Рішення від 25.08.2025 по справі 320/20572/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2025 року м. Київ№ 320/20572/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ ІМПОРТ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТ ІМПОРТ" з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UА100230/2023/610053/2 від 05.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА100230/2023/000368.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність рішення митного органу про корегування митної вартості товарів, адже подані до митного оформлення документи, в тому числі з метою підтвердження митної вартості, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач наголошує на тому, що декларантом було надано відповідачу повний (вичерпний) пакет документів, що визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України) для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості товару за першим методом (ціна договору), а відповідач не зазначив, яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, йому не вистачає.

Відповідачем, всупереч умов укладеного між сторонами контракті, виключно на формальних підставах, які взагалі не впливають на визначення митної вартості товару, прийнято оскаржуване рішення, яке не може вважатись обґрунтованим та законним. Позивач вважає, що ним подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ней товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

За позицією відповідача, під час здійснення митного контролю було встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТ Імпорт» (40361462) зареєстроване в якості юридичної особи 22.03.2016, номер запису 10661020000012665 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

05.01.2017 між Huizhou Yidu Stationery Supplies Co Ltd. (далі - продавець), та ТОВ «ДТ Імпорт» був укладений контракт №DT_17/01/05 (далі - контракт), відповідно до якого, продавець продає позивачу плівку для ламінування. Номенклатура, кількість, умови і строки поставки, ціни товару вказуються в Інвойсах чи додатках до договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Ціна на товар встановлюється з урахуванням базису поставки та включає вартість тари, пакування, маркування та інформування про відвантаження.

Умови поставки кожної окремої партії товару визначаються сторонами як FOB, Шенжень, Китай, у відповідності до Інкотермс 2010.

Оплата товару покупцем здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту виставлення відповідної проформи-інвойса продавцем. У випадку часткової оплати проформи-інвойса, покупець зобов`язується сплатити залишок у відповідності до інвойсу, виданого продавцем до відповідної поставки протягом 14 робочих днів з дати, вказаної «on board date» в «Bill of landing».

Позивачем зазначено, що у березні-травні 2023 року між сторонами контракту було погоджено перелік товару до поставки плівки для ламінування на загальну суму 32300,07 доларів США.

01.02.2023 продавець, у відповідності до умов п. 3.1 Контракту сформував та виставив Покупцем Проформу-Інвойс № УО-41 від 01.02.2023 на загальну суму 32300,07 доларів США;

Покупець, 07.02.2023 здійснив часткову оплату вартості чергової партії товару згідно отриманої Проформи-Інвойсу від 01.02.2023 на суму 9700,00 доларів США та 07.03.2023 здійснив остаточну оплату вартості чергової партії товару згідно отриманої проформи-інвойсу № УО-41 від 01.02.2023 на суму 22600,07 доларів США. Загалом було сплачено 32300,07 доларів США.

При здійсненні митного оформлення товару за Вантажно-митною декларацією № 23UА100230009427U9 від 01.05.2023 позивач надав до митниці дані та документи в підтвердження поставки товару та правильного визначення його митної вартості товару (в копіях), зокрема: контракт; прайс-лист; пакувальний лист; проформу інвойс; комерційний інвойс; Bill of landing, CMR, сертифікат про походження; два платіжні доручення від 07.02.2023 та 07.03.2023 про оплату митної вартості; рахунок на оплату перевезення; довідку про вартість перевезення; специфікацію; договір про надання послуг митного брокера; договір-заявку на надання транспортних послуг; договір про надання посередницьуих послуг; експортну декларацію країни відправника.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган зазначив, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення митної вартості, а саме: у прайс-листі не вказано термін дії документів; ціни, вказані в працс-листі не відповідають цінам заявленим у проформі-інвойс, згідно якої здійснювалась проплата за товар та інвойсі; в наданому до митного оформлення платіжному дорученні вказано контракт від 05.01.2027 DT 17/01/05, а згідно гр. 44 та скан-копії контракту від 05.01.2017 DT_17/01/05; в експортній декларації зазначений зовнішньоекономічний договір, відмінний від наданого в гр. 4-9 митної декларації; згідно п. 2.3 договору ціна одиниці товару і загальна вартість окремої партії може бути змінена тільки за згодою сторін; до митного оформлення не надавались документи, які підтверджували згоду обох сторін.

Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, а тому неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Позивача повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, проте жодних документів від декларанта не надходило.

Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, застосовано «резервний» метод відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості.

Розглянувши всі надані позивачем документи та не погодившись із заявленою митною вартістю товарів, що поставлялися згідно Контракту, головним державним інспектором Відділу митного оформлення № 1 митного посту «Південний термінал» Київської митниці Держмитслужби, було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UА100230/2023/610053/2 від 05.05.2023 та картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА100230/2023/000368.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення товарів розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до приписів ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості про ці товари, а саме: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Так, частинами 1 - 3 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органі достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно норм ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

У той же час, ч. 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів.

Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Водночас, варто врахувати те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Згідно позиції відповідача, встановлено невідповідність цін, вказаних у прайс-листі та проформі-інвойсі. Так, згідно з п. 1.3 укладеного Договору номенклатура, кількість, умови, строки поставки і ціна вказуються у інвойсах. Згідно п. 2.2 Контракту, загальна вартість кожної окремої партії товару і ціна за одиницю зазначається в комерційному інвойсі на цю партію. Таким чином, сплата ціни, визначеної інвойсом, відповідає умовам Контракту і не потребує укладання чи використання його сторонами додаткових документів, в т.ч. прайс-листів. Окрім цього, прайс-лист не визнано в якості його обов`язкового документу, тому він не може прийматися до уваги, як складовий елемент контракту. Таким чином, вимога про необхідність відповідності між цінами, зазначеними у прайс-листах та цінами в інвойсі на кожну окрему партію товару не має належного обґрунтування.

Прайс-лист, наданцй до митниці, не є частиною Контракту, це була інформація до відома митниці про базовий рівень цін постачальника. Вказаний прайс-лист не підписувався покупцем, оскільки був пропозицією продавця до докупця щодо співпраці, і надалі сторони, згідно умов контракту, дотримувались вказаної вище процедури узгодження даної партії товару.

Також, суд враховує й те, що в специфікації № 15 від 18.03.2023, сторони погодили вартість товару, що планується постачатись.

Стосовно невідповідності номера контракту, вказаного у платіжному дорученні з номером самого контракту, варто врахувати, що не зазначення символа _, не може вказувати на відмінність номера контракту, тому твердження про невідповідність номеру контракту, вказаного в гр. 44 митної декларації, номеру контракту, у відповідності з яким здійснювались обидві оплати поданої для митного оформлення партії товару, є помилковим. Відповідний лист-пояснення від Банку надавався до Митниці 05.05.2023 в комплекті документів, наданих в якості відповіді на запит митниці від 01.05.2023.

Щодо того, що в експортній декларації постачальника зазначено номер контракту, відмінний від вказаного в гр. 44 митної декларації, слід врахувати, що питання оформлення експортної декларації віднесене до компетенції постачальника. Своєю довідкою від 04.05.2023 постачальник зазначає, що Угода 2022-001, зазначена в експортній митній декларації, відноситься до угоди між ним та митними органами Китайської Народної Республіки. Згідно з митними правилами Китаю, номер комерційного контракту між китайськими постачальниками та їхніми іноземними клієнтами не потрібно вказувати в експортній митній декларації (копію листа постачальника додаємо). Зі свого боку, позивач нававав митниці пояснення та підтвердження, що іншого діючого договору/контракту між позивачем та постачальником, окрім Договору купівлі-продажу № DT_17/01/05 від 05.01.2017 не існує. На підтвердження цього додано копію експортної декларації по попередній поставці партії аналогічного товару від того самого постачальника в рамках договору купівлі-продажу № DT_17/01/05 від 05.01.2017, по якій завершені митні процедури.

Таким чином, твердження митного органу про невідповідність номеру контракту, вказаного в гр. 44 митної декларації, номеру контракту, вказаному у експортній митній декларації постачальника, є помилковим, оскільки в експортній митній декларації постачальника номер комерційного контракту між ним і позивачем не вказаний - згідно з митними правилами Китаю.

Відповідна довідка від Постачальника з перекладом надавались до Митниці 05.05.2023 в комплекті документів, наданих в якості відповіді на запит митниці від 01.05.2023.

Щодо відсутності згоди про зміну ціни товару, слід врахувати, що згідно п. 1.3 договору номенклатура, кількість, умови, строки поставки і ціна вказуються у інвойсах. Згідно п. 2.2 контракту, загальна вартість кожної окремої партії товару і ціна за одиницю зазначається в комерційному інвойсі на цю партію. Також, п. 2.3 контракту, не містить способу погодження, яке, за відсутності обмежень, може бути проведене у зручний для сторін спосіб, що і було вчинено у цьому випадку. Підтвердженням досягнення згоди є оплата суми, визначена інвойсом. Більше того, такою згодою є погодження та підписання сторонами специфікації № 15 від 18.03.2023.

Таким чином, суд вважає, що вимога митного органу про надання письмового документу про погодження зміни ціни товару, є безпідставною, оскільки, після погодження цін та оплати поданої до митного оформлення партії товару, випущений до цієї партії товару комерційний інвойс повністю співпадає з оплаченим попереднім інвойсом (проформою) - тобто зміни цін, узгоджених відповідно до умов контракту, не відбувалося.

Суд зазначає, що митний орган прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товару та оформив картку відмови з порушенням послідовності обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного ч. 3 ст. 57 МК України та за відсутності для цього обґрунтованих підстав. Фактично, відповідачем, всупереч умов укладеного між сторонами контракту, на формальних підставах, які не впливають на визначення митної вартості товару, прийнято оскаржуване рішення, яке не може вважатись обґрунтованим.

Відповідач мав вказати та довести, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

На противагу чому, у наданих позивачем для декларування документах, були вказані всі зазначені вище дані та відомості, яких було достатньо для здійснення митного оформлення товарів за першим методом - за ціною договору. Відповідачем, митна вартість товару була визначена за другорядним методом, при цьому, достатніх пояснень, на чому саме ґрунтується визначення митної вартості товару у розмірах, що вказано в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не вказано.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ней товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем під час розгляду даного спору не була доведена.

Крім того, умовою, з якою закон пов`язує право митного органу самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів встановлено, що воно не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією, тому, як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

У свою чергу, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та, в цілому, не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Інших підстав для коригування митної вартості товару спірне рішення не містить.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки, в даному випадку, їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За висновком суду, рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів UА100230/2023/610053/2 від 05.05.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені ч. 6 ст. 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Ураховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ ІМПОРТ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів UА100230/2023/610053/2 від 05.05.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА100230/2023/000368.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ ІМПОРТ" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5 368,00 грн (пґять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.