Постанова від 20.08.2025 по справі 160/1661/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1661/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства "САРМАТ" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 ( суддя Кальник В.В.) в адміністративній справі №160/1661/25 за позовом Приватного підприємства "САРМАТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року у справі № 160/1661/25 адміністративний позов Приватного підприємства «Сармат» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0680860714 від 05.11.2024 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства «Сармат» витрати зі сплати судового збору в розмірі 9666,85 грн.

21.04.2025 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заяви зазначено, що у зв`язку із розглядом даної справи позивач поніс витрати на правову допомогу адвоката 50 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 в задоволенні заяви Приватного підприємства «Сармат» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/1661/25 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про стягнення витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності/ відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення». У спірному випадку Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат було подано Позивачем після прийняття судом першої інстанції Рішення. Вирішуючи цю Заяву, суд першої інстанції надав оцінку доказам у справі та дійшов висновку про відсутність підтвердження факту сплати правничої допомоги. Відповідно, постановлення за наслідками розгляду Заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм ст. 252 КАС України. Крім того, наявні у матеріалах справи копії Договору про надання правової допомоги, Додаткової угоди, Акта здачі-приймання наданих послуг є належними та достатніми доказами підтвердження заявлених витрат. При цьому, суд, посилаючись на відсутність документів про оплату, не врахував, що сторонами у п. 3 Акта здачі-приймання наданих послуг було погоджено, що сплата наданих послуг здійснюється Клієнтом протягом 60 календарних днів з моменту підписання Акту. Отже, в спірному випадку Позивач має право на компенсацію витрат на правничу допомогу шляхом їх стягнення з Відповідача, незважаючи на не долучення доказів їх оплати.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Віповідно до норм КАС України встановлено, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.

У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Водночас, КАС України не передбачає, що види правової допомоги, які підлягають компенсації, можуть встановлюватися або обмежуватися іншими законами.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Щодо визначення та оцінки часу, витраченого фахівцем в галузі права колегія суддів бере до уваги види правової допомоги, що були надані позивачу фахівцем в галузі права на день постановлення судового рішення судом першої інстанції а також ті, що були надані позивачу до постановлення рішення апеляційного суду, та зазначені в актах виконаних робіт, зокрема: вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; час, витрачений на підготовку позовної заяви та апеляційної скарги а також враховує час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; тривалість розгляду і складність справи.

Зважаючи на те, що справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні, матеріали справи містять документи саме ті які правлялися на адресу підприємства податковою, скарги за висновками прийнятого акту перевірки та скарги щодо спірного податкового повідомлення рішення складалися безпосередньо керівником підприємства та направлялися доподаткової ним самостійно, апеляційна скарга містить ті ж доводи, що і позовна заява, що виключає додаткову інформацію яка потребувала опрацювання, колегія суддів доходить висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн. (витрати на правову допомогу при зверненні до суду першої інстанції) є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Відтак, колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з огляду на те що договір про надання правової допомоги був підписаний від 03.03.2020 року у зв`язку з чим можна дійти висновку, що підприємство позивача знахиться на обслуговуванні з правових питань у даному Адвокатському об`єднанні, виконуючи на підставі зазначеного договору свої обов`язки, по даній справі було складено лише позовну заяву, отже, колегія суддів доходить висновку про зменшення розміру таких витрат до 3 000 грн., що буде справедливим за даних обставин справи.

Колегія суддів дійшла висновку про не доведеність розміру понесених ПП "Сармат" витрат на правову допомогу та їх співрозмірність з обсягом наданої Адвокатським бюро правової допомоги зі справи.

Крім того, верховний Суд у постанові від 19 березня 2020 року у справі №640/6209/19 сформулював висновок щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід`ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто, у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності/відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення» або «додаткової постанови» з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення. Постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 КАС України.

У подальшому зазначену позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі № 500/2632/19.

У цій справі після ухвалення судом рішення за результатами розгляду справи по суті, відповідач подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат.

Вирішуючи вказану заяву, суд першої інстанції надав оцінку доказам у справі та дійшов висновку про відсутність підтвердження факту сплати відповідачем правничої допомоги адвокату.

Таким чином, постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 КАС України.

Відтак, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального при постановленні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №560/4650/20, від 16 травня 2023 року у справі №340/8992/21.

Отже, вирішуючи вказану заяву, суд першої інстанції фактично погодився з наявністю підстав для вирішення питання про судові витрати з огляду на те, що воно не було вирішено у постанові суду за результатами розгляду справи, та навів свої мотиви обґрунтованості викладених у заяві позивача вимог, проте замість додаткової постанови постановив з цього питання ухвалу про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.

Колегія суддів, з урахуванням вищевикладеної правової позиції вважає, що у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності / відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення» або «додаткової постанови» з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.

Таким чином, постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 КАС України.

Відтак колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про розподіл судових витрат.

У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів зазначає, що адміністративна справа розглядалася судом першої інстанції в порядку письмового провадження без виклику сторін, предмет спору в цій справі є типовим, існує усталена судова практика Верховного Суду щодо вирішення таких спорів. Таким чином, підготування відзиву на адміністративний позов у цій справі не є складним та затратним за часом.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 3000 грн. є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням реального часу, необхідного для виконання відповідних робіт (послуг), а тому підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "САРМАТ" задовольнити частково

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 в адміністративній справі №160/1661/25 скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву Приватного підприємства "САРМАТ" про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь Приватного підприємства "САРМАТ" суму витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

В іншій частині в задоволенні заяви Приватного підприємства "САРМАТ" про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 серпня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 22 серпня 2025 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова