Ухвала від 29.08.2025 по справі 727/10900/25

Справа № 727/10900/25

Провадження № 2-з/727/43/25

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову до подання позову

29 серпня 2025 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суд м. Чернівців Дубець О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , Малого колективного виробничо-комерційного підприємства «Калібр», особи, які можуть отримати статус учасника справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворзель», Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелс ойл груп» про забезпечення позову до подання позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , Мале колективне виробничо-комерційне підприємство «Калібр» звернулись до суду із заявою про забезпечення позову до подання позову в якій просять суд:

1.Накласти арешт на майно, яке належить ТОВ «Ворзель», а саме:

-Автозаправочний комплекс: операторна, загальною площею 156,3 кв.м, споруди: Б-навіс; № 1 колонка заправна 2 шт; № 2 підземний резервуар для зберігання рідкого палива 1 шт; № 3 підземний резервуар для газу 1 шт; № 4 - інформаційна стела (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039807573101);

-Земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:18:004:0026.

2.Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ворзель» (ЄДРПОУ 44552979) проводити будь-які замірно-проєктні, будівельні або монтажні роботи, вирубку земельних насаджень на земельній ділянці кадастровий номер 7310136300:18:004:0026, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви заявники зазначають, що вони, як власники суміжних земельних ділянок мають намір звернутися до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання інвентаризаційної документації недійсною та скасування реєстрації у будівельному реєстрі, зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову в первинний стан.

Посилаються на те, що їх права, як власників нерухомого майна та земельних ділянок, суміжних із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:18:004:0026), були порушені проведенням будівельних робіт на вказаній земельній ділянці, які, на думку заявників, є незаконними. Вважають, що ТОВ «Ворзель», новий власник вказаної земельної ділянки, розпочав будівництво автомобільної заправки, яка за розмірами не відповідає встановленим будівельним нормам та нормам пожежної безпеки.

В обґрунтування заявлених видів забезпечення позову вказують, що будівництво може завдати істотної шкоди навколишньому середовищу та зумовити настання високого ризику для здоров`я та життя людей, які проживають та працюють на сусідніх підприємствах.

Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, то посилаються на те, що оскільки про порушення вже повідомлено правоохоронні органи та Державну інспекцію архітектури та містобудування України, є вірогідність того, що ТОВ «Ворзель» спробує уникнути будь-яких обмежень шляхом передачі прав власності іншій особі.

Зазначають, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та заборони вчиняти дії, а саме: припинити будівельні роботи до з`ясування всіх обставин справи і винесення рішення судом, можливе утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення майна, наявного у відповідача, на момент ухвалення рішення у даній справі.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, оцінивши наведені заявниками підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд доходить таких висновків.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цьогоКодексу заходівзабезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частинами 1, 6, 7 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із частиною 2 статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, суд виснував, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №522/1514/21 зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Верховний Суд в постанові від 15 вересня 2023 року у справі № 917/453/23 виснував.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

За змістом статті 149 ЦПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ТОВ «Ворзель», суд доходить таких висновків.

Покликання заявників в обґрунтування вимоги про накладення арешту на нерухоме майно на те, що існує вірогідність того, що власник земельної ділянки - ТОВ «Ворзель», спробує уникнути будь-яких обмежень шляхом передачі прав власності іншій особі, базуються лише на припущеннях заявників, адже останніми не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ТОВ «Ворзель» має намір відчужити належне йому нерухоме майно. Доводи заявників ґрунтуються виключно на їхніх сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки ТОВ «Ворзель» та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в майбутньому.

Крім того, суд вважає, що накладення арешту на нерухоме майно належне ТОВ «Ворзель» не є домірним із майбутніми вимогами заявників щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання інвентаризаційної документації недійсною та скасування реєстрації у будівельному реєстрі, зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову в первинний стан, оскільки ці вимоги не стосуються майнових вимог заявників, спір не стосується витребування цього майна чи вирішення питання майнових прав заявників на це майно.

Задоволення вимоги про накладення арешту на нерухоме майно в значній мірі обмежить право власника майна на користування та розпорядження належним йому майном, що в даному випадку не відповідає принципу збалансованості інтересів сторін та інших учасників справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ворзель» проводити будь-які замірно-проєктні, будівельні або монтажні роботи, вирубку земельних насаджень на земельній ділянці, суд доходить таких висновків.

Аналіз долучених до заяви про забезпечення позову доказів свідчить про те, що вбачаються ознаки того, що особами, які здійснюють професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних чи адміністративних послуг, складено та видано завідомо підроблені документи, пов`язані із правом власності ТОВ «Ворзель» на автозаправну станцію за адресою: вул. Соторожинецька 196-А м. Чернівців.

Будь-яких підтверджень того, що на вказаній земельній ділянці розпочаті будівельні роботи, відбувається вирубка дерев чи проводиться певна дозвільна діяльність щодо розробки замірно-проєктної документації або для здійснення вирубування дерев, до заяви не додано.

Аналізуючи викладені обставини та беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності їх вимог щодо забезпечення позову, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись статтями 149, 150, 151-153, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , Малого колективного виробничо-комерційного підприємства «Калібр», особи, які можуть отримати статус учасника справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворзель», Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелс ойл груп» про забезпечення позову до подання позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Дубець О.С.