Постанова від 20.08.2025 по справі 185/7126/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 185/7126/21

провадження № 61-10917св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області,

треті особи: керівник Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області Смеловська Любов Василівна, Богданівська сільська рада, управління Державної казначейської служби України у м. Павлограді Дніпропетровської області, Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Павлоградська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, треті особи: керівник Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області Смеловська Любов Василівна, Богданівська сільська рада, управління Державної казначейської служби України у м. Павлограді Дніпропетровської області, Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Павлоградська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості, про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату, нарахувати, відрахувати та сплатити до бюджету податки та обов`язкові збори з поданням звітності, про визнання протиправними та незаконними дій, скасування наказів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року у складі судді Юдіної С. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила

- зарахувати з дня працевлаштування сестри медичної ОСОБА_1 - 10 квітня 2013 року до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (далі - Центру) її стаж роботи на посаді процедурної медичної сестри лікувального відділення Санаторію-профілакторію «Самара» Виробничого об`єднання «Павлоградвугілля» в період з 27 листопада 1995 року до 04 липня 2007 року включно в розмірі 11 років 7 місяців 8 днів як такий, що дає право на виплату надбавки за вислугу років медичному працівнику згідно з пунктом 3, абзацом другим пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров`я» від 29 грудня 2009 року № 1418 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 року № 23;

- донарахувати заробітну плату ОСОБА_1 , а саме:

надбавку за вислугу років медичному працівнику в розмірі 10 % посадового окладу за відпрацьований час за кожний розрахунковий період (місяць) з 01 травня 2016 року до 31 березня 2018 року для забезпечення її законного розміру - 20 % від посадового окладу;

незаконно утримані суми надбавки за вислугу років медичному працівнику за травень 2016 року - 316,48 грн, за червень 2016 року - 250,00 грн, за липень 2016 року - 40,69 грн для забезпечення її законного розміру - 20 % від посадового окладу в розрахункових періодах: січні 2016 року, лютому 2016 року, березні 2016 року, квітні 2016 року;

премію, що має систематичний характер, за період з 01 липня 2015 року до 31 березня 2018 року, розмір якої обчислити за кожний розрахунковий період (місяць) шляхом множення посадового окладу за відпрацьований час на процент премії, який дорівнює відношенню загальної суми премії, що має систематичний характер, штатних працівників до загальної суми фонду основної заробітної плати штатних працівників у кожному розрахунковому періоді (місяці), а саме: за 2015 рік: липень - 1,93 %, серпень - 5,07 %, вересень - 0,91 %, жовтень - 3,47 %, листопад - 2,56 %, грудень - 9,89 % для забезпечення законного розміру премії 60,34 %; за 2016 рік: січень - 10,76 %, лютий - 8,52 %, березень - 6,68 %, квітень - 6,93 %, травень - 11,56 %, червень - 3,94 % для забезпечення законного розміру премії 23,35 %, липень - 7,38 %, серпень - 5,12 %, вересень - 11,57 % для забезпечення законного розміру премії 29,03 %, жовтень - 45,39 % для забезпечення законного розміру премії 74,49 %, листопад - 44,82 % для забезпечення законного розміру премії 80,39 %, грудень - 54,12 % для забезпечення законного розміру премії 131,60 %; за 2017 рік: січень - 7,32 %, лютий - 44,77 %, березень - 41,66 %, травень - 28,10 % для забезпечення законного розміру премії 46,57 %, червень - 30,90 % для забезпечення законного розміру премії 56,76 %, липень - 25,11 % для забезпечення законного розміру премії 42,08 %, серпень - 25,35 % для забезпечення законного розміру премії 38,28 %, вересень - 33,92 %, жовтень - 3,91 % для забезпечення законного розміру премії 31,07 %, листопад - 15,99 %, грудень - 21,02 %; за 2018 рік: січень - 43,1 %, лютий - 22,80 % для забезпечення законного розміру премії 81,51 %, березень - 18,75 % для забезпечення законного розміру премії 77,49 %;

премію за квітень 2018 року до ювілейної дати - дня п`ятдесятиріччя ОСОБА_1 ;

надбавку за складність і напруженість у роботі сестри медичної в розмірі 25 % посадового окладу за відпрацьований час за кожний розрахунковий період (місяць) з 01 січня 2017 року до 31 травня 2017 року для забезпечення її законного розміру - 50 % посадового окладу згідно з наказом від 03 травня 2016 року № 100/2-к;

надбавку за складність і напруженість у роботі інструктора із санітарної освіти в розмірі 25 % посадового окладу за відпрацьований час за кожний розрахунковий період (місяць) з 01 січня 2018 року до 31 березня 2018 року для забезпечення її законного розміру - 25 % від посадового окладу згідно з наказом від 01 червня 2017 року № 238/1-к;

доплату за використання у роботі дезінфікувальних засобів у сумі 51,20 грн за квітень 2013 року;

- здійснити перерахунок податку на доходи фізичних осіб із правильної заробітної плати в розмірі 1 094,66 грн за квітень 2013 року із застосуванням податкової соціальної пільги;

- здійснити перерахунок податку на доходи фізичних осіб із правильної заробітної плати в розмірі 1 605,50 грн за травень 2013 року із застосуванням податкової соціальної пільги;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати за серпень 2013 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 11 робочих днів;

- здійснити перерахунок оплати днів тимчасової непрацездатності за листами непрацездатності АВЮ № 448919 (за 06 серпня 2013 року), АГД № 018292 (за 07-09 серпня 2013 року), АГД № 130596 (за 21-29 серпня 2013 року) з врахуванням змін у заробітній платі за травень 2013 року;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати за вересень 2013 року з врахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 14 робочих днів;

- здійснити перерахунок оплати днів чергової відпустки за вересень 2013 року за період з 05 до 14 вересня 2013 року згідно з наказом від 02 вересня 2013 року № 398 з урахуванням змін у заробітній платі за травень, серпень 2013 року;

- здійснити перерахунок оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АГМ № 965015 (26 листопада - 06 грудня 2013 року) з урахуванням змін в заробітній платі за травень, серпень, вересень 2013 року;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати за листопад 2013 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 17 робочих днів і 4 днів хвороби за листом непрацездатності АГМ № 965015;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати за грудень 2013 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 17 робочих днів і 5 днів хвороби за листом непрацездатності АГМ № 965015;

- здійснити перерахунок оплати днів чергової відпустки за квітень, травень 2014 року за період з 10 квітня до 03 травня 2014 року згідно з наказом від 01 квітня 2014 року № 74-к з урахуванням змін в заробітній платі за травень, серпень, вересень, листопад, грудень 2013 року;

- здійснити перерахунок податку на доходи фізичних осіб із правильної заробітної плати в розмірі 1 688,32 грн (без урахування індексації за квітень 2014 року в сумі 4,87 грн і за травень 2013 року в сумі 41,41 грн) за червень 2014 року із застосуванням податкової соціальної пільги;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати за серпень 2014 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 11 робочих днів;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати (оклад, вислуга років, дезінфекція, індексація) за вересень 2014 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 5 робочих днів;

- донарахувати індексацію: листопад 2014 року - 14,69 грн, грудень 2014 року - 14,69 грн; січень 2015 року - 37,83 грн, лютий 2015 року - 19,99 грн, червень 2015 року - 14,69 грн, липень 2015 року - 14,69 грн, серпень 2015 року - 14,69 грн, вересень 2015 року - 14,69 грн; червень 2017 року - 62,31 грн;

- здійснити перерахунок оплати днів чергової відпустки за квітень, травень 2015 року за період з 14 квітня до 17 травня 2015 року згідно з наказом від 20 березня 2015 року № 74-к з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності за лютий 2016 року з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок оплати днів чергової відпустки за травень-червень 2016 року за період з 16 травня до 15 червня 2016 року згідно з наказом від 06 травня 2016 року № 103-к з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДБ № 869679 (08-11 листопада 2016 року) за листопад 2016 року з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок оплати днів чергової відпустки за березень 2017 року за період з 15 до 31 березня 2017 року згідно з наказом від 02 березня 2017 року № 66-к з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДБ № 090514 (21-28 березня 2017 року) за березень 2017 року з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок оплати днів відрядження за період з 03 квітня 2017 року до 28 квітня 2017 року з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок днів чергової відпустки за липень 2017 року за період з 12 до 18 липня 2017 року згідно з наказом від 10 липня 2017 року № 326-к з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок днів чергової відпустки за серпень 2017 року за період з 14 до 19 серпня 2017 року згідно з наказом від 11 серпня 2017 року № 390-к з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДК № 598913 (04-11 вересня 2017 року) за вересень 2017 року з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДК № 244265 (13-15 грудня 2017 року) за грудень 2017 року з врахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок днів чергової відпустки за березень, квітень 2018 року за період з 23 березня до 21 квітня 2018 року згідно з наказом від 01 березня 2018 року № 88-к з врахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок компенсації за три дні невикористаної відпустки з урахуванням змін в заробітній платі;

- здійснити перерахунок вихідної допомоги з врахуванням змін врахуванням змін в заробітній платі;

- виплатити ОСОБА_1 донараховану заробітну плату разом з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати після нарахування та відрахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податку на доходи фізичних осіб, військового збору за правилами і ставками, що були діючими в розрахункових періодах (місяць) за які здійснене донарахування і перерахування заробітної плати, і сплатити до бюджету нараховані та відраховані суми податків і обов`язкових зборів, здійснити перерахунок податку на доходи фізичних осіб і зборів та виплатити надміру відраховані суми податків і зборів ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними і незаконними дії Центру стосовно розподілу між працівниками премії, що має систематичний характер, без законного регулюючого локального акта, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації відповідно до частин другої, третьої статті 97 КЗпП України, з показниками і умовами преміювання для всіх штатних посад підприємства, на підставі якого визначався би розмір премії для працівників підприємства в період з 01 липня 2015 року до 31 березня 2018 року;

- скасувати наказ Павлоградського районного центру первинної медико-санітарної допомоги (далі - Павлоградський РЦПМСД) від 03 січня 2017 року № 2-к «Про надбавку за складність та напругу» в частині встановлення для сестри медичної Павлоградського РЦПМСД ОСОБА_1 надбавки за складність та напругу в праці в розмірі 25 % посадового окладу з 03 січня 2017 року як протиправний і незаконний;

- скасувати наказ Павлоградського РЦПМСД від 03 травня 2017 року № 182/3-к «Про зняття надбавки за складність та напругу» як протиправний і незаконний;

- стягнути з КНП «ЦПМСД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з наступного дня після звільнення 22 квітня 2018 року до дня ухвалення рішення судом.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що вона з 10 квітня 2013 року прийнята на роботу тимчасово на посаду сестри медичної стоматологічного кабінету Богданівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Павлоградського РЦПМСД (далі - Богданівська амбулаторія) на час щорічної відпустки сестри медичної стоматологічного кабінету ОСОБА_3 .

Наказом від 19 квітня 2013 року № 193к ОСОБА_1 з 18 квітня 2013 року переведена тимчасово на посаду сестри медичної на час лікарняного листа (дородовий та післяродовий) ОСОБА_3 . Згодом ОСОБА_3 оформила відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але в жовтні 2014 року припинила відпустку за власною заявою.

03 жовтня 2014 року ОСОБА_1 написала заяву про переведення до Павлоградського РЦПМСД на посаду сестри медичної з 03 жовтня 2014 року.

01 червня 2017 року відповідач видав наказ № 244/1-к про переведення ОСОБА_1 на посаду інструктора із санітарної освіти; одночасно до штатного розпису з 01 червня 2017 року введено нову посаду - інструктор із санітарної освіти, а посаду сестри медичної виключено. Посада інструктора із санітарної освіти 23 січня 2018 року була скорочена, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звільнена 21 квітня 2018 року.

В день звільнення ОСОБА_1 не було виплачено всієї належної їй заробітної платі, яку відповідач протиправно не нараховував в окремих місяцях роботи згідно з нормами трудового законодавства і трудового договору.

В квітні 2016 року заступник головного лікаря з економічних питань ОСОБА_4 та економіст ОСОБА_5 склали акт перевірки правильності встановлення схемних посадових окладів, у якому зазначено, що ОСОБА_1 встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 20 %, а повинна бути 10 %.

Однак на день працевлаштування ОСОБА_1 до Павлоградського РЦПМСД у квітні 2013 року медичний стаж роботи, який надає право на надбавку за вислугу років медичному працівнику, становив 14 років 5 місяців, тому з першого дня роботи і до дня звільнення ОСОБА_1 мала право на надбавку за вислугу років в розмірі 20 %.

ОСОБА_1 має кваліфікацію «медична сестра». 06 вересня 1990 року вона працевлаштувалась до Обласної дитячої лікарні (тепер - КП «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради»). У січні 1993 року ОСОБА_1 була переведена на посаду палатної медичної сестри неврологічного відділення та в листопаді 1995 року звільнена за власним бажанням. Стаж роботи сестрою медичною - 2 роки 9 місяців 22 дні.

27 листопада 1995 року ОСОБА_1 була зарахована до Санаторію-профілакторію «Самара» на посаду процедурної медсестри лікувального відділення та 13 жовтня 2008 року була звільнена за згодою сторін. Стаж роботи сестрою медичною в санаторії-профілакторії «Самара» - 12 років 10 місяців 17 днів.

Санаторій-профілакторій «Самара» до 04 липня 2007 року перебував у державній власності, як і виробниче об`єднання «Павлоградвугілля». Стаж роботи в цьому медичному закладі, який надає право на надбавку за вислугу років медичним працівникам, становить 11 років 7 місяців 8 днів.

Починаючи з 01 січня 2016 року до дня звільнення 21 квітня 2018 року відповідач неправильно нараховував ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі 10 % посадового окладу за відпрацьований час замість 20 %. Вважає, що незаконно утримані суми підлягають поверненню ОСОБА_1 .

Відповідач також повинен донарахувати і виплати премію, що має систематичний характер, оскільки зазначена премія має систематичний характер, розподіляється між працівниками закладу без законного регулюючого локального акта, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації. Відсутність нарахувань позивачу щомісячних премій, яка має систематичний характер, за підсумками роботи за кожний місяць роботи з 01 липня 2015 до 31 березня 2018 року є безпідставним, зменшення розміру премії є протиправним. Позивач вважає, що дії відповідача є дискримінаційними щодо неї.

Право на встановлення працівникам надбавок за складність та напруженість праці передбачене пунктом 4.4 Умов оплати праці наказу № 308/519, а також колективними договорами відповідача. З 03 травня 2016 року головний лікар доручила ОСОБА_1 додатково до її посадових обов`язків сестри медичної вести бібліотекарську роботу та роботу з електронною медичною бібліотекою, яку позивач виконувала до дня звільнення.

Наказом від 03 травня 2016 року № 100/2-к ОСОБА_1 встановлено надбавку за складність і напруженість в розмірі 50 % посадового окладу без зазначення строку. Наказом від 03 січня 2017 року № 2-к «Про надбавку за складність та напругу» ОСОБА_1 встановлено надбавку в розмірі 25 %.

ОСОБА_1 не була ознайомлена з наказом від 03 січня 2017 року № 2-к, а саме про зменшення розміру надбавки з 50 % до 25 % відповідно до статті 103 КЗпП України та частини другої статті 29 Закону України «Про оплату праці» не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. В наказі від 03 січня 2017 року №2-к не зазначено про скасування попереднього наказу № 100/2-к від 03 травня 2016 року. Відповідач не мав права приймати новий наказ про регулювання питання з оплати праці, доки не скасований попередній. Наказ від 03 січня 2017 року № 2-к в частині встановлення надбавки за складність та напругу в праці в розмірі 25% посадового окладу підлягає скасуванню як протиправний і незаконний. Також відповідач видав наказ від 03 травня 2017 року № 182/3-к, у якому зазначено про зняття надбавки за складність та напругу в праці в розмірі 25 % посадового окладу. Позивач вважає цей наказ похідним від наказу № 2-к, а тому він також підлягає скасуванню.

Відповідач порушив трудове законодавство про оплату праці, неправильно здійснював табельний облік, неправильно обчислив дні відпустки, тимчасової непрацездатності та індексацію, внаслідок чого не нарахував у повному обсязі належну ОСОБА_1 заробітну плату за період роботи з квітня 2013 року до квітня 2018 року. Відповідно, відповідач не обчислив і не перерахував до державного бюджету податки її обов`язкові збори з недонарахованої заробітної плати.

Крім того, у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 в день звільнення всіх належних їй сум, вона має право на середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Позивач подала до суду заяву про поновлення строку на звернення з вимогою про скасування наказів відповідача від 03 січня 2017 року № 2-к «Про складність та напругу» та від 03 травня 2017 року № 182/3-к «Про зняття надбавки за складність та напругу» як протиправних та незаконних і зобов`язання нарахувати надбавку, що встановлено під час підготовки позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 20 вересня 2023 року позов задовольнив частково. Зобов`язав КНП «ЦПМСД»: - донарахувати ОСОБА_1 доплату за використання у роботі дезінфікувальних засобів в сумі 51,20 грн за квітень 2013 року;

- здійснити перерахунок податку на доходи фізичних осіб із правильної заробітної плати в розмірі 1 094,66 грн за квітень 2013 року із застосуванням податкової соціальної пільги;

- здійснити перерахунок податку на доходи фізичних осіб із правильної заробітної плати в розмірі 1 605,50 грн за травень 2013 року із застосуванням податкової соціальної пільги;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати за серпень 2013 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 11 робочих днів;

- здійснити перерахунок оплати днів тимчасової непрацездатності за листами непрацездатності АВЮ № 448919 (за 06 серпня 2013 року), АГД № 018292 (за 07-09 серпня 2013 року), АГД № 130596 (за 21-29 серпня 2013 року) з урахуванням змін в заробітній платі за травень 2013 року;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати за вересень 2013 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 14 робочих днів;

- здійснити перерахунок оплати днів чергової відпустки за вересень 2013 року за період з 05 до 14 вересня 2013 року згідно з наказом від 02 вересня 2013 року № 398 з урахуванням змін в заробітній платі за травень, серпень 2013 року;

- здійснити перерахунок оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АГМ № 965015 (26 листопада - 06 грудня 2013 року) з урахуванням змін в заробітній платі за травень, серпень, вересень 2013 року;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати за листопад 2013 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 17 робочих днів і 4 днів хвороби за листом непрацездатності АГМ № 965015;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати за грудень 2013 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 17 робочих днів і 5 днів хвороби за листом непрацездатності АГМ № 965015;

- здійснити перерахунок оплати днів чергової відпустки за квітень, травень 2014 року за період з 10 квітня до 03 травня 2014 року, згідно з наказом від 01 квітня 2014 року № 74-к з урахуванням змін в заробітній платі за травень, серпень, вересень, листопад, грудень 2013 року;

- здійснити перерахунок податку на доходи фізичних осіб із правильної заробітної плати в розмірі 1 688,32 грн (без врахування індексації за квітень 2014 року в сумі 4,87 грн і за травень 2013 року в сумі 41,41 грн) за червень 2014 року із застосуванням податкової соціальної пільги;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати за серпень 2014 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 11 робочих днів;

- здійснити перерахунок складових заробітної плати (оклад, вислуга років, дезінфекція, індексація) за вересень 2014 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 5 робочих днів.

Зобов`язав КНП «ЦПМСД» виплатити ОСОБА_1 донараховану заробітну плату після відрахування податків та обов`язкових платежів.

В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване частковим визнанням відповідачем позовних вимог.

Стаж роботи у санаторії-профілакторії «Самара» не може бути зарахований до стажу роботи медичного працівника позивача, оскільки цей заклад відноситься до закладу вугільної промисловості і позивач отримувала заробітну плату як працівник вугільної промисловості, тому немає підстав для донарахування надбавки позивачу в розмірі 10 % посадового окладу за заявлений нею період.

Вимоги про донарахування премії, що має систематичний характер з 01 липня 2015 року до 31 березня 2018 року, та вимоги про визнання протиправними і незаконними дій відповідача щодо розподілу між працівниками премії, що має систематичний характер, є безпідставними. При нарахуванні заробітної плати відповідач забезпечив вимоги законодавства про державні гарантії щодо розміру мінімальної заробітної плати, премія нараховувалась з метою збереження рівня заробітної плати та не погіршення умови роботи працівника.

Вимога про донарахування позивачу премії за квітень 2018 року до ювілейної дати - дня п`ятдесятиріччя є безпідставною.

Вимоги про донарахування надбавки за складність і напругу в праці та скасування наказів відповідача від 03 січня 2017 року № 2-к, від 03 травня 2017 № 182/3-к року є законними. Однак позивач звернулася до суду з цими вимогами поза межами строку позовної давності. ОСОБА_1 звільнена 21 квітня 2018 року, про порушення свого права позивач дізналась 04 квітня 2019 року і з цього часу мала можливість звернутися до суду з позовом.

Враховуючи відмову суду у задоволенні частини позовних вимог, суми індексації, які просить нарахувати позивач, фактично нараховано і сплачено, позовні вимоги про їх донарахування не підлягають задоволенню.

Інші позовні вимоги (крім стягнення середнього заробітку) не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від зазначених вище вимог, у задоволенні яких суд відмовив.

Вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені заявлена поза межами строку звернення до суду.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , залишив без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 259/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 127/8831/14-к, від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11; відсутній висновок Верховного Суду щодо спільного чи самостійного застосування абзаців 2, 3 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров`я» при вирішення питання щодо права на зарахування медичного стажу, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, якщо суб`єкт є (був) закладом охорони здоров`я, де працював медичний або фармацевтичний працівник на посадах, перелічених в пункті 3 Порядку № 1418; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин. які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, н підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційний судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційний суд не розглянув доводи апеляційної скарги, не навів мотивів їх відхилення.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив таємницю нарадчої кімнати. Під час перебування у нарадчій кімнаті суддя підписала судовий наказ в іншій справі. Також після виходу із зали судового засідання суддя вийшла до загальних коридорів приміщення суду, а не до нарадчої кімнати. Перед виходом до нарадчої кімнати суддя не оголосила дату і час проголошення судового рішення, чим порушила засади гласності і відкритості судового процесу. У вступній частині рішення суду першої інстанції зазначено неправильну дату його ухвалення.

Висновок суду першої інстанції про те, що для вирішення спору повинна бути заявлена експертиза, є помилковим, оскільки спір стосується питань застосування норм трудового законодавства. Ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви відповідача щодо виклику і допиту свідків є незаконною, а показання свідків щодо питань нарахування заробітної плати є неналежними і недопустими доказами.

Суди незаконно відмовили в задоволенні клопотання позивача щодо зобов`язання державних органів надати висновки на виконання своїх повноважень, зокрема зобов`язання Державної служби з питань праці і Головного управління ДПС провести перевірку і надати висновки щодо порушень трудового і податкового законодавства.

Суди взяли до уваги недопустимі докази.

Суди не дослідили всіх обставин щодо зарахування медичного стажу позивача, проігнорували доводи про те, що в період з листопада 1995 року до липня 2007 року санаторій-профілакторій «Самара» ВО «Павлоградвугілля» мав статус закладу охорони здоров`я і перебував у державній власності. У трудовій книжці позивача стоять штампи роботодавця, з яких можна побачити, що «Павлоградвугілля» є державною холдинговою компанією. Продаж акцій ВАТ «Павлоградвугілля», тобто роздержавлення підприємства відбулось в липні 2007 року. Суд не дав оцінки довідці ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 08 листопада 2018 року, в якій зазначено зміни назви підприємства.

Із січня 2016 року до дня звільнення відповідач незаконно нараховував позивачу надбавку за вислугу років у розмірі 10 % замість 20 %.

Вимоги позову про донарахування заробітної плати за період роботи з квітня 2013 року до квітня 2018 року, включаючи індексацію та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати, є складовими зарплати і необмежені строком звернення до суду. К мотивувальній частині рішення суд першої інстанції не встановив обставини, на підставі яких суд вирішує питання дотримання позовної давності щодо кожної позовної вимоги.

Суди не встановили обставин щодо преміювання, яке має систематичний характер. Із розрахункових листів суд може встановити нарахування окладу і премії, визначити розмір премії у відсотках, порівняти середній процент премії по закладу та визначити, який процент премії недонарахований позивачу. У період з 01 липня 2015 року до 31 березня 2018 року відповідач нараховував позивачу премію у заниженому розмірі або не нараховував взагалі. Відповідач не видавав наказів про депреміювання ОСОБА_1 . Головний лікар без будь-яких встановлених в законному порядку правил розподіляв на власний розсуд розмір преміювання.

Наказом відповідача від 12 січня 2018 року № 11 «Про затвердження Положення про матеріальне стимулювання працівників КЗ «Павлоградський РЦПМСД» встановлено обов`язок виплачувати працівникам премію до ювілейних дат, зокрема до дня п`ятдесятиріччя. Позивач премії до її п`ятдесятиріччя не отримувала. Суди відмовили у задоволенні вимоги про виплату цієї премії на підставі припущення, а саме на підставі пояснення керівника КПН «ЦПМСД» про відсутність коштів на фінансування преміювання, доказів на підтвердження чого не надав.

Відповідач не довів відсутність дискримінації стосовно ОСОБА_1 .

Суди незаконно відмовили у вимогах про донарахування і виплату надбавки за складність і напруженість у роботі з підстав пропуску строку давності. Вимоги про донарахування і виплату надбавки за складність і напруженість у роботі не обмежені позовною давністю. Суди не взяли до уваги, що вимога про нарахування надбавки ґрунтується на тих фактах, що при видачі нових наказів (від 03 січня 2017 року № 2-к, від 03 травня 2017 року № 182-к) не був скасований і продовжив свою дію попередній наказ (від 03 травня 2016 року № 100/2-к). Не має значення факт задоволення чи відмови у вимогах про скасування оспорюваних наказів, оскільки наказ №100/2 к, відповідно до якого позивач мала право на надбавку, у розмірі 50 %, був чинним.

Крім того, суд першої інстанції всупереч частині третій статті 267 ЦК України застосував позову давність за відсутності відповідної заяви відповідача.

Суди не досліджували зміст кредиторської вимоги, в якій не зазначено про незаконність оскаржуваних наказів, тому висновок суду про те, що позивач дізналась про порушення свого права з моменту отримання відповіді на цю вимогу і застосування у зв`язку із цим строку позовної давності є помилковим. Позивач дізналась про порушення свого права оскаржуваними наказами під час підготовки позову.

Відповідач в судовому засіданні визнав, що неправильно обчислив фіксовану величину індексації у жовтні 2014 року, що спричинило неправильне визначення індексації в наступних місяцях. Суди не досліджували розрахункові листи з метою встановлення сум нарахованої індексації, не перевіряли доводи позивача щодо порушень законодавства при її обчисленні. Суд помилково вважав, що розмір індексації заробітної плати залежить від змін у розмірі всіх складових заробітної плати.

В судовому засіданні відповідач визнав вимогу про зобов`язання здійснити перерахунок оплати днів чергової відпустки за квітень, травень 2015 року, за період з 14 квітня 2015 року до 17 квітня 2015 року, з урахування змін у заробітній платі. Однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у її задоволенні.

Суд незаконно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку з підстав пропуску строку давності. Відповідач при звільненні позивача не виплатив їй усіх належних сум. Позовна давність за вимогою про стягнення середнього заробітку є дотриманою, оскільки відповідач визнав невиплату позивачу в день її звільнення всієї суми заробітної плати. Відлік перебігу тримісячного строку для звернення до суду із цієї вимогою розпочинається із дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатись, що власник фактично із ним розрахувався. Суди помилково вирішили, що тримісячний строк повинен обчислюватись з дня звільнення, а не з дати виплати усіх належних сум.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог у суду виник обов`язок визначити суму середнього заробітку за весь час затримки відповідно до статті 117 КЗпП. Суди не здійснили розрахунку середнього заробітку, не встановили обставин, які необхідні за вимогою про його стягнення.

У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив керівника КНП «ЦПМСД», мотивований законністю і обґрунтованістю судових рішень. Твердження позивача про те, що премія та надбавка за складність і напруженість роботи є обов`язковими та систематичними є хибним, оскільки ці виплати не мають обов`язкового характеру.

Позивач помилково взяв до розрахунку заробітної плати статистичну звітність та не звернув уваги на фонд оплати праці. Санаторій-профілакторій «Самара» не мав ліцензії на здійснення медичної практики, заробітна плата працівника нараховувалась як працівникам вугільної промисловості, тому санаторій не може вважатись закладом охорони здоров`я.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі й витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 10 квітня 2013 року № 160/1 - к ОСОБА_1 з 10 березня 2013 року прийнято тимчасово на посаду медичної сестри стоматологічного кабінету Богданівської амбулаторії на час щорічної відпустки медичної сестри стоматологічного кабінету Богданіської АЗПСМ Будянської Т. О.

На підставі наказу № 193 к від 19 квітня 2013 року ОСОБА_1 переведено тимчасово на посаду сестри медичної стоматологічного кабінету, на час лікарняного листа (дородовий та післяродовий) сестри медичної стоматологічного кабінету ОСОБА_3 з 18 квітня 2013 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 03 жовтня 2014 року наказом № 355/2-к від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_1 , сестру медичну зі стоматології Богданівської АЗПСМ переведено на 1,0 ставки посади сестри медичної районного центру первинної медико-санітарної допомоги (далі -РЦПМСД) з 03 жовтня 2014 року.

Наказом головного лікаря Павлоградського РЦПМСД від 01 червня 2017 року № 244/1-к, у зв`язку з виробничою необхідністю та з метою приведення назв штатних посад до вимог Національного класифікатора професій ОСОБА_1 , сестру медичну переведено на посаду інструктора із санітарної освіти Павлоградського РЦПМСД з 01 червня 2017 року, на підставі заяви ОСОБА_1 .

Наказом від 03 травня 2016 року № 100/2-к ОСОБА_1 встановлена надбавка за складність та напруженість в розмірі 50 % від посадового окладу без зазначення строку. З 03 травня 2016 року ОСОБА_1 додатково до її посадових обов`язків сестри медичної доручено ведення бібліотекарської роботи по закладу.

Наказом від 03 січня 2017 року № 2-к «Про надбавку за складність та напругу» ОСОБА_1 встановлено надбавкуза складність та напругу в праці в розмірі 25 % посадового окладу з 03 січня 2017 року. В наказі не зазначено про скасування наказу від 03 травня 2016 року.

Наказом від 03 травня 2017 року № 182/3-к з ОСОБА_1 сестри медичної Павлоградського РЦПМСД, знято надбавку за складність та напругу в праці в розмірі 25% посадового окладу з 03 травня 2017 року. (а.с. 7, т. 4)

Наказом від 01 червня 2017 року № 238/1-к ОСОБА_1 , інструктору з санітарної освіти Павлоградського РЦПСМД встановлена надбавка за складність та напругу в праці 25 % посадового окладу з 01 червня 2017 року.

Позивачу сплачено індексацію за січень, лютий 2015 року у травні 2015 року, за листопад 2013 року, грудень 2014 року, червень, липень, серпень, вересень 2015 року - у жовтні 2015 року; за червень 2017 року - у липні 2017 року.

Наказом головного лікаря від 20 квітня 2018 року № 172-к «Про звільнення» ОСОБА_1 , інструктора з санітарної освіти, звільнено з роботи з 21 квітня 2018 року у зв`язку із скороченням штату працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Наказано виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку; надати компенсацію за період роботи з 18 квітня 2017 року до 17 квітня 2018 року в кількості 2 календарних днів.

Допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_6 пояснила, що не завжди була своєчасна можливість розрахувати індексацію. На той час вони керувалися даними, які були в бухгалтерських журналах, з моменту виходу та надходження журналу можливо було правильно розрахувати. Крім того, при розрахунку заробітної плати, основної та додаткової, вони виходили з відсотка вислуги років 10 % тоді як всі розрахунки, надані позивачем, виходять із розрахунку 20 % вислуги років і враховані премії, які, на її думку, містять систематичний характер. В Центрі конкретні розмірі премії для працівників за кожен місяць були визначені керівником закладу, розмір премій відображався у відомостях на виплату заробітної плати. Стосовно періоду 2013 року та початоку 2014 року мали Дійсно місце помилки в розрахунках.

Згідно із записами трудової книжки позивача (запис 8) ОСОБА_1 з 27 листопада 1995 року зарахована в Санаторій-профилакторій «Самара» п/о «Павлоградвугілля» на посаду процедурної медсестри лікувального відділення та 13 жовтня 2008 року звільнена за угодою сторін, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до інших записів у трудовій книжці за період роботи позивача в санаторії-профілакторії «Самара» наявні штампи та печатки: санаторій-профілакторій «Самара» профспілки працівників вугільної промисловості; штамп про те, що Відкрите акціонерне товариство «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля» перейменована у Відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля»; у записі про звільнення за переводом у структурний підрозділ ВАТ «Павлоградвугілля» наявна печатка відділу кадрів філії шахти «Самарська» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля».

Згідно з відповіддю головного лікаря Філії «санаторій-профілакторій «Самара» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» А. О. Ілющенка, надбавку за вислугу років ОСОБА_1 отримувала як працівник вугільної промисловості.

Згідно з відповіддю профспілки працівників вугільної промисловості України, у період з 27 листопада 1995 року до 01 березня 2005 року ВАТ «Павлоградвугілля» змінив форму власності на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Протягом цього періоду система оплати праці відповідно нормам Галузевої Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, власниками, що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, з доповненнями та змінами, а також чинним колективним договором між роботодавцем і профспілками. Доплати до посадових окладів працівників санаторію-профілакторію «Самара» встановлювалися як винагорода за вислугу років праці на підприємствах вугільної промисловості відповідно до стажу роботи у вугільній галузі і діючих коефіцієнтів винагороди.

Допитана в суді першої інстанції як свідок головний економіст КНП «Центр ПМСД» ОСОБА_4 пояснила, що підставою для нарахування надбавки за вислугу років медичним працівникам є Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я. З моменту прийняття на роботу і до квітня 2016 року позивачу виплачувалася надбавка за вислугу років у розмірі 20 %. Потім було здійснено перевірку правильності нарахування набавки, за результатами якої встановлено відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 надбавки в розмірі 20 %, оскільки стаж роботи в санаторії «Самара» не зараховується їй до медичного стажу. Перевіркою встановлено, що санаторій «Самара» не є державним закладом охорони здоров`я, отже, необхідно керуватися пунктом 2 частини четвертої Порядку, де обов`язковою умовою для зарахування стажу є оплата праці відповідно до умов оплати праці медичним працівникам. ОСОБА_1 , працюючи в санаторії-профілакторії «Самара», який належить до закладу вугільної промисловості отримувала заробітну плату як відповідний працівник вугільної промисловості.

На підставі інформації, отриманої від санаторію-профілакторію «Самара», профспілки працівників вугільної промисловості Дніпропетровської обласної організації, профспілки працівників охорони здоров`я вони зробили висновок, що ОСОБА_1 не має права на надбавку в розмірі 20%, оскільки до медичного стажу не підлягає зарахуванню стаж роботи в санаторії. Заробітна плата працівникам санаторію-профілакторію «Самара» сплачувалась відповідно до норм Галузевої угоди. На підставі складеного акта перевірки, з візою керівника підприємства, бухгалтер зробила ОСОБА_1 перерахунки та утримання, з квітня 2016 року розмір надбавки позивача становив 10%.

Відповідно до наказу № 308/519 конкретні розміри премії для працівників Павлоградськогого районного центру первинної медико-санітарної допомоги, в тому числі для ОСОБА_1 , за кожний місяць були визначені керівником закладу, сума премій не перевищувала фонду заробітної плати, розмір премії для кожного працівника відображено у відомостях на виплату заробітної плати за кожний місяць.

Згідно з пунктом 4.4 Умов оплати праці № 308/519, працівникам можуть установлюватись надбавки в розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки): за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання); за складність, напруженість у роботі. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу.

Згідно з пунктом 5.11 наказу № 308/519 преміювання працівників проводиться у межах фонду заробітної плати. Керівники закладів та установ за погодженням з профспілковими комітетами затверджують положення про преміювання працівників. Розмір премії працівника залежить від особистого внеску в загальні результати роботи підрозділу, закладу і граничними розмірами не обмежується. Преміювання керівників закладів, установ здійснюється за рішенням органу вищого рівня.

Керівники мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Відповідно до пункту 3.1 Колективного договору Павлоградського РЦПМСД на 2015-2017 роки оплата праці здійснюється на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів, із змінами та доповненнями, з оплати праці працівників установи .

Відповідно до пункту 3.18 Колективного договору головний бухгалтер зобов`язалася встановити премії, пов`язані з виконанням функцій і особистим внеском працівника у загальні результати роботи підрозділу згідно положення про преміювання, програмою «Місцевих стимулів» у межах фонду заробітної плати.

Наказом від 12 січня 2018 року № 11 затверджено Положення про матеріальне стимулювання працівників. Цим положенням визначено, що матеріальне стимулювання працівників районного центру первинної медико-санітарної допомоги здійснюється шляхом виплати матеріальної допомоги в тому числі на оздоровлення, надбавки до посадового окладу, премії за результатами роботи, з нагоди державних та професійних свят, ювілеїв тощо з метою покращення показників діяльності, матеріальної зацікавленості, підвищення престижності професії, створення належних умов для ефективної діяльності працівників. Рішення про матеріальне стимулювання (наказ) приймає головний лікар районного центру первинної медико-санітарної допомоги у межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом. Фонд матеріального стимулювання працівників утворюється у межах економії коштів, передбачених на оплату праці у районному центрі первинної медико-санітарної допомоги.

Відповідач визнав позовні вимоги щодо:

- доплати за використання у роботі дезінфікувальних засобів у сумі 51,20 грн за квітень 2013 року;

- здійснення перерахунку податку на доходи фізичних осіб із правильної заробітної плати в розмірі 1094,66 грн за квітень 2013 року із застосуванням податкової соціальної пільги;

- здійснення перерахунку податку на доходи фізичних осіб із правильної заробітної плати в розмірі 1605,50 грн за травень 2013 року із застосуванням податкової соціальної пільги;

- здійснення перерахунку складових заробітної плати за серпень 2013 року з врахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 11 робочих днів;

- здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листами непрацездатності АВЮ № 448919 (за 06 серпня 2013 року), АГД № 018292 (за 07-09 серпня 2013 року), АГД № 130596 (за 21-29 серпня 2013 року) з урахуванням змін в заробітній платі за травень 2013 року;

- здійснення перерахунку складових заробітної плати за вересень 2013 року з врахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 14 робочих днів;

- здійснення перерахунку оплати днів чергової відпустки за вересень 2013 року за період з 05 вересня 2013 року по 14 вересня 2013 р. згідно з наказом № 398 від 02 вересня 2013 року з урахуванням змін у заробітній платі за травень, серпень 2013 року;

- здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АГМ № 965015 (26 листопада 2013 року - 06 грудня 2013 року) з врахуванням змін в заробітній платі за травень, серпень, вересень 2013 року;

- здійснення перерахунку складових заробітної плати за листопад 2013 року з врахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 17 робочих днів і 4 днів хвороби за листом непрацездатності АГМ № 965015;

- здійснення перерахунку складових заробітної плати за грудень 2013 року з врахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 17 робочих днів і 5 днів хвороби за листом непрацездатності АГМ № 965015;

- здійснення перерахунку оплати днів чергової відпустки за квітень, травень 2014 року за період з 10 квітня до 03 травня 2014 року згідно наказу № 74-к від 01 квітня 2014 року з врахуванням змін у заробітній платі за травень, серпень, вересень, листопад, грудень 2013 року;

- здійснення перерахунку податку на доходи фізичних осіб із правильної заробітної плати в розмірі 1688,32 грн (без врахування індексації за квітень 2014 року в сумі 4,87 грн і за травень 2013 року в сумі 41,41 грн) за червень 2014 року із застосуванням податкової соціальної пільги;

- здійснення перерахунку складових заробітної плати за серпень 2014 року з врахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 11 робочих днів;

- здійснення перерахунку складових заробітної плати (по окладу, вислуга років, дезінфекція, індексація) за вересень 2014 року з урахуванням правильної кількості фактично відпрацьованого часу - 5 робочих днів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому переглядаються лише в цій частині.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно зі статтею 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Подібні положення містяться в статті 13 Закону України «Про оплату праці».

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 просила, зокрема, зарахувати їй стаж роботи на посаді процедурної медичної сестри лікувального відділення санаторію-профілакторію «Самара» в період з 27 листопада 1995 року до 04 липня 2007 року та донарахувати надбавку за вислугу років медичному працівнику в розмірі 10 % посадового окладу за відпрацьований час для забезпечення її законного розміру - 20 % посадового окладу та донарахування незаконно утриманих сум надбавки.

Розмір і порядок встановлення та виплати надбавки за вислугу років визначено постановою КМУ від 29 грудня 2009 року № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних установ закладів охорони здоров`я» (далі - Постанова).

Відповідно до пункту 1 Постанови дія цього Порядку поширюється на медичних та фармацевтичних працівників, які працюють на зазначених у пункті 3 цього Порядку посадах у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях незалежно від підпорядкування і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я, крім посадових осіб Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Згідно з пунктами 2 - 4 Постанови надбавка за вислугу років установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я залежно від стажу роботи в такому розмірі: понад 3 роки - 10%, понад 10 років - 20 %, понад 20 років - 30 %.

Надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров`я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів, провізорам усіх спеціальностей, фахівцям з базовою вищою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей та помічникам ентомолога.

До стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається:

- час роботи у державних та комунальних закладах охорони здоров`я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах, визначених у пункті 3 цього Порядку;

- час роботи у будь-яких державних та комунальних установах, закладах та організаціях незалежно від підпорядкування на посадах, визначених у пункті 3 цього Порядку, за умови, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я.

Встановивши, що санаторій-профілакторій «Самара» належав до закладу вугільної промисловості, доказів того, що цей санаторій-профілакторій є державним закладом охорони здоров`я України немає, позивач отримувала заробітну плату як відповідний працівник вугільної промисловості, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що стаж роботи позивача у санаторії-профілакторії «Самара» не може бути зарахований до стажу роботи медичного працівника та відмовив у задоволенні вимог про зарахування стажу позивача та здійснення донарахування доплати за вислугу років у розмірі 10 %.

У цій справі суди встановили, що розміри премії, в тому числі ОСОБА_1 , були визначені керівником закладу в межах економії фонду заробітної плати, відображені у відомості на її виплату, при нарахування заробітної плати були забезпечені вимоги законодавства про державні гарантії щодо розміру мінімальної заробітної плати, премія нараховувалась з метою збереження рівня заробітної плати та непогіршення умов роботи працівника, і дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про донарахування премії, що має систематичний характер.

Встановивши також, що коштів на фінансування преміювання з нагоди ювілеїв не було, суди дійшли правильного висновку про безпідставність позовних вимог про донарахування позивачці премії за квітень 2018 року до ювілейної дати - дня п`ятдесятиріччя.

Аргументи касаційної скарги про те, що дії відповідача є дискримінаційними щодо неї - безпідставні, оскільки не доведені позивачем у суді відповідними доказами.

Доводи касаційної скарги про незгоду з висновками судів про відмову у донарахуванні індексації зводяться до необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, встановлених судами, зокрема про фактичну сплату позивачу індексацію у заявлені нею періоди. Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень спростовувати обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Інші аргументи касаційної скарги, а також наведених вище висновків не спростовують, зводяться до незгоди з ними і необхідності переоцінки фактичних обставин, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 також заявляла вимоги про донарахування їй надбавки за складність і напруженість у роботі, а також скасування наказів від 03 січня 2017 року«Про надбавку за складність та напругу у роботі» і від 03 травня 2017 року«Про зняття надбавки за складність і напругу».

Відповідно до частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції на час виникнення правовідносин) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У цій справі позивач у 2021 році звернулась із вимогами про скасування наказів відповідача за 2017 рік, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, тому правильним є висновок судів про відмову в їх задоволенні. Проте суди помилково застосували до цих вимог положення статей 257, 261 ЦК України, які встановлюють загальну позовну давність у цивільних правовідносинах, адже трудові спори, у тому числі щодо оскарження наказів роботодавця, регулюються нормами трудового законодавства, а не нормами Цивільного кодексу України. Водночас посилання судів на норми ЦК України поряд із статтею 233 КЗпП не вплинуло на правильність вирішення цих вимог.

Разом з тим надбавка за складність і напруженість у роботі є складовою заробітної плати, вимоги про їх донарахування та виплату необмежені строком звернення відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції на час виникнення правовідносин).

Суди на наведене уваги не звернули та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні вимог про дорахування і виплату надбавки за складність і напруженість у роботі за заявлені позивачем періоди, пославшись на пропуск позивачем строку.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що строк звернення із вимогами дорахування і виплату надбавки є необмеженим, тому постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Оскільки суди відмовили в задоволенні вимог щодо: здійснення перерахунку оплати днів чергової відпустки за квітень, травень 2015 року за період з 14 квітня до 17 травня 2015 року згідно з наказом від 20 березня 2015 року № 74-к з врахуванням змін у заробітній платі; здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності за лютий 2016 року з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку оплати днів чергової відпустки за травень, червень 2016 року за період з 16 травня до 15 червня 2016 року згідно з наказом від 06 травня 2016 року №103-к з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДБ № 869679 (08-11 листопада 2016 року) за листопад 2016 року з урахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку оплати днів чергової відпустки за березень 2017 року за період з 15 до 31 березня 2017 року згідно з наказом від 02 березня 2017 року № 66-к з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДБ № 090514 (21-28 березня 2017 року) за березень 2017 року з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку оплати днів відрядження за період з 03 до 28 квітня 2017 року з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку днів чергової відпустки за липень 2017 року за період з 12 до 18 липня 2017 року згідно з наказом від 10 липня 2017 року № 326-к з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку днів чергової відпустки за серпень 2017 року за період з 14 до 19 серпня 2017 року згідно з наказом від 11 серпня 2017 року № 390-к з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДК № 598913 (04-11вересня 2017 року) за вересень 2017 року з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДК № 244265 (13-15 грудня 2017 року) за грудень 2017 року з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку днів чергової відпустки за березень, квітень 2018 року за період з 23 березня до 21 квітня 2018 року. Згідно з наказом від 01березня 2018 року № 88-к з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку компенсації за три дні невикористаної відпустки з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку вихідної допомоги з врахуванням змін врахуванням змін в заробітній платі - у зв`язку із тим, що ці вимоги є похідними, в тому числі від вимоги про донарахування і виплату надбавки за складність і напруженість у роботі, та вимог про виплату донарахованої заробітної плати, постанова апеляційного суду щодо вирішення цих вимог також підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Крім того, позивач заявляла вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

(Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження 14-47цс21)).

За обставинами цієї справи відповідач визнав частину позовних вимог, які суд задовольнив та зобов`язав відповідача виплатити ОСОБА_1 донараховану заробітну плату.

Отже, відповідно до статей 116 та 117 КЗпП України, а також правових позицій Конституційного Суду України, Великої Палати Верховного Суду обов`язок роботодавця з виплати середнього заробітку за час затримки виникає у разі невиплати належних сум у визначені законом строки з його вини, а строк звернення до суду у таких справах становить три місяці з моменту, коли працівник дізнався або мав дізнатися про фактичний розрахунок, а тому вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правомірними.

Разом із тим суди дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем строку, не врахували, що початок перебігу строку на звернення із цими вимогами пов`язаний із фактом виплати сум, крім того, не врахували, що до цих вимог застосовується спеціальний строк звернення до суду, передбачений трудовим законодавством, а не норми ЦК України про позовну давність.

Апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не встановив розмір середнього заробітку та періоду, за який підлягає стягненню.

Суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК Українине може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому не має можливості у цій справі ухвалити нове або змінити рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду в частині вишення позовних вимог про донарахування премії за складність і напругу в роботі, здійснення перерахунку оплати днів чергової відпустки, тимчасової непрацездатності, відрядження, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги з урахуванням змін в заробітній платі за заявлені позивачем періоди, та їх виплату, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та їх виплату підлягає скасуванню, справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року в частині вишення позовних вимог про:

донарахування надбавки за складність і напруженість у роботі сестри медичної в розмірі 25 % посадового окладу за відпрацьований час за кожний розрахунковий період з 01 січня 2017 року до 31 травня 2017 року;

донарахування надбавки за складність і напруженість у роботі інструктора із санітарної освіти в розмірі 25 % посадового окладу за відпрацьований час за кожний розрахунковий період з 01 січня 2018 року до 31 березня 2018 року;

здійснення перерахунку оплати днів чергової відпустки за квітень, травень 2015 року за період з 14 квітня до 17 травня 2015 року згідно з наказом від 20 березня 2015 року № 74-к з врахуванням змін у заробітній платі;

здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності за лютий 2016 року з врахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку оплати днів чергової відпустки за травень, червень 2016 року за період з 16 травня до 15 червня 2016 року згідно з наказом від 06 травня 2016 року №103-к з врахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДБ № 869679 (08-11 листопада 2016 року) за листопад 2016 року з урахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку оплати днів чергової відпустки за березень 2017 року за період з 15 до 31 березня 2017 року згідно з наказом від 02 березня 2017 року № 66-к з врахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДБ № 090514 (21-28 березня 2017 року) за березень 2017 року з врахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку оплати днів відрядження за період з 03 до 28 квітня 2017 року з врахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку днів чергової відпустки за липень 2017 року за період з 12 до 18 липня 2017 року згідно з наказом від 10 липня 2017 року № 326-к з врахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку днів чергової відпустки за серпень 2017 року за період з 14 до 19 серпня 2017 року згідно з наказом від 11 серпня 2017 року № 390-к з врахуванням змін в заробітній платі; здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДК № 598913 (04-11вересня 2017 року) за вересень 2017 року з врахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку оплати днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності АДК № 244265 (13-15 грудня 2017 року) за грудень 2017 року з врахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку днів чергової відпустки за березень, квітень 2018 року за період з 23 березня до 21 квітня 2018 року згідно з наказом від 01березня 2018 року № 88-к з врахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку компенсації за три дні невикористаної відпустки з врахуванням змін в заробітній платі;

здійснення перерахунку вихідної допомоги з врахуванням змін врахуванням змін в заробітній платі;

виплату донарахованої заробітної плати;

стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку

скасувати з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

В іншій частині Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов