Рішення від 27.08.2025 по справі 915/1520/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року Справа № 915/1520/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Центрліфт,

про: стягнення заборгованості у розмірі 85985,82 грн, -

в с т а н о в и в:

06.12.2024 Обласне комунальне підприємство Миколаївоблтеплоенерго звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №11267/33 від 28.11.2024 (вх.№15441/24), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центрліфт заборгованість за надані послуги постачання теплової енергії за опалювальні періоди 2021-2022рр., 2022-2023рр., 2023-2024рр. у загальному розмірі 85985,82 грн, з якої: 70380,72 грн - основний борг за теплову енергію, 2624,43 грн пені, 9775,25 грн - збитки від інфляції та 3205,42 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 11.12.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1520/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 12.12.2024 о 23:25, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2024 у справі № 915/1520/24 позивач отримав 13.12.2024.

Копія ухвали від 11.12.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дану ухвалу було отримано відповідачем 23.12.2024, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0610216985918.

Отже, з урахуванням приписів п.3 ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та розгляд судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Обласне комунальне підприємство Миколаївоблтеплоенерго (далі позивач) юридична особа, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.12.2000.

Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 30.05.2023 №19/36, метою та предметом діяльності ОКП Миколаївоблтеплоенерго як суб`єкта господарської діяльності є постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва.

Товариство з обмеженою відповідальністю Центрліфт (далі відповідач) зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.07.2015 за адресою: пров.Корабелів, буд.2 та діє на підставі Статуту від 04.09.2015.

03.01.2017 між ОСББ Космонавтів 140 та ТОВ Центрліфт було укладено Договір №1 про відшкодування витрат на утримання будинку та обслуговування нежилого приміщення і прилеглої території, де ОСББ Космонавтів 140 виступає як управитель, а ТОВ Центрліфт користувач, якому належать нежитлові приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 140, загальною площею 45,20 кв.м.

Договір укладено на строк з 01.01.2017 по 31.12.2017 з подальшою пролонгацією.

Судом встановлено, що 06.07.2017 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №426.05, де теплопостачальна організація зобов`язується виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію, а споживач використовувати теплову енергію для об`єкту, що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул.Космонавтів, 140, на строк з 01.06.2017 по 31.12.2017.

Відповідно до постанови №830 від 21.08.2019 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (зі змінами, внесеними Постановою №1022 від 08.09.2021 (далі Постанова №1022), з 01.11.2021 в дію ввелись індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії для опалення нежитлових приміщень, які вбудовані в багатоквартирні будинки, шляхом укладення публічних договорів приєднання.

Відповідно до вищезазначених змін затверджено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті ОКП Миколаївоблтеплоенерго (https://nikoblteplo.com.ua/content/ukladennya-dogovoriv).

Відповідно до пп. 3 п. 13 Правил, індивідуальний договір вважаються укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Відповідно до пп.5 п.13 Правил, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отриманий послуги.

Таким чином, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №426.15, що є публічним договором приєднання, де виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором за об`єктом, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 140.

Відповідно до Додатку 1 (Лист 1) до Договору №426.15, загальна опалювальна площа нежитлових приміщень складає 45,20 кв.м.

В опалювальні періоди 2021-2022рр., 2022-2023рр., 2023-2024рр. позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, , вул. Космонавтів, 140, що підтверджується нарядом про підключення постачання теплової енергії №122А від 06.11.2021, наказом про закінчення опалювального періоду №115 від 09.03.2022, нарядом про підключення постачання теплової енергії №118А від 10.11.2022, рішенням Виконавчого комітету ММР про закінчення опалювального періоду №176 від 24.03.2023, нарядом про підключення постачання теплової енергії №127А від 16.11.2023, наказом про закінчення опалювального періоду №93-2АГ від 27.03.2024.

Вказане приміщення розташоване в житловому будинку, де система опалення є єдиною, а теплова енергія подавалася в опалювальні періоди 2021-2022рр., 2022-2023рр., 2023-2024рр., що підтверджується вищезазначеними нарядами.

В умовах єдиної системи централізованого опалення подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення.

Враховуючи, що теплове обладнання житлових приміщень відповідача підключено до системи централізованого опалення будинку, він фактично є споживачем тепла в вищезазначених опалювальних періодах.

Обсяг наданої теплової енергії у нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 140 в опалювальні періоди 2021-2022рр., 2022-2023рр., 2023-2024рр. зазначено у звітах за спожиту теплову енергію.

Обсяг та вартість отриманої відповідачем (споживачем) теплової енергії визначені відповідно опалювальній площі нежитлових приміщень із застосуванням тарифів, що зазначені у наказах

У відповідності до п.34 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії №426.15, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Рахунки-фактури разом з реєстрами-підтвердженнями про відправку відповідачу позивачем долучено до позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, відповідач отримував теплову енергію в опалювальні періоди 2021-2022рр., 2022-2023рр., 2023-2024рр., а отже й зобов`язання зі сплати теплової енергії у вищезазначений період покладається на відповідача.

Позивач у позові звертає увагу, що відповідно до змін, затверджених ПКМУ 1022 до Постанови від 21.08.2019 №830 Про затвердження Правил падання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, та наказом ОКП Миколаївоблтеплоенерго від 13.10.2021 №650/1 на підставі Рішення Виконавчого комітету ММР від 13.10.2021 №983 та наказом від 30.11.2021 №792 на підставі Рішення Виконавчого комітету ММР від 24.11.2021 №1166 Про встановлення ОКП Миколаївоблтеплоенерго двохставкових тарифів на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії та транспортування теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ тепловими мережами підприємства застосовуються двоставкові тарифи на теплову енергію за умовно-змінною та умовно-постійною частиною тарифу.

Умовно-змінна частини тарифу плата за фактично спожиту теплову енергію за даними лічильника теплової енергії. Ця плата нараховується лише під час опалювального сезону. Вона відшкодовує умовно-змінну частину витрат на виробництво та транспортування теплової енергії в частині витрати на придбання природного газу та електроенергії.

Умовно-постійна частина тарифу плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (абонентська плата). Ця плата передбачає умовно-постійну частину економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до умовно-змінної частини тарифу (витрати на обслуговування та ремонт мереж, котелень, обладнання, сплату податків). Величина умовно-постійної частини залежить від теплового навантаження, яке вказане в договорі. Нарахування умовно-постійної частини є постійною величиною та сплачується рівними частинами щомісяця упродовж усього року не залежно від обсягу спожитої теплової енергії.

Враховуючи вищевикладене, позивач при формуванні рахунків-фактур та загального розрахунку заборгованості врахував зміни, внесені Рішеннями Виконавчого комітету ММР №983 від 13.10.2021 та №1166 від 24.11.2021.

Внаслідок невиконання боржником зобов`язання по сплаті за послугу постачання теплової енергії, виникла заборгованість за опалювальні періоди 2021-2022рр., 2022-2023рр., 2023-2024рр., яка складає 70380,72 грн, що підтверджено розрахунком основного боргу.

Позивач в період з листопада 2021 року по жовтень 2024 року щомісячно виставляв відповідачу рахунки-фактури №426.15 та рахунки №426.15 на оплату спожитої у відповідному місяці теплової енергії, які щомісячно за супровідними листами направлялись відповідачу, що підтверджується реєстрами відправки поштової кореспонденції та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Зазначені у рахунках обсяги споживання теплової енергії підтверджують відомості споживання теплової енергії, які відповідачем не заперечені.

На дату подання позову, вартість спожитої у спірний період теплової енергії в сумі 70 380,72 грн відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки аргументам позивача, суд дійшов наступних висновків.

Цивільним законодавством визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст.ст.525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив заборгованість за надані у період з листопада 2022 року по жовтень 2024 року послуги з постачання теплової енергії по Договору №426.15 від 01.11.2021, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 70380,72 грн.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним заборгованості за надані у період 2021-2022рр., 2022-2023рр., 2023-2024рр. (з листопада 2022 року по жовтень 2024 року) послуги з постачання теплової енергії по Договору №426.15 від 01.11.2021, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 70380,72 грн.

За такого, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у розмірі 70380,72 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 2624,43 грн пені, суд дійшов наступних висновків.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Сторони у п.45 Договору №426.15 від 01.11.2021 погодили, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Згідно ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2624,43 грн пені, нарахованої окремо по щомісячним зобов`язанням у відповідності до ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 9775,25 грн збитків від інфляції та 3205,42 грн - 3% річних, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9775,25 грн збитків від інфляції та 3205,42 грн - 3% річних, нарахованих окремо по щомісячним зобов`язанням.

Судом перевірено розрахунки збитків від інфляції та 3% річних та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центрліфт (54020, м. Миколаїв, провулок Корабелів, буд. 2; код ЄДРПОУ 39904132) на користь Обласного Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-а; код ЄДРПОУ 31319242) 70380,72 грн. основного боргу за теплову енергію, 2624,43 грн пені, 9775,25 грн збитків від інфляції, 3205,42 грн - 3% річних та 3028,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяМ.В.Мавродієва