що не дає підстав для обрання обвинуваченій інших, більш м`яких запобіжних заходів, зважаючи на серйозність висунутого їй обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, так як вона може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищити сховати або спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення істини у провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона обвинувачується.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів із визначенням застави 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402600 грн., оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Колегія суддів позбавлена можливості перевіряти фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, оскільки це належить до компетенції місцевого суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої особи кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволяють стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи обвинуваченої про недоведеність ризиків, які обумовлюють продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час її апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру застави та визначення її у розмірі 242500 грн.

Будь-яких виняткових обставин, які б дали підстави для зменшення розміру застави обвинуваченій стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Доводи захисника ОСОБА_7 про безпідставність продовження строку тримання під вартою у зв`язку з недоведеністю ризиків, не наведенням прокурором обставин, які б свідчили про продовження їх існування, а також того, що вони не зменшилися з часом та тривалим перебуванням під вартою, а також у зв`язку з необґрунтованістю підозри та недоведеністю обвинувачення також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, та не спростовують висновків суду про наявність безумовних підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 .

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Апеляційна скарга не містять доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Порушень вимог КПК України, які б істотно обмежували права обвинуваченої та могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не виявлено. На думку колегії суддів, існування ризиків у ході судового розгляду було доведено прокурором, наявність цих ризиків обґрунтовано відображено в ухвалі суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .

Керуючись ст. 183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати

у х в а л и л а :

Ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року про продовження в тому числі обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26.09.2025, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді