Постанова від 26.08.2025 по справі 910/2104/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2025 р. Справа№ 910/2104/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2025

у справі № 910/2104/25 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ»

до Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»

про стягнення 70 828,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» про стягнення 70 828,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав зобов`язання за договором поставки (графік поставки) №428/УГВС/24 від 05.07.2024, тому відповідач як бенефіціар за банківською гарантією №116720/V-1869 від 03.07.2024 відповідно до п.10.3. договору та ст.27 Закону України «Про публічні закупівлі» зобов`язаний повернути позивачу як принципалу отримані від АТ «АЛЬТБАНК» в якості забезпечення виконання договору грошові кошти у сумі 70828,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі № 910/2104/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ» кошти у сумі 70 828,50 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зі встановлених обставин наявності у відповідача обов`язку повернути суму банківської гарантії в розмірі 70828,50 грн у зв`язку із виконанням позивачем у повному обсязі зобов`язання за договором, однак із простроченням, а також суд, відхиляючи заперечення відповідача, зазначив, що неповернення сплаченої суми гарантії можливе лише у разі невиконання учасником умов договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Акціонерне товариство «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі № 910/2104/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оілсерв» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Витрати АТ «Укргазвидобування» по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та за розгляд апеляційної скарги покласти на ТОВ «Оілсерв».

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення винесене при неповному з`ясуванні обставин справи та визнанні встановленими обставини, які не є доведеними; прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Скаржник зазначає про відсутність підстав для сплати позивачеві коштів у сумі 70 828,50 грн відповідно до банківської гарантії, оскільки позивачем не поставлено Товар у встановлені Договором строки.

За доводами скаржника, ні Договір, за яким виник спір, ні Закон України «Про публічні закупівлі» не покладають на відповідача (бенефіціара) обов`язку повернути позивачу суму, сплачену за гарантією, у разі виконання ним Договору неналежним чином.

Крім того, скаржник стверджує про те, що у зв`язку із сплатою на користь АТ «Укргазвидобування» суми гарантії, банківська гарантія №116720/V-1869 від 03.07.2024 є припиненою, внаслідок чого права і обов`язки за нею припинені, а тому її повернення або неповернення Принципалу чи Гаранту ніяк не впливає на права та обов`язки позивача, тому позивачем обраний неефективний спосіб захисту.

Порушення норм процесуального права на переконання відповідача полягає у ненаданні належної оцінки доводам відповідача та доказам сторін.

З наведених підстав відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі № 910/2104/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах в повному обсязі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивачем 19.05.2025 через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв`язку з їх необґрунтованістю.

За доводами позивача, тлумачення положень договору, яке зазначене в апеляційній скарзі, спрямоване на уникнення повернення коштів, які за своєю природою вже не є гарантійним забезпеченням, а набули характеру безпідставно утримуваних коштів після виконання зобов`язання, а суд першої інстанції правомірно встановив факт виконання зобов`язання за Договором та зобов`язав покупця повернути відповідну суму.

Позивач вважає, що скаржник не доводить, що будь-яке з ймовірних процесуальних порушень вплинуло на правильність вирішення справи по суті, що є обов`язковою умовою для скасування рішення відповідно до ст. 281 ГПК України.

Відтак, позивач вважає рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/2104/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі № 910/2104/25 та призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2104/25.

29.05.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, враховуючи тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/2104/25 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 05.07.2024 за результатами публічної закупівлі №UA-2024-05-30-009446-a між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 428/УГВС/24 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов`язується поставити відповідачу оливу моторну Adnoc voyager NGEO 40 (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною), а відповідач - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару позивачем для прийняття відповідачем.

Згідно із п.1.2. договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.

Відповідно до п.5.2. договору датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 4 до цього договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі позивачем товару для прийняття відповідачем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо відповідач за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від позивача до відповідача з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Специфікацією № 1 від 05.07.2024 (додаток №1 до договору) визначено, що загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією складає до: 1416570,00 грн з ПДВ включно.

Пунктом 3 специфікації №1 від 05.07.2024 до договору (додаток № 1 до договору) та графіком поставки від 05.07.2024 (додаток № 3 до договору) встановлений наступний графік поставки:

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 2500 літрів - протягом 30 календарних днів з дати укладання договору;

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 4000 літрів - не раніше 30 календарних днів та не пізніше 60 календарних днів з дати укладання договору;

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 5000 літрів - не раніше 60 календарних днів та не пізніше 120 календарних днів з дати укладання договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання позивачем забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору і діє до 28.02.2025 (п.10.1. договору).

У п.10.2 договору сторони погодили, що вимоги забезпечення виконання зобов`язань по договору позивачем: забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладення договору в один із способів:

(1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов`язань по даному договору повинна бути перерахована позивачем на окремий рахунок, наданий відповідачем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору;

або

(2) надання банківської гарантії виконання зобов`язань по договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов`язань за договором закупівлі, яка є додатком №6 до договору, та її сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору.

Відповідно до п.10.3 договору, у випадку надання позивачем забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов`язань відповідач повертає позивачу таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити позивача вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі банківської гарантії виконання зобов`язань) у наступних випадках:

А) після виконання позивачем своїх зобов`язань за договором в повному обсязі;

В) за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

С) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.

Виконання взятого позивачем зобов`язання за договором поставки було забезпечене банківською гарантією №116720/V-1869 від 03.07.2024 у розмірі 70828,50 грн, виданою Акціонерним товариством «АЛЬТБАНК». Строк дії гарантії встановлений до 10.06.2025.

Згідно із умовами договору (додаток № 3 до договору) поставка товару мала бути здійснена у такі строки: першої партії товару - у строк до 05.08.2024; другої партії товару - у строк до 03.09.2024; третьої партії товару - 04.11.2024.

25.09.2024 позивач отримав від АТ «АЛЬТБАНК» вимогу платежу №12-1/3122, у якій банк повідомив, що отримав від бенефіціара засобами системи SWIFT письмову вимогу за гарантією щодо сплати коштів у сумі 70828,50 грн у зв`язку з невиконанням зобов`язання в частині поставки товару в повному обсязі та у встановлений строк відповідно до умов договору та просив здійснити переказ коштів на наявний рахунок покриття протягом 3 робочих днів з моменту отримання вимоги.

26.09.2024 сплатив на рахунок АТ «АЛЬТБАНК» за вимогою по банківській Гарантії №116720/V-1869 від 03.07.2024 грошові кошти у сумі 70828,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №694 від 26.09.2024.

04.10.2024 позивач поставив відповідачу зазначений у специфікації товар, що підтверджується видатковою накладною № Б000090 від 04.10.2024 та товарно-транспортною накладною № Б000090 від 04.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач відповідно до п.10.3. договору зобов`язаний був повернути позивачу суму банківської гарантії у розмірі 70828,50 грн до 11 жовтня 2024 року.

Оскільки відповідач суму банківської гарантії не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на підставі п.10.3 договору та ч.2 ст.27 Закону України «Про публічні закупівлі» на свою користь 70828,50 грн.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначає, що позивач неналежним чином виконав свої зобов`язання в частині поставки товару в строки, встановлені договором, внаслідок чого у відповідача відсутній обов`язок повернути суму банківської гарантії в розмірі 70828,50 грн. Відповідач зазначає, що у зв`язку із сплатою позивачем на його користь суми гарантії, така банківська гарантія є припиненою, внаслідок чого права і обов`язки за нею також припинені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, що кореспондується із приписами статті 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1,2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Укладений між сторонами договір є договором поставки, укладеним у процедурі закупівлі, а відтак, у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами договору поставки № 428/УГВС/24 від 05.07.2024 ТОВ «ОІЛСЕРВ» взяло на себе обов`язок поставити визначений у специфікації товар (олива моторна Adnoc voyager NGEO 40) в передбачений графіком поставки строк, а АТ - «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» прийняти та оплатити вартість цього товару.

Як зазначено судом вище, сторони погодили наступний графік поставки:

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 2500 літрів - протягом 30 календарних днів з дати укладання договору (до 05.08.2024);

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 4000 літрів - не раніше 30 календарних днів та не пізніше 60 календарних днів з дати укладання договору (до 03.09.2024);

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 5000 літрів - не раніше 60 календарних днів та не пізніше 120 календарних днів з дати укладання договору (до 04.11.2024).

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, на виконання умов укладеного договору 04.10.2024 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято визначений у специфікації товар на суму 1409179,20 грн. Поставка позивачем товару та прийняття відповідачем підтверджується видатковою накладною №Б000090 від 04.10.2024 та товарно-транспортною накладною №Б000090 від 04.10.2024.

Отже, відповідно до укладеного між сторонами договору позивачем у повному обсязі виконані прийняті на себе зобов`язання з поставки товару відповідачу.

Водночас, позивачем допущено прострочення частини поставки товару відповідно до видаткової накладної №Б000090 від 04.10.2024.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

З урахуванням наведених положень Закону України «Про публічні закупівлі», відповідачем в оголошенні про проведення публічної закупівлі та в оприлюдненій на порталі Prozorro тендерній документації для даної процедури закупівлі зазначено вимоги щодо надання учасником закупівлі банківської гарантії виконання договору.

При цьому правовідносини, які виникли на підставі Банківської Гарантії від 27.09.2022, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №639 (далі - Положення), Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною першою статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

При цьому відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Як було зазначено раніше, виконання умов договору було забезпечено банківською гарантією №116720/V-1869 від 03.07.2024, виданою АТ «АЛЬТБАНК».

26.09.2024 сплатив на рахунок АТ «АЛЬТБАНК» за вимогою по банківській гарантії №116720/V-1869 від 03.07.2024 грошові кошти у сумі 70828,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №694 від 26.09.2024.

АТ «АЛЬТБАНК» сплатило відповідачу на вимогу останнього кошти в сумі 70 828,50 грн згідно умов банківської гарантії. Вказана обставина визнається сторонами та згідно із ч.1 ст.75 ГПК України не підлягає доказуванню.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для повернення йому коштів внаслідок настання умов, передбачених підпунктом «А» п.10.3 договору та ч.2 ст.27 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

У підпункті «А» п.10.3. договору сторони погодили, що у випадку надання позивачем забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов`язань відповідач повертає позивачу таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити позивача вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі банківської гарантії виконання зобов`язань), а саме: після виконання постачальником своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

Виходячи з аналізу положень п.10.3. договору та ч.2 ст.27 Закону України «Про публічні закупівлі», забезпечення виконання договору повертається після виконання постачальником всіх умов договору закупівлі протягом 5 (п`яти) банківських днів після виконання постачальником своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

Отже, з моменту прийняття товару (04.10.2024) припинилась підстава для подальшого забезпечення зобов`язання гарантією.

У постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №910/3777/18 та від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19 з аналогічних правовідносин, зазначено, що порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов`язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов договору.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом принципала до бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов`язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.202024 у справі №910/17772/20, дійшов висновку, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише ЦК України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563) та ГК України (ст. 200), а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до ч.2 ст.27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п.5.52 постанови).

Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (п.5.53 постанова).

При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п.5.54 постанови).

Отже, за висновками Верховного Суду у вказаній справі підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов`язань (п.5.60 постанови).

Відтак, оскільки позивач поставив товар 04.10.2024, тобто з порушенням обумовленого договором строку поставки, втім позивач виконав зобов`язання за договором в повному обсязі, відповідач прийняв товар без зауважень та заперечень, що підтверджується видатковою накладною №Б000090 від 04.10.2024 та не заперечується відповідачем, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи відповідача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 10.3 договору у вигляді повернення суми банківської гарантії у розмірі 70828,50 грн, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах по справі № 910/11352/24 від 25.03.2025.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами скаржника, враховуючи викладене та наступне.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відтак, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання.

Між іншим, відповідач не позбавлений права вжити передбачені законом та договором заходи задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов`язань, при цьому що умовами договору поставки №428/УГВС/24 від 05.07.2024, зокрема п. 7.8., передбачена відповідальність постачальника за порушення строків поставки.

Виходячи з викладеного, з огляду на встановлені судом обставини справи та висновки Верховного Суду, оскільки неповернення сплаченої суми гарантії можливе лише у разі невиконання учасником умов договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача з посиланням на те, що у нього відсутній обов`язок повернути суму банківської гарантії в розмірі 70828,50 грн у зв`язку із тим, що позивач допустив прострочення виконання зобов`язання в частині поставки товару.

Щодо доводів відповідача про відсутність у нього обов`язку повертати позивачу суму банківської гарантії на підставі пп. «А» п.10.3 договору, колегія суддів зазначає, що відповідач замість виконання свого обов`язку шляхом направлення відповідної інформації гаранту відповідно до умов цього пункту договору, натомість пред`явив вимогу щодо здійснення гарантійної виплати.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи погоджується із висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позову з огляду на встановлені обставини наявності у відповідача обов`язку повернути суму банківської гарантії в розмірі 70828,50 грн, у зв`язку із виконанням позивачем у повному обсязі зобов`язання за договором однак із простроченням, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі № 910/2104/25, відсутні.

Твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Аргументи відповідача про неефективність обраного позивачем способу захисту з посиланням на те, що у зв`язку із сплатою на користь АТ «Укргазвидобування» суми гарантії, банківська гарантія є припиненою колегія суддів сприймає критично та наголошує, що фактично такі доводи є неправильним тлумаченням відповідачем правових підстав позову. Зокрема, відповідачем не враховано положення пп. «А» п.10.3. договору, а також необхідність застосування до правовідносин положень статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі».

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судова колегія апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі № 910/2104/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі № 910/2104/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі № 910/2104/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі № 910/2104/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/2104/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко