Рішення від 26.08.2025 по справі 915/852/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2025 року Справа № 915/852/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖИЛЕЦ-ЮГ", вул. 1-ша Лінія, 34А, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 40216711)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МІЙ ДІМ-15, вул. Лінія Перша, 15, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 45084164)

про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу) у розмірі 4 390, 80 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖИЛЕЦ-ЮГ" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МІЙ ДІМ-15 завдану шкоду в сумі 4 390, 80 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028, 00 грн. та витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 4 000, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2024 позовну заяву (вх. № 8537/24 від 15.07.2024) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖИЛЕЦ-ЮГ до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МІЙ ДІМ-15 про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу) у розмірі 4 390, 80 грн. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

В позовній заяві позивачем в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору зазначено ТОВ "Миколаївська електропостачальна організація". В позовній заяві та одночасно із позовною заявою позивачем не подано відповідного клопотання, а також не зазначено на які саме права та обов`язки ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" може вплинути рішення у даній справі, у зв`язку з чим вказана юридична особа не залучалась судом до участі у справі (ст. 50 ГПК України).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

У складі ОСББ ЖИЛЕЦ-ЮГ перебували наступні житлові будинки: № 15, № 28а, № 28Б, № 34, № 34А по вул. 1 Лінія в м. Миколаєві.

22.04.2023 за рішенням загальних зборів зі складу ОСББ "ЖИЛЕЦ-ЮГ" вийшли будинки № 15, № 28А та № 28 Б по вул. 1 Лінія в м. Миколаєві.

Мешканці будинку № 15 зареєстрували ОСББ МІЙ ДІМ-15 01.05.2023 року. Але, ОСББ ЖИЛЕЦ-ЮГ продовжував сплачувати за користування електроенергією мешканцями будинку № 15 по вул. 1 Лінія в м. Миколаєві на підставі раніше укладеного договору № 44/2381 від 12.04.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія.

06.06.2023 було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2018 № 44/2381 між ОСББ ЖИЛЕЦ-ЮГ та AT Миколаївобленерго щодо залишення на обліку лише будинків № 34 та АДРЕСА_1 .

03.07.2023 AT Миколаївобленерго було проведено розподіл та заміну засобів комерційного обліку в будинку № 15.

ОСББ ЖИЛЕЦ-ЮГ сплатило за спожиту електроенергію будинком № 15 в період з травня по червень 2023 року 4 390, 80 грн.

Позивач вважає, що діями ОСББ МІЙ ДІМ-15 було нанесено шкоду ОСББ ЖИЛЕЦ-ЮГ в сумі 4 390, 80 грн., яка підлягає відшкодуванню. Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, ст. 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги, ст. 1191 ЦК України та судовою практикою.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 10136/24 від 23.08.2024) просить суд у задоволенні позовних вимог ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» до ОСББ «МІЙ ДІМ-15» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне.

Створення ОСББ «Мій дім-15» як нової юридичної особи відбулось внаслідок виділу буд. № 15 по вул. 1 Лінія, що у м. Миколаєві зі складу ОСББ «ЖИЛЕЦЬ-ЮГ».

В порушення ст. 109 ЦК України уповноважені особи ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ», приймаючи 22.04.2023 на загальних зборах співвласників рішення про виділ із складу Об`єднання будинків № 15, № 28-А та АДРЕСА_2 , питання щодо проведення інвентаризації майна ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ», складення за наслідками інвентаризації та затвердження загальними зборами розподільчого балансу об`єднання на розгляд порядку денного загальних зборів не виносилось взагалі. Тобто, переходу частини майна, прав та обов`язків віл ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» до нових юридичних осіб, створюваних будинками № 15, № 28-А та № 28-Б по вул. 1 Лінія, що у м. Миколаєві, не відбулось.

Відповідач, посилаючись на ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ч зазначає, що державна реєстрація змін до відомостей про ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» керівником цього об`єднання була здійснена 16.05.2023. Тобто, до цього часу ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» перебувало у незмінному щодо складу учасників Об`єднання стані і зобов`язане було оплатити обсяги поставленої електричної енергії за цей період з урахуванням обсягів, поставлених, у тому числі будинкам № 15, № 28-А та № 28-Б по вул. 1 Лінія, що у м. Миколаєві. За цих обставин розрахунок суми, заявленої до стягнення, не відповідає дійсності.

Відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки жодного доказу того, що ТОВ «МЕК» взагалі було завдано якісь матеріальні збитки і що ці збитки були завдані саме ОСББ «Мій дім-15» позивачем не надано. Не надано і доказів того, що суму у розмірі 4 390, 80 грн., заявлену у позові як збитки, ТОВ «МЕК» з ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» стягнуто у примусовому (досудовому чи судовому) порядку за нібито допущену бездіяльність ОСББ «Мій дім-15».

Оплата обсягів електричної енергії, поставленої протягом травня-червня 2023 ОСББ "ЖИЛЕЦ-ЮГ" у тому числі будинкам № 15, № 28-А та № 28-Б по вул. 1 Лінія, що у м. Миколаєві, здійснена позивачем в межах виконання договору № 44/2381 від 12.04.2019, зміни до якого своєчасно не ініційовані.

Відповідач стверджує, що ОСББ «МІЙ ДІМ-15» своєчасно вжито всіх можливих, достатніх та необхідних заходів, спрямованих на укладення договорів розподілу та постачання електроенергії.

Також, відповідач зазначає, що вказані документи, які позивач заявляє як документи досудового врегулювання спору, ОСББ «МІЙ ДІМ - 15» не отримувало.

За вищевикладених обставин позов ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» задоволенню не підлягає не тільки в частині матеріально-правової вимоги, а й, відповідно, в частині стягнення з відповідача судових витрат.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

14.01.2016 ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стонам на 16.05.2023.

Відповідно до п. 1 розділу І Статуту ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків ««Жилец-ЮГ» (далі - Об`єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирних будинків № 15, 28А, 28Б, 34, 34А, розташованих в місті Миколаєві по вулиці 1-ша Лінія (далі - будинки) відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Юридична адреса: м. Миколаїв, l-ша Лінія, 34А.

Відповідно до п. 6 розділу VІІІ Статуту ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» реорганізація об`єднання та виділ із нього іншої юридичної особи проводяться за рішенням загальних зборів, які за поданням правління визначають правонаступників Об`єднання і затверджують відповідні баланси згідно із законодавством України.

На виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та з метою неперервного електрозабезпечення за об`єктом споживача за адресою: м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 15, вул. 1 Лінія, 28а, вул. 1 Лінія, 28б, вул. 1 Лінія, 34, вул. 1 Лінія, 34а ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» приєднався з 01.12.2018 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 44/2381 від 03.11.2016 шляхом підписання заяви-приєднання від 19.10.2018.

12.04.2019 між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (постачальник) та ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 44/2381 від 12.04.2019.

Керуючись ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного ринку), та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.07.2024 № 50/218 на сайті електропостачальника в мережі Інтернет за адресою: http:www.elektropostach.mk.ua ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції постачальника шляхом підписання 12.04.2019 Заяви-приєднання до умов договору (додаток № 1 до договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору адреси та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об`єктом споживача:

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 15 (ЕІС-код 62Z6964765052168);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 28б (ЕІС-код 62Z5526031806399);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 15 (ЕІС-код 62Z4136480437418);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 28а (ЕІС-код 62Z2972041464103);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 34а (ЕІС-код 62Z3175300586026);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 34 (ЕІС-код 62Z7176782234930);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 34 (ЕІС-код 62Z2993878281901);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 28а (ЕІС-код 62Z4930341766367);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 28б (ЕІС-код 62Z4325684615153);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 15 (ЕІС-код 62Z3486671644663);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 34а (ЕІС-код 62Z1869969058138);

- м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 15 (ЕІС-код 62Z1380656729248).

Відповідно до рішення загальних зборів співвласників ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ», оформленого протоколом № 1 від 22.04.2023, вирішено, зокрема: "Провести виділення із ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» шляхом виходу зі складу співвласників будинку 15 по вул. 1 Лінія зі створенням ними окремої юридичної особи".

01.05.2023 проведено реєстрацію юридичної особи ОСББ «МІЙ ДІМ-15», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.05.2023.

Судом встановлено, що за період травень-червень 2023 року ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» спожито електричної енергії на загальну суму 14 192, 64 грн., що підтверджується актами про прийняття-передавання товарної продукції, а саме:

- акт про прийняття-передавання товарної продукції № 44/2381/5/1 від 31.05.2023 (за травень 2023) на суму 5 544, 00 грн. з ПДВ;

- акт про прийняття-передавання товарної продукції № 44/2381/6/1 від 30.06.2023 (за червень 2023) на суму 8 648, 64 грн. з ПДВ.

Для проведення оплати за фактично надану електричну енергію ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" виставлено ОСББ "ЖИЛЕЦ-ЮГ" рахунки на загальну суму 14 192, 64 грн., а саме:

- рахунок № 44/2381/5/1 від 01.06.2023 за спожиту електричну енергію за травень 2023 на суму 5 544, 00 грн.;

- рахунок № 44/2381/6/1 від 01.07.2023 за спожиту електричну енергію за червень 2023 на суму 8 648, 64 грн.

Позивачем ОСББ "ЖИЛЕЦ-ЮГ" проведено на користь ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" оплату за спожиту електричну енергію в травні-червні 2023 на загальну суму 14 192, 64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме: платіжна інструкція № 952 від 05.06.2023 на суму 5 544, 00 грн. та платіжна інструкція № 966 від 05.07.2023 на суму 8 648, 64 грн.

В рахунках-розшифровках № 44/2381/5/1 від 01.06.2023 по електричній енергії за травень 2023 та червень 2023 відображено кількість та суму спожитої електричної енергії за адресами точок обліку, зокрема: по вул. 1 Лінія, 15, м. Миколаїв (сходове освітлення та ліфти), а саме:

- в травні 2023 по вказаному об`єкту спожито електричної енергії на суму 1 423, 80 грн. без ПДВ;

- в червні 2023 по вказаному об`єкту спожито електричної енергії на суму 2 235, 20 грн. без ПДВ.

Таким чином, за точками комерційного обліку за адресою вул. 1 Лінія, 15 м. Миколаїв було спожито електричної енергії на загальну суму 4 390, 80 грн. з ПДВ (3 659, 00 грн. х 20 % ПДВ).

Судом також встановлено наступне:

- 06.06.2023 між АТ «Миколаївобленерго» (оператор системи) та ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» (споживач) було укладено додаткову угоду до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2018 № 44/2381, якою вилучено з договору точки комерційного обліку електричної енергії на об`єкт, зокрема, за адресою: вул. 1 Лінія, 15 з 03.07.2023;

- 06.06.2023 між АТ «Миколаївобленерго» (оператор системи) та ОСББ «МІЙ ДІМ-15» (споживач) було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/6417.

- 26.06.2023 між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (постачальник) та ОСББ «МІЙ ДІМ-15» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 44/6417 від 26.06.2023.

- 03.07.2023 АТ «Миколаївобленерго» здійснено пломбування засобів комерційного обліку споживача ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» за адресою вул. 1 Лінія, 15, про що складено відповідні Акти про пломбування та встановлення індикаторів дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів засобів комерційного обліку в мережах до 1000В № 3/073900, 3/073901, 3/073904, 3/073905 та Акти контрольного огляду/технічної перевірки вузла обліку електричної енергії (заміна) засобів комерційного обліку в мережі до 1000В № 4/097351, 4/ 097352, 4/097355, 4/097356.

- 07.07.2023 між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (постачальник) та ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» (споживач) було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 44/2381 від 12.04.2019, якою сторони дійшли згоди вилучити з додатку 1 «Заява-приєднання» («Персоніфіковані дані споживача») до договору 11 точок комерційного обліку, зокрема, за адресою м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, 15 з 03.07.2023.

10.07.2023 позивачем направлено на адресу відповідача лист № 23 від 10.07.2023 про досудове врегулювання спору про відшкодування збитків в сумі 4 390, 80 грн., в якому позивач просив відповідача перерахувати суму збитків 4 390, 80 грн.

Доказів направлення / вручення та отримання відповідачем листа № 23 від 10.07.2023 суду не подано.

21.09.2023 позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих. № 26 від 21.09.2023, в якій позивач просив відповідача перерахувати суму збитків 4 390, 80 грн.

Факт направлення претензії № 26 від 21.09.2023 з актами та рахунками підтверджується описом вкладення до листа 5400400508557 та поштовою накладною Укрпошта від 21.09.2023 за № 5400400508557.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

4.1. Правове регулювання правосуб`єктності юридичних осіб.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 81 ГПК України юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов`язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Відповідно до ч. 4 ст. 109 ЦК України якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» майно об`єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Відповідно до абз. 28 ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» державна реєстрація об`єднання проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов`язане: забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам; звітувати загальним зборам про виконання кошторису об`єднання за рік; забезпечувати виконання вимог статуту об`єднання; виконувати свої договірні зобов`язання; забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками; у випадках, передбачених законодавством, статутом об`єднання, представляти інтереси співвласників відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами.

Виконання зобов`язань об`єднанням належить до повноважень його правління відповідно до статуту об`єднання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Відповідно до п. 2, 5, 6 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у цьому Закону терміни вживаються в наступному значенні:

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання та розподілу електричної енергії зобов`язаний постачати споживачеві електричну енергію відповідно до умов укладеного договору про постачання з дотриманням встановлених показників якості послуг.

4.2. Правове регулювання підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1166 ЦК України унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини (постанова ВС від 11.02.2021 у справі № 922/1816/20).

Аналогічно стосовно складу цивільного правопорушення вказував Верховний Суд у постановах від 18.04.2018 у справі № 904/4933/17, від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, від 25.02.2020 у справі № 908/581/19 та від 10.04.2018 у справі № 923/771/16.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (постанова ВС від 02.02.2021 у справі № 911/2005/13).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (постанова ВС від 23.04.2024 у справі № 911/1549/22).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

4.3. Правове регулювання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (п. 68-70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова ВП ВС від 23.05.2018 № 629/4628/16-ц; постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17; постанова ВП ВС від 13.02.2019 № 320/5877/17; постанова КГС ВС від 28.02.2020 у справі № 913/169/18; постанова КГС ВС від 27.02.2019 у справі № 913/661/17).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови ВС від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 наголошував на тому, що:

«…Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (п. 6.56-6.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Як встановлено судом вище, власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків № 15, 28А, 28Б, 34, 34А, розташованих в місті Миколаєві по вулиці 1-ша Лінія відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» було створено ОСББ "ЖИЛЕЦ-ЮГ", яке (об`єднання) 14.01.2016 зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В 2023 рішенням загальних зборів ОСББ "ЖИЛЕЦ-ЮГ", оформленим протоколом № 1 від 22.04.2023, вирішено провести виділення із ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» шляхом виходу зі складу об`єднання співвласників будинку 15 зі створенням ними окремої юридичної особи. Так, 01.05.2023 проведено державну реєстрацію юридичної особи ОСББ «МІЙ ДІМ-15». Отже, в силу ст. 80, 91 ЦК України юридична особа ОСББ "МІЙ ДІМ-15" з дати державної реєстрації (01.05.2023) набула цивільної правоздатності та цивільної дієздатності, тобто здатності набувати цивільні права та обов`язки і нести відповідальність за своїми зобов`язаннями. Вказане також кореспондується з приписами ч. 8 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до якої об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

Судом встановлено, що в травні 2023 та червні 2023 багатоквартирними будинками № 15, 28А, 28Б, 34, 34А, розташованими в місті Миколаєві по вулиці 1-ша Лінія, спожито електричну енергію, оплату за яку на підставі актів приймання-передачі та виставлених рахунків проведено позивачем ТОВ "ЖИЛЕЦ-ЮГ" на користь ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія". Так, відповідно до рахунків-розшифровок з метою електрозабезпечення нежитлових приміщень (ліфтів, сходового освітлення) в багатоквартирному будинку № 15 по вул. 1-ша Лінія, м. Миколаїв, спожито електричну енергію в сумі 4 390, 80 грн., оплату за яку проведено позивачем ТОВ "ЖИЛЕЦ-ЮГ".

Суд дійшов висновку, що вказана сума, заявлена до стягнення позивачем, не є в розумінні ст. 1173 ЦК України шкодою (відсутній склад цивільного правопорушення), а є безпідставно набутими грошовими коштами в розумінні ст. 1212 ЦК України, оскільки: 1) електрична енергія фактично спожита багатоквартирним будинком № 15 по вул. 1-ша Лінія, м. Миколаїв, в якому створено ОСББ "МІЙ ДІМ-15", тобто ОСББ "МІЙ ДІМ-15" повинен відповідати за своїми зобов`язаннями, в т.ч. щодо утримання будинку (в спірному випадку виконати обов`язок з оплати за товар, яким є електрична енергія); 2) оскільки юридична особа самостійно несе відповідальність за власними зобов`язаннями (в спірному випадку відповідач ТОВ "МІЙ ДІМ-15" з дати створення), відповідно відсутні підстави для проведення оплати за електричну енергію позивачем в спірний період травень-червень 2023; 3) факт споживання відповідачем електричної енергії є благом (майно в розумінні ст. 190, 192 ЦК України), оскільки електрична енергія спожита, а проведення оплати не виконано. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4 390, 80 грн. - грошових коштів як безпідставно набутого майна.

Щодо посилань відповідача на відсутність інвентаризації та розподільчого балансу, яким визначається частина майна, прав та обов`язків, що переходять від однієї юридичної особи до створюваних нових юридичних осіб, то суд зазначає, що вказані обставини стосуються порядку та процедури виділу юридичної особи, а в спірному випадку спір стосується безпідставного набуття майна (фактичного споживання електричної енергії відповідачем ОСББ "МІЙ ДІМ-15", яка (електрична енергія) оплачена позивачем ТОВ "ЖИЛЕЦ-ЮГ" за відсутності правових підстав) за період, який виник після державної реєстрації юридичної особи (відповідача).

Щодо посилань відповідача на те, що договори з електропостачальною організацією були укладені в червні-липні 2023, то суд зазначає, що на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", а також ПРРЕ позивачем ОСББ "ЖИЛЕЦ-ЮГ" та відповідачем ОСББ "МІЙ ДІМ-15" вжито заходів до внесення змін до діючих та укладення нових договорів з метою правильного відображення об`єктів споживання. При цьому, стягнення безпідставно набутих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України не залежить від поведінки набувача, потерпілого, інших осіб, а також наявності вини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

6.1. Щодо витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 3 028, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві, яка є заявою по суті справи відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем на виконання п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України в позовній заяві зазначено попередній розрахунок судових витрат, а саме сплачений судовий збір становить 3 028, 00 грн. та витрати на правничу допомогу становлять 4 000, 00 грн.

Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано наступні докази:

- договір про надання правничої допомоги та представництво в суді від 24.05.2024, укладений між адвокатом Білою Ольгою Іванівною та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЖИЛЕЦ-ЮГ» в особі голови правління Валентини Ніковоної (клієнт), відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати правничу допомогу, в тому числі виконувати окремі доручення клієнта, пов`язані із веденням в Господарському суді Миколаївської області справи за позовом клієнта до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МІЙ ДІМ-15, а саме: підготовку процесуальних документів, представництво клієнта в Господарському суді Миколаївської області. Клієнт має обов`язок сплатити адвокату 4 000, 00 грн. (п. 1.1, 5.4 договору);

- платіжною інструкцією № 1103 від 04.06.2024 на суму 4 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за правничі послуги згідно дог. від 24.04.2024».

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова ВП Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що в поданій, до матеріалів позовної заяви, платіжній інструкції № 1103 від 04.06.2024 на суму 4 000, 00 грн. в призначенні платежу зазначено інший договір, а саме «оплата за правничі послуги згідно дог. від 24.04.2024».

При цьому, до матеріалів справи позивачем подано укладений між адвокатом Білою Ольгою Іванівною та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЖИЛЕЦ-ЮГ» договір про надання правничої допомоги та представництво в суді від 24 травня 2024.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності у Білої Ольги Іванівни статусу адвоката.

Судом встановлено, що позовна заява підписана головою правління ОСББ «ЖИЛЕЦ-ЮГ» Валентиною Ніконовою. Додані до позовної заяви копії додатків завірені головою правління ОСББ «ЖИЛЕЦ-БГ» Валентиною Ніконовою.

Суду також не подано доказів складання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) між позивачем та адвокатом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МІЙ ДІМ-15, вул. Лінія Перша, 15, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 45084164) на користь позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖИЛЕЦ-ЮГ", вул. 1-ша Лінія, 34А, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 40216711):

- 4 390, 80 грн. (чотири тисячі триста дев`яносто грн. 80 коп.) коштів;

- 3 028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 26.08.2025

Суддя Е.М. Олейняш