Постанова від 14.08.2025 по справі 910/19752/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2025 р. Справа№ 910/19752/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Хрипуна О.О.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 14.08.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.04.2025 (повний текст складено та підписано 18.04.2025)

у справі №910/19752/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Причорноморський"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 205 058 406, 38 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Причорноморський" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 205 062 669, 86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.10.2016 між сторонами укладено договір №12661/01 з урахуванням умов Додаткової угоди № 100/01 від 30.06.2019.

Позивач на виконання умов вищевказаного договору поставив відповідачу електроенергію за період жовтень 2021, лютий-серпень 2022 на загальну суму 323 345 138, 63 грн, а відповідач, в свою чергу, здійснив часткову оплату в загальному розмірі 188 524 522, 89 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 134 820 615, 74 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 205 062 669, 86 грн, з яких: 134820 615, 74 грн - основний борг; 4 977 489, 83 грн - 3% річних; 24 509 340, 60 грн - інфляційні втрати; 10 943 700, 40 грн - штраф; 29 811 523, 29 грн - пені. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 939 400, 00 грн.

В процесі розгляду справи, позивач уточнив ціну позову, яка становить 205 058 406,39 грн та надав новий обґрунтований розрахунок сум, які заявлені до стягнення з відповідача, так у відповідності до нового розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 134 822 076, 70 грн - основного боргу, 4 977 523, 93 грн - 3% річних, 24 509 517, 38 грн - інфляційних втрат, 10 943 802, 66 грн - штраф та 29 805 485, 71 грн - пеня, що в свою чергу загалом становить - 205 058 406, 39 грн.

В подальшому, позивачем надано уточнений розрахунок заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача 4 941 737,36 грн 3% річних та 11 458 617,42 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 провадження у справі №910/19752/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Причорноморський" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 205 058 406, 38 грн закрито в частині основного боргу у розмірі 3 335 843, 11 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Причорноморський" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 205 058 406, 38 грн (з урахування зменшення позовних вимог) - задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Причорноморський" суму основного боргу у розмірі 131 484 772 грн 63 коп., 3% річних у розмірі 4 941 737 грн 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 458 617 грн 42 коп. та 677 481 грн 55 коп.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 460, 96 грн, пені у розмірі 29 805 485, 71 грн, штрафу у розмірі 10 943 802, 66 грн, 3% річних у розмірі 35 786, 57 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 050 899, 96 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді неоплаченої суми за поставлену електричну енергію в жовтні 2021 та лютому-серпні 2022 по договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 без урахуванням частини заборгованості по якій закрито провадження та частини яку позивач в остаточному розрахунку не підтримав становить 131 484 772, 63 грн, яка, за висновком суду є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також суд, з урахуванням положень постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022), відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу), які нараховані в період дії правового режиму воєнного стану. Також суд, здійснивши перевірку правильності здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, згідно розрахунків, які надані позивачем до суду 19.02.2025 зазначив, що вони є арифметично правильними, а тому підлягають задоволенню у розмірі 4 941 737, 36 грн 3% річних та 11 458 617, 42 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 08.04.2025 у справі №910/19752/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з неповним дотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що:

- наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період;

- сплата Гарантованим покупцем 3% річних та інфляційних втрат позивачу, в надзвичайно складних умовах воєнного часу ще більше ускладнить ситуацію на ринку електричної енергії та призведе до недоотримання багатьма учасниками ринку коштів за товарну продукцію (електричну енергію) та як наслідок неможливості здійснення ними господарської діяльності в критичній сфері інфраструктури, якою є сфера електроенергетики. Замість цього, вказані санкції будуть сплачені виключно на користь одного учасника ринку (позивача) з метою притягнення відповідача до господарської відповідальності;

- перевіряючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд не врахував викладену в постанові Верховного Суду ВІД 23.09.2021 у справі №924/2/21 методику із заокругленням величини приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми та визначений позивачем період нарахування інфляційної складової боргу, внаслідок чого стягнув з Гарантованого покупця понад 44 тисячі грн інфляційних втрат, ніж мав би стягнути з урахуванням вказаної методики;

- наявність виключних обставин для зменшення розміру нарахувань передбачених ст. 625 ЦК України. Такими обставинами, зокрема, є: неспіврозмірність або відсутність збитків, понесених позивачем (або відсутність доказів понесення таких збитків), а також відсутність доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; значний розмір неустойки; фінансове становище боржника та значна кількість зобов?язань перед третіми особами (Гарантованим покупцем здійснюється пропорційна оплата виробникам за "зеленим" тарифом залежно від отриманих від НЕК Укренерго грошових коштів в оплату вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, кількість таких виробників згідно реєстру станом на лютий 2022 складала вже 963 суб?єкти господарювання).

Узагальнені доводи та заперечення позивача

09.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що об`єднаною палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 21.06.2024 року у справі №910/4439/23, яка містить правовий висновок, що свідчить про законність рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2025 у справі №910/19752/23. Також позивач зазначив, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення, перевірено та надано вірну та обгрунтовану оцінку наявності підстав для стягнення та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, наданого позивачем. У свою чергу, відповідачем контррозрахунок даних зобов`язань не надавався.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 апеляційну скаргу у справі №910/19752/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Хрипун О.О., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №910/19752/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи №910/19752/23 з Господарського суду міста Києва.

21.05.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №910/19752/23. Судове засідання призначено на 26.06.2025. Витребувано матеріали справи №910/19752/23 з Господарського суду міста Києва.

29.05.2025 матеріали справи №910/19752/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

09.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив ухвалою від 09.07.2025.

26.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Розгляд справи відкладено на 16.07.2025.

У судовому засіданні 16.07.2025 оголошено перерву до 14.08.2025.

У судовому засіданні 14.08.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 14.08.2025 з`явились представники сторін, які надали пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

31.10.2016 між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Причорноморський", як виробником "зеленої енергії" (позивач) укладено договір №12661/01.

Згідно пункту 8.3. договору №12661/01 від 31.10.2016, у випадку внесення змін до цього договору, вони мають бути оформлені у вигляді додаткової угоди за підписом уповноважених осіб сторін та скріплені їх печатками.

30.06.2019 сторони уклали додаткову угоду №100/01 до договору №12661/01 від 31.10.2016, якою узгодили слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" (відповідач) та виклали умови договору в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, за цим договором виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

Сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правил ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору (пункт 2.1. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019).

У відповідності до пункту 2.5. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Згідно пункту 3.3. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Згідно пункту 10.1. Глави 10 Порядку №641 від 26.04.2019 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто жовтень 2021 - серпень 2022:

- До 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

- До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно пункту 10.2. Глави 10 Порядку №641 від 26.04.2019 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Згідно пункту 10.3. Глави 10 Порядку №641 від 26.04.2019 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Сторони без зауважень та заперечень підписали акти купівлі-продажу електричної енергії за спірний період, а саме:

- акт за жовтень 2021 від 31.10.2021 у розмірі 52 947 803, 88 грн з ПДВ;

- акт за лютий 2022 від 28.02.2022 у розмірі 37 850 624, 27 грн з ПДВ;

- акт за березень 2022 від 31.03.2022 у розмірі 37 901 738, 99 грн з ПДВ;

- акт за квітень 2022 від 30.04.2022 у розмірі 40 901 841, 62 грн з ПДВ;

- акт за травень 2022 від 31.05.2022 у розмірі 28 910 621, 39 грн з ПДВ;

- акт за червень 2022 від 30.06.2022 у розмірі 23 219 272, 84 грн з ПДВ;

- акт за липень 2022 від 31.07.2022 у розмірі 23 501 602, 73 грн з ПДВ;

- акт за серпень 2022 від 31.08.2022 у розмірі 23 799 154, 21 грн з ПДВ.

Отже, позивач за вищевказані періоди поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 269 032 659, 93 грн з ПДВ.

В подальшому між сторонами було узгоджено наступні акти коригування до актів купівлі-продажу електроенергії:

- акт від 30.09.2022 до акту за березень 2022 відкориговано на суму -72, 67 грн;

- акт від 16.02.2023 до акту за лютий 2022 відкориговано на суму -80, 32 грн;

- акт від 17.02.2023 до акту за квітень 2022 відкориговано на суму +68, 84 грн;

- акт від 21.02.2023 до акту за серпень 2022 відкориговано на суму +1 460, 96 грн;

- акт від 16.03.2023 до акту за травень 2022 відкориговано на суму +15, 30 грн;

- акт від 20.03.2023 до акту за червень 2022 відкориговано на суму -126, 20 грн;

- акт від 22.03.2023 до акту за липень 2022 відкориговано на суму -240, 93 грн.

Таким чином, з урахування актів коригування, позивач поставив в жовтні 2021 та в лютому-серпні 2022 відповідачу електричну енергію на загальну суму 269 033 684, 88 грн з ПДВ.

Згідно пункту 10.4. Глави 10 Порядку №641 від 26.04.2019 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу постановами №473 від 14.03.2022, №1177 від 09.09.2022, №1190 від 20.09.2022 затвердила розмір вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, наданої відповідачу за спірний період.

Згідно пункт 4.1. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Згідно підпункту 2 пункту 4.5. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, гарантований покупець зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.

Відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію у загальному розмірі 134 211 608, 21 грн, а саме:

- за спожиту електричну енергію у жовтні 2021 відповідач сплатив 47 741 611, 14 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №164220 від 13.10.2021 у розмірі 11 047 159, 25 грн; №166240 від 25.10.2021 у розмірі 6 464 567, 10 грн; №171934 від 29.10.2021 у розмірі 5 420 835, 96 грн; №174702 від 29.10.2021 у розмірі 1 882 809, 43 грн; №185456 від 12.11.2021 у розмірі 7 828 055, 22 грн; №760542 від 28.09.2022 у розмірі 7 161 093, 70 грн; №261807 від 18.10.2022 у розмірі 7 828 015, 67 грн; №18/10/2023316391 від 18.10.2023 у розмірі 25 448, 94 грн; №20/10/2023317323 від 20.10.2023 у розмірі 10 666, 16 грн; №26/10/2023319246 від 26.10.2023 у розмірі 38 606, 81 грн; №325964 від 30.11.2023 у розмірі 34 352, 90 грн.

- за спожиту електричну енергію у лютому 2022 відповідач сплатив 33 595 991, 10 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №206912 від 15.02.2022 у розмірі 15 372 225, 97 грн; №211530 від 24.02.2022 у розмірі 18 223 765, 13 грн.

- за спожиту електричну енергію у березні 2022 відповідач сплатив 6 125 689, 72 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №215628 від 29.03.2022 у розмірі 3 623 433, 67 грн; №217414 від 07.04.2022 у розмірі 2 502 256, 05 грн.

- за спожиту електричну енергію у квітні 2022 відповідач сплатив 20 191 438, 03 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №218321 від 15.04.2022 у розмірі 2 163 447, 82 грн; №219207 від 25.04.2022 у розмірі 2 763 113, 84 грн; №221007 від 06.05.2022 у розмірі 1 684 005, 50 грн; №268568 від 07.12.2022 у розмірі 2 569 182, 61 грн; №31/05/2023297495 від 31.05.2023 у розмірі 3 864 108, 96 грн; №06/06/2023298497 від 06.06.2023 у розмірі 7 147 579, 30 грн.

- за спожиту електричну енергію у травні 2022 відповідач сплатив 4 672 542, 78 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №222032 від 16.05.2022 у розмірі 978 675, 56 грн; №223106 від 25.05.2022 у розмірі 1 717 432, 22 грн; №225086 від 07.06.2022 у розмірі 1 976 435, 00 грн.

- за спожиту електричну енергію у червні 2022 відповідач сплатив 5 110 263, 60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №226580 від 15.06.2022 у розмірі 1 193 461, 14 грн; №228410 від 27.06.2022 у розмірі 962 394, 92 грн; №229265 від 30.06.2022 у розмірі 1 316 481, 87 грн; №230196 від 07.07.2022 у розмірі 414 752, 39 грн; №235946 від 29.07.2022 у розмірі 765 027, 08 грн; №241790 від 25.08.2022 у розмірі 458 146, 20 грн.

- за спожиту електричну енергію у липні 2022 відповідач сплатив 6 495 744, 62 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №232768 від 14.07.2022 у розмірі 1 511 104, 32 грн; №233775 від 25.07.2022 у розмірі 2 372 849, 66 грн; №236824 від 29.07.2022 у розмірі 2 611 790, 64 грн.

- за спожиту електричну енергію у серпні 2022 відповідач сплатив 10 278 327, 22 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №239767 від 15.08.2022 у розмірі 4 000 747, 28 грн; №240920 від 25.08.2022 у розмірі 2 381 410, 86 грн; №242910 від 31.08.2022 у розмірі 3 896 169, 08 грн.

За твердженням позивача, відповідач не здійснив оплату у розмірі 134 822 076, 67 грн.

Пунктом 4.6. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 встановлено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробниками за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої суми згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.

Усі спори та суперечки, що виникають із цього договору або у зв`язку із ним, можуть бути передані на розгляд до арбітражу або господарського суду України на вибір позивача/заявника (пункт 6.3. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019).

З огляду на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену електричну енергію у розмірі 134 822 076, 70 грн та за прострочення здійснення повної оплати за отриману електричну енергію позивач додатково просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 29 805 485, 71 грн, штраф у розмірі 10 943 802, 66 грн, 3% річних у розмірі 4 977 523, 93 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 977 523, 93 грн (зазначені суми, вказані позивачем в розрахунку, який долучений до заяви про усунення недоліків, яка була подана до суду 29.01.2024).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що зобов`язання сторін в борговий період виникли під час дії воєнного стану, а тому на переконання відповідача в нього відсутні прострочення виконання зобов`язання, з огляду на положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом, якими врегульовано здійснення ДП "Гарантований покупець" розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні; заявлені позовні вимоги в частині пені і штрафу є безпідставними, оскільки позивачем не прийняти до уваги положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, згідно яких вимога про стягнення неустойки не підлягає задоволенню.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Рішення суду першої інстанції від 08.04.2025 оскаржується відповідачем лише в частині задоволених вимог про стягнення 131 484 772 грн 63 коп. основної заборгованості, 4 941 737 грн 36 коп. 3% річних та 11 458 617 грн 42 коп. інфляційних втрат.

В частині незадоволених позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 1 460, 96 грн, пені у розмірі 29 805 485, 71 грн, штрафу у розмірі 10 943 802, 66 грн, 3% річних у розмірі 35 786, 57 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 050 899, 96 грн, рішення суду сторонами не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що, з огляду на наведені вище норми процесуального законодавства, під час апеляційного перегляду даної справи, не підлягають врахуванню надані в судовому засіданні 14.08.2025 пояснення представника апелянта, як такі, що виходять за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 стаття 714 Цивільного кодексу України).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 стаття 714 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом (пункт 18 частина 1 стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що сторони в жовтні 2021, лютому-серпні 2022 підписали акти купівлі-продажу електричної енергії та у вересні 2022, лютому-березні 2023 акти коригування якими підтвердили факт виробленої позивачем електричної енергії у спірний період на загальну суму 269 033 684, 88 грн з ПДВ.

За загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Так, Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частина 3 стаття 30), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина 6 стаття 65).

Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, відповідно до пункту 10.1 якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу (пункт 10.4. Порядку №641 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що в пункті 3.3. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 міститься застереження, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку, а під "Порядком" в зазначеному договорі, згідно пункту 1.1. розуміється Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

Тому, строк остаточного розрахунку за поставлену позивачем відповідачу електричну енергію у жовтні 2021, лютому-серпні 2022, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, сторони визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуг НКРЕКП) згідно пункту 10.4. Порядку №641.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконання договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021, лютому 2022, березні 2022, квітні 2022, травні 2022, червні 2022, липні 2022, серпні 2022 яке супроводжувалось підписанням зазначених вище актів купівлі-продажу електроенергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1117 від 09.09.2022 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

Як вбачається з відомостей, які зазначені на офіційному веб-сайті НКРЕКП, постанова №1117 від 09.09.2022 була оприлюднена 12.09.2022 (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-sich-2), а отже, з урахуванням пункту 10.4. Порядку №641 відповідач зобов`язаний був здійснити 100% оплату позивачу за отриману в жовтні 2021, лютому 2022, березні 2022, квітні 2022, травні 2022, червні 2022 електричну енергії до 15.09.2022 включно.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1190 від 20.09.2022 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року.

Як вбачається з відомостей, які зазначені на офіційному веб-сайті НКРЕКП, постанова №1190 від 20.09.2022 була оприлюднена 21.09.2022 (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-lipni-), а отже, з урахуванням пункту 10.4. Порядку №641 відповідач зобов`язаний був здійснити 100% оплату позивачу за отриману в липні 2022 електричну енергії до 26.09.2022 включно.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №473 від 14.03.2023 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2022 року.

Як вбачається з відомостей, які зазначені на офіційному веб-сайті НКРЕКП, постанова №473 від 14.03.2023 була оприлюднена 15.03.2023 (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-serpni), а отже, з урахуванням пункту 10.4. Порядку №641 відповідач зобов`язаний був здійснити 100% оплату позивачу за отриману в серпні 2022 електричну енергії до 20.03.2023 включно.

Таким чином, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах справи доказів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позов в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 131 484 772, 63 грн (з урахуванням частково сплаченої відповідачем заборгованості на загальну суму 3 335 843, 11 грн грн) підлягає задоволенню.

Щодо доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та у постанові від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 зазначив, що у Наказі №140 та №206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";

- наказ не звільняє ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- наказ не змінює обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобовязань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641;

- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобовязання, передбачене умовами договору.

Поряд з цим, об`єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Таким чином, місцевий господарський суд, дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобовязання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом, що повністю узгоджується з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Протилежні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду наведених вище.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 4 941 737, 36 грн та інфляційних втрат у розмірі 11 458 617, 42 грн, колегія суддів зазначає таке.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що згідно надано позивачем детального розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, слідує, що останній здійснено стосовно простроченої суми заборгованості за кожний період окремо.

Так, позивач у поданому до суду розрахунку інфляційних втрат нарахованих на суму боргу в розмірі 5 206 192,74 грн (період нарахувань з 16.09.2022 по 25.12.2023 - 1 період) застосовував сукупний індекс інфляції у розмірі 1,09224130, на суму боргу в розмірі 4 254 552,85 грн (період нарахувань з 16.09.2022 до 25.12.2023 - 2 період) - 1,09224130, на суму боргу в розмірі 31 775 976,60 грн (період нарахувань з 16.09.2022 до 25.12.2023 - 3 період) - 1,09224130, на суму боргу в розмірі 20 710 472,43 грн (період нарахувань з 16.09.2022 до 25.12.2023 - 4 період) - 1,09224130, на суму боргу в розмірі 24 238 093,91 грн (період нарахувань з 16.09.2022 до 25.12.2023 - 5 період) - 1,09224130, на суму боргу в розмірі 18 108 883,04 грн (період нарахувань з 16.09.2022 до 25.12.2023 - 6 період) - 1,09224130, на суму боргу в розмірі 17 005 617,18 грн (період нарахувань з 27.09.2022 до 25.12.2023 - 7 період) - 1,09224130, на суму боргу в розмірі 13 520 826,99 грн (період нарахувань з 21.03.2023 до 25.12.2023 - 8 період) - 1,01995202.

Проте, скаржник вказує на помилковість нарахувань інфляційних втрат без заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми посилаючись на практику Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21 та від 26.06.2020 у справі №905/21/19. Також відповідачем наведено контррозрахунок суми інфляційних втрат за періоди №№1 - 8.

Дослідивши розрахунок позивача та врахувавши заперечення відповідача щодо наданого розрахунку, колегія суддів зазначає таке.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону).

Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас ч. 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. п. 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, обєднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 роз`яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 17.012024 у справі №910/18308/21.

Як було зазначено, позивач у поданому розрахунку інфляційних втрат застосовував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих, а до "мільйонних" (шести знаків після коми) визначив індекс інфляції: за 1 період - 1,09224130, тобто 109,224130%; за 2 період - 1,09224130, тобто 109,224130%; за 3 період - 1,09224130, тобто 109,224130%; за 4 період - 1,09224130, тобто 109,224130%; за 5 період - 1,09224130, тобто 109,224130%; за 6 період - 1,09224130, тобто 109,224130%; за 7 період - 1,09224130, тобто 109,224130%; за 8 період - 1,01995202, тобто 101,995202%. При цьому правильний індекс інфляції у вказані періоди мав складати 109,2% та 101,9% відповідно, а відтак інфляційні втрати становили б іншу суму.

З огляду на вимоги ст. 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум (подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 02.03.2018 у справі №927/467/17).

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд першої інстанції при застосуванні ч. 2 ст. 625 ЦК України погодився із наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат та вважав його арифметично правильним, проте не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 23.09.2021 у справі №924/2/21 щодо заокруглення індексу інфляції, не визначивши при цьому правильної суми інфляційних втрат за спірний період.

З огляду на викладене висновки Господарського суду міста Києва щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" інфляційних втрат за спірний період у загальному розмірі 11 458 617,42 грн є помилковими, оскільки визначення величини приросту індексу споживчих цін має здійснюватися із заокругленням до десяткового числа після коми.

Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що стягненню підлягають:

- 1 період (з 16.09.2022 по 25.12.2023) з урахуванням індексу інфляції 109,2% інфляційні втрати в розмірі 478 696,73 грн, а не 480 225,96 грн як визначив позивач у розрахунку;

- 2 період (з 16.09.2022 по 25.12.2023) з урахуванням індексу інфляції 109,2% інфляційні втрати в розмірі 389 234,86 грн, а не 392 445,47 грн як визначив позивач у розрахунку;

- 3 період (з 16.09.2022 по 25.12.2023) з урахуванням індексу інфляції 109,2% інфляційні втрати в розмірі 2 923 389,85 грн, а не 2 931 057,25 грн як визначив позивач у розрахунку;

- 4 період (з 16.09.2022 по 25.12.2023) з урахуванням індексу інфляції 109,2% інфляційні втрати в розмірі 1 905 363,46 грн, а не 1 910 360,81 грн як визначив позивач у розрахунку;

- 5 період (з 16.09.2022 по 25.12.2023) з урахуванням індексу інфляції 109,2% інфляційні втрати в розмірі 2 229 904,64 грн, а не 2 235 753,18 грн як визначив позивач у розрахунку;

- 6 період (з 16.09.2022 по 25.12.2023) з урахуванням індексу інфляції 109,2% інфляційні втрати в розмірі 1 666 017,21 грн, а не 1 670 386,83 грн як визначив позивач у розрахунку;

- 7 період (з 27.09.2022 по 25.12.2023) з урахуванням індексу інфляції 109,2% інфляційні втрати в розмірі 1 564 516,78 грн, а не 1 568 620,16 грн як визначив позивач у розрахунку;

- 8 період (з 21.03.2023 по 25.12.2023) з урахуванням індексу інфляції 101,9% інфляційні втрати в розмірі 256 895,71 грн, а не 269 767,76 грн як визначив позивач у розрахунку.

Отже, безпідставно нарахованими є інфляційні втрати у розмірі 44 526,18 грн (11 458 617,42 грн - 11 414 091,24 грн), відповідно обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 11 414 091,24 грн (11 458 617,42 грн - 44 526,18 грн).

За наведених обставин, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі стосовно невірного нарахування позивачем інфляційних втрат знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 941 737,36 грн 3% річних підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, про те, що місцевий суд застосував частину 2 статті 625 ЦК України в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, колегія суддів зазначає таке.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі №910/19752/23, проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу за первісним позовом трьох процентів річних апеляційним судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2024 у справі №910/3323/23, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 21.06.2022 у справі №910/9905/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21.

Колегія суддів також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 сформувала висновок про те, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Стосовно зменшення інфляційних втрат, то Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Суд звертає увагу відповідача на те, що законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат, у зв`язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Доводи скаржника про неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України в наведеній частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом часткового задоволення вимоги про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" інфляційних втрат, що становить 11 414 091,24 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №910/19752/23 змінити, виклавши його в наступній редакції:

" 1. Провадження у справі №910/19752/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Причорноморський" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 205 058 406, 38 грн закрити в частині основного боргу у розмірі 3 335 843, 11 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Причорноморський" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 205 058 406, 38 грн (з урахування зменшення позовних вимог) - задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Причорноморський" (04070, м. Київ, Паркова дорога, 16-А, нежитлове приміщення, 28; ідентифікаційний код: 39535883) суму основного боргу у розмірі 131 484 772 (сто тридцять один мільйон чотириста вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн 63 коп., 3% річних у розмірі 4 941 737 (чотири мільйон дев`ятсот сорок одна тисяча сімсот тридцять сім) грн 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 414 091 (одинадцять мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч дев`яносто одна) грн 24 коп. та 677 277 (шістсот сімдесят сім тисяч двісті сімдесят сім) грн 58 коп. судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 460, 96 грн, пені у розмірі 29 805 485, 71 грн, штрафу у розмірі 10 943 802, 66 грн, 3% річних у розмірі 35 786, 57 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 095 426,14 грн."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Причорноморський" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 39 (тридцять дев`ять) грн 42 коп.

Матеріали справи №910/19752/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2025

після виходу головуючого судді Коробенка Г.П. з відпустки

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.О. Хрипун

Г.А. Кравчук