Постанова від 21.08.2025 по справі 904/284/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/284/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2025 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Іванов О.Г., Чередко А.Є.)

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 (суддя Соловйова А.Є.)

у справі №904/284/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАБЛ-ШУТЕР СЕРВІС"

до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (далі - ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП", боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 припинено процедуру розпорядження майном ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП". Визнано ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 12.07.2023. Призначено ліквідатором ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича.

3. Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, податковий орган, ) 17.07.2024 подало заяву (далі - Заява) з грошовими вимогами до боржника на суму в загальній сумі 10084,40 грн, з яких: 4028,40 грн - основний платіж, 6056,00 грн - судовий збір за подання Заяви.

4. Заяву мотивовано тим, що боржник має податковий борг перед бюджетом з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 4028,40 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. Заборгованість по земельному податку з юридичних осіб виникла у боржника внаслідок самостійного нарахування платником податків згідно з податковою декларацією з податку на землю №9028806477 від 14.02.2022 (термін сплати з 30.11.2022; 30.01.2023) на суму 4028,40 грн.

6. Станом на день подання Заяви зазначений податковий борг боржником до бюджету не сплачений.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2025, грошові вимоги податкового органу відхилено.

8. Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

9. Врахувавши, що вся територія Мелітопольського району Запорізької області перебуває під тимчасовою окупацією з 25.02.2022, господарські суди відхилили вимоги в сумі 4028,40 грн за нарахований земельний податок за листопад-грудень 2022 року згідно з декларацією №9028806477 від 14.02.2022.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

10. Податковий орган (далі - скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині відхилених вимог та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги податкового органу в повному обсязі.

11. Касаційну скаргу з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

12. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував п. 54.1 ст. 54 ПК України щодо самостійного обчислення суми податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яка була зазначена у податковій декларації, ст. 101 ПК України.

13. Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо правильного застосування пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану", відповідно до якого контролюючі органи тимчасово з 01.08.2023 не здійснюють передбачені ст.ст. 59-60, 87-101 ПК України заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких є тимчасово окуповані російською федерацією території України або території, на яких ведуться активні бойові дії, або території можливих бойових дій.

14. При цьому, скаржник вказує про те, що боржник зареєстрований за адресою: 49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093.

15. Скаржник зауважує, що платник самостійно визначає (нараховує) свої зобов`язання по податкам та зборам згідно зі ст. 54 ПК України та виходячи із змісту положень пп. 69.14 та пп. 69.22 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України платник мав право у певний період самостійно не нараховувати податок на землю та орендну плату за землю та як наслідок не сплачувати цей податок. Тобто дані норми давали можливість (пільгу) платнику податків, на свій розсуд, не нараховувати суми податкових зобов`язань по зазначеним вище податкам. Платник за власним бажанням дану пільгу не використав.

16. Скаржник вважає, що в даному випадку норми щодо неоподаткування не діють щодо боржника з огляду на вимоги п. 54.1 ст. 54 ПК України, оскільки платник не вважав за необхідне, при складання та поданні звітності до контролюючого органу, скористатись положеннями пп. 69.14 та пп. 69.22 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині можливості ненарахування податкових зобов`язань по земельному податку, орендної плати з юридичних осіб (за земельні ділянки) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Якби платник мав на меті скористатись даними можливостями, то необхідно було подавати звітність з нульовими показниками з посиланням на відповідні норми, що дають можливість не нараховувати та не сплачувати податок.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Керуючись вимогами ст.ст. 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

19. Предметом касаційного оскарження є судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відхилення грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство, які складаються з земельному податку з юридичних осіб.

20. При цьому згідно з встановленими господарськими судами обставинами боржник самостійно нарахував податок з плати за землю відповідно до податкової декларації від 14.02.2022.

21. За визначенням, наведеним у ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), тощо. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, зокрема, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

22. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ.

23. Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

24. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

25. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

26. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

27. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

28. Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

29. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

30. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

31. Господарські суди встановили, що грошові вимоги податкового органу складаються з заборгованості за земельний податок з юридичних осіб, який виник у боржника внаслідок самостійного нарахування платником податків згідно з податковою декларацією з податку на землю №9028806477 від 14.02.2022 за листопад-грудень 2022 року на суму 4028,40 грн, і ця сума грошового зобов`язання згідно з вимогами п. 54.1 ст. 54 ПК України є узгодженою.

32. Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.

33. Законом України від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема вказаний пункт доповнено пп. 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

34. Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" проект закону розроблений з метою визначення особливостей адміністрування податків і зборів під час дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022, реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу Російської Федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків.

35. В подальшому Законом України від 11.04.2023 №3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та зазначено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

36. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

37. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

38. Тим же Законом України від 11.04.2023 №3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023 передбачено, що платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

39. Отже, наведеним Законом України від 11.04.2023 №3050-IX законодавець вирішив питання в тому числі й щодо самостійно задекларованих платником податку податкових зобов`язань з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року, зокрема, шляхом подання таким платником податків уточнюючих податкових декларацій.

40. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що платник податків станом на дату звернення податкового органу у липні 2024 року з заявою з грошовими вимогам до боржника скористався своїм правом на подання уточнюючої податкової декларації до податкової декларації №9028806477 від 14.02.2022, яка була ним буда задекларована до дати набрання чинності Законом України від 11.04.2023 №3050-IX.

41. Щодо доводів скаржника про необхідність формування висновку Верховного Суду стосовно застосування пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України у подібних правовідносинах, зокрема, у випадку самостійного обчислення суми податкового та/або грошового зобов`язання платником податку та права такого платника податків на подання уточнюючих податкових декларацій, яким він по суті не скористався, Верховний Суд зауважує таке.

42. Верховний Суд в постанові від 23.04.2025 у справі №916/5400/23 виснував, що положення пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України є чіткими, зрозумілими за своїм змістом і передбачають вичерпний перелік умов звільнення від обов`язку сплачувати плату за землю, серед яких визначальним є перебування земельної ділянки на територіях активних бойових дій або тимчасової окупації (п. 6.23 постанови).

43. Враховуючи викладене, за земельні ділянки, які перебували під окупацією військ Російської Федерації, у період з 2022 року, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується.

44. Верховний Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

45. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

46. Отже, національне законодавство має тлумачитися так, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

47. Враховуючи викладене, неподання платником податків уточнюючих декларацій до податкової декларації №9028806477 від 14.02.2022, яка була ним задекларована до дати набрання чинності Законом України від 11.04.2023 №3050-IX, не змінює норми закону (пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України) про те, що такий податок у заявлений період не нараховується і не сплачується за землю на земельних ділянках, що розташовані на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.

48. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

49. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

50. На підставі вказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004.

51. Відповідно до вказаної постанови вся територія Мелітопольського району перебуває під тимчасовою окупацією з 25.02.2025.

52. Враховуючи, що заборгованість платника податків у розмірі 4028,40 грн за декларацією №9028806477 від 14.02.2022 наявна за період листопад-грудень 2022 року, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що грошові вимоги податкового органу відлягають відхиленню.

53. Аргументи касаційної скарги про неподання боржником уточнюючої декларації, з огляду на що суми податкових зобов`язань є узгодженими, не впливають на обґрунтованість викладеного висновку, оскільки зазначеними вище нормативно-правовими актами було врегульовано правовідносини щодо ненарахування плати за землю на земельні ділянки, які знаходяться на тимчасово окупованій території у заявлений період.

54. Верховний Суд зазначає, що за встановлених судами обставин, земельна ділянка боржника підпадала під дію пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, який має імперативний характер та прямо передбачає, що не нараховується та не сплачується плата за землю за відповідні періоди і території. З огляду на вичерпний характер умов звільнення, зазначений Верховним Судом у справі №916/5400/23, механізм "узгодженості" податкового зобов`язання (п.?54.1 ПК України) не може легалізувати нарахування/сплату, які законом заборонено, а подальше уточнення задекларованих показників є належним способом виправлення такого передчасного/помилкового нарахування.

55. Доводи скаржника про те, що боржник зареєстрований за адресою: 49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093 не мають значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки в даному випадку визначальним є адреса земельної ділянки за яку необхідно сплачувати податок.

56. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

58. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

59. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 у справі №904/284/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

К. Огороднік