Постанова від 08.07.2025 по справі 911/1880/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2025 р. Справа№ 911/1880/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Митюк С.П., адвокат;

від відповідача: Сєрих В.В., адвокат;

від третьої особи: не з`явився;

від органу ДВС України: Кушнір Л.В., самопредставництво,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Київоблгаз"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.04.2025 (повний текст складено 22.04.2025)

за результатами розгляду скарги на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. у виконавчому провадженні №76770788

у справі № 911/1880/22 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Київоблгаз"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 4 001 785 926,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи, що передували прийняттю оскаржуваного судового рішення.

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", позивач, стягувач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - АТ "Київоблгаз", відповідач, боржник) про стягнення 293 993 088,62 грн заборгованості за добовий небаланс природного газу, 27 633 968,67 грн пені, 6 956 787,06 грн 3% річних, 56 024 871,05 грн інфляційних втрат та 868 350,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору транспортування природного газу №2002000108 від 04.02.2020 (далі - Договір) в частині сплати за добові небаланси за вересень 2021 року у розмірі 7720,35668 тис.куб.м (79905692кВт*год) на загальну суму 293 673 305,36 грн з ПДВ та за грудень 2021 року (85372 кВт*год) у розмірі 8,24847 тис.куб.м на загальну суму 319 783,26 грн з ПДВ. Крім того, позивач нарахував відповідачу 27 633 968,67 грн пені на підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору, 6 956 787,06 грн 3% річних, 56 024 871,05 грн інфляційних втрат згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (яка прийнята судом до розгляду ухвалою від 17.10.2023), за якою просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь 3 224 798 278,03 грн заборгованості зі сплати основного боргу за добовий небаланс природного газу за вересень, грудень 2021 року, травень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року, 40 524 533,20 грн 3 % річних, 586 917 933,37 грн пені, 149 545 182,25 грн інфляційних втрат та 939 400,00 грн судового збору.

Ухвалою від 01.11.2022 суд першої інстанції залучив до участі у справі №911/1880/22 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, третя особа).

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі № 911/1880/22 позов задоволений.

Ухвалено стягнути з АТ "Київоблгаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 3 224 798 278,03 грн основного боргу, 40 524 533,20 грн 3 % річних, 586 917 933,37 грн пені, 149 545 182,25 грн інфляційних втрат, 939 400,00 грн судового збору та 2 684,00 грн судового збору за розгляд ухвали Господарського суду Київської області від 24.01.2023 в апеляційній інстанції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 29.10.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі № 911/1880/22 залишено без змін.

Отже, судове рішення від 23.07.2024 у даній справі набрало законної сили 29.10.2024.

27.11.2024 на примусове виконання ухваленого судового рішення у справі №911/1880/22 Господарським судом Київської області видано наказ, строк пред`явлення якого до виконання встановлено у три роки, тобто до 29.10.2027.

На виконання наказу Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/1880/22 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою Асею Назимівною (далі- державний виконавець) відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову ВП №76770788 від 12.12.2024.

У межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем також винесені постанови від 12.12.2024 та 13.12.2024 про: стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 295,86 грн; стягнення виконавчого збору в розмірі 367 369 983,26 грн; арешт коштів боржника; арешт майна боржника.

Як стверджує боржник, з метою недопущення порушення законних прав сторони виконавчого провадження, він звернувся до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ із заявою від 20.02.2025 за № 810-Сл-164-С225 про зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 76770788 з виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/1880/22, посилаючись на пункт 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

За доводами, викладеними у поданій заяві, боржник вказував на те, що заборгованість, присуджена до стягнення судовим рішенням у справі №911/1880/22, підлягає врегулюванню на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-IX (далі - Закон №1639-ІХ). Водночас повідомив державного виконавця, що АТ "Київоблгаз" за постановою НКРЕКП від 16.11.2022 № 1466, включене до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, відповідно до частин 1, 2 Закону №1639-ІХ, а тому в силу пункту 15 частини 1 та частини 2 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження № 76770788 має бути зупинене.

З огляду на те, що державним виконавцем заява боржника залишена без належного реагування, останній звернувся до господарського суду зі скаргою у даній справі.

Короткий зміст поданої скарги.

У березні 2025 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від боржника - АТ "Київоблгаз" (далі - скаржник) надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця щодо не зупинення вчинення виконавчих дій, яка містила такі вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Рагімової А.Н. щодо не зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №76770788;

-зобов`язати головного державного виконавця Рагімову А.Н. зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 76770788, з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/1880/22 виданого 27.11.2024 та зняти арешт з коштів та майна боржника накладених постановами від 13.12.2024.

В обґрунтування поданої скарги, посилаючись на практику Верховного Суду, боржник зазначив, що підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є перебування боржника в Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, та віднесення суми основного боргу за рішенням суду до передбаченої згаданим вище Законом №1639-ІХ та ініційованої боржником процедури врегулювання. З огляду на ці обставини, скаржник вказав, що відповідно до положень пункту 15 частини 1 статті 34 та частини 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" наявний обов`язок державного виконавця зняти арешт з майна й грошових коштів боржника та зупинити вчинення виконавчих дій.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2025 у справі № 911/1880/22 у задоволенні скарги відмовлено.

Мотивуючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції констатував, що 3 673 699 832,61 грн, в межах стягнення яких відкрито виконавче провадження, є частиною заборгованості стягнутої за рішенням суду у справі № 911/1880/22, яка виникла після 28 лютого 2022 року та не підпадає під дію виключень, що встановлені приписами Закону №1639-ІХ, а відтак саме лише перебування боржника(скаржника) в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу за умови проведення виконавчих дій лише в частині стягнення 3 673 699 832,61 грн, що складає суму заборгованості, яка виникла після 28 лютого 2022 року, не є передумовою для застосування імперативу у вигляді зупинення виконавчого провадження.

Також суд першої інстанції встановив, що арешти в межах виконавчого провадження були накладені саме в межах стягнення заборгованості в сумі 3 673 699 832,61 грн, не тотожність цієї суми стягнення сумі, зазначеній у постановах державного виконавця, за висновком суду першої інстанції обґрунтовується тим, що до суми стягнення заборгованості додано виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, штрафи, що відповідно збільшило суму, в межах якої накладено арешти на кошти та майно, що відповідає змісту, суті та завданням виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, АТ "Київоблгаз" 01.05.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 08.04.2025 у справі № 911/1880/22 скасувати та постановити нову, якою визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Рагімової А.Н. щодо не зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №76770788 та зобов`язати головного державного виконавця Рагімову А.Н. зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №76770788, з примусового виконання Наказу Господарського суду Київської області № 911/1880/22 виданого 27.11.2024 та зняти арешт з коштів та майна боржника накладених постановами № 76770788 від 13.12.2024; витрати АТ "Київоблгаз" по сплаті судового збору за подання даної апеляційної скарги покласти на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, АТ "Київоблгаз" вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права, допущенням неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та, як наслідок, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Узагальнені доводи боржника зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні зазначеної ухвали не враховано такі обставини, що свідчать про наявність у державного виконавця обов`язку зняти арешт з майна та грошових коштів боржника і зупинити вчинення виконавчих дій на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 та частини 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження":

-заборгованість за наказом виникла на підставі договору про транспортування природного газу, укладеного між ТОВ "Оператор ГТС України" та АТ "Київоблгаз", який є боржником за наказом;

-постановою НКРЕКП від 16.10.2022 №1466 АТ "Київоблгаз" було включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до статті 3 Закону №1639-ІХ;

-державний виконавець, на підставі заяви стягувача, самостійно визначив розмір заборгованості, яка підлягає врегулювання за Законом №1639-ІХ та обсяг заборгованості, що цим Законом не врегульовується, тобто підлягає примусовому стягненню, при цьому самим виконавчим документом не передбачено подібний спосіб та порядок виконання рішення суду;

- державний виконавець не належить до числа учасників процедури з врегулювання заборгованості за Законом №1639-ІХ.

Крім того, при обґрунтуванні вимог апеляційної скарги боржник посилався на судову практику Верховного Суду, викладену у постановах від 25.02.2025 у справі №910/9745/22, від 20.01.2025 у справі №924/396/24, від 11.07.2024 у справі №921/366/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 апеляційну скаргу АТ "Київоблгаз" на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.04.2025 у справі № 911/1880/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Яценко О.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Київоблгаз" на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.04.2025 у справі № 911/1880/22, розгляд справи призначено на 27.05.2025 о 15 год 20 хв, запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 08.04.2025 у справі № 911/1880/22.

14.05.2025 матеріали справи № 911/1880/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Яценко О.В. у відпустці.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 апеляційну скаргу АТ "Київоблгаз" на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.04.2025 у справі № 911/1880/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ "Київоблгаз" на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.04.2025 у справі № 911/1880/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 розгляд апеляційної скарги боржника на ухвалу суду першої інстанції від 08.04.2025 у даній справі відкладено на 08.07.2025 о 15 год 40 хв; зобов`язано скаржника надіслати на адресу третьої особи копію скарги на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. у виконавчому провадженні №76770788 та доданих до неї документів, а також копію апеляційної скарги та доданих до неї документів, докази чого надати суду.

Позиція інших учасників справи.

16.05.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Оператор ГТС України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просить апеляційну скаргу боржника залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 08.04.2025 у даній справі залишити без змін.

За твердженням стягувача, апеляційна скарга боржника є необґрунтованою і безпідставною, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції, на переконання стягувача, правильно встановлено, що сума заборгованості за виконавчим провадженням №76770788 у розмірі 3 673 699 832,61грн не підлягає врегулюванню згідно з Законом №1639-ІХ, оскільки виникла після 28.02.2022, чим спростовуються доводи скаржника про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження №76770788 на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". Дії державного виконавця у виконавчому провадженні №76770788 щодо арешту коштів і майна боржника та не вчинення дій щодо зупинення виконавчого провадження за заявою скаржника в межах стягнення зазначеної суми боргу є обґрунтованими та такими, що вчинені у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", а отже скаржником не доведено протиправність бездіяльності державного виконавця.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини за сукупністю наданих сторонами доказів та з наданням їм належної оцінки, стягувач вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив боржнику у задоволенні поданої ним скарги.

20.05.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній не погоджується з її доводами, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що ухвала місцевого господарського суду прийнята в результаті повного дослідження усіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, просить апеляційну скаргу боржника залишити без задоволення, а оскаржувану ухвала - без змін.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу орган ДВС акцентує увагу на тому, що у заяві від 04.12.2024 на примусове виконання рішення стягувач зазначив, що стягненню з боржника підлягає заборгованість, яка виникла після 28.02.2022 та не підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639-ІХ в загальній сумі 3 673 699 832,61 грн (з урахуванням судового збору). За даною заявою стягувач просив відкрити виконавче провадження для примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі №911/1880/22 з урахуванням зазначеної інформації.

На підставі цієї заяви стягувача, державним виконавцем 12.12.2024, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76770788 в частині стягнення зазначеної суми заборгованості, яка не підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639-ІХ, що підтверджується розміром виконавчого збору, стягнутого з боржника згідно з пунктом 3 цієї постанови, та розміром суми накладеного арешту на кошти та майно боржника, яка включає зазначену заборгованість з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів.

За таких обставин, дії державного виконавця у виконавчому провадженні №76770788 щодо арешту коштів і майна боржника та не вчинення дій щодо зупинення виконавчого провадження за заявою боржника є такими, що відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги боржника, поданої у порядку статті 339 ГПК України.

Явка представників сторін.

У судове засідання 08.07.2025 з`явилися представники боржника (скаржника), стягувача та органу ДВС.

Третя особа участь свого представника у судовому засіданні не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не зверталася.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника третьої особи.

Представник боржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення у справі про задоволення його скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Представник стягувача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Присутній у судовому засіданні представник органу ДВС вимоги апеляційної скарги заперечив, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що при дослідженні спірних правовідносин необхідно взяти до уваги таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Для забезпечення реального виконання рішення передбачене застосування арешту майна (коштів) боржника. Арешт накладається в розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частини 1, 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні скарги АТ "Київоблгаз".

З огляду на дослідженні у даній справі обставини, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, спірні правовідносини, які склалися між учасниками судового процесу, зводяться до питання щодо наявності/відсутності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій у відповідності до положень пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою боржника, який включений до реєстру підприємств, які беруть участь згідно з Законом №1639-ІХ у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Так, боржник стверджує, що відповідно до постанови від 12.12.2024 ВП№76770788, винесеної державним виконавцем на підставі заяви стягувача про примусове виконання рішення, виконавче провадження відкрито в частині заборгованості, що підлягає примусовому виконанню згідно з наказом Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/1880/22, яка, за визначенням стягувача, не підпадає під період врегулювання відповідно до процедур, передбачених Законом №1639-ІХ.

Проте, як наголошує боржник, зважаючи на зміст резолютивної частини наказу від 27.11.2024, сума стягнення згідно з відкритим виконавчим провадженням №76770788 є складовою частиною загальної суми стягнення за виконавчим документом (наказом від 27.11.2024), до якої також входить заборгованість, яка виникла до 28 лютого 2022 року, тобто яка підпадає під період, на який поширюється процедура врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Отже, на думку боржника, державний виконавець, на підставі заяви стягувача, самостійно визначив розмір заборгованості, яка підлягає врегулюванню за Законом №1639-ІХ, та обсяг заборгованості, що цим Законом не врегульовується, тобто підлягає примусовому стягненню. При цьому самим виконавчим документом (наказом від 27.11.2024) не передбачено подібний спосіб та порядок виконання рішення суду. Таким чином, з моменту відкриття виконавчого провадження та надходження заяви боржника про зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем, на власний розсуд, ігноруються вимоги статей 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження", що призводить до порушення прав боржника, як сторони виконавчого провадження.

Стягувач та державний виконавець заперечили зазначені доводи боржника, ввжаючи, що зупинення вчинення виконавчих дій, як і зняття арешту з коштів та майна боржника у даному виконавчому провадженні №76770788 не можливе, оскільки воно відкрито стосовно суми заборгованості, яка виникла за періоди після 28 лютого 2022 року (основний борг - за травень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року; пеня, 3% річних, інфляційні втрати - за період з 01.03.2022 по 10.05.2023) не підпадають під дію Закону №1639-ІХ, з чим погодився суд першої інстанції.

У статті 1 Закону №1639-ІХ надано визначення термінам, що вживаються у цьому Законі, зокрема:

процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - це заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення (абзац 17);

реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (абзац 18);

учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (абзац 21).

Відповідно до статті 2 Закону №1639-ІХ його дія поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Згідно з абзацом 8 статті 1 Закону №1639-ІХ врегулюванню відповідно до цього Закону підлягає заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.

За змістом пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон №1639-ІХ), за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Згідно з частиною 2 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо, зокрема, про обставини, зазначені в частині 1 цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Частиною 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених, зокрема, пунктом 15 частини 1 статті 34 цього Закону.

За приписами частини 11 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку, передбаченому пунктом 15 частини 1 статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому, зокрема, пунктом 15 частини 1 статті 34 цього Закону.

Таким чином, з аналізу вказаних норм убачається, що державний виконавець:

-не віднесений до числа учасників процедури врегулювання заборгованості за Законом №1639-ІХ, тому у нього відсутні повноваження під час відкриття виконавчого провадження самостійно вирішувати питання стосовного того, чи відноситься заборгованість, що підлягає стягненню за виконавчим документом, до тієї заборгованості, котра підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639-ІХ;

-на підставі постанови НКРЕКП про включення боржника до Реєстру зупиняє вчинення виконавчих дій щодо такого підприємства, а також знімає накладені арешти на грошові кошти на рахунках боржника у випадку, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом №1639-ІХ.

Поряд з цим, як вже зазначалося, відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону №1639-ІХ заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону - це, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020, яка виникла з 01.01.2020 по 28.02.2022 включно.

Отже, законодавець чітко визначив часові межі виникнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639-ІХ, у разі включення боржника до Реєстру - з 01.01.2020 до 28.02.2022. Віднесення заборгованості, яка виникла поза межами цього періоду, до заборгованості, яка може бути врегульована учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за законодавчо визначеною у Законі №1639-ІХ процедурою, суперечитиме змісту абзацу 8 частини 1 цього Закону.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі №904/4463/23.

Як убачається з матеріалів даної справи, заборгованість боржника, що стягується у примусовому порядку, виникла на підставі Договору транспортування природного газу №2002000108 від 04.02.2020, тобто такого, що укладений після 01.01.2020, а боржника (АТ "Київоблгаз") включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, що підтверджується постановою НКРЕКП від 16.11.2022 за №1466.

Поряд з цим, суд першої інстанції при розгляді скарги боржника на бездіяльність державного виконавця, дослідивши у сукупності зміст рішення від 23.07.2024 та заяву стягувача про примусове виконання рішення від 04.12.2024, встановив:

- стягнута з боржника на користь стягувача за рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі № 911/1880/22 заборгованість (3 224 798 278,03 грн основного боргу, 40524533,20 грн 3 % річних, 586917933,37 грн пені, 149545182,25 грн інфляційних втрат, 939400,00 грн), з урахуванням періодів її виникнення, включає в себе:

1) заборгованість, заявлену позивачем при зверненні до суду (первісні вимоги) за періоди до 28 лютого 2022 року, а саме: 293 993 088,62 грн основного боргу за вересень 2021 року та грудень 2021 року, а також 27 633 968,67 грн пені, 6 956 787,06 грн 3% річних та 56 024 871,05 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу з період з вересня 2021 року до грудня 2021 року;

2) заборгованість, заявлену позивачем при зверненні до суду (первісні вимоги), яка нарахована за періоди після 28 лютого 2022 року, а саме: 3 817 882,85 грн 3% річних (за період з 01.03.2022 по 05.08.2022), 8 566 530,55 грн пені (за період з 01.03.2022 по 05.08.2022) та 43 196 123,76 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 05.08.2022 (нарахування здійснені на основний борг за вересень 2021 року та грудень 2021 року);

3) заборгованість, заявлену позивачем в ході розгляду справи (після збільшення розміру позовних вимог), яка включає борг за періоди після 28 лютого 2022 року, саме: 2 930 805 189,41 грн основного боргу, що включає в себе борг за травень 2022 року, серпень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року та січень 2023 року, а також 33 567 746,14 грн 3% річних, 559 283 964,70 грн пені, 93 520 311,20 грн інфляційних втрат, що були нараховані на вказану суму основного боргу починаючи з травня 2022 року.

Таким чином, частина заборгованості в розмірі 3672757748,61, що була стягнута з боржника на користь стягувача відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2024 в справі № 911/1880/22 виникла після 28 лютого 2022 року, а відтак не підпадає під дію обмежень, встановлених щодо боржника в силу положень Закону №1639-IX.

Крім того, не підпадає під дію означених обмежень і стягнення з відповідача понесених судових витрат покладених на відповідача згідно з рішенням суду в загальному розмірі 942 084,00 грн.

Отже, як встановлено судом першої інстанції, сукупно в порядку виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/1880/22, виданого 27.11.2024, не підпадає під дію обмежень, встановлених щодо боржника в силу положень Закону № 1639-IX, сума в розмірі 3 673 699 832,61 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції правомірно констатував, що розмір заборгованості 3673699832,61 грн, відносно стягнення якої відкрито виконавче провадження №76770788, є частиною заборгованості стягнутої за рішенням суду у справі № 911/1880/22, яка виникла після 28 лютого 2022 року та не підпадає під дію виключень, що встановлені приписами Закону № 1639-IX, а тому саме лише перебування боржника (скаржника) в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, за умови проведення виконавчих дій лише в частині стягнення 3673699832,61 грн, що складає суму заборгованості, яка виникла після 28 лютого 2022 року, тобто поза межами періоду, визначеного абзацом 8 статті 1 Закону №1639-ІХ, відповідно не є підставою для зупинення виконавчого провадження в силу приписів пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Дослідженням наявних в матеріалах справи постанов, винесених державним виконавцем, суд першої інстанції правильно встановив, що арешти на майно і кошти в межах виконавчого провадження були накладені в розмірі, який відповідає сумі стягнення заборгованості, яка виникла поза межами періоду, визначеного абзацом 8 статті 1 Закону №1639-ІХ, тобто після 28 лютого 2022 року. Не тотожність сум, зазначених у відповідних постановах про арешт, сумі заборгованості за якою відкрито виконавче провадження (3673699832,61 грн) обґрунтовується тим, що до цієї суми додано виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, що відповідно збільшило суму в межах якої накладено арешти, що відповідає змісту, суті та завданням виконавчого провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно виснував, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 76770788 щодо арешту коштів і майна боржника та не вчинення дій щодо зупинення виконавчого провадження за заявою скаржника в межах стягнення суми боргу 3673699832,61 грн є підставними та такими, що вчинені у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 3 статті 343 ГПК України, встановлено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Скаржником не доведено протиправність бездіяльності державного виконавця щодо не зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №76770788.

Як наслідок, суд першої інстанції правильно визнав відсутніми й підстави для зобов`язання державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 76770788 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/1880/22 від 27.11.2024 та зняття арешту з коштів та майна боржника, накладених 13.12.2024 в межах виконавчого провадження №76770788, позаяк всі оспорювані скаржником дії та бездіяльність виконавця вчинені в межах та з дотриманням вимог Закону.

Зважаючи на викладене та враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав поданої скарги боржника і заперечень стягувача та державного виконавця проти них, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги АТ "Київоблгаз" на бездіяльність державного виконавця щодо не зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76770788.

У зв`язку з наведеним, доводи боржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи боржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Київоблгаз" на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.04.2025 у справі №911/1880/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 08.04.2025 у справі №911/1880/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1880/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.08.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

К.В. Тарасенко