Рішення від 19.08.2025 по справі 757/10716/25-а

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10716/25-а

пр. № 2-а-179/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовомІнспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: головний державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 30 липня 2024 року, зобов`язати відповідача відкрити виконавче провадження та вчинити дії, спрямовані на його виконання.

В обґрунтування позову вказано, що 30 липня 2024 року головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Каландеєм Р.Б. щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00481257 від 13 лютого 2024 року до повідомлення серії ІД № 01318443 від 21 січня 2024 року та на підставі п. 6 ч. 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання через відсутність зазначення дати народження боржника - керівника юридичної особи та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Позивач вважає дії державного виконавця неправомірними та повідомлення таким, що підлягає скасуванню, оскільки відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Від представника відповідача та третіх осіб відзив на позовну заяву та пояснення на позовну заяву не надходили.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

04 березня 2025 року вказана позовна заява, на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 13 березня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

19 березня 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

ІІІ. Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00481257 до повідомлення серія ІД № 01318443 від 13 лютого 2024 року, постановлено визнати винним ОСОБА_1 - керівника «Українського Благодійного Фонду «Захист та допомога» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-КУпАП /а.с. 10/.

30 липня 2024 року головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Каландеєм Р.Б. щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00481257 від 13 лютого 2024 року до повідомлення серії ІД № 01318443 від 21 січня 2024 року та на підставі п. 6 ч. 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання через відсутність зазначення дати народження боржника - керівника юридичної особи та реєстраційного номеру облікової картки платника податків/а.с. 12-13/.

04 вересня 2024 року Інспекція з питань контролю за паркуванням звернулась із скаргою до Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення головного державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30 липня 2024 року /а.с. 15-16/.

Постановою Начальника Печерського ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевською І.І. в задоволенні скарги відмовлено, визнано дії державного виконавця такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» /а.с.18-20/.

11 жовтня 2024 року Інспекція з питань контролю за паркуванням звернулась із скаргою до Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову від 20 вересня 2024 року /а.с.22-24/.

Постановою заступника начальника міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувалова М.С. від 07 листопада 2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження визнано дії начальника Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської І.І. при винесенні постанови про результати перевірки законності повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства /а.с. 30-31/.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року адміністративну справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Так,відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Рішення підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів, визначених статтею 3 Закону, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративне правопорушення, у передбачених законом випадках.

У ст. 4 Закону зазначаються вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ, що пред`являється до органу ДВС, зокрема відповідно до пункту третього цієї статті у виконавчому документі зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення.

Відповідно до ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною третьою статті 26 Закону визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерстві юстиції (м. Київ) Каландей Р.Б. у повідомленні про повернення виконавчого документу правомірно було встановлено, що виконавчий документ не містить дати народження боржника - фізичної особи. Крім цього заява стягувача не містить відомостей, що ідентифікують боржника.

Позивач посилається на рішення Верховного суду від 27 серпня 2018 року по справі № 471/283/17-ц , від 25 червня 2014 року по справі № 6-62цс1 та від 21 травня 2014 року по справі 6-45цс14 , в яких визначено, що лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання. Однак у даному випадку відсутніми є не окремі відомості про особу боржника, а будь-які ідентифікуючі відомості. Тобто, жодні ідентифікуючі відомості боржника - фізичної особи не вказано.

Таким чином, суд погоджується з доводами державного виконавця, викладеними у повідомленні від 30 липня 2024 року про відсутність можливості щодо провадження виконавчих дій за виконавчим документом, оскільки застосування заходів примусового характеру щодо фізичної особи без ідентифікації її особи, суперечить вимогам Конституції та інших нормативно-правових актів, що встановлюють захист персональних даних, цього Закону та можуть спричинити негативні наслідки (арешт, обмеження права власності, реалізація майна третьої особи тощо).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорюване повідомлення, прийняте державним виконавцем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Відповідно до частини першої, другої ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14 березня 2018 року у справі N 760/2846/17 та від 14 лютого 2018 року у справі N 536/583/17.

У відповідності до частини третьої ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю, оскільки позивач не надав доказів обставин, на які він посилається як на підставу для позову.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

V. Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 24, 61, 625, 129, 129-1 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 132, 139, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: головний державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, зобов`язання вчинити дії, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова