Рішення від 27.08.2025 по справі 153/931/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2025 р. Справа153/931/25

Провадження2-о/153/35/25-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання,

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання. Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . До смерті матір постійно проживала та була зареєстрована в с.Тростянчик Гайсинського району Вінницької області. Він являється спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає. Після смерті матері залишилось спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будовами, які розташовані по АДРЕСА_1 . Він своєчасно прийняв спадщину після смерті матері, тому що фактично вступив в управління спадковим майном та проживав із померлою матір`ю на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , однак зареєстрований він по АДРЕСА_2 . Окрім цього, вказав, що його мати проживала одиноко та її стан здоров`я різко погіршився, а тому він був змушений переїхати на постійне місце проживання у с.Тростянчик, що підтримати матір. Таким чином, з січня 2022 року він став проживати з матір`ю в с.Тростянчик, маючи на меті допомагати їй, згодом переоформити право власності на будинок та переїхати до неї. 05 травня 2025 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері. 08 травня 2025 року він отримав відповідь в якій зазначено, що ним пропущений строк для прийняття спадщини . В зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини та з відсутністю у нього необхідних для видачу свідоцтва про право на спадщину документів, йому рекомендовано вирішити дане питання в судовому порядку. З урахуванням вищевикладеного він змушений звернутися до суду з даною заявою.

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Шуляк В.М. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задоволити.

Представник заінтересованої особи Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився. Суду надано заяву із клопотанням справу розглянути без участі представника селищної ради.

Судом встановлено такі фактичні обставини.

З показів свідка ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з січня 2022 року проживав разом із матір`ю ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 до дня її смерті, та продовжив проживати в даному житловому будинку і після її смерті.

З показів свідка ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з січня 2022 року проживав разом із матір`ю ОСОБА_3 до дня її смерті по АДРЕСА_1

З досліджених судом письмових доказів, а саме з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.10).

З витяга з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00050061171 встановлено, що 29 квітня 1961 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , остання змінила дошлюбне прізвище на прізвище чоловіка ОСОБА_9 (а.с.11).

З витяга з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу №00050989334 встановлено, що 21 квітня 1986 року було розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , остання змінила прізвище ОСОБА_9 на дошлюбне ОСОБА_10 (а.с.12).

З витяга з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00050058781 встановлено, що ОСОБА_8 після реєстрації шлюбу змінила прізвище ОСОБА_10 на ОСОБА_11 (а.с.13).

З довідки виданої Тростянчицьким старостинським округом Гайсинського району Вінницької області від 14 березня 2025 року 319 встановлено, ОСОБА_12 була зареєстрована та проживала разом із своїм сином ОСОБА_1 , 1964 року народження, починаючи з січня 2022 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 (а.с.16).

З виписки з по господарської книги №6 за 1991-1995 роки по АДРЕСА_1 встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_7 (голова двору) проживала АДРЕСА_1 (а.с.17).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Тростянчик Гайсинського району Вінницької області померла ОСОБА_3 (а.с.9).

З копії заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину встановлено, що 05 травня 2025 року ОСОБА_1 звертався до приватного нотаріуса із заявою з метою прийняття спадщини, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

З відповіді приватного нотаріуса від 08 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері у зв`язку із пропущеним строку для прийняття спадщини та у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.15).

Вказані докази є належними та допустимими, відповідають вимогам ст.ст.76-80 ЦПК України, тобто є належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Оцінюючи усі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд вважає вимоги заявника обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема з врахуванням ст.315 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Ст. 318 ЦПК України визначає, що у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Встановлення факту постійно проживання на час відкриття спадщини, заявнику необхідне для реалізації свого законного права на оформлення спадщини після смерті спадкодавця у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.2,23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Оцінюючи усі докази, суд вважає доведеними обставини, на які посилається заявник, а саме ОСОБА_1 , постійно проживав на час відкриття спадщини зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 . Вказані обставини знайшли своє підтвердження фактичними даними, отриманими із досліджених письмових доказів та показів свідків, які не суперечать між собою. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

За вказаних обставин, враховуючи, що встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задоволити, оскільки вимога її законна, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що заява ОСОБА_1 підставна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.7ст.294 ЦПК Українипри ухвалені судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 263, 264, 265, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання, - задовольнити.

Встановити факт, який має юридичне значення, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно спільно проживав на час відкриття спадщини разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 серпня 2025 року.

Суддя: Дзерин М.М.