Постанова від 26.08.2025 по справі 920/1417/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2025 р. Справа№ 920/1417/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш»

на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 (повний текст складено 31.01.2025)

у справі № 920/1417/24 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш»

про стягнення 137 400,00 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

26.11.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 137400,00 грн штрафу та 2422,40 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 13 740,00 грн штрафу, а також 2422,40 грн судового збору. В іншому відмовлено.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

Не погодившись з рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 року у справі № 920/1417/24 в частині відмови у позові та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині (123 660,00 грн) задовольнити та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» штраф по Договору про закупівлю №13/2039-МТР від 31.05.2024. В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24 залишити в силі. Здійснити розподіл понесених судових витрат відповідно до вимог чинного законодавства України.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами виникли двосторонні договірні зобов`язання, які були порушені з боку відповідача, а також суд погодився з правомірним та законним нарахуванням позивачем штрафу у розмірі 137 400,00 грн, разом із тим, з незрозумілих та з необґрунтованих підстав суд вирішив стягнути з винної сторони, вину якої встановив у своєму рішенні та довів належними і допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, лише у розмірі 10% заявленого позивачем розміру.

На думку скаржника, зменшення судом розміру заявленого у позові штрафу на 90 % не є оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі, а є частковим позбавленням Позивача права на захист його порушених прав. З огляду на вищевикладене, враховуючи недоведеність та безпідставність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафу, заявленого Позивачем до стягнення, на 90%. Беручи до уваги інші обставини справи та докази наявні в матеріалах справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача, заперечив проти її доводів, вказав на те, що позивачем було заявлено вимогу про стягнення штрафу за прострочення поставки на чотири дні. Не зважаючи на той факт, що Відповідачем було завчасно та в письмовій формі повідомлено про існування форс-мажорних обставин через непередбачуваного початку бойових дій в Курському напрямку та посилення військових дії в Сумській області. Це спричинило збільшення кількості і тривалості повітряних тривог, обстрілів КАБами громади, введення графіків позапланових вимкнень електроенергії. Підтвердженням цього є листи від Сумської ОДА та СУМИОБЛЕНЕРГО. Ці обставини безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань за даним договором. В той же час, слід звернутися до змісту п. 9.2. Договору, яким сторони дійшли згоди про наступне: «З огляду на укладення договору в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який триває, сторони визнаватимуть воєнний стан як обставину непереборної сили виключно у випадку доведення безпосереднього впливу на можливість виконання зобов`язань за цим договором».

Відповідач вважає, що належним чином підтверджується дія обставин непереборної сили через безпосередній вплив на можливість виконання зобов`язань за цим договором. Зазначене свідчить про наявність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань з поставки товару.

Також відповідач вважає, що враховуючи обставини справи, та той факт що через бойові дії, постійні тривоги та відключення світла, якщо б відповідачем було поставлено товар з затримкою на чотири дні, нараховані штрафні санкції в будь-якому випадку є надмірно великими.

Відповідач зазначає про те, що договір було укладено під час дії військового стану, що вказує на обізнаність відповідача з проблемами, які можуть виникнути під час виконання контракту, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин, станом на дату розгляду спору, зменшити розмір неустойки, оскільки у даному випадку мова йде не про звільнення від сплати неустойки у зв`язку з відсутністю вини відповідача, а про зменшення її розміру відповідно до статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України.

Відповідач вважає, що враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, доцільно зменшити розмір штрафу на 92% - до 12 720 грн. 00 коп., застосувавши розмір штрафних санкцій, визначених нормами ст. 231 ГК України у вигляді пені в розмірі 0,1% за кожний день прострочення. Так, розрахунок пені за 4 дні за даним Договором виглядав би наступним чином: (2 748 000 х 0,1%) х 4 = 10 992,00грн. Водночас слід зазначити відсутність в матеріалах справи доказів того, що порушення відповідачем зобов`язання завдало збитків позивачу. Стягнення судом частини штрафу забезпечує інтереси позивача у зв`язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору.

Також відповідач вважає, що в даній судовій справі взагалі відсутній предмет спору, оскільки договір є укладеним між сторонами з моменту отримання відповіді про прийняття пропозиції від позивача (підписаного ним договору), а саме з 15 червня 2024 року. Таким чином граничний строк зобов`язань з поставки товару відповідно до умов договору настав 14 жовтня 2024 року, а не 28 вересня 2024 року, як про це стверджує позивач у поданому позові, а відповідач здійснив поставку товару за договором 02.10.2024, що підтверджується датою підписання представником позивача видаткової накладної від 27.09.2024 № 118 та підтверджується самим позивачем у тексті позовної заяви. Матеріалами справи підтверджуються факт отримання підписаного покупцем (позивачем) договору лише 15.06.2024.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш»

Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариство «Сумський завод «Енергомаш» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24 повністю та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що постачальник (відповідач) підписує два екземпляри договору зі свого боку, та без проставляння дати направляє покупцю (позивачу) два примірники договору. В подальшому, покупець реєструє договори та після проставляння підпису та інших реквізитів направляє постачальнику. При цьому до моменту отримання підписаного з боку покупця договору постачальник (відповідач) не обізнаний з фактом його укладення, та не може приступити до виконання замовлення. Не зважаючи на той факт, що покупцем було проставлено на договорі дату 31.05.2024 року, отримано підписаний договір було постачальником лише 15.06.2024 року, що підтверджується експрес-накладною, випискою із Журналу реєстрації вхідних документів, а також письмовими поясненнями працівників відповідача, наданих в рамках службового розслідування. Отже, матеріалами справи підтверджуються факт отримання підписаного покупцем (позивачем) договору лише 15.06.2024.

На думку скаржника, судом першої інстанції взагалі було проігноровано факт відсутності порушеного права позивача, та відповідно відсутність предмету спору у судовій справі. Таким чином, виходячи з предмету доказування та обсягу доказів у справі, а також аналізу норм статті 640 Цивільного кодексу України, обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару матеріалами справи не підтверджуються, в зв`язку з чим є недоведеними, оскільки граничний строк зобов`язань з поставки товару відповідно до умов договору настав 14 жовтня 2024 року, а не 28 вересня 2024 року, як про це стверджує позивач у поданому позові.

Скаржник вказує на те, що відповідачем було призначено службове розслідування за фактом отримання оригіналів договорів від ПАТ «Укрнафта» (письмові докази містяться в матеріалах справи). За результатами було зроблено висновок про отримання відповідачем підписаного позивачем договору 15.06.2024, що підтверджується доповідною запискою (міститься в матеріалах справи).

Скаржник вважає, що не зважаючи на обов`язок суду створити умови для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, суд першої інстанції не зважаючи на обов`язок об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, а також їх оцінки у сукупності та взаємозв`язку, відхилив достатні, допустимі, достовірні та належні докази, що стосуються саме предмету доказування у даній справі без достатніх на те підстав, та не витребував додаткові докази, в зв`язку з чим не було досліджено обставини, що підлягали дослідженню у даній судовій справі. Відповідне клопотання про витребування доказів додається.

На думку відповідача, матеріалами справи не підтверджуються обставини порушення відповідачем строку поставки товару за договором. Зважаючи на норми ст. 640 Цивільного кодексу, датою укладення договору (моментом) є дата отримання відповідачем відповіді про прийняття пропозицію укласти договір від позивача, а саме підписаний договір. При цьому, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем декількох оригіналів підписаних договорів від позивача лише 15.06.2024 року, в зв`язку з чим датою укладення таких договорів є 15.06.2024. Зважаючи ж на той факт, що строк поставки відповідачем товару за договором обчислюється від дати його укладення, свої зобов`язання останній виконав належним чином та в строк, передбачений договором. Що свідчить про відсутність порушеного права позивача, та відповідно відсутність предмету спору. При цьому, станом на дату звернення до суду, а також судового розгляду, у справі відсутній предмет спору з огляду на відсутність неналежним чином виконаних зобов`язань відповідача та відповідно порушеного права позивача, що є підставою для закриття провадження у справі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивачем не надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/1417/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 1 017,30 грн;

- надати докази, що посвідчують повноваження адвоката Красюк Н.І. як представника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в Північному апеляційному господарському суді.

03.05.2024 (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано копію платіжної інструкції № 18980УГ25 від 28.02.2025, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 1 017,30 та копію довіреності № 01/01/07 від 17.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24. Об`єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш» та Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до спільного розгляду. Призначено до розгляду апеляційну Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, враховуючи тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/1417/24 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 01.05.2024, відповідно до інформації розміщеної на вебсайті Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/search/tender?text=UA-2024-05-01-003839-a, Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» розпочато процедуру відкритих торгів шляхом розміщення оголошення №UA-2024-05-01-003839-a, предмет закупівлі: «ДК 021:2015:42120000-6: Насоси та компресори» (далі - процедура закупівлі). Очікувана вартість закупівлі: 2290000,00 грн без ПДВ.

16.05.2024 на вебсайті Prozorro позивачем опубліковане повідомлення про намір укласти договір про закупівлю UA-2024-05-01-003839-a з переможцем процедури закупівлі - ПрАТ Сумський завод «Енергомаш».

31.05.2024 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір про закупівлю №13/2039-МТР (далі - договір). Сканована копія договору також розміщена на вебсайті prozorro.gov.ua за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-05-01-003839-a .

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки Насос ЦНС-180х1650відповідно до коду ДК 021:2015: 42120000-6 Насоси та компресори (надалі за текстом - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком №1 до цього договору, його невід`ємною частиною (далі - специфікація).

За пунктом 3.2 договору загальна сума договору становить 2 748 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 458 000,00 грн.

Пунктом 5.4 договору визначено, що датою поставки товару та моментом отримання покупцем повару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Відповідно до п. 7.1 договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.

Згідно з п. 9.1 договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором та/або законом порядку.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що під обставинами непереборної сили (форс-мажор) у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їхньою волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органом державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього Договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

З огляду на укладення цього договору в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який триває, сторони визнаватимуть воєнний стан як обставину непереборної сили виключно у випадку доведення безпосереднього впливу на можливість виконання зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 9.4 договору сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажор), зобов`язана невідкладно, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів із дня настання таких обставин та їхнього впливу на можливість виконання зобов`язань за договором письмо повідомити про це іншу сторону. Повідомлення направляється цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення та має містити інформацію про обставини непереборної сили (форс-мажор) з обґрунтуванням їхнього впливу на можливість виконання зобов`язань за договором, а також орієнтовний період їхньої дії/впливу.

За пунктом 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Як додаток №1 до договору між позивачем та відповідачем підписано специфікацію на товар, що поставляється.

Відповідно до п. 1 та п. 2 специфікації визначені умови поставки: DDP (склад вантажоотримувача) згідно з «ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року)». Адреса складу ПАТ «Укрнафта»: Україна, Івано-Франківська обл., Долинський р-н, м. Долина, вул. Підлівче, 50.

Пунктом 4 специфікації встановлений термін поставки: 110-120 календарних днів з моменту підписання договору.

25.09.2024 відповідач надіслав позивачу листа №453-16 в якому повідомив про виникнення проблем у виготовлені та поставці продукції за договором, у зв`язку із введенням бойових дій на території України та Сумської області в тому числі. З огляду на зазначене, відповідач просив продовжити термін поставки товару на 14 днів.

26.09.2024 відповідач надіслав позивачу лист №456/16, за яким у доповнення до листа №453-16 від 25.09.2024 щодо можливості подовження терміну поставки на 14 календарних днів за укладеними договором надав загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

02.10.2024 відповідно до видаткової накладної від 27.09.2024 № 118 відповідач поставив, а позивач прийняв за договором товар - насос ЦНС-180х1650 в кількості 1 шт. вартістю 2 748 000,00 грн з ПДВ.

04.10.2024 відповідач надіслав позивачу листа №471-16, за яким зауважив, що відповідно до договору товар мав бути поставлений в строк до 28.09.2024. Разом з тим поставку було здійснено 02.10.2024. Відповідач просив позивача звернути увагу на суттєві зміни обставин, які розпочалися для відповідача з серпня 2024 року та просив позивача не застосовувати до ПрАТ «Сумський завод Енергомаш» штрафні санкції.

08.10.2024 листом № 01/01/13/10/28/02-02/01/9135 позивач повідомив відповідача про відсутність підстав для звільнення від сплати штрафних санкцій.

11.10.2024 позивач надіслав відповідачу лист щодо сплати штрафних санкцій №01/01/13/10/28/02-02/01/9397, в якому зауважив про прострочення відповідачем строку поставки товару та повідомив про нарахований штраф в розмірі 137 400,00 грн.

16.10.2024 відповідач надіслав позивачу лист №492-16, відповідно до якого відповідач заперечував щодо правомірності нарахованого штрафу.

Штраф у розмірі 137 400,00 грн не було сплачено відповідачем, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між позивачем та відповідачем спірного договору саме 31.05.2024 з граничним терміном поставки товару - 28.09.2024, поставку товару за видатковою накладною від 27.09.2024 №118 було здійснено 02.10.2024, у зв`язку із чим є наявним факт прострочення відповідачем поставки товару.

Принцип добросовісності - загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Доводи відповідача про те, що договір є підписаним 15.06.2024, оцінюються колегією суддів критично, оскільки власно відповідач у листі № 471-16 зауважив, що відповідно до договору товар мав бути поставлений в строк до 28.09.2024, що відповідає даті укладення договору 31.05.2024.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 7.1 договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем у позові, останнім нараховано відповідачу 137 400,00 грн штрафу, який позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно із ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що арифметично правильною сумою штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки товару є сума у розмірі 137 400,00 грн.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною третьою статті 551 ЦК України, статтею 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, у відповідності до змісту статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи:

- з інтересів сторін, які заслуговують на увагу;

- ступеню виконання зобов`язання боржником;

- причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- строку прострочення виконання;

- наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам;

- поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Застосоване у ст.. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).

Отже, саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки, пені), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча би одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії «значно» та «надмірно», які використовуються у статті 551 ЦК України та у статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50%, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, об`єднана палата Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки у відповідності до норм статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 тощо).

Також питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22 тощо).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує обставини, які стали підставою для порушення відповідачем строку поставки товару за договором, що викладені ПрАТ «Сумський завод «Енергомаш» в його листуванні з позивачем, а також враховує стратегічну необхідність для позивача своєчасної поставки товару за договором, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, враховуючи незначний термін прострочення відповідачем поставки (4 календарні дні) та відсутність зі сторони позивача зауважень щодо якості поставленого товару.

Таким чином, враховуючи, інтереси обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин порушення строку виконання ним договірних зобов`язань з поставки, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, враховуючи діяльність відповідача, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90% з 137 400,00 грн до 13 740,00 грн. Таке зменшення колегія суддів вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру штрафу, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційних скарг, враховуючи викладене та наступне.

Доводи відповідача про те, що договір підписано 15.06.2024, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує також те, що з огляду на економічну ситуацію в країні, зважаючи на місце розташування підприємства відповідача, період прострочення (4 дні) та специфіку покладених завдань на підприємство відповідача, розумним є зменшення фінансового навантаження, для уникнення негативного впливу на загальну спроможність підприємства своєчасно виконувати замовлення та навіть продовжувати вести господарську діяльність в цілому, поставлення під загрозу виконання інших замовлень, придбання матеріалів та комплектуючих для забезпечення виробництва продукції, та відповідно, для уникнення неможливості відновлення обладнання підприємства та нарощування обсягу випуску продукції, для отримання підприємством грошових коштів для оплати податків та зборів, виплати заробітної плати працівникам Товариства та розрахунки з постачальниками енергоносіїв, без яких виробництво продукції є неможливим.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржників, викладені ними у апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 у справі № 920/1417/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржників.

4. Справу 920/1417/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич