Ухвала від 28.08.2025 по справі 440/9885/24

УХВАЛА

28 серпня 2025 року

Київ

справа №440/9885/24

адміністративне провадження №К/990/31806/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 440/9885/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена через підсистему «Електронний суд» 25.07.2025.

Верховний Суд ухвалою від 07.08.2025 касаційну скаргу залишив без руху. Надав скаржникові десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому законом; надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

На виконання вимог цієї ухвали суду ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» 18.08.2025 надіслало уточнену касаційну скаргу, в якій заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору. На обґрунтування вимог заявленого клопотання ГУ ДПС посилається на відсутність наразі можливості сплатити судовий збір через відсутність коштів на рахунках. На підтвердження своїх доводів додає виписки.

Проаналізувавши зміст заявленого клопотання і наданих доказів, колегія суддів вважає, що такі не підтверджують фактичної неможливості сплати судового збору. Надані скаржником виписки підтверджують наявність бюджетних асигнувань на інших субрахунках. До клопотання скаржник не надає жодних доказів, які б підтверджували вчинення всіх залежних від ГУ ДПС заходів задля сплати судового збору (зокрема, вжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень). ГУ ДПС не наводить доводів про фактичну можливість сплати ним судового збору протягом додатково наданого часу, що свідчить про формальне подання такого клопотання.

Крім того, проаналізувавши зміст уточненої касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не усуває виявлених недоліків, а її зміст є майже ідентичним її попередній редакції. Верховний Суд звертав увагу скаржника, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню. Також суд роз`яснив скаржникові обов`язкові умови, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень на відповідній підставі.

Однак, обґрунтування уточненої касаційної скарги так і не відповідає зазначеним роз`ясненням. Уточнена касаційна скарга так і не містить обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень в розрізі обов`язкових умов, передбачених для зазначення в касаційній скарзі у випадку її подання на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, приведене обґрунтування не містить взаємозв`язку із висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову.

Так, скаржник зазначає, що фактично, єдиною підставою для задоволення позову апеляційним судом визначено сумнів у правильності нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі лише одного розрахункового документа, в якому було виявлено розбіжність з інформацією СОД РРО та доводи платника, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Однак, такі доводи суперечать змісту судових рішень, які, за наслідками дослідження наявних в матеріалах справи доказів, дійшли висновку про безпідставне ототожнення контролюючим органом нестачі палива з відсутністю та/або не відображенням (спотворенням) відповідних даних, занесених до фіскальної пам`яті РРО. Також суди зазначили, що невідповідність номера фіскального чека не свідчить про проведення розрахункових операцій позивачем без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документа, а інших доказів на підтвердження виявленого порушення відповідач не надав.

Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що в межах другого виявленого порушення суди не надали оцінку відповідним свідоцтвам про повірку.

Такі доводи також суперечать змісту судових рішень. Задовольняючи позов в цій частині позовних вимог, суди виходили з того, що позивач має дійсні свідоцтва, а факт їх ненадання під час перевірки не утворює складу правопорушення, передбаченого підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України. Водночас суди звернули увагу, що ГУ ДПС за ненадання до перевірки документів мало підстави для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України.

Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до усунення виявлених недоліків і ігнорування роз`яснень, викладених Верховним Судом в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху.

Таким чином, є підстави вважати, що у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення скарги без руху не виконав.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявникові.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про продовження строку для усунення виявленого недоліку в частині сплати судового збору.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 440/9885/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко