Рішення від 28.08.2025 по справі 300/3213/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2025 р. справа № 300/3213/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «В.І.В.», від імені якого діє адвокат Захарчук Галина Віталіївна, до Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, Управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «В.І.В.», від імені якого діє адвокат Захарчук Галина Віталіївна, звернулося в суд із позовною заявою до Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, Управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:1775-4173-8142-2746, яке затверджене наказом від 28.03.2025 №08-25/11-60; зобов`язання видати містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 на об`єкт будівництва «Нове будівництво кафетерію у м.Яремче по вул.Петраша», згідно із заявою від 19.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 2008 року в користуванні у позивача на праві оренди перебуває земельна ділянка комунальної форми власності площею 0,1317 га, що розташована за адресою вул.Івана Петраша,2, м.Яремче. За категорією земель ця земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, код цільового призначення 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Склад угідь орендованої земель є землями під громадською забудовою. ПП «В.І.В.» звернулося до Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки на об`єкт будівництва «Нове будівництво кафетерію у м.Яремче по вул.Петраша», однак рішенням від 28.03.2025 у видачі таких відмовлено у зв`язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. В примітці рішення зазначено, що відповідно до діючої містобудівної документації: проекту зонування територій міста, проектна територія розміщена в рекреаційній зоні озеленених територій міста загального користування, що не передбачає будівництва закладів громадського харчування. Таким чином, позивач немає можливості використовувати орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням, оскільки після її формування як об`єкта речового права та передачі в оренду, відповідачем затверджено містобудівну документацію, яка суперечить існуючому на момент її затвердження (попередньо присвоєному) цільовому призначенню земельної ділянки. Отже, оскаржене рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень є таким, що суперечить закону, тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач Виконавчий комітет Яремчанської міської ради Івано-Франківської області скористався право подання відзиву на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав. Вказав, що земельна ділянка, яка перебуває в користуванні на праві оренди в позивача, відповідно до діючої містобудівної документації розміщена в рекреаційній зоні озеленених територій міста, проектна територія розміщена в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування, що не передбачає будівництва закладів громадського харчування. Хоча цільове призначення земельної ділянки, визначені у витязі ДЗК, допускає можливість забудови, функціональне призначення території відповідно до затвердженого проекту зонування міста встановлює інші вимоги. Невідповідність намірів забудови вимогам затвердженої документації (включаючи проект зонування) є прямою та законною підставою для відмови. До того ж, закон не встановлює пріоритету цільового призначення земельної ділянки (як форма права) над вимогами містобудівної документації. В зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає (а.с.79-80).

Відповідач Управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Яремчанської міської ради правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У відповіді на відзив позивач вказав, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Крім того, оскільки земельна ділянка перебуває у користуванні позивача на праві оренди, а її цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, земельна ділянка може бути використана для такого будівництва (а.с.86-87).

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

У користуванні позивача, на праві оренди перебуває земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 2611000000:04:006:0121, площею 0.1317 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право оренди позивача на земельну ділянку виникло на підставі договору оренди землі від 26.09.2008, а на підставі додаткової угоди від 14.09.2023 строк оренди поновлено на 10 років, до 05.09.2033 (а.с.73).

З витягу з Державного земельного кадастру НВ-9962283882025 вбачається, що орендована земельна ділянка за категорією земель належить до земель житлової та громадської забудови, код цільового призначення земельної ділянки: 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с.44).

Приватне підприємство «В.І.В.» 19.03.2025 звернулося до виконавчого комітету Яремчанської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки на об`єкт будівництва: «Нове будівництво кафетерію у АДРЕСА_1 ».

В свою чергу, відповідачем Управлінням містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Яремчанської міської ради 28.03.2025 прийнято рішенням про відмову у видачі містобудівних умов і обмежень відповідно до п.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. В примітці зазначено, що відповідно до діючої містобудівної документації: проекту зонування території міста, проектна територія розміщена в рекреаційній зоні озеленених території загального користування, що не передбачає будівництва закладів громадського харчування (а.с.33).

На адвокатський запит представника позивача, виконавчий комітет Яремчанської міської ради 15.04.2025 надав відповідь, в якій повідомив, що План зонування території міста розроблявся на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який вступив в дію в 2011 році. Відповіддю на адвокатський запит повідомлено, що матеріали генерального плану міста Яремче, діючого в період 2008 року, у виконавчому комітеті Яремчанської міської ради відсутні. До відповіді на адвокатський запит долучено витяг з містобудівної документації, яка є чинною на сьогодні.

Вважаючи рішення про відмову у видачі містобудівних умов і обмежень протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Предметом спору є рішення відповідача від 28.03.2025 №111-25/11-58(А3591775417373034136), затверджене наказом від 28.03.2025 № 08-25/11-60, про відмову у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 на об`єкт будівництва «Нове будівництво кафетерію у АДРЕСА_1 ».

При прийнятті оскарженого рішення відповідач послався наневідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI(далі Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із пунктами 2, 9 частини першоїстатті 1 Закону № 3038-VIгенеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 1 Закону № 3038-VIмістобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За приписами пункту 7 частини першоїстатті 2 Закону № 3038-VIпланування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів.

Згідно з частиною першоюстатті 16 Закону № 3038-VIпланування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

В абзаці 2 частини другоїстатті 24 Закону № 3038-VIзазначено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Положеннямистатті 29 Закону № 3038-VIвизначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови;3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до частини третьоїстатті 29 Закону № 3038-VIмістобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмоїстатті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

За такого правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки.

Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Відповідно до частини 4статті 29 Закону № 3038-VIпідставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Отже, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації.

Водночас, однією із підстав для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Як уже встановлено судом, на виконання вищенаведених вимогЗакону № 3038-VI позивач звернувся до відповідача з проханням надати містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки на об`єкт будівництва: «Нове будівництво кафетерію у АДРЕСА_1 ».

В свою чергу, відповідачем Управлінням містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Яремчанської міської ради відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Суд враховує, що відповідно до додаткової угоди від 14.09.2023 до договору оренди землі від 26.09.2008, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер 2611000000:04:006:0121;

- місце розташування вул.Івана Петраша, 2, м.Яремче;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення 03.08 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

У примітці рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 28.03.2025 зазначено, що відповідно до діючої документації: проекту зонування території міста, проектна територія розміщена в рекреаційній зоні озеленення територій загального користування, що не передбачає будівництва закладів громадського харчування (а.с.33).

У відповіді на запит представника позивача, виконавчий комітет Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 15.04.2025 №1217/01-40/12 зазначив, що план зонування території міста розроблявся на виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який вступив в дію в 2011 році (а.с.43).

Отже, за змістом рішення відповідача Управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Яремчанської міської ради, на земельній ділянці, яка згідно із планом зонування території міста, розміщена в рекреаційній зоні озеленення територій загального користування, позивач не вправі здійснювати будівництво кафетерію.

Суд зазначає, що спірне рішення відповідача має бути оцінено крізь призму правової оцінки відповідності (невідповідності) намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та підстав, з яких відповідачем було відмовлено у видачі містобудівних умов.

За змістомстатті 93 Земельного Кодексу Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до пунктів «а» та «ґ» частини першоїстатті 95 Земельного кодексу Україниземлекористувачі, якщо інше не передбаченозакономабо договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

За правилами пункту «а» частини першоїстатті 96 Земельного кодексу Україниземлекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі № 640/1636/19, від 14.11.2019 у справі № 344/10412/16-а, від 13.03.2025 у справі №320/20288/23.

Відповідно достатті 20 Земельного кодексу Українипри встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Водночас поняття «цільове призначення земельної ділянки» нерозривно пов`язане із поняттям «категорія земель». Так, устатті 19 Земельного кодексу Українипередбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Отже, категорія - це основне цільове призначення кожної земельної ділянки.

Статтею 19 Земельного кодексу Українивизначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною першоюстатті 193 Земельного кодексу Українивстановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Означене визначення кореспондується з частиною першоюстатті 1 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр»(далі Закон№ 3613-VI).

Частиною першоюстатті 15 Закону № 3613-VIвстановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок.

Статтею 20 Закону № 3613-VIвстановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цимЗакономвідомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Отже, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки відображаються у Державному земельному кадастрі.

Для вирішення справи по суті одним із ключових правових питань є питання співвідношення між функціональним призначенням території, визначеним містобудівною документацією певного рівня та цільовим призначенням орендованої земельної ділянки.

Відповідно до частини першоїстатті 18 Закону № 3038-VІ(у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що хоча цільове призначення земельної ділянки, визначене у витязі ДЗК, допускає можливість забудови, функціональне призначення території відповідно до затвердженого проекту зонування міста встановлює інші вимоги.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно із частиною 2статті 24 Закону № 3038-VІ(в редакціїЗакону № 711-IX від 17.06.2020) зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Отже, законодавство розмежовує поняття «функціональне призначення територій» та «цільове призначення земельної ділянки» та не передбачає вимоги змінювати цільове призначення раніше сформованих земельних ділянок у разі визначення (зміни) функціонального призначення територій.

У постанові від 15.07.2021 у справі № 823/306/18 Верховний Суд зазначив, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а відтак не може бути підставою обмеження майнових прав власника або землекористувача. Такий висновок в подальшому підтриманий в постанові Верховного Суду від 16.07.2024 в справі справа №120/12935/21-а.

Також у постанові від 16.07.2024 у справі № 120/12935/21-а Верховний Суд сформував висновок щодо застосуваннястатті 20 Земельного кодексу Українита статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної документації", згідно із яким під час оскарження містобудівної документації:

(1) власник чи користувач земельної ділянки має право на звернення до суду з позовом про визнання протиправною та визнання нечинною містобудівної документації, яка встановлює (змінює) функціональне призначення територій;

(2) встановлення (зміна) функціонального призначення території не покладає на власника або користувача земельної ділянки обов`язку змінювати цільове призначення раніше сформованих земельних ділянок, а також не обмежує прав власника або користувача земельної ділянки на використання земельної ділянки за попереднім цільовим призначенням.

Застосовуючи ці загальні висновки в контексті обставин справи, суд вважає, що План зонування території міста Яремче, який вступив в дію в 2011 році, не покладає на позивача обов`язку щодо зміни цільового призначення та не обмежує його право на користування земельною ділянкою за чинним цільовим призначенням 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Позивач і надалі може використовувати земельну ділянку за її чинним цільовим призначенням. Відповідно, у цій частині суд погоджується з доводами позовної заяви.

За змістом частини першоїстатті 124 Земельного кодексу України(в редакції на моменту укладення позивачем договору оренди земельної ділянки) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 12статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

З урахуванням вищенаведеного правого регулювання, суд вважає, що надання позивачу у 2008 році в оренду земельної ділянки, неможливе без урахування її функціонального призначення, оскільки б в подальшому унеможливило її використання за визначеним у рішенні цільовим призначенням.

Водночас суд зауважує, що ані договір оренди земельної ділянки, ані рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він був укладений, у судовому порядку не оскаржувалися, є чинними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.

Своєю чергою, на виконання вимог частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивідповідачами не наведено жодних доказів, які б свідчили, що отримання позивачем містобудівних умов та обмежень призведе до порушення принципу планувально-просторової організації забудови, режиму чи параметрів забудови земельної ділянки, або які б вказували на недоцільність розташування вказаної забудови в межах земельної ділянки щодо наміру забудови яких виник спір у цій справі.

Суд вважає, що в даному випадку пріоритет має саме цільове призначення земельної ділянки, яке внесене до Державного земельного кадастру та функціональне призначення території не може самостійно змінювати чи обмежувати це право.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав стверджувати про невідповідність намірів забудови позивача вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та наявність у межах спірних правовідносин підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасуванні рішення підлягають задоволенню як такі, що підтверджені документально та нормативно.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що згіднозі статтею 18 Закону №3038-VIплан зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої, містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

З огляду на наведене, план зонування м. Яремче, зокрема території, до якої входить належна на праві оренди позивачу земельна ділянка, повинен був розроблятися із врахуванням громадських і приватних інтересів, зокрема попередніх рішень щодо планування і забудови території та відображенням існуючої забудови території.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 4 частини 2, частини 4статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У справі, що розглядається, за результатами розгляду заяви позивача про надання містобудівних умов та обмежень та доданих до неї документів, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень із зазначенням конкретної причини такої відмови.

Суд зауважує, що відмова відповідача не мотивована та не містить обґрунтування невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

При цьому, суд враховує, що дискреція відповідача обмежена підставами, визначеними частиною 4статті 29 Закону № 3038-VI, що своєю чергою зобов`язує останнього діяти суто в межах цих підстав.

Водночас відсутність в оскарженому рішенні чіткої аргументації щодо невідповідності намірів забудови містобудівній документації фактично свідчить про недотримання відповідачем, визначенихзакономдискреційних повноважень та умов їх реалізації крізь призму вимог частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, відповідно до приписів Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки згідно з частиною четвертоюстатті 29 Закону № 3038-VIостанній вказав лише єдину підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень - невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Оскільки факт такої невідповідності судом не встановлений, то підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки - відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов Приватного підприємства «В.І.В.» підлягає задоволенню.

Враховуючи приписи ч.1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Яремчанської міської ради на користь Приватного підприємства «В.І.В.» 4844,80 грн. сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову Приватному підприємству «В.І.В.» у видачі містобудівних умов та обмежень №111-25/11-58(А3591775417373034136), реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:1775-4173-8142-2746, затверджене наказом Управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 28.03.2025 №08-25/11-60.

Зобов`язати Управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово комунального господарства виконавчого комітету Яремчанської міської ради (код ЄДРПОУ 04054286, вул. Свободи, будинок, 266, місто Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) видати Приватному підприємству «В.І.В.» (код ЄДРПОУ 34382694, вулиця Руська, будинок, 281 б, квартира, 33, місто Чернівці) містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки по вулиці Петраша, 2 у місті Яремче на об`єкт будівництва «Нове будівництво кафетерію у м.Яремче по вул.Петраша», згідно із заявою Приватного підприємства «В.І.В.» від 19.03.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово комунального господарства виконавчого комітету Яремчанської міської ради (код ЄДРПОУ 04054286, вул. Свободи, будинок, 266, місто Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) на користь Приватного підприємство «В.І.В.» (код ЄДРПОУ 34382694, вулиця Руська, будинок, 281 б, квартира, 33, місто Чернівці) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн.80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.