Постанова від 19.08.2025 по справі 914/521/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2025 р. Справа №914/521/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін:

прокурор: Пиць Н.В.,

позивача: Задорожний І.Б., Старовецький В.І.,

відповідача 1: Черевичник І.І.,

відповідача 2: не з`явився,

третіх осіб: не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького б/н від 27.03.2025 (вх. суду від 28.03.2025 № 01-05/924/25) та Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури №24-355ВИХ-25 від 02.04.2025 (вх. суду від 07.04.2025 № 01-05/1031/25)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 (повне рішення складено 07.03.2025, суддя С.Б. Кітаєва)

у справі № 914/521/22

за позовом: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького, м. Львів

до відповідача 1: Комарнівської міської ради, м. Комарно, Львівська обл.

відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

за участі третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство освіти і науки України, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фермерське господарство "ЕЛІТФРУКТ", м. Городок; Львівська обл.

про: витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування наказу та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Комарнівської міської ради з позовом про витребування в Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області для передачі у законне користування позивача земельні ділянки з кадастровими номерами: 4620985900:02:000:0003 та №4620985900:09:000:0004 на території Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області».

28.06.2022 позивач подав суду першої інстанції заяву про доповнення позовних вимог, у якій доповнив предмет позову такими вимогами: скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №6-ОТГ від 21.01.2021р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» і рішення Комарнівської міської ради від 18.0.22021р. №86 «Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності».

В подальшому позивач просив суд залучити співвідповідача у справі Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.10.2022р. у цій справі суд постановив заяву Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького від 07.07.2022р. вих. №342-19 про залучення співвідповідача задоволити; залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області; клопотання Комарнівської міської ради від 19.09.2022р. вих. №1172 (вх. №3035/22 від 21.09.2022р.) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено; залучено Фермерське господарство «ЕЛІТФРУКТ» (81500, Львівська область, Львівський район, м.Городок, вул. Львівська, буд.661; ідентифікаційний код: 38224943, e-mail: elitfrukt@gmail.com) до участі у справі в якості Третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; заяву Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького б/д б/н (вх. №1959/22 від 28.06.2022р.) про доповнення позовних вимог прийнято; постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького б/д б/н (вх. №1959/22 від 28.06.2022р.) про доповнення позовних вимог.

В обґрунтування позову вказав, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 4620985900:02:000:0003 та №4620985900:09:000:0004 є державною власністю в особі Міністерства освіти і науки України і знаходяться у постійному користуванні Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького.

На думку позивача, спірні земельні ділянки були надані в постійне користування Університету за відповідним рішенням уповноваженого органу - розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №1023 від 23.12.2011 ( із врахуванням змін внесеними розпорядженням голови Городоцької районної державної адміністрації №276 від 21.06.2017 року), яке є чинним і є підставою для завершення оформлення відповідного права в установленому чинним законодавством порядку.

Крім цього, позивач вважає наказ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 6-ОТГ, виданий 21.01.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (копію додано до матеріалів справи) прийнятим всупереч вимог законодавства України і таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, що він є власником спірних земельних ділянок. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №6-ОТГ від 21.01.2021р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», оскільки такий вичерпав свою дію в момент його виконання та передачі майна.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення Комарнівської міської ради від 18.02.2021р. № 86 «Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності», то суд попередньої інстанції вказав, що таке вичерпало свою дію в момент реєстрації за Комарнівською міською радою спірних земельних ділянок.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 у справі № 914/521/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.

Апелянт наголошує, що право постійного користування за ним на спірні земельні ділянки засвідчено розпорядженнями Городоцької РДА №1023 від 23.12.2011 року та №276 від 27.06.2017 року, а також планово-картографічними матеріалами, в тому числі технічною документацією із землеустрою з додатками до неї щодо встановлення меж спірних земельних ділянок з відображенням їхньої площі, конфігурації та адрес суміжних користувачів.

На думку скаржника, відсутність записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права постійного користування Університету жодним чином не свідчить про те, що таке право в останнього відсутнє і спірні земельні ділянки не перебували у користуванні учгоспу «Комарнівський», правонаступником якого є Університет.

Скаржник зазначає, що на момент введення в дію наказу №6-ОТГ від 21.01.2021року Головного управління Держгеокадастру у Львівській області спірні земельні ділянки - кадастровий номер 4620985900:02:000:0003 площею 6,5821га, та 4620985900:09:000:0004 17,0279 га, були залишені в користування позивачу розпорядженням Городоцької районної державної адміністрації від 27.06.2017 року №276, зауважень щодо неправомірності технічної документації та розпорядження про її затвердження від державного кадастрового реєстратора чи від будь яких юридичних та фізичних осіб, в тому числі від органів державної влади та місцевого самоврядування не надходило.

Апелянт звертає увагу, що розпорядження Городоцької РДА №1023 від 23.12.2011 року та №276 від 27.06.2017 року є чинними та ніким не оскаржуються.

Львівська обласна прокуратура звернулась до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, у якій просила скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 у справі № 914/521/22 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Прокурор вважає, що позивач є постійним користувачем спірних земельних ділянок на підставі розпорядження Городоцької РДА №1023 від 23.12.2011 та відповідачем не було взято до уваги, що майно, яке закріплене за державними вищими навчальними закладами не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти.

Прокурор вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при винесенні оскаржуваного наказу, діяло всупереч вимог ЗК України та вийшло за межі наданих законом повноважень у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності.

Комарнівська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому просила суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 у справі № 914/521/22 залишити без змін.

Відповідач 1 зазначив, що розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №276 від 21.06.2017 не може бути підставою для виникнення у позивача права користування спірними земельними ділянками, так як відповідно до ч.3 ст.122 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття такого розпорядження) до повноважень районних державних адміністрацій не входило право розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області також подало суду відзив на апеляційні скарги, у яких просило апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач 2 вважає, що вимога позивача витребувати від Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області для передачі у законне користування позивача земельні ділянки з кадастровими номерами: 4620985900:02:000:0003 та №4620985900:09:000:0004 на території Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області не є ефективним способом захисту, оскільки позивачем не доведено, що він є власником спірних земельних ділянок.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 справу № 914/521/22 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького б/н від 27.03.2025 (вх. суду від 28.03.2025 № 01-05/924/25) на рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 у справі № 914/521/22.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 поновлено Першому заступнику керівника Львівської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 у справі № 914/521/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури №24-355ВИХ-25 від 02.04.2025 (вх. суду від 07.04.2025 № 01-05/1031/25) на рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 у справі № 914/521/22; прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького та Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 у справі № 914/521/22.

Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Зокрема, у судовому засіданні 12.08.2025, за згодою представників сторін, відкладено судове засідання на 19.08.2025.

У судовому засіданні 19.08.2025 скаржники підтримали доводи апеляційних скарг, відповідач 1 заперечив такі доводи з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги, сторони надали суду пояснення.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, явки уповноважених представників не забезпечили.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду таке.

Зі змісту статей 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді. Подібна за змістом норма міститься в статті 20 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в пункті 43 постанови від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 зазначив, що, реалізуючи визначене у статті 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, що не вимагає їх формулювання дослівно тими словосполученнями, які застосував законодавець у статті 16 ЦК України. Головним є змістовне наповнення обраного позивачем способу захисту, яке визначається судом з взяттям до уваги його правових обґрунтувань.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка звернулася за таким захистом до суду. Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 89), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (пункт 9.12).

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 Земельного кодексу України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, або ж іншим способом, який передбачено законом (пункти 5.4- 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

У даній справі, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив, зокрема, витребувати в Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області земельні ділянки з кадастровими номерами: 4620985900:02:000:0003 та №4620985900:09:000:0004.

Частиною 1 статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно. Близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц та від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 37).

Судами у цій справі встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельні ділянки з кадастровими номерами 4620985900:02:000:0003, площею 6,5821га та 4620985900:09:000:0004, площею 17,0279 га перебувають у комунальній власності Комарнівської міської ради; право власності зареєстроване на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №6-ОТГ від 21.01.2021р, рішення Комарнівської міської ради №86 від 18.02.2021р, Акт приймання-передачі нерухомого майна 6-ОТГ від 25.01.2021р.

Позивач, в обґрунтування позову, зазначає, що земельні ділянки були надані в постійне користування Університету за відповідним рішенням уповноваженого органу, а саме розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №1023 від 23.12.2011 ( із врахуванням змін внесеними розпорядженням голови Городоцької районної державної адміністрації № 276 від 21.06.2017 року), яке є чинним і є підставою для завершення оформлення відповідного права в установленому чинним законодавством порядку.

Розпорядженням голови Городоцької районної державної адміністрації №1023 від 23.12.2011 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право постійного користування земельними ділянками ННВЦ «Комарнівський» було:

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок Львівського Національного Університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на базі навчально-науково-виробничого центру «Комарнівський» за межами населених пунктів на території Комарнівської міської, Бучалівської та Переможненської сільських рад Городоцького району Львівської області;

- залишено у постійному користуванні Львівського Національного Університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З.Гжицького земельні ділянки загальною площею 1737,0979 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на базі навчально-науково-виробничого центру «Комарнівський» за межами населених пунктів на території Комарнівської міської, Бучалівської та Переможненської сільських рад Городоцького району Львівської області згідно додатку.

У додатку до цього розпорядження подано експлікацію земель ННВЦ «Комарнівський» по матеріалах геодезичної зйомки, у якій зазначено площу по угіддях та місцевих радах, а саме: Переможненська сільська рада - 960,3978 га; Бучалівська сільська рада - 737,0001 га; Комарнівська міська рада - 39,7 га.

Розпорядженням голови Городоцької районної державної адміністрації №276 від 21.06.2017 р. «Про внесення часткових змін та доповнень до розпорядження райдержадміністрації №1023 від 23.12.2011 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право постійного користування земельними ділянками ННВЦ «Комарнівський» внесено зміни шляхом викладення пункту 2 вказаного розпорядження у наступній редакції:

« 2.Залишити у постійному користуванні Львівського Національного Університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З.Гжицького земельні ділянки загальною площею 1760,4056 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на базі навчально-науково-виробничого центру «Комарнівський» за межами населених пунктів на території Комарнівської міської, Бучалівської та Переможненської сільських рад Городоцького району Львівської області згідно з додатком (експлікація земель, які передаються в постійне користування Львівського Національного Університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького для ведення товарного сільськогосподарського виробництва)».

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття вищевказаного розпорядження) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відтак як правильно зауважили відповідачі, до повноважень районних державних адміністрацій не входило право розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення.

Водночас пунктом 3 Розпорядження № 1023 від 23.12.2011 передбачено видати позивачу Державні акти на право постійного користування земельними ділянками.

Слід зазначити, що суд першої інстанції витребовував у позивача оригінал Акту Б № 040806 на право користування землею площею 3353,1 га для сільськогосподарського виробництва, однак такий оригінал позивач суду не надав.

При цьому, варто зауважити, що Державний акт на право користування землею набуває чинності після його підписання та реєстрації в Книзі реєстрації державних актів на право користування землею, однак, з копії акту не вбачається, що такий акт був підписаний головою виконавчого комітету Городоцької районної ради (Л.Є. Гудим), не містить запису про номер реєстрації в книзі записів державних актів на право користування землею; відсутня дата підписання чи реєстрації державного акту.

Крім того, розпорядженням №276 від 21.06.2017 було визначено загальну площу земель в користуванні позивача - 1760,4056 га. Проте, позивач користується на території Комарнівської територіальної громади землями загальною площею 1783,1 га, що на 22,6944 га більше затвердженої площі, і без врахування земельних ділянок комунальної власності Комарнівської міської ради, які входять до предмету розгляду в цій справі, що підтверджується відомостями з Дергеокадастру.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформації про площі земель, які перебувають у користуванні позивача, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, зазначена площа становить 1740,3398 га станом на 01.01.2016 року, тобто ще менша ніж є в наявності.

Щодо тверджень апелянта про те, що відповідно до ст.150 ЗК України земельні ділянки, які є предметом розгляду у цій справі, не могли передаватися у користування чи власність, оскільки є особливо цінними, то слід зазначити, що відповідно до норм ст.ст. 125, 126 ЗК України право користування наступає після його державної реєстрації. У той же час, у витягах із Державного земельного кадастру жодної інформації про користувача не зазначено, що спростовує доводи позивача щодо визнання таких земель особливо цінними.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними, допустимими доказами виникнення у нього права власності чи права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4620985900:02:000:0003 та №4620985900:09:000:0004 на території Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області.

Щодо позовних вимог про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №6-ОТГ від 21.01.2021р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Комарнівської міської ради від 18.02.2021р. №86 «Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності», то суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що такі не підлягають до задоволення, оскільки на підставі такого наказу та рішення міською радою було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Відповідно задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування оскарженого наказу та рішення не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.05.2025 у cправі № 915/102/24.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зазначає, що доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 у справі № 914/521/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтами судовий збір за подання апеляційних скарг слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 255, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького б/н від 27.03.2025 (вх. суду від 28.03.2025 № 01-05/924/25) та Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури №24-355ВИХ-25 від 02.04.2025 (вх. суду від 07.04.2025 № 01-05/1031/25) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2024 у справі № 914/521/22 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повну постанову складено 28.08.2025.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець