Постанова від 05.08.2025 по справі 908/2351/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2351/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": Рикова Н.В. (власні засоби);

інші учасники: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.03.2025 (суддя Черкаський В.І, повний текст якої підписаний 14.03.2025) у справі № 908/2351/23

Заявники:

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЛЯХОВИК-97", смт. Авангард, Одеський район, Одеська область;

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь", м. Одеса;

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", м.Запоріжжя;

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ РЕСУРС", м. Луцьк, Луцький район, Волинська область;

6. Комунальне підприємство "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів", м. Запоріжжя

Кредитори:

1. Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Житомир;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "ВАЛЕМИРА", м. Запоріжжя;

3. Арбітражний керуючий Усачов Олег Миколайович м.Кам`янське, Дніпропетровська область;

4. (заявник 1) Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, м. Запоріжжя;

5. Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ", м.Київ;

6. (заявник 7) Комунальне підприємство "Водоканал", м. Запоріжжя;

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРТ", м. Одеса;

8. Дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м.Кропивницький;

9. Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Покровськ, Донецька область;

10. Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" м.Запоріжжя;

11. Публічне акціонерне товариство "Запоріжжобленерго", м. Запоріжжя;

12. Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Запоріжжя;

13. Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків;

14. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "САІ", м. Запоріжжя;

15. Фізична особа-підприємець Іващук Олександр Анатолійович, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область;

16. Головне управління ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

17. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУД", м.Вільнянськ, Вільнянський р-н, Запорізька область;

18. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістральбуд" м. Дніпро. Боржник - Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Запоріжжя.

Ліквідатор (заявник 8) - Забродін Олексій Михайлович, м. Запоріжжя

Учасники у справі про банкрутство:

Орган, уповноваженого управляти державним майном - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, м.Київ;

Державний орган з питань банкрутства - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.03.2025 у справі № 908/2351/23 скаргу Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі ліквідатора Забродіна О.М. (вх. № 3733/08-08/25 від 18.02.2025) на дії державного виконавця задоволено частково.

Визнано неправомірними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, з примусового стягнення грошових коштів у сумі 59 266, 78 грн. з ліквідаційного рахунку НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК" Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Заборонено Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, 58; ЄДРПОУ 43315529) накладати арешт будь-яким способом на кошти на рахунку НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК", який належить Дочірньому підприємству "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095 код ЄДРПОУ 32025623) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Заборонено примусове списання коштів із рахунку НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК", який належить Дочірньому підприємству "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095 код ЄДРПОУ 32025623) на підставі виконавчих документів в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

В іншій частині скарги відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на порушення правил підсудності. Зазначає, що у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц Велика Палата Верховного Суду розглянула питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця та зробила висновок про необхідність оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у порядку адміністративного судочинства.

На підстав зазначеного, скарга Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України" до Відділу про визнання дій неправомірними, повернення стягнутих коштів та заборони вчиняти дії під час виконання зведеного виконавчого провадження № 39951778, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2021 по справі №911/378/17 зроблено висновок про те, що для звернення стягнення на грошові кошти боржника не вимагається звернення до суду, а достатнім є погодження вказаних дій з арбітражним керуючим.

04.02.2025 за вих. № 5121-1-26.1 арбітражного керуючого було повідомлено про направлення платіжних інструкцій для списання коштів з рахунків Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з метою забезпечення виконання рішення, про стягнення заборгованості з єдиного внеску.

Так, з метою стягнення коштів за зведеним виконавчим провадженням про стягнення коштів з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до банківських установ було направлено платіжні вимоги для примусового списання коштів з рахунків боржника.

Таким чином, дії державного виконавця вчинено виключно з дотриманням вимог чинного закону та висновку Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2021 по справі №911/378/17.

Ліквідатор Забродін Олексій Михайлович у відзиві на апеляційну скаргу заперечив щодо її задоволення, зазначив, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

Лист №5121-1-26.1 від 04.02.2025, яким арбітражного керуючого повідомлено про направлення платіжних інструкцій для списання коштів з рахунків Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", не можна вважати ухвалою суду.

Враховуючи, що неправомірність дій державного виконавця полягає у списанні коштів з ліквідаційного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі, що прямо впливає на майнові активи боржника (ліквідаційну масу), справа підлягає розгляду у межах справи про банкрутство.

Представники інших учасників справи правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 19.03.2025 здійснено запит матеріалів необхідних для розгляду справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів до суду апеляційної інстанції.

28.03.2025 матеріали оскарження надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання у повному обсязі доказів самопредставництва апелянта.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів - Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.03.2025 у справі № 908/2351/23; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 07.07.2025.

Розгляд справи, призначений в судовому засіданні на 07.07.2025, не відбувся, у зв`язку з перебування судді - члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б. у відрядженні.

Ухвалою суду від 10.07.2025 розгляд справи призначено в судовому за сіданні на 05.08.2025.

Натомість, 31.07.2025 ліквідатор Забродін Олексій Михайлович подав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю його явки у судове засідання через перебування у відпустці в період з 01.08.2025 по 14.08.2025.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з клопотання Ліквідатора він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає - перебування у відпустці.

Проте, вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що Ліквідатор, не зважаючи на перебування у відпустці, мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, так і через представника, а також шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.

Будь - яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, Ліквідатор не зазначив.

При цьому, Ліквідатором не зазначено об`єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі перебування у відпустці жодним чином не впливає на обґрунтованість неявки Ліквідатора у судове засідання.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, скаргу на дії державного виконавця, відзив на скаргу, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме Ліквідатор не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представника - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Ліквідатор, тому не можуть бути визнані поважними.

Зважаючи на належне та завчасне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, неявку Ліквідатора у судове засідання, враховуючи, що повідомлені Ліквідатором причини неявки не визнаються судом поважними, останній надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Ліквідатора про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність останнього.

В судовому засіданні 05.08.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, що з`явились у засідання, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи

Ухвалою від 12.09.2023 відкрито провадження у справі № 908/2351/23 про банкрутство Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бохана Олександра Сергійовича.

Постановою від 06.12.2024 Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича.

Ліквідатором використовується як ліквідаційний рахунок - НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК".

03.02.2025 з ліквідаційного рахунку НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК" списані кошти у розмірі 59 266, 78 грн.

Грошові кошти списані з наступним призначенням: "Ч/в ПІ № 493633008 від 31.01.2025 зал до спл 2 470 449, 98 грн стягнення; за ВП № НОМЕР_2; з виконання виконавчого документу; Вимога; № ю-277-17 У; виданий 13.12.2019; документ видав: Головне управління ДПС у Запорізькій областi".

На виконані у ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_2.

04.02.2025 ліквідатором подано до ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ заяву, в якій просив:

- Скасувати арешти, накладені на майно Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 32025623) та інші обмеження щодо розпорядження майном банкрута у ВП НОМЕР_2.

- Повернути незаконно списані з рахунку боржника кошти 59 266, 78 грн. на наступні реквізити: НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК".

- Винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_2.

10.02.2025 на адресу ліквідатора надійшов лист № 5121-1-261 від 04.02.2025 у відповідь на заяву ліквідатора від 03.02.2025, в якому ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) з посиланням на ч. 5 ст. 41 Кодекс України з процедур банкрутства (надалі за текстом - "КУзПБ") зазначив про правомірність своїх дій. Повідомив про направлення до Банку платіжних інструкцій для списання коштів з рахунків Боржника.

10.02.2025 в рамках ВП НОМЕР_2, ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) знову накладено арешт на ліквідаційний рахунок та подано до АТ "УКРСИББАНК" платіжне доручення на списання коштів з рахунку НОМЕР_1 , призначення: Ч/в ПІ № 493633008 від 31.01.2025 зал до спл 2470449,98 грн стягнення; за ВП № НОМЕР_2; з виконання виконавчого документу; Вимога; № ю-277- 17 У; виданий: 13.12.2019; документ видав; Головне управління ДПС у Запорiзькiй областi.

11.02.2025 ліквідатором подано до ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ заяву, в якій просив:

- Скасування арешту, в якій ліквідатор просив: скасувати арешти, накладені на майно Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 32025623) та інші обмеження щодо розпорядження майном банкрута у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_2, 64990803, 56690541, 69601677, 69599831, 28158516, 39951778, 71511214, 72278853, 39951778, 69079683.

- Винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за ВП НОМЕР_2, 64990803, 56690541, 69601677, 69599831, 28158516, 39951778, 71511214, 72278853, 39951778, 69079683.

18.02.2025 на ДВС знову виставлено платіжну інструкцію на списання коштів з ліквідаційного рахунку у розмірі 279 708, 26 грн.

18.02.2025 до системи "Електронний суд" від ліквідатора Забродіна О.М. надійшла скарга (вх. № 3733/08-08/25 від 18.02.2025) на дії державного виконавця.

У скарзі ліквідатор зазначає, що 03.02.2025 з ліквідаційного рахунку НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК" списані кошти у розмірі 59 266, 78 грн. Такі дії державного виконавця свідчать про порушення положень КУзПБ та Закону України "Про виконавче провадження", та перешкоджають в подальшому проведенню процедури ліквідації.

Існування не скасованих арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Кодексом обов`язків. Зняття заборон та арештів із майна боржника є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих та правоохоронних органів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № Б-5022/1359/2011.

Оскаржувана ухвала від 06.03.2025, якою, зокрема, визнано неправомірними дії посадових осіб ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового стягнення грошових коштів у сумі 59 266,78 грн. з ліквідаційного рахунку Банкрута; заборонено ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ накладати арешт будь-яким способом на кошти на рахунку Банкрута в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2; заборонено примусове списання коштів із рахунку Банкрута в АТ "УКРСИББАНК" на підставі виконавчих документів в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, мотивована тим, що перебування майна, яке входить до складу ліквідаційної маси банкрута, під постійним ризиком списання коштів з ліквідаційного рахунку посадовими особами ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ робить неможливим виконання ліквідатором своїх обов`язків та суперечить вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

Водночас лист № 5121-1-26.1 від 04.02.2025, яким арбітражного керуючого повідомлено про направлення платіжних інструкцій для списання коштів з рахунків Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", не можна вважати судовим рішенням.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. У разі якщо кредитором боржника є нерезидент України, ліквідатор має право використовувати для розрахунків з таким кредитором валютний рахунок боржника в банківській установі. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (ч. 3 ст. 61 КУзПБ).

Згідно з ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Рахунок НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК" використовується, як ліквідаційний.

На зазначений рахунок зарахована дебіторська заборгованість отримана від третіх осіб: 8 000, 00 грн. - 06.01.2025, 50 154, 64 - 07.01.2025, 7 000, 00 грн. - 08.01.2025, 2 500,00 грн. - 15.01.2025, 16 805, 47 - 16.01.2025, 1 895, 71 грн. - 24.01.2025, 1 997, 31 грн. - 27.01.2025, 71 238, 79 грн. - 28.01.2025, 57 000 грн. - 07.02.2025, 274 947, 96 грн. - 11.02.2025.

Таким чином, списані державним виконавцем кошти були коштами ліквідаційної маси.

Ліквідатор двічі подавав до ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) заяви про скасування арештів.

Листом № 5121-1-261 від 04.02.2025 у відповідь на заяву ліквідатора від 03.02.2025, ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) з посиланням на ч. 5 ст. 41 КУзПБ зазначив про правомірність своїх дій. Повідомив про направлення до Банку платіжних інструкцій для списання коштів з рахунків Боржника.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що перебування майна, яке входить до складу ліквідаційної маси банкрута, під постійним ризиком списання коштів з ліквідаційного рахунку посадовими особами ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) робить неможливим виконання ліквідатором своїх обов`язків та суперечить вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі за текстом - "Закон") виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

На підставі пояснень ВДВС до складу зведеного виконавчого провадження № 39951778 входить 11 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості зі сплати боржником єдиного внеску, залишок за якими складає 9 639 674, 00 грн.

Колегією суддів встановлено, що державним виконавцем 05.10.2023 винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження № 39951778, окрім рішень, які відповідно до Закону не підлягають зупиненню.

На підставі ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 59 КУзПБ постанова про визнання боржника банкрутом є підставою для скасування всіх арештів та інших обмежень щодо майна такого боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні) та вчинення відповідних реєстраційних дій.

Державним виконавцем 25.02.2025 винесено постанови ВП № 33096826, ВП № 28158516 та ВП № НОМЕР_2 про зняття арешту з майна боржника Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", про що повідомлено представника боржника згідно листа від 25.02.2025.

Відповідно до ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаній вжити передбачений цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Згідно з положеннями, викладеними в абзаці 4 частини п`ятої статті 41 КУзПБ стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку.

Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Абзацом 5 частини п`ятої статті 41 КУзПБ визначено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2021 по справі № 911/378/17 зроблено висновок про те, що для звернення стягнення на грошові кошти боржника не вимагається звернення до суду, а достатнім є погодження вказаних дій з арбітражним керуючим.

04.02.2025 за вих. № 5121-1-26.1 арбітражного керуючого повідомлено про направлення платіжних інструкцій для списання коштів з рахунків Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з метою забезпечення виконання рішення, про стягнення заборгованості з єдиного внеску.

З метою стягнення коштів за зведеним виконавчим провадженням про стягнення коштів з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" до банківських установ було направлено платіжні вимоги для примусового списання коштів з рахунків боржника.

Неправомірність дій державного виконавця полягає у списанні коштів з ліквідаційного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі, що прямо впливає на майнові активи боржника (ліквідаційну масу), справа підлягає розгляду у межах справи про банкрутство.

Дійсно, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" за загальним правилом виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

За змістом частин першої, другої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац перший частини п`ятої статті 41 КУзПБ).

Тож, на час здійснення провадження у справі про банкрутство примусове виконання певної категорії рішень державним/приватним виконавцем не зупиняється та може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення стягнення на кошти/інше майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а отже, відповідні виконавчі дії впливатимуть на обсяг, склад чи ліквідність майнових активів боржника.

У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно та який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржник (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

Зокрема, за приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що лист № 5121-1-26.1 від 04.02.2025, яким арбітражного керуючого повідомлено про направлення платіжних інструкцій для списання коштів з рахунків Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", не можна вважати судовим рішенням.

Також цей лист не є достатнім доказом погодження арбітражним керуючим дій щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що дії державного виконавця вчинено виключно з дотриманням вимог чинного закону та висновку Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2021 по справі №911/378/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: строк виконання усіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за усіма видами заборгованості банкрута; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Відтак на стадії ліквідаційної процедури боржника державний виконавець позбавляється повноважень щодо виконання судового рішення. Усі ці повноваження переходять до ліквідатора боржника і визначаються процесуальними нормами законодавства про банкрутство, які діють переважно щодо загальних норм виконавчого провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та аналізує фінансовий стан банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, функція задоволення вимог кредиторів з моменту введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство переходить до ліквідатора. Ліквідатор боржника наділений усім комплексом повноважень, які дозволяють йому забезпечити відання та збереження майна боржника, а також витребувати його від третіх осіб у випадку незаконного заволодіння ним, установивши незаконних володільців.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство.

За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі № 918/984/21, від 26.01.2023 у справі № 910/21981/16).

За таких обставин, враховуючи невідповідність дій державного виконавця вимогам Конституції України та чинного законодавства, господарський суд правомірно частково задовольнив скаргу ліквідатора Забродіна О.М. (вх. № 3733/08-08/25 від 18.02.2025) на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та визнав неправомірними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, з примусового стягнення грошових коштів у сумі 59 266, 78 грн. з ліквідаційного рахунку НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК" Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення правил підсудності є безпідставними, оскільки посилання виконавчої служби на постанову ВП ВС від 14.03.2018 на обставини справи по справі № 660/612/16-ц не є релевантними зі справою 908/2351/23.

У даній правовій ситуації необхідно враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16:

"139. З введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ справи у спорах, наслідком вирішення яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, а також спори з вимогами до боржника за правилами статті 7 цього Кодексу підлягають розгляду виключно у межах справи про його банкрутство.

140. Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із статтями 20, 30 ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила, що забезпечує дієвість механізму забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

141. У разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які стосуються виконання судового рішення, ухваленого у спорі за участю боржника в межах справи про банкрутство відповідно до приписів статті 7 КУзПБ, очевидно, що така скарга (заява, позов) підлягає розгляду судом, який розглянув справу в майновому спорі чи іншому спорі з вимогами до боржника як суд першої інстанції (стаття 340 ГПК України), тобто судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, навіть за умови, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень згідно з абзацом четвертим частини другої цієї норми.

142. Вирішуючи питання, пов`язані з оскарженням рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо примусового виконання (звернення стягнення на кошти та інше майно) за рішеннями у спорах (правовідносинах), стороною яких є боржник у справі про банкрутство, які були вирішені поза межами справи про банкрутство до введення в дію КУзПБ або з інших причин, господарським судам слід урахувати у системному взаємозв`язку статті 339, 340 ГПК України та статтю 7 КУзПБ, керуючись пріоритетом приписів спеціального закону - КУзПБ, а також закріпленими у цьому законі принципами концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство та судового контролю у відносинах банкрутства (неплатоспроможності).

143. Здійснюючи системне тлумачення приписів статті 7 КУзПБ, підпункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, а також статті 339 ГПК України слід виходити із того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними, і під час їх співставлення із нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет.

144. КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом статті 7 Кодексу критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.

145. Телеологічне та лексичне тлумачення приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України у взаємозв`язку зі статтею 7 КУзПБ свідчить, що у цих нормах законодавець, застосувавши категорії "справи у спорах з майновими вимогами", "майновий спір", "спір щодо майна" та залишивши перелік таких спорів відкритим, визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна.

146. За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

147. Системне тлумачення пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, статті 7 КУзПБ приводить до висновку, що у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких є можливим шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.

148. Повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника".

Отже, враховуючи, що неправомірність дій державного виконавця полягає у списанні коштів з ліквідаційного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі, що прямо впливає на майнові активи боржника (ліквідаційну масу), справа підлягає розгляду у межах справи про банкрутство.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.03.2025 у справі № 908/2351/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.03.2025 у справі № 908/2351/23 - залишити без змін.

Судові витрати Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.08.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков