Ухвала від 20.08.2025 по справі 910/10113/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

20.08.2025Справа № 910/10113/25

Суддя Привалов А.І., розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧИЙ ЛАН»

до Міністерства юстиції України

про визнання наказу протиправним та його скасування

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧИЙ ЛАН» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.07.2025 № 2003/5 "Про задоволення скарги", виданого на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.07.2025 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ» від 27.03.2025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2025 за №СК-1080-25.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов не підлягає прийняттю до розгляду, зважаючи на наступне.

З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародне і національне законодавство передбачає принцип спеціалізації судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).

Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас за правилами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право.

Згідно з чиним нормативно-правовим регулюванням у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України та його територіальні органи здійснюють розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства у межах компетенції, визначеної Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Частиною 6 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: - про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації); - про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації); - про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду; 7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані; 8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

Судом установлено, що відповідачем у даній справі є Міністерство юстиції України, який є суб`єктом владних повноважень.

При цьому, предметом даного спору є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.07.2025 № 2003/5 року № 2921/7 "Про задоволення скарги".

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧИЙ ЛАН» не заявляє позовних вимог щодо зобов`язання відповідача скасувати реєстраційну дію та/або вимог до державного реєстратора щодо здійснення реєстрації змін, пов`язаних з задоволенням скарги ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ».

Натомість свої позовні вимоги позивач обґрунтував саме порушенням Міністерством юстиції України встановленої процедури розгляду скарги ТОВ «ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ».

У постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 420/8202/23 зазначено, що висновок про публічно-правову природу спору, зроблений у справах, в яких предметом оскарження були виключно накази Мін`юсту за результатом розгляду скарг на рішення (дії або бездіяльність) державного реєстратора (суб`єкта державної реєстрації) з підстав порушення відповідачем встановленої процедури розгляду відповідних скарг або невідповідністю змісту наказу встановленим вимогам законодавства, але без необхідності безпосереднього втручання суду у самі реєстраційні дії та підстави їх вчинення.

Подібний правовий висновок, також викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2025 у справі № 910/14209/25.

Дослідивши обставини, викладені позивачем у позові, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутній спір про право щодо речових прав на нерухоме майно, оскільки свої позовні вимоги позивач обґрунтовує саме порушенням Міністерством юстиції України вимог законодавства при розгляді скарги (строку розгляду скарги), тобто процедури її розгляду.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку, що даний спір є публічно-правовим і за суб`єктним складом сторін, а також предметною ознакою не може розглядатись в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Водночас суд на виконання положень частини 6 статті 175 ГПК України роз`яснює позивачу, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд повертає позивачеві позовну заяву і додані до неї документи.

На підставі викладеного та керуючись 2, 4-5, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧИЙ ЛАН» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.07.2025 № 2003/5 "Про задоволення скарги".

2. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧИЙ ЛАН», що даний спір має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

3. Позовну заяву з усіма доданими до неї документами повернути заявнику.

4. Згідно з ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов