Рішення від 26.08.2025 по справі 461/5861/25

Справа №461/5861/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2025 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 довиконавчого комітетуЛьвівської міськоїради вособі адміністративноїкомісії привиконавчому комітетіЛьвівської міськоїради,третя особа:Управління охорониісторичного середовищаЛьвівської міськоїради проскасування постановипро накладенняадміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради в особі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради, третя особа: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою №130 від 09.07.2025 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого абз.3 ст.92 КУпАП. Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята із порушеннями вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просить позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.4ст. 229 КАС Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що 23.04.2013 позивачем ОСОБА_1 було придбано нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , позначені в технічному паспорті під №№ 15-9, 15-10,15-11, 15- 13, 15-14, 15-15, 15-16.

На теперішній час нежитловими приміщеннями користується AT «Кредо Банк» на правах оренди.

Постановою №130 від 09.07.2025 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого абз.3 ст.92 КУпАП.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, у нежитлових приміщеннях першого поверху в будинку АДРЕСА_1 (пам`ятка культурної спадщини з охоронним №4467-Лв) проведено самовільну заміну нижньої частини вхідних дверей з дерев`яних на металопластикові, які розташовані на головному фасаді будівлі без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Власником порушено режим використання пам`ятки, який має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо, а також пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ним рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, переміщувати на інші місця, не змінено нижньої частини вхідних дверей з металопластикових на дерев`яні, що є порушенням вимоги ч.1 ст.22, ч.1, 2 ст.24 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята із порушеннями вимог чинного законодавства, що має значення для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.92 КУпАП.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями ст.92 КУпАП передбачено відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини: ухилення від підписання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини; порушення режиму використання пам`ятки культурної спадщини; порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території; проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам`ятці культурної спадщини, зміна призначення пам`ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини; ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов`язаних з нерухомими об`єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ст.256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (абз.2 ст.254 КУпАП).

Разом із цим, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЛА №001194 від 01.07.2025, в порушення наведених вимог Закону, позивача не викликали для складення вказаного протоколу та такий був складений без його участі, про що свідчить відсутність підпису ОСОБА_1 у протоколі, а також відсутність запису про відмову від підпису.

Тим самим, ОСОБА_1 не було роз`яснено прав і обов`язків, передбачених ст.268 КУпАП, позбавлено можливості надати пояснення та зауваження щодо протоколу, подавати докази, заявляти клопотання, тобто фактично порушено право останнього на захист.

Окрім цього, у вказаному протоколі не зазначено часу вчинення адміністративного правопорушення і такий був надісланий ОСОБА_1 лише разом із оскаржуваною постановою.

Відтак, суд вважає, що вказаний протокол складений з порушенням ст.ст.254, 256 КУпАП, а тому є недопустимим доказом.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В частині 2 статті 283 КУпАП містяться вимоги до постанови по справі про адміністративне правопорушення, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, правильним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справи.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, обов`язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з цим, в порушення вказаних вимог, в оскаржуваній постанові не вказано часу вчинення адміністративного правопорушення, місця вчинення (населеного пункту).

Окрім цього,встановлено,що ОСОБА_1 був присутнійна засіданнікомісії 09.07.2025та надававпояснення прирозгляді справи,однак воскаржуваній постановіне описанонаданих позивачемпояснень тажодним чиномне спростованотаких,а такожне наведено будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.92 КУпАП.

Позивач вказує, що на засіданні комісії, що відбулось 09.07.2025, він повідомляв, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 придбав ще у 2013 році і на той час дерев`яні вікна, які знаходяться поруч із вхідними дверима з фасадної сторони будинку, уже були замінені на металопластикові. Попередній власник запевнив його, що ці віконні заповнення змінені з відповідного дозволу Львівської міської ради, оскільки будинок є пам`яткою архітектури, та що дія дозволу також поширюється і на вхідні двері, однак такі на той час ще не були замінені на металопластикові, оскільки були придатними для користування. Згодом нижня частина дерев`яних дверей стала непридатною для користування (повністю згнили) та потребувала заміни. Будучи упевненим, що попереднім власником отримано дозвіл на заміну цих дверних заповнень, що не викликало у нього жодних сумнівів, оскільки з часу придбання мною цих приміщень жодних зауважень з приводу металопластикових вікон не було, у 2024 році ним дійсно було здійснено заміну нижньої частини дерев`яних дверей на металопластикові. При цьому, колір, конфігурація та форма дверних заповнень повністю відповідає віконним та верхній частині дверного заповнення.

Однак, жодної оцінки чи спростування (відхилення) вказаних пояснень ОСОБА_1 оскаржувана постанова не містить.

Також не з`ясовано, чи отримував попередній власник дозвіл на заміну віконних та дверних заповнень, що має значення для правильного вирішення справи.

Окрім цього, відповідно до абз.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Як було встановлено судом, в оскаржуваній постанові не встановлено часу вчинення правопорушення; жодних відомостей про це не зазначено.

Як вбачається з направленого на адресу AT «Кредо Банк» (орендаря) листа від 30.04.2025 №0004-вих.-63181, про факт заміни нижньої частини дверей у приміщення під №15-11 стало відомо 04.03.2025.

При цьому, оскаржувана постанова була винесена лише 09.07.2025, тобто з пропущенням двомісячного строку накладення адміністративного стягнення.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Разом з цим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини позивача, в розумінніст. 251 КУпАП, відповідачем не надано.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно дост. 62 Конституції Українивина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.ст. 73,76 КАС України належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,які підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень. Достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, то слід зазначити, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували дану обставину.

Відповідач не надав відзиву до суду і не довів правомірність прийнятого ним рішення по справі.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність вини позивача і вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю, тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст.19,62 Конституції України, ст. ст. 19,77,90,242,243,246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов задовольнити.

Постанову №130 від 09.07.2025 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого абз.3 ст.92 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Р.Волоско